Ухвала

від 15.04.2019 по справі 755/3200/16-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/3200/16-к

Провадження №: 1-кс/755/2858/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_3 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42013110040000137 від 14.02.2013 року, про арешт майна,

в с т а н о в и в:

Слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві звернувся до суду із клопотання, у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013110040000137 від 14.02.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.364-?, ч.3 ст.190, ч.4 ст.191, ч.1 ст.382 КК України, про арешт майна.

З тексту клопотання вбачається, що у ході досудового розслідування встановлено, що Кредитна спілка «Профіт центр 2004» заснована 29.04.2004 фізичними особами (членами спілки) на корпоративних засадах з метою задоволення потреб її членів у кредитуванні та надані фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків. Кредитна спілка «Профіт центр 2004» (код ЄДРПОУ 26501589), зареєстрована у Дніпровському районі м. Києва, пр-кт Возз`єднання, 7, офіс 412.

Також зазначено, що Кредитною спілкою «Профіт центр 2004» за період діяльності залучено грошові кошті від членів спілки на загальну суму біля 28 млн. грн. та повернуто депозитні кошти на загальну суму 14 млн. грн., що підтверджується довідкою перевірки окремих питань фінансово - господарської діяльності Кредитної спілки від 22.12.2010, складеної головним контролером-ревізором КРУ у м. Києві ОСОБА_4 .

Крім того, встановлено, що-Кредитна спілка «Профіт центр 2004» має заборгованість за договорами кредитування перед приблизно 570 членами на загальну суму приблизно 16 млн. грн. та 13 млн. грн. за договорами вкладів на депозитні рахунки.

Відповідно до Акту про порушення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2009 №1646/43/2, комісією проведено перевірку фінансової платоспроможності Кредитної спілки «Профіт центр 2004», за результатами якої встановлено, що Спілкою допущено порушення вимог ст.5 Закону України «Про кредитні спілки» в частині здійснення діяльності з порушенням вимог законодавства про фінансові послуги, зокрема невиконання Спілкою своїх зобов`язань перед її членами, неповернення внесків у передбачені строки та недотримання принципу рівноправності членів.

Як результат, розпорядженням від 16.06.2011 Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України виключено Спілку з реєстру фінансових установ та анульовано ліцензію.

Відповідно до Висновку судово-економічної експертизи від 14.06.2016 капітал Кредитної спілки «Профіт центр 2004» за 2006 рік складав 275732,00 грн. та ліміт на видачу кредиту (20% від капіталу) був у розмірі 55146,4 грн.

Відповідно до Висновку судово-економічної експертизи від 14.06.2016 капітал Кредитної спілки «Профіт центр 2004» за 2007 рік складав 304931,00 грн. та ліміт на видачу кредиту (20% від капіталу) був у розмірі 60986,2 грн.

Голова КС ОСОБА_5 та інші службові особи Спілки, порушуючи умови чинного законодавства та Статут Спілки, уклали договори кредитування (кредитні лінії) на загальну суму 9,9 млн. грн. з перевищенням ліміту кредитування та встановленням зменшеної процентної ставки.

Відповідно до Висновку судово-економічної експертизи від 14.06.2016, Актів позапланової інспекції Кредитної спілки «Профіт центр 2004», складених спеціалістами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та Довідкою перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності КС від 22.12.2010, складеної головним контролером-ревізором КРУ у м. Києві ОСОБА_4 , встановлено, що голова Кредитної спілки «Профіт центр 2004» ОСОБА_5 порушуючи умови чинного законодавства та Статут спілки, уклала ряд договорів з перевищенням ліміту кредитування, внаслідок чого правам та законним інтересам юридичній особі - Кредитній спілці «Профіт центр 2004» та окремих громадян - членам Кредитної спілки «Профіт центр 2004» завдано тяжких наслідків.

Відповідно до Інформаційної довідки ОСОБА_5 на праві власності належало наступне майно: земельна ділянка з кадастровим номером 3222484800:03:024:0012; будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 11863753; будинок за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної приватної власності в часті 3/8.

ОСОБА_5 23.08.2018 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

29.10.2018 матеріали щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України виділено у окреме кримінальне провадження за №12018100040009989, яке 09.11.2018 з обвинувальним актом направлено до Дніпровського районного суду м. Києва.

Слідчий у судове засідання не з`явився, просив клопотання задовольнити та накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484800:03:024:0012; будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 11863753, який з 19.11.2018 року належить на праві власності ОСОБА_6 та будинок за адресою АДРЕСА_1 , який з 17.12.2018 року належить на праві власності ОСОБА_6 .

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна /ч.1 ст.170 КПК України/.

Згідно п.1 ч.2 ст.170КПК України арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, ч.10 ст.170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Як вбачається з матеріалів клопотання Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 14.02.2013 року здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42013110040000137, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.364-?, ч.3 ст.190, ч.4 ст.191, ч.1 ст.382 КК України. Останні слідчі дії, за матеріалами клопотання, були проведенні у липні 2013 року, а з клопотанням про арешт майна слідчий звернувся 15.04.2019 року, тобто через шість років після вчинення кримінального правопорушення, тому слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки слідчим, не доведено те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про які йдеться у клопотанні, а також не довів, що на даний час органом досудового розслідування отримано достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 здійснює заходи щодо реалізації рухомого і нерухомого майна, задля уникнення ймовірності арешту або конфіскації майна, а також іншим чином вибуття його з її власності внаслідок ймовірного задоволення позовів потерпілих, так як матеріали клопотання не містять відомості про процесуальний статус ОСОБА_6 , яка є власником майна на яке просить слідчий накласти арешт.

Частина 1 ст.173 КПК України, передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності та приходить до висновку, що слідчим не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_3 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42013110040000137 від 14.02.2013 року, про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя: