Постанова

від 11.04.2019 по справі 284/538/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №284/538/18 Головуючий у 1-й інст. Піщуліна І. С.

Категорія 61 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу № 284/538/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів

за апеляційними скаргами ОСОБА_3 і ОСОБА_2

на рішення Народицького районного суду Житомирської області від 05 грудня 2018 року

та на додаткове рішення Народицького районного суду Житомирської області від 10 січня 2019 року, які ухвалені під головуванням судді Піщуліної І.С. в смт Народичі,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Просив із підстав, передбачених ст.ст.8,16,533,536,570, ч.1 ст.1048 ЦК України, стягнути з ОСОБА_2 сплачений аванс в сумі 2 440 дол. США та проценти за користування коштами в сумі 15 617,04 грн., а з ОСОБА_3 - сплачений аванс в сумі 2 400 дол. США та проценти за користування коштами в сумі 16 397,88 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що влітку 2016 року досягнув домовленості з ОСОБА_2 про укладення договору купівлі-продажу належної їй земельної ділянки загальною площею 3,88 га з кадастровим номером 3520383800:02:001:0146 та цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Костянтинівської сільської ради Кіровоградської області. У рахунок майбутніх платежів за договором купівлі-продажу в присутності свідка 09 липня 2016 року передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60 000 грн., що становило еквівалент 2 440 дол. США, про що остання надала розписку. В рахунок укладення у майбутньому із ОСОБА_3 договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 3,88 га з кадастровим номером 3520383800:02:001:0147, розташованої на території Костянтинівської сільської ради Кіровоградської області, 12 вересня 2016 року за розпискою передав останньому кошти в сумі 63 000 грн., що еквівалентно 2 400 дол. США. Від укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок відповідачі ухиляються та коштів не повертають.

Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 05 грудня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений аванс в сумі 68 627 грн. 26 коп., що є еквівалентом 2 440 дол. США, та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 15 617 грн. 04 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений аванс в сумі 67 502 грн. 22 коп., що є еквівалентом 2 400 дол. США, та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 16 397 грн. 88 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю та вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 10 січня 2019 року із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуті витати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000 грн. з кожного.

Не погодившись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нові судові рішення, якими у задоволенні позовних вимог та витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі. У апеляційній скарзі на рішення суду посилаються на те, що постановою Апеляційного суду Житомирської області від 10 квітня 2018 року в справі №284/804/16-ц ОСОБА_1 у задоволенні позову до них про стягнення безпідставно набутих кошті відмовлено, а тому суд мав б відмовити у відкритті провадження у даній справі, врахувавши те, що спір у даному випадку між тими самими сторонами, з того ж предмету і з тих же підстав. Кошти від ОСОБА_1 вони отримали за земельні ділянки, які заповіли синові позивача. У апеляційній скарзі на додаткове рішення апелянти зазначають про те, що розрахункова квитанція, надана адвокатом ОСОБА_4, не містять відомостей про те, хто перераховував кошти за правничу допомогу.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачів на рішення суду від 05 грудня 2018 року позивач просить її (скаргу) залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зокрема посилається на те, що на момент передачі коштів йому було відомо лише про договори оренди земельних ділянок, що були укладені із СФГ Шевченко , термін дії яких закінчувався 30 травня 2017 року. При цьому, відповідачі приховали від нього той факт, що 18 березня 2016 року вони уклали із ТОВ Український Агропродукт договори оренди цих же земельних ділянок, ОСОБА_2 - на 15 років, а ОСОБА_3 - на 49 років, державна реєстрація речового права ТОВ Український Агропродукт проведена 31 березня 2016 року. Про існування таких договорів йому стало відомо після передачі ним відповідачам коштів, коли звернувся до СФГ Шевченко з їх (відповідачів) власноручними заявами про не поновлення договорів оренди земельних ділянок на новий строк із СФГ Шевченко . Вважає домовленості з відповідачами розірваними з огляду на їх недобросовісну поведінку та приховання ними дійсної інформації про обсяг їх прав щодо земельних ділянок. Навіть у випадку зняття мораторію на продаж землі, шанси на придбання ним у власність цих земельних ділянок надзвичайно обмежені та за життя користуватися ними він навряд чи зможе, особливо якщо прийняти до уваги 49-річний строк оренди. Від ТОВ Український Агропродукт орендної плати за користування останнім спірними земельними ділянками ніколи не отримував та не отримує наразі, що підтверджує довідкою цього товариства. Оскільки договорів з відповідачами укладено не було, то правовідносини, що виникли між сторонами, є відносинами щодо авансу, а тому на них поширюється дія ст.570 ЦК України, а сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга на рішення суду від 05 грудня 2018 року підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга на додаткове рішення від 10 січня 2019 року задоволенню не підлягає з наступних правових підстав.

Сторонами визнається та матеріалами справи доводиться, що відповідно до державних актів на право приватної власності на землю серій РЗ №№423598, 423599 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками відповідно земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 3520383800:02:001:0146 (площею 3,88 га) та 3520383800:02:001:0147 (площею 3,88 га), які розташовані на території Костянтинівського сільської ради (а.с.10,12).

Із змісту розписки від 09 липня 2016 року вбачається, що в рахунок подальшого укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 3,88 га з кадастровим номером 3520383800:02:001:0146, розташованої на території Костянтинівського сільської ради, ОСОБА_2 у день написання нею розписки отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 60 000 грн., що еквівалентно 2 440 дол. США (а.с.9).

Одночасно із цим, із змісту розписки від 12 вересня 2016 року слідує, що у рахунок укладення у майбутнього договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,88 га з кадастровим номером 3520383800:02:001:0147, серія РЗ №423599, що знаходиться на території Костянтинівської сільської ради, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 63 000 грн., що еквівалентно 2 400 дол. США (а.с.11).

Відповідачі визнають, що власноруч писали та підписували вказані вище розписки. Оригінали розписок надані позивачем, що в силу положень ст.545 ЦК України беззаперечно підтверджує факт передачі ОСОБА_1 09 липня 2016 року грошових коштів у сумі 60 000 грн. ОСОБА_2 і 12 вересня 2016 року грошових коштів у сумі 63 000 грн. ОСОБА_3 та неповернення відповідачами позивачу цих коштів на день розгляду спору судом.

У цивільній справі №284/804/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів постановою Апеляційного суду Житомирської області від 10 квітня 2018 року відмовлено позивачу в задоволенні позову до відповідачів про стягнення безпідставно набутих коштів, з тих мотивів, що відповідачі набули гроші кошти за достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою передачі позивачу у власність в майбутньому земельних ділянок. Крім того, грошові кошти були отримані не як позика, а лише як предмет майбутнього договору купівлі-продажу. Отримані відповідачами кошти не є безпідставно отриманими в розумінні ст.1212 ЦК України. Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод , а не ст.1212 ЦК України, на яку послався позивач як на підставу позовних вимог. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2018 року у відкритті касаційного провадження на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 10 квітня 2018 року відмовлено. Відповідно до змісту частини четвертої ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішення суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Попередні договори про укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок у визначений законом спосіб між сторонами не укладалися, оскільки розписки відповідачів, якими вони стверджували про отримання від позивача коштів, не можна вважати договорами.

Угоди між сторонами про укладення в майбутньому договорів купівлі-продажу не відповідають вимогам ст.ст.635,657 ЦК України, згідно з якими попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, якою для договорів купівлі-продажу нерухомого майна є письмова форма та нотаріальне посвідчення.

Отже, сторони порушили вимоги щодо форми правочину, попередні договори не є укладеними, зобов'язання між сторонами не виникли, тому суми, сплачені на забезпечення виконання майбутніх зобов'язань, згідно з вимогами частини другої статті 570 ЦК України є авансом, який повертається.

Окрім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (власники та орендодавці) 18 березня 2016 року уклали договори оренди спірних земельних ділянок із ТОВ Український Агропродукт (орендарем) відповідно на 15 та 49 років (а.с.13-15,18-20). Речове право оренди земельних ділянок зареєстровано 31 березня 2016 року за орендарем (а.с.16-17,21-22).

Пунктом 12.5 у цих вказаних вище договорах прописано, що у разі продажу спірних земельних ділянок переважне право на придбання їх у власність має ТОВ Український Агропродукт .

Доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до того, що рішення від 05 грудня 2018 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у зв'язку із тим, що набрало законної сили судове рішення у справі №284/804/16-ц не грунтуються на нормах пункту 3 частини першої ст.255 ЦПК України та матеріалах справ. Так, у даній справі та у справі №284/804/16-ц співпадають сторони та предмет спору, але не співпадають підстави позовів. У даній справі йдеться про стягнення грошових коштів із підстав, передбачених ст.ст.8,16,533,536,570 ЦК України, а у справі №№284/804/16-ц обговорювалося питання про стягнення безпідставно набутих коштів за ст.1212 ЦК України, отже тотожності за всіма трьома ознаками не встановлено.

Із огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про законність вимоги позивача про повернення йому відповідачами авансових платежів, попередня оплата за які не виконувала забезпечувальної функції, властивої завдатку.

Разом із тим, апеляційний суд не може погодитися із висновком суду першої інстанції про стягнення у даній справі процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором , законом або іншим актом цивільного законодавства.

Попередні договори не є укладеними та зобов'язання між сторонами не виникли, а тому положення частини першої ст.1048 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються.

Окрім того, відповідачам 02 листопада 2016 року були направлені претензії про повернення коштів, які останні отримали 08 листопада 2016 року, що доведено матеріалами цивільної справи № 284/804/16-ц (а.с.21-24), що й саме по собі припинило б право нараховувати будь-які проценти, якщо б вони й були передбачені навіть умовами укладених договорів.

Оскільки рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 процентів за користування коштами в сумі 15 617,04 грн. та з ОСОБА_3 процентів за користування коштами в сумі 16 397,88 грн. на користь позивача ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, то відповідно до приписів ст.376 ЦПК України воно підлягає до скасування в цій частині, із ухваленням нового про відмову в задоволенні таких вимог, а судовий збір зменшується відповідно за задоволених вимог. Тобто, судовий збір, що стягнутий на користь позивача із відповідачів, понесений ОСОБА_1 на оплату позовної заяви при зверненні ним до суду, зменшується з 795 грн. до 685,21 грн. щодо кожного відповідача.

У решті рішення Народицького районного суду Житомирської області від 05 грудня 2018 року залишається без змін.

Відносно законності та обґрунтованості додаткового рішення Народицького районного суду Житомирської області від 10 січня 2019 року, яким вирішено питання про відшкодування позивачу витрат, понесених ним на оплату професійної правничої допомоги, наданої у даній справі, то колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним зазначити наступне.

Так, у розрахунковій квитанції від 05 грудня 2018 року №066318 є посилання на те, що професійна правнича допомога надавалася за договором від 10 липня 2018 року №43 (а.с.3 та зворот у справі за заявою про ухвалення додаткового судового рішення).

Як убачається зі змісту договору від 10 липня 2018 року №43 він укладений між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і його предметом є надання правової (юридичної) допомоги ОСОБА_1 Отже, надані позивачем докази не викликають у суду сумніву в тому, що саме ОСОБА_1 сплачено 2 000 грн. за наданням йому професійної правничої допомоги у даній цивільній справі.

Додаткове рішення ухвалене з додержанням норм як матеріального права, так і положень ст.ст.137,259,268,270 ЦПК України, тобто процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому воно залишається без змін.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України на позивача, пропорційно до відмовлених вимог (13,81%), покладається судовий збір в сумі 329,33 грн., сплачений відповідачем ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на рішення Народицького районного суду Житомирської області від 05 грудня 2018 року задовольнити частково.

Рішення Народицького районного суду Житомирської області від 05 грудня 2018 року в частині задоволення вимог про стягнення процентів за користування чужими коштами скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Рішення Народицького районного суду Житомирської області від 05 грудня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судового збору змінити, зменшивши його розмір з 795 грн. до 685 грн. 21 коп.

У решті рішення Народицького районного суду Житомирської області від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на додаткове рішення Народицького районного суду Житомирської області від 10 січня 2019 року залишити без задоволення, а додаткове рішення Народицького районного суду Житомирської області від 10 січня 2019 року - без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; Кіровоградська обл., Новоархангельський район, смт Новоархангельськ, вул. Суворова, 4а) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2; Житомирська обл., Народицький район, с. Базар, вул. Шевченка, 68) 329 грн. 33 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 16 квітня 2019 року.