Постанова

від 16.04.2019 по справі 2340/4990/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4990/18 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, що прийняте у місті Черкаси, у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ю-4805-17;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ю-4825-17.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані вимоги про сплату боргу є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області оформлено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ю-4805-17 та №Ю-4825-17, у яких позивачу визначено основну суму боргу, а також пеню.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються штрафи та пеня, а позивач не зобов'язаний їх сплачувати, тому суд зазначив, що оскаржувані вимоги є протиправними та підлягають скасуванню повністю.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) регулюються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За змістом пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (стаття 10 Закону № 2464-VI).

Пунктом 2 статті 11 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Колегія суддів наголошує, що факт несплати єдиного внеску, підстави та порядок застосування пені, її розрахунок не є спірним в межах цих правовідносин. Будь-яких доводів щодо помилковості визначення позивачу основного зобов'язання зі сплати єдиного внеску позивач в позовній заяві як підставу позову не навів. Відтак порушення позивачем вимог Закону № 2464-VI не спростовано.

Водночас, позивач в обґрунтування оскаржуваних вимог відповідача посилається виключно на неправомірність нарахування йому пені та штрафних санкцій.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від № 2343-XII від 01.07.1992 (далі - № 2343-XII) (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року та на час введення мораторію), визначали абсолютну заборону на застосування під час мораторію всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів звертає увагу, що зміст наведеної заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому санкції за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

В подальшому, Законом України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ (далі - Закон № 4212-VI) внесені відповідні зміни до Закону № 2343-XII, в тому числі і до положень щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 19 Закону № 2343-XII (в редакції, чинній з 19 січня 2013 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина перша статті 19).

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (частина 3 статті 19).

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги поточних кредиторів (частина п'ята статті 19 Закону № 2343-XII).

Вирішуючи питання того, в якій редакції має бути застосований Закон 2343-XII до спірних правовідносин, то належить враховувати норму пункту 1-1 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4212-VI, відповідно до якої положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19 січня 2013 року.

Розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією. У зв'язку з здійсненням переходу до застосування нової редакції Закону необхідно привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до вимог статті 45 Закону в новій редакції і з урахуванням його вимог вирішити питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів).

Колегія суддів наголошує, що у межах спірних відносин постанова Господарського суду про визнання позивача банкрутом відсутня, справа про його банкрутство порушена до набрання чинності Законом № 2343-XII в новій редакції, а відтак застосуванню підлягає цей закон в редакції, що діяла до 19 січня 2013 року.

Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 у справі № 823/2240/17.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування викладених норм права у подібних правовідносинах палата, об'єднана палата або Велика Палата Верховного Суду не відступала (стаття 347 КАС).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що нарахування позивачу пені оскаржуваними вимогами відповідача є протиправним та не відповідає наведеним вище нормам.

Водночас, вірно встановивши, що оскаржувані вимоги включають нарахування не лише пені, а й основного зобов'язання - недоїмки зі сплати єдиного внеску, суд першої інстанції все ж скасував ці вимоги повністю.

Проте, як зазначалося, дія мораторію не звільняє боржника від виконання поточних зобов'язань, що виникли після введення мораторію, у тому числі і щодо сплати податків і зборів.

Частиною першою статті 169 КАС передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно частини п'ятої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що просячи про скасування оскаржуваних вимог повністю, позивач підставою свого позову визначив виключно необґрунтованість нарахування відповідачем штрафних санкцій та пені. Проте, будь-яких спростувань чи незгоди із визначенням основної суми недоїмки зі сплати єдиного внеску позивач не вказав.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано скасував оскаржувані вимоги повністю, зокрема в частині визначення позивачу недоїмки, оскільки це не було заявлено підставою позову.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) підлягають скасуванню лише в частині нарахування пені, а в іншій частині щодо основної суми боргу (недоїмки) - залишенню без змін.

Отже, суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо застосування штрафних санкцій та пені висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ю-4805-17 в частині стягнення пені.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ю-4825-17 в частині стягнення пені.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 18.04.2019.