Постанова

від 11.04.2019 по справі 753/11069/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/ 2398 /201 9

справа №753/11069/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретарів судового засідання Дроздової Ж.В. , Голопапи Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМАП-ТРАНС" на рішення Дарницького районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Даниленка В.В. 26 вересня 2018 року,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМАП-ТРАНС", треті особи: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

встановив:

В червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ТОВ "ВІМАП-ТРАНС" 285915 грн. матеріальної шкоди, 750 грн. витрат з визначення розміру шкоди, 800 грн. за послуги евакуатора та 100000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вимоги обґрунтовує тим, що 02 вересня 2015 року у ДТП, що сталася з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем IVECO , номерний знак НОМЕР_1, із напівпричепом Wielton, номерний знак НОМЕР_2, пошкоджено належний йому автомобіль MITSUBISHI Pajero Sport, номерний знак НОМЕР_3, яким керувала ОСОБА_3

ОСОБА_4 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "ВІМАП-ТРАНС" та виконував трудові обов"язки.

Вартість відновлювального ремонту згідно із проведеним дослідженням складає 285915 грн.

Також зазначає, що у зв"язку із пошкодженням майна зазнав моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях, байдужості винних осіб, необхідності докладати зусиль для відновлення сталого способу життя.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ "ВІМАП-ТРАНС" 254138 грн. матеріальної шкоди, 750 грн. витрат, сплачених у зв"язку із оцінкою пошкоджень автомобіля, та 2000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "ВІМАП-ТРАНС" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на недоведеність обставин про спричинення шкоди відповідачем у ДТП, оскільки вина ОСОБА_4 не встановлена, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрито у зв"язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Відсутність у діях ОСОБА_4 порушень ПДР також встановлена висновком транспортно-трасологічної експертизи №3228/10109/17-52 від 13 червня 2017 року.

Посилається на порушення порядку подання доказів позивачем. Вважає, що кольорові фотознімки подані з порушенням ст.83 ЦПК України.

Зазначає, що згідно із оцінкою пошкоджень вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля, експертом не враховано ряд зауважень відповідача під час оцінки, що збільшило розмір визначеної експертом шкоди. Також судом не вирішено про передачу залишків автомобіля.

Посилається на недоведеність факту заподіяння моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилається на те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито з підстав закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, а не у зв"язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вказує на те, що висновок №3228/10109/17-52 не можна брати до уваги, оскільки дослідження проведено на замовлення відповідача, висновки експерта побудовані у спосіб припущень. Також зазначає, що у висновку експерт зазначає про встановлення пошкоджень, що містив автомобіль IVECO , але матеріали справи таких даних у дійсності не містили. Окрім того, пояснення експерта в судовому засіданні суперечать результатам проведеного ним дослідження, зокрема, у поясненнях експерт вказав, що первинний контакт автомобілів стався боковими частинами ззаду на перед, що свідчить про рух автомобіля IVECOіз більшою швидкістю. Окрім того, ТОВ "ВІМАП-ТРАНС" подано заяву про злочин, що вчинений цим експертом.

Доводи щодо розміру спричиненої матеріальної шкоди вважає безпідставними.

Щодо передачі залишків автомобіля після відшкодування вартості рівнозначного зазначає, що ураховуючи вимоги розумності та справедливості, тривалість невідновленого відповідачем порушеного права не зобов"язаний цього робити.

Також зазначає про безпідставність тверджень щодо недоведеності спричинення моральної шкоди.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_5, а також представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача ОСОБА_7 та третя особа ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Представник третьої особи ПрАТ "Страхова компанія "Перша" в судове засідання не з"явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з"явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, 02 вересня 2015 року на Бориспільському шосе у м.Києві ОСОБА_4 керуючи автомобілем IVECO , номерний знак НОМЕР_1, із напівпричепом Wielton, номерний знак НОМЕР_2, під час перестроювання та зміни напрямку руху по смугах не надав дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_3, яка керувала автомобілем MITSUBISHI Pajero Sport, номерний знак НОМЕР_3, внаслідок чого відбулося зіткнення.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 у зв"язку із вказаною ДТП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2016 року постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 04 січня 2016 року змінено, закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП України. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого вимогами ст.124 КУпАП.

Згідно даних Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником автомобіля MITSUBISHI Pajero Sport, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, є ОСОБА_2

Згідно даних наказу ТОВ "ВІМАП-ТРАНС" від 17 вересня 2013 року №10 ОСОБА_4 обіймає посаду водія автотранспортних засобів та на момент ДТП виконував трудові обов"язки.

Згідно даних Звіту авто-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу, виконаного ПП "АВТО-ЕКСПРЕС" на замовлення ОСОБА_2 станом на 11 вересня 2015 року, вартість відновленого ремонту автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП становить 285915 грн. Вартість матеріального збитку станом на 11 вересня 2015 року становить 254138 грн.

Витрати за проведення дослідження склали 750 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_4, який перебував у трудових відносинах з відповідачем, у спричиненні ДТП та наслідків, до яких це призвело, а також розмір матеріальних збитків та моральної шкоди підтверджені дослідженими у справі доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За правилами ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності вини водія ОСОБА_4 у дорожньо-транспортній пригоді, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до даних висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №3228/10109/17-52 від 13 червня 2017 року, проведеної експертом Григор"євим О.І.:

невідповідностей вимогам ПДР в діях водія ОСОБА_4 не вбачається з технічної точки зору;

в даній дорожній обстановці водій автомобіля IVECOОСОБА_4, який рухався по крайній правій смузі руху і перестроювався у другу смугу руху повинен був керуватися вимогами п.п. 2.3 б), 10.1, 10.3 ПДР;

вирішити питання щодо дій в даній дорожній обстановці воді автомобіля MITSUBISHI ОСОБА_3 не можливо, оскільки з матеріалів справи не відомо як саме вона здійснювала рух перед даною подією, а пояснення щодо обставин ДТП визнано технічно неспроможними;

враховуючи проведене дослідження, неможливо у повному обсязі визначитися з причиною ДТП, яке мало місце 02 вересня 2015 року. Але з технічної точки зору однією з причин зіткнення могли бути невідповідні дії водія ОСОБА_3;

для визначення технічної можливості уникнення зіткнення з боку водія автомобіля MITSUBISHI ОСОБА_3, необхідні кількісні характеристики зближення автомобіля, а таких даних в матеріалах справи не міститься, тому відповісти на це питання в межах даного дослідження не можливо;

пояснення водія ОСОБА_3 про механізм та обставини пригоди є технічно неспроможними, окрім частини пояснень, які стосуються зміни напрямку руху автомобіля Івеко ліворуч. В той же час, пояснення водія автомобіля IVECOОСОБА_4 можна вважати спроможними.

Допитаний в судовому засіданні експерт Григор"єв О.І. пояснив, що експертиза була проведена на підставі фотокарток та документів, які містяться в матеріалах цивільної справи. Оглянуті в судовому засіданні кольорові фотокартки дали змогу експерту надати уточнені висновки, відповідно до яких зазначив, невідповідності вимогам ПДР в діях водія ОСОБА_4 вбачається з технічної точки зору. В діях водія автомобіля MITSUBISHI ОСОБА_3 відповідностей вимогам ПДР не вбачається з технічної точки зору. В даній дорожній обстановці під час випередження автомобіля IVECO , водій автомобіля ОСОБА_3 повинна була керуватися вимогами п. 13.3, 5.3 ПДР уточненням характеру механічних пошкоджень на автомобіль MITSUBISHI у причинному зв'язку з настанням даної ДТП знаходяться дії водія ОСОБА_4 які не відповідають вимогам п. 10.1, 10.3 ПДР. Пояснення ОСОБА_3 виходячи з характеру пошкоджень, які були надані в судовому засіданні відповідають обстановці настання даної події. Пояснення ОСОБА_4 можна вважати спроможними в частині здійснення маневру ліворуч з метою перестроювання іншу смугу і неспроможними, що ОСОБА_4 не бачив на початок маневрування автомобіля MITSUBISHI, який рухався в тій смузі на яку він почав перестроюватися.

З огляду на відсутність у висновку експерта однозначних відповідей на поставлені запитання, колегія суддів, ураховуючи положення ст.110 ЦПК України, такий висновок відхиляє.

Натомість вина ОСОБА_4 у порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та мало наслідком отримання транспортними засобами механічних ушкоджень, установлена постановою Апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2016 року, якою постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 04 січня 2016 року змінено, закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП України

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов"язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії ( бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідальність є наслідком вини та означає законне зобов"язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов'язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов'язання) або в правовій нормі (недоговірне зобов'язання).

Отже колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_4 у спричиненні ДТП та наслідків, до яких це призвело, оскільки постановою суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення - порушення ПДР України, які призвели до пошкодження майна, а провадження у справі закрито з нереабілітуючих підстав.

Відповідач не навів обставин, які б виключали відповідальність ОСОБА_4, ураховуючи дані постанови суду, що набула законної сили, якою підтверджено наявність в його діях таких порушень ПДР, які і стали наслідком спричинення шкоди.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення, на думку скаржника, порядку подання доказів, якими є кольорові фотографії, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що такі надані у зв"язку із висновками експерта за результатами проведеної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи та були необхідні для отримання пояснень експерта. До цього матеріали справи містили фотодокази, проте меншої якості, але підтверджуючі характер і локалізацію пошкоджень.

Доказів, які б свідчили про наявність порушень правил дорожнього руху з боку третьої особи ОСОБА_3, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги в частині вирішення питання про передачу залишків пошкодженого майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, колегія суддів відхиляє, оскільки судом ухвалено про стягнення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП, визначеного станом на 11 вересня 2015 року в сумі 254138 грн., за твердженням представника позивача залишки пошкодженого автомобіля відсутні, матеріали справи відомостей про вартість цих залишків не містять, а відповідач не скористався правом визначення вартості цих залишків у спосіб визначений процесуальним законом.

Отже суд першої інстанції ухвалив законне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Доводи щодо недоведеності спричинення моральної шкоди відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

За змістом ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерії якого побудовані на загально прийнятих уявленнях про негативні події, їх ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, порушення душевної рівноваги, необхідність докладання зусиль для їх відновлення та супутні цьому переживання, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди.

Сутність компенсації моральної шкоди як способу захисту цивільних прав полягає у покладенні на правопорушника юридичного обов"язку компенсувати потерпілому втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, спричинених порушенням його блага і прав, а головна мета такої компенсації - надання можливості потерпілій особі за її допомогою відновити втрачену душевну рівновагу, певною мірою пом"якшити заподіяні переживання.

Розмір визначеної судом суми на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. не виходить за межі розумності та справедливості, співвідноситься із характером шкоди, її наслідками. При цьому, обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, скаржник не наводить, обмежуючись посиланням на відсутність підстав для такого відшкодування.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМАП-ТРАНС" залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2019 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В.Соколова