Постанова

від 16.04.2019 по справі 826/11193/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №826/11193/13-а

адміністративне провадження №К/9901/910/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Теміо на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013 (суддя Вєкуа Н.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 (головуючий суддя Романчук О.М., судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Теміо до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Теміо звернулося до суду з позовом до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2013 №0001522205.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі ПАТ Теміо просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судові рішення прийнято без належного врахування всіх обставин справи, судами надано оцінку, яка не ґрунтується на законі. На думку позивача, судами не прийнято до уваги чинність та дійсність правочинів, первинних документів, не надано належну правову оцінку реальному настанню правових наслідків виконання господарських операцій, які призвели до змін майнового стану підприємства. Позивач вказує, що правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ Еталон Сервіс та ТОВ Укртехстройсервіс на підставі належно оформлених його контрагентами податкових накладних. Як вважає позивач, доводи податкового органу про безтоварність та фіктивність господарських операцій є непідтвердженими належними документальними доказами.

Відповідач правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2019 попередній розгляд справи призначено на 16.04.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. Посадовими особами податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ Теміо з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Укртехстройсервіс та ТОВ Еталон Сервіс за період з 01.08.2012 по 31.08.2012.

За результатами перевірки складено акт від 10.06.2013 №22/22-50/23161579, згідно якого контролюючим органом встановлені, зокрема, порушення пункту 198.3 статті 198, підпункту 200.1, пунктів 200.3, 200.4 статті 200, пунктів 201.6, 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 160061,00грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 №0001522205, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 240092,00грн., з них: 160061,00грн. - основний платіж та 80031,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач оскаржив його у судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що встановлені обставини та досліджені документальні докази у їх сукупності дають підстави вважати, що господарські операції з постачання товарів та виконання робіт між позивачем та контрагентами ТОВ Укртехстройсервіс та ТОВ Еталон Сервіс фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 ПК України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень абзацу 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи між позивачем та ТОВ Еталон Сервіс 03.07.2012 укладено договір №13-12, на підставі якого останній виконав на користь першого налагоджувальні роботи сигналізаторів та інших приладів, за що отримав грошову винагороду.

Також, між позивачем та ТОВ Укртехстройсервіс укладена усна домовленість, на підставі якої ТОВ Укртехстройсервіс поставило на користь ПАТ Теміо на платній основі акумулятори, чохли та інші товари.

На підтвердження виконання умов договорів позивача надано до суду, протокол узгодження договірних цін, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, платіжні доручення.

Разом з цим, відповідачем під час перевірки, відповідно до підсистеми Перегляд результатів співставлення аналітичної системи Автоматизована система співставлення Системи Податковий блок ТОВ Еталон Сервіс не задекларовано податкове зобов'язання по взаємовідносинах з ПАТ Теміо та, відповідно, податок не сплачено до бюджету. Перевіркою встановлено, ТОВ Еталон Сервіс має стан 8 - До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням . При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження також встановлено відсутність у ТОВ Еталон Сервіс (код за ЄДРПОУ 32798893) необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості.

Також, відповідно до підсистеми Перегляд результатів співставлення аналітичної системи Автоматизована система співставлення Системи Податковий блок ТОВ Укртехстройсервіс не задекларовано податкове зобов'язання по взаємовідносинах з ПАТ Теміо та, відповідно, податок не сплачено до бюджету. Подальшою перевіркою встановлено, що ТОВ Укртехстройсервіс має стан - 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Крім того, відповідачем встановлено, що ТОВ Укртехстройсервіс та ТОВ Еталон Сервіс формували податковий кредит з ПДВ в серпні 2012 за рахунок ТОВ Міг (код ЄДРПОУ 32120475) на загальну суму понад 30'000'000,00грн. Встановлено, що у серпні 2012 року ТОВ Міг до ДПІ податкову звітність не подавало. У свою чергу, до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва надійшов акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси ДПС від 09.10.2012 №1919/22-5/32120475 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Міг щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень, серпень 2012 року, відповідно до якого дане підприємство має ознаки фіктивності.

Як вбачається з акту перевірки ПАТ Теміо , висновок відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства базується на твердження щодо безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Укртехстройсервіс та ТОВ Еталон Сервіс , які, як вказує податковий орган, мають ознаки фіктивного підприємства. Податковий орган вважав, що товари та роботи позивачем фактично у ТОВ Еталон Сервіс та ТОВ Укртехстройсервіс не придбавалися, а витрати на придбання таких товарів та робіт, які позивач відніс до складу валових, є надуманими, у зв'язку з чим позивач не мав правових підстав для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України.

Зважаючи на встановлені обставини та правове регулювання у судів попередніх інстанцій правомірно не було підстав вважати надані позивачем податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні ПК України, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів та робіт у ТОВ Укртехстройсервіс та ТОВ Еталон Сервіс . Суди вірно констатували, що встановлені обставини та зібрані у справі докази є достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів та виконання робіт між позивачем та контрагентами ТОВ Укртехстройсервіс та ТОВ Еталон Сервіс фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами. Крім того, судами встановлено та серіалами справи підтверджено, що позивачем не доведено фактичне виконання зазначених договорів та усної угоди.

Верховний Суд наголошує, що згідно положень податкового законодавства підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Разом з тим, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З наведеного слідує, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Враховуючи встановлену відсутність сплати податкового зобов'язання контрагентами позивача, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Теміо залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду