Постанова

від 11.04.2019 по справі 2-2223/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2344/19

Номер справи місцевого суду: 2-2223/11

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2017 року про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, яка складається з суми позики, процентів від суми позики, щомісячних платежів за кредитним договором, витрат на укладення договору кредиту та отримання коштів, проценти за користування чужими грошами, проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання ,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову - задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2009 року (справа № 2-8698/09), а саме скасовано арешт з квартири АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2017 року та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.02.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2017 року про скасування заходів забезпечення позову, а ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.02.2018 року призначено розгляд вищевказаної цивільної справи у приміщенні апеляційного суду Одеської області.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_4, посилаючись на її необґрунтованість, просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2017 року - залишити без задоволення, а ухвалу суду від 06.10.2017 року - залишити без змін (ОСОБА_1 8: а.с. 160-163).

Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах , ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м.Одесі.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Частиною 5 ст. 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

На виконання вимог Закону України Про судоустрій і статус суддів , ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області.

За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів: Цюра Т.В. - головуючий суддя, судді - Гірняк Л.А., Сегеди С.М., що є підставою для прийняття справи до провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.02.2019 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, яка складається з суми позики, процентів від суми позики, щомісячних платежів за кредитним договором, витрат на укладення договору кредиту та отримання коштів, проценти за користування чужими грошами, проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2017 року про скасування заходів забезпечення позову та на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року про виправлення описки в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2017 року, яку було призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду на 11.04.2019 року о 13год.00хв.

До суду апеляційної інстанції з'явився ОСОБА_4 та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, ОСОБА_2 до суду не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність ОСОБА_2, який своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, районний суд виходив з того, що оскільки у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 було відмовлено, жодних стягнень з неї не має, вона не є дружиною ОСОБА_3, що підтверджується рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2011 року, тобто її майно не є спільною сумісною власністю подружжя, також державним виконавцем заявлялися клопотання про виділення частки у спільному майні подружжя у рамках виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.06.2011 року, у задоволенні яких судом було відмовлено, тому суд прийшов до висновку, що накладення арешту на АДРЕСА_2 порушує права ОСОБА_4 як власника.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.

В межах розгляду даної справи, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23.12.2009 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, до розгляду справи по суті.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.06.2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики в розмірі 1 557 492,46 грн., стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 заборгованість по процентам за користування сумою позики виходячи з розміру на рівні облікової ставки Національного Банку України, що складає 461 546, 92 грн., стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 три проценти річних за прострочення повернення суми позики в розмірі 108 427,08 грн., стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судові витрати, в розмірі 18 917,06 гривень. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.04.2012 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.06.2011 року залишено без змін.

З матеріалів справи також вбачається, що у жовтні 2017 року, ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2009 року на АДРЕСА_3 (ОСОБА_1 8: а.с. 37-39).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст. 154 ЦПК України (у редакції, яка діяла під час постановлення оскаржуваної ухвали суду), якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Нині діючим ЦПК України 2017 року суттєві зміни у питання скасування заходів забезпечення позову не внесені. Так, час. 9 ст. 158 ЦПК України 2017 року визначає, що у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування .

Отже, із системного аналізу зазначених вище норм права слідує, що заходи забезпечення позову діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, а, у випадку відхилення позову, до набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.06.2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнено суму боргу з ОСОБА_3, у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.04.2012 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.06.2011 року залишено без змін.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, що оскільки у задоволенні позову до ОСОБА_4 було відмовлено, тому накладення арешту на АДРЕСА_2 порушує права ОСОБА_4 як власника,

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції постановив ухвалу про скасування заходів забезпечення позову у відповідності з обставинами справи та вимогами процесуального закону, свої висновки достатньо повно та мотивовано обґрунтував.

Доводи апеляційної скарги про те, що квартира АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном подружжя, а тому частка в неї належить і боржнику ОСОБА_3, й за її рахунок можливе задоволення позову вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки жодного судового рішення, яке набрало б законної сили та визначало би квартиру №5 по вул. Л.Толстого у м.Одесі, як об'єкт спільної сумісної власності подружжя у матеріалах справи не міститься.

За таких обставин, зняття арешту з майна ОСОБА_4 жодним чином не вплине на права ОСОБА_2, як стягувача по виконавчому провадженню.

За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову.

Оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2017 року про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, яка складається з суми позики, процентів від суми позики, щомісячних платежів за кредитним договором, витрат на укладення договору кредиту та отримання коштів, проценти за користування чужими грошами, проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 17.04.2019 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

ОСОБА_7