Рішення

від 17.04.2019 по справі 320/367/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року м. Київ справа №320/367/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (том 1, а.с. 53-56), просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо належного та вчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 22.11.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.11.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області видати належним чином оформлений наказ щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 22.11.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства ґрунтується на підставі, яка не передбачена нормами Земельного кодексу України.

При цьому, позивач зауважив, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також, позивач стверджує, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом, а саме наказом Головного управління Держгеокадастру, у зв`язку з чим вважає, що такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. Однак, відповідач не прийняв жодного рішення, які він повинен ухвалити за законом, а надав лише лист-роз`яснення, що, на думку позивача, свідчить про його протиправну бездіяльність.

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Головним управлінням у встановленому порядку було розглянуто клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та прийнято мотивоване рішення про відмову у наданні такого дозволу, оскільки бажана до відведення земельна ділянка знаходиться в масиві, який зарезервовано для задоволення потреб військовослужбовців - учасників антитерористичної операції із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,5000 га.

Водночас, відповідач зауважив, що таке рішення було прийнято з урахуванням вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками", наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19.08.2016 №87, яким було затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, підібраних (зарезервованих) на території області для задоволення потреб військовослужбовців - учасників антитерористичної операції та членів родин військовослужбовців, які загинули у ході її проведення, та доповідної записки Відділу в Іванківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 22.12.2018 №2309/3-18-0.0, відповідно до якої з метою максимального забезпечення та підвищення соціальних стандартів військовослужбовців, які виконують завдання антитерористичної операції, запропоновано зарезервувати 3 земельні масиви загальною площею 22,0000 га, що розташовані на території Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області, для подальшого надання земельних ділянок площею по 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства.

Також відповідачем надано суду відзив на заяву позивача про зміну позовних вимог, в якій він додатково наголошує на тому, що частина 7 статті 118 Земельного кодексу України не визначає, в якій саме правовій формі вирішується питання про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тому вважає, що Головне управління володіє дискреційними повноваженнями при визначенні форми документу за результатами розгляду відповідного клопотання.

Крім того, відповідач зазначив, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, діяльність Головного управління є дискреційними повноваженнями та виключно компетенцією уповноваженого органу, а відтак при задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо надання у власність земельних ділянок порушується порядок такого надання, який регулюється Земельним кодексом України та рядом інших нормативно-правових актів України.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем на обґрунтування свого відзиву не було надано схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць щодо земельного масиву, який розташований на території, як передбачено нормами статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим вважає, що доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

28 січня 2019 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, в якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб і строк для усунення недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою від 16.04.2019 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, оцінивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 05 грудня 2009 року (том 1, а.с. 30-31).

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_2 , виданого Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_3 18 лютого 2016 року (том 1, а.с. 15, 39).

Як зазначає позивач, 22 листопада 2018 року він надіслав до Головного управління Держгеокадастру у Київській області клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області.

До вказаного клопотання було додано, зокрема, графічні матеріали з публічної кадастрової карти України, на якій відмічено бажане місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3222081600:02:001:0128 (том 1, а.с. 14).

Листом від 26.12.2018 №21377/0-12501/0/17-18 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило позивача про те, що в управлінні відсутні підстави для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області, оскільки відповідно до наданої інформації відділом в Іванківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області бажана до відведення земельна ділянка знаходиться в масиві, який зарезервовано для задоволення потреб військовослужбовців - учасників антитерористичної операції із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,5000 га (том 1, а.с. 13, 38).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами частини першої статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Цією ж статтею передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначається статтею 118 ЗК України.

Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, ЗК України визначає чіткий алгоритм дій розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови. При цьому, ЗК України зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

До того ж, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, законодавець зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як випливає зі змісту листа відповідача від 26.12.2018 №21377/0-12501/0/17-18, відмова у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області, обумовлена лише посиланням на надану відділом в Іванківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області інформацію, що бажана до відведення земельна ділянка знаходиться в масиві, який зарезервовано для задоволення потреб військовослужбовців - учасників антитерористичної операції із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,5000 га.

З цього приводу суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

19.08.2015 Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками".

Згідно з пунктом 2 зазначеного розпорядження Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям доручено забезпечити: розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок; розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції; надання в 10-денний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Крім того, даним розпорядженням Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям доручено за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №898-р Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області винесено наказ від 10.02.2016 №15 "Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, підібраних (зарезервованих) на території області для задоволення потреб військовослужбовців-учасників антитерористичної операції та членів родин військовослужбовців, які загинули в ході її проведення, та альбому-атласу місць розташування цих земельних ділянок" та наказ від 19.08.2016 №87 "Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.02.2016 №15", якими визначається перелік та площа земельних ділянок для передачі їх військовослужбовцям-учасникам антитерористичної операції (том 1, а.с. 102-106, 125-129).

На момент прийняття рішення у даній справі, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що бажана до відведення земельна ділянка, щодо якої позивач просить надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо її відведення, розташована на території, що підібрана (зарезервована) для передачі військовослужбовцям - учасникам антитерористичної операції.

Накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.02.2016 №15 та від 19.08.2016 №87, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову, містять лише інформацію про загальну площу земельних ділянок на території Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області, виділених для передачі військовослужбовцям - учасникам антитерористичної операції, проте не дозволяють встановити обставини розташування спірної земельної ділянки на масиві земельних ділянок, підібраних (зарезервованих) для учасників антитерористичної операції.

При цьому, судом встановлено, що на момент прийняття судового рішення у даній справі на офіційному веб-сайті відповідача графічні матеріали земельних ділянок, зарезервованих за учасниками антитерористичної операції на території Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області, відсутні.

Відповідачем також не наведено суду жодних відомостей щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки, стосовно якої позивачем подано заяву про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, у тому числі не надано жодних розпорядчих документів (картографічних матеріалів), що підтверджують включення обраної позивачем земельної ділянки до переліку земельних ділянок, зарезервованих для учасників антитерористичної операції.

Отже, з наведеного слідує, що в листі від 26.12.2018 №21377/0-12501/0/17-18 відповідач не навів жодних відомостей про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, відмова відповідача у наданні такого дозволу, яка викладена в листі від 26.12.2018 №21377/0-12501/0/17-18, не містить визначених частиною 7 статті 118 ЗК України мотивованих підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на зазначене, суд погоджується із доводами позивача, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства ґрунтується на підставі, яка не передбачена частиною 7 статті 118 ЗК України.

Вирішуючи питання щодо дотримання відповідачем форми та порядку прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що у разі звернення до відповідного органу особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, такий орган за наслідками розгляду даного клопотання може: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, вказаною частиною статті 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не у повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Водночас, відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.

Так, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 №600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому, п. 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а та від 10.01.2019 у справі №820/4555/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як свідчать матеріали справи, у межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, натомість, останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, наданий відповідачем лист від 26.12.2018 №21377/0-12501/0/17-18, в якому Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав того, що бажана земельна ділянка знаходиться в масиві, який зарезервовано для задоволення потреб військовослужбовців - учасників антитерористичної операції, не може оцінюватись судом як належна відмова у наданні такого дозволу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо належного та вчасного розгляду клопотання позивача від 22.11.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області, є обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 22.11.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області, то суд зазначає, що ця вимога також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У розумінні статті 13 Конвенції ефективний засіб правого захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Відносно вимоги позивача про зобов`язання відповідача видати належним чином оформлений наказ щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту статті 118 ЗК України прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні є одним з безпосередніх прав відповідного органу виконавчої влади, у даному випадку Головного управління Держгеокадастру у Київській області, та належить до дискреційних повноважень цього органу.

При цьому, вказаною нормою передбачено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Тобто, у разі бездіяльності відповідного органу виконавчої влади в частині не прийняття передбаченого законодавством рішення у місячний строк з дня реєстрації клопотання зацікавлена особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання відповідного дозволу.

Суд зазначає, що відповідно до приписів Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що прийняття рішення відповідачем у спірних правовідносинах ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд дійшов висновку, що вказана вимога позивача є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, а тому задоволенню не підлягає.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, підстави для його відшкодування відсутні.

У той же час, вирішуючи питання в частині компенсації позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з частиною четвертою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2019 року представник позивача звернувся до суду із заявою щодо розміру судових витрат, в якій повідомив, що докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу будуть надані одразу після винесення рішення по суті позовних вимог.

Отже, питання в частині компенсації позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено судом не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо належного та вчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 22.11.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.11.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Іванківського району Київської області, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

СуддяБасай О.В.