Постанова

від 20.11.2019 по справі 726/1894/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 726/1894/18-ц

провадження № 61-16780 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду : Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

представник відповідача - ОСОБА_4 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2019 року у складі судді Асташева С. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у складі судді: Литвинюк І. М., Владичана А. І., Лисака І. Н. ,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що він є власником житлового будинку

АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0475 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер -7310136900:55:005:1027.

ОСОБА_3 є його рідним братом та власником житлового

АДРЕСА_1 , який знаходиться на сусідній земельній ділянці площею 0,0525 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 7310136900:55:005:1026.

Зазначав, що кожен з них є власником окремої частини земельної ділянки ОСОБА_3 перешкоджає йому у встановленні огорожі на межі їхніх земельних ділянок відповідно до схеми прив`язки окружної межі земельної ділянки до об`єктів і контурів місцевості, та використовує земельну ділянку, яка належить йому на праві власності, як землю загального користування, чим порушує його права як власника.

Вказував на те, що 22 серпня 2018 року він звертався до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 із заявою про виконання землевпорядних робіт щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки, однак виконати зазначені роботи не було можливості, оскільки відповідач, як сусідній землекористувач, перешкоджав у їх проведенні.

У зв`язку із ситуацією, яка склалася, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що він не має можливості користуватися своєю власністю.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди

у користуванні і володінні вказаною земельною ділянкою шляхом встановлення огорожі на межі, зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у встановленні такої огорожі та стягнути з нього на свою користь моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2019 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 436 грн.

Компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 114 грн

40 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом позову у справі

є усунення перешкод у проведенні будівельних робіт із встановлення огорожі. На підставі наданих позивачем доказів неможливо встановити, де саме він хоче збудувати вказану огорожу, не надано земельно-кадастрової документації, експлікації меж суміжних земельних ділянок. На схемі прив`язки окружної межі земельної ділянки, наданої позивачем, у описі меж зазначено, що земельна ділянка № 30-А межує із земельною ділянкою в„– 30 з двох протилежних сторін, а саме, від позначки Б до В, та від позначки Г до А. Отже, є незрозумілим місце розміщення огорожі про усунення перешкод, у встановленні якої просить позивач. Оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною, тому також не підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Зазначено, що у справі відсутні докази, які б свідчили про відведення земельних ділянок в натурі на місцевості

зі схематичним зазначенням розташування кожної ділянки відносно інших сусідніх ділянок та відповідного їх розмежування, встановлення границь на місцевості, а тому незрозумілим є місце розміщення огорожі, про усунення перешкод у встановленні якої просить позивач. З клопотанням про призначення у справі судово-землевпорядної експертизи сторони

не зверталися. А тому позивач позов не довів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нову постанову про задоволення його позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 12 вересня 2019 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3

є власниками сусідніх земельних ділянок. На час набуття відповідачем права власності на земельну ділянку вже частково існувала огорожа та межі були визначені із його земельною ділянкою. Після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, позивач отримав схему розміщення земельних ділянок, що знаходяться по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2

та кадастровий план його земельної ділянки, які виконано сертифікованим інженером-землевпорядником, що були долучені до апеляційної скарги, тобто після ухвалення судового рішення судом першої інстанції. Також зазначає, що відповідачем не надано для ознайомлення копії попереднього розрахунку судових витрат, що передбачено частиною першою статті 134 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0475 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 7310136900:55:005:1027, на підставі договору дарування земельної ділянки від 11 листопада 2015 року.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0525 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 7310136900:55:005:1026, на підставі договору дарування земельної ділянки від 19 травня 2016 року, згідно витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно

№ 133473327 від 07 серпня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із вимогами частини першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин. Відновлення меж земельної ділянки на місцевості передбачає повторне винесення меж в натуру на підставі наявної земельно-кадастрової документації (стаття 107 ЗК України).

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав,

і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частинами першою, третьою, шостою статті 55 Закону України Про землеустрій визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі

(на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

За правилами статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки земельні ділянки, які перебувають у користуванні сторін та на яких розташовані належні їм жилі будинки, не мають технічної документації із визначенням та винесенням меж

в натурі (на місцевості). Суди дійшли висновку про те, що без вирішення питання про узгодження меж земельних ділянок сторін неможливо встановити, ким із користувачів порушено межі.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що на час набуття відповідачем права власності на земельну ділянку вже частково існувала огорожа та межі були визначені із його земельною ділянкою, проте докази на підтвердження цих обставин він надав разом із апеляційною скаргою,

є безпідставними, оскільки позивачем не надано у суді першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач чинить перешкоди у користуванні саме належною йому частиною земельної ділянки,

а також того, що межі між сторонами визначені в установленому законом порядку.

Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Посилання касаційної скарги на те, що відповідачем не надано для ознайомлення копії попереднього розрахунку судових витрат є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Представником відповідача 23 жовтня 2018 року надані докази напідтвердження витрат на правничу допомогу (квитанція № 3/2019 від 08 квітня 2019 року) та їх розрахунок. Сума витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник