Постанова

від 17.04.2019 по справі 400/2756/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 р. м. ОдесаСправа № 400/2756/18

Категорія:11.5. Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв в порядку письмового провадження 07 лютого 2019 року

Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Градовського Ю.М., Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року, у справі за позовом Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області, Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство Миколаївський бронетанковий завод звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області, Управлінню державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області, а саме: визнання противоправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 53414989 від 25 жовтня 2018 року, визнання противоправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 57526197 від 26 жовтня 2018 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року задоволено адміністративний позов.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позивних вимог, так як державним виконавцем, у межах наданих йому повноважень, правомірно прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, так як боржником не виконано вимоги виконавчого документу у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Господарським судом м. Києва видано наказ у справі № 910/8591/16 про стягнення з ДП Миколаївський бронетанковий завод на користь Міністерства оборони України 1 235 078,38 грн. попередньої оплати за договором про закупівлю послуг за державні кошти, а також 18 526, 17 грн. витрат на оплату судового збору.

При цьому, 04 липня 2016 року ухвалою Господарський суд міста Києва розстрочено виконання відповідного виконавчого документу, а як наслідок встановлено графік погашення заборгованості.

В свою чергу, 20 лютого 2017 року Заводським відділом державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження № 53414989.

Листом від 21 червня 2017 року № 1413 позивач повідомив Заводський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області про повне самостійне виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 04 липня 2016 року про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31 травня 2016 року у справі № 910/8591/16.

Крім того, 03 серпня 2017 року листом № 1747 позивач вдруге повідомив Заводський відділ ДВС про повне самостійне виконання судового рішення.

При цьому, 04 вересня 2018 року державним виконавцем Заводського відділу ДВС складено постанову про передачу виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївської області.

В свою чергу, 12 вересня 2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції складено постанову про прийняття виконавчого провадження № 53414989 та постанову про приєднання виконавчого провадження № 53414989 до зведеного виконавчого провадження від 12 вересня 2018 року.

Листом від 19 вересня 2018 року № 2981 позивач повідомив відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції, що станом на 01 серпня 2017 року судове рішення виконане боржником самостійно у повному обсязі.

Внаслідок чого, 25 жовтня 2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївської обласні прийнято постанови про закінчення виконавчого провадження № 53414989 та про стягнення виконавчого збору, у сумі 63 606,53 грн.

Крім того, 26 жовтня 2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївської області складено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57526197 щодо виконання вищевказаної постанови про стягнення виконавчого збору.

Не погоджуючись з отриманими постановами про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин справи судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог та необхідність скасування оскаржуваних постанов державного виконавця, з яким частково погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 5 ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження , виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ Про виконавче провадження , виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, частиною 9 вказаної статті встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ Про виконавче провадження , виконавчими документами є постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ЗУ Про виконавче провадження , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Крім того, згідно п. 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності оскаржуваної постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 25 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні № 53414989, а також постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 57526197.

В даному випадку, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім випадків коли виконавчий збір не стягується) пов'язується та розпочинається з початком примусового виконання виконавчого документу.

При цьому, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, зокрема, державний виконавець зобов'язаний зазначити точну суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню з боржника.

В свою чергу, виконавчий збір не стягується, якщо рішення виконано до того, як відкрито виконавче провадження (відтак розпочато примусове виконання рішення).

Між тим, у межах спірних правовідносин сторонами у справі не заперечується того, що фактичне виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/8591/16 від 14 червня 2016 року відбулось після відкриття 20 лютого 2017 року виконавчого провадження № 53414989.

При цьому, у вищезгаданій постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження зазначено розмір виконавчого збору, який підлягав стягненню за виконання відповідного виконавчого документу, у сумі 125 360,46 грн.

В даному випадку, зазначена сума виконавчого збору підлягала сплаті боржником та відповідає встановленим ч. 2 ст. 27 ЗУ Про виконавче провадження 10 відсоткам суми стягення за виконавчим документом.

В свою чергу, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що під час розгляду даної справи адміністративним судом не вирішується питання доцільності прийняття оскаржуваних постанов державного виконавця, а перевіряється виключно законність останніх, станом на момент їхнього прийняття.

При цьому, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Між тим, єдиним обґрунтуванням оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, у сумі 63 606,53 грн., є перелічення номерів статтей ЗУ Про виконавче провадження , без будь-якого обґрунтування та розрахунку суми виконавчого збору, що відрізняється від вищевказаної та раніше визначеної суми, вирахуваної згідно вимог ч. 2 ст. 27 ЗУ Про виконавче провадження .

Крім того, з тексту оскаржуваної постанови не вбачається, що державним виконавцем перевірялась сплата виконавчого збору, обов'язок з якої встановлено постановою про відкриття виконавчого провадження від 20 лютого 2017 року.

В свою чергу, посилання апелянта у його апеляційній скарзі на те, що розрахунок відповідної суми виконавчого збору здійснювався за наслідком недотримання боржником встановлених строків погашення розстроченої заборгованості, не приймається колегією суддів, так як порядок здійснення такого розрахунку виконавчого збору не передбачений ЗУ Про виконавче провадження .

Більш того, вказані обставини не зазначались в оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору, а тому колегія суддів не може достовірно перевірити чи покладались вони в її основу.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову, так як виконавчим органом не доведено обґрунтованості та правомірності останньої.

Крім того, варто зазначити, що однією з головних засад виконавчого провадження, які передбачені ч. 2 ЗУ Про виконавче провадження , є розумності строків виконавчого провадження.

В свою чергу, прийняття повторного рішення про стягнення виконавчого збору у жовтні 2018 року, за умови зазначення про його стягнення у постанові про відкриття виконавчого провадження у лютому 2017 року, а також обставин сповіщення виконавчого органу про фактичне виконання рішення господарського суду у серпні 2017 року, на думку колегії суддів, свідчить про те, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору, прийнята з порушенням основних засад виконавчого провадження, а також загальних критеріїв своєчасності рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Між тим, колегія суддів не вважає за можливе надавати правову оцінку зазначеному позивачем факту затягування посадовими особами виконавчого органу виконавчого провадження № 53414989 у межах розгляду даної справи, так як позивач мав право оскаржити у встановленому законом порядку відповідні рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця.

Більш того, варто зазначити, що колегія суддів не може надавати правову оцінку будь-яким рішенням, діям чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання виконавчого документу, виданого судом за правилами господарського судочинства (крім виключень, передбачених ч. 2 ст. 74 ЗУ Про виконавче провадження ).

Внаслідок чого, враховуючи встановлений факт протиправності оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову про відкриття відповідного виконавчого провадження на її виконання.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимог судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що виключною та необхідною умовою для стягнення виконавчого збору з боржника є безпосередня участь державного виконавця у процесі стягнення відповідних коштів, яка не підтверджена зібраними доказами у справі, так як така правова позиція суду суперечить вищевикладеним висновкам колегії суддів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального та матеріального права, а наведені в скарзі доводи не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року - скасувати, прийняти у справі нове рішення яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод .

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області від 25 жовтня 2018 року у ВП № 53414989 про стягнення з Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод (код ЄДРПОУ 07856371) виконавчого збору, у сумі 63 606,53 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області від 26жовтня 2018 року у ВП № 57526197 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод (код ЄДРПОУ 07856371) виконавчого збору, у сумі 63 606,53грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 34889877) на користь Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод (вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 07856371) судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання адміністративного позову, у сумі 1 908 (одна тисяча дев'ятсот вісім) грн. 19 коп.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Ю.М. Градовський

ОСОБА_3