Постанова

від 04.04.2019 по справі 760/26233/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/26233/17

Апеляційне провадження №22-ц/824/1028/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Тімуш Д.І.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства УКРАГРО НПК на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства УКРАГРО НПК , третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 02.11.2017 року без будь-якого попередження її було звільнено з посади старшого бухгалтера з праці, за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату. Підставою для звільнення став наказ №168-кв від 29.08.2017 та письмове повідомлення про скорочення штату від 29.08.2017 за № 214, про яке її не повідомляли та не вручали їх копії. Зазначає, що саме з 29.08.2017 по 07.09.2017 вона знаходилась на лікарняному. Вважає, що ПрАТ УКРАГРО НПК порушили її права, оскільки не попередили персонально, не пізніше ніж за два місяці про наступне звільнення. Крім того, зазначає, що ПрАТ УКРАГРО НПК не запропонував іншої роботи у даному товаристві. Просила поновити її на посаді старшого бухгалтера з праці та заробітної плати з 03.11.2017 та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.11.2017 по день її поновлення на роботі судом. Крім того просила стягнути моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн., оскільки внаслідок незаконного звільнення та порушення її прав на працю вона зазначала моральних страждань.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року позов задоволений частково. Вирішено поновити позивача на посаді старшого бухгалтера з праці та заробітної плати з 03.11.2017 року, стягнути з ПрАТ УКРАГРО НПК на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2017 по 29.10.2018 у розмірі 455 121, 80 грн., моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 рокута постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Оскаржуване рішення вважає незаконним та необґрунтованим, викладені у рішенні суду висновки - такими, що не відповідають обставинам справи, а ті обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, що у свою чергу призвело до невірного вирішення справи. Обґрунтував скаргу тим, що в матеріалах справи містяться докази, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки, та які підтверджують законність звільнення позивача.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, а рішення суду - законним і обґрунтованим, яке в повному обсязі відповідає завданню цивільного судочинства. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, вважає, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, підтримує доводи, наведені в апеляційній скарзі ПрАТ УКРАГРО НПК .

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що наведеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими за встановленою законом процедурою доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у передбачених законом випадках, зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України). Таке звільнення допускається якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

В ході розгляду справи було встановлено, що 26.11.2007 року позивач була прийнята на роботу до відповідача на посаду бухгалтера. 15.06.2015 року позивача було переведено на посаду старшого бухгалтера з праці та заробітної плати, а наказом №433-К від 02.11.2017 року звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату. Підставою для звільнення позивача зап.1 ст.40 КЗпП України став наказ №168 від 29.08.2017 року, яким було внесено зміни в штатний розпис підприємства відповідача та 31.10.2017 року скорочено та виведено із штатного розпису штатну одиницю старшого бухгалтера з праці та заробітної плати, яку займала позивач.

На підтвердження законності звільнення позивача відповідачем було представлено до суду ряд документів, з яких вбачається наступне:

29.08.2017 р. у зв'язку з внесенням змін до штатної структури, створенням нового відділу обліку витрат та розрахунків з персоналом та перерозподілом посадових обов'язків між працівниками бухгалтерії наказом № 168-КВ було внесено зміни в штатний розпис ПрАТ УКРАГРО НПК з 31.10.2017 року та скорочено і виведено зі штатного розпису штатну одиницю старший бухгалтер з праці та заробітної плати .

29.08.2017 року генеральним директором ПрАТ УКРАГРО НПК було підписане адресоване позивачу повідомлення за вих. № 214, в якому повідомлялося про скорочення її посади з 31.10.2017 року відповідно до наказу № 168-КВ від 29.08.2017 року, та її наступне звільнення на підставі пункту 1 ст. 40 КЗпП України. У вказаному повідомленні також було зазначено про відсутність вакантних посад за кваліфікацією позивача у м. Київ, у зв'язку з чим позивачу були запропоновані наступні вакантні посади, які відповідають її спеціальності, - посада бухгалтера в структурному підрозділі № 31 (смт. Васищеве, Харківскьий р-н., Харківська обл.) та посада бухгалтера регіонального представництва (с. Трояни, Бердянський р-н., Запорізька обл.). Також позивачу було повідомлено, що у вересні 2017 р. з'явиться вакантна посада бухгалтера на час відпустки працівника у зв'язку з вагітністю та пологами в структурному підрозділі № 22 (м. Староконстянтинів, Хмельницька обл.).

В той же день - 29.08.2017 року вищезазначене повідомлення № 214 було надане позивачу за її місцем роботи - в приміщенні офісу відповідача в присутності генерального директора ПрАТ УКРАГРО НПК ОСОБА_2, головного бухгалтера ОСОБА_4, начальника відділу по роботі з персоналом та соціальній роботі ОСОБА_5 Ознайомившись зі змістом вищезазначеного повідомлення позивач відмовилася його отримувати та поставити підпис про ознайомлення з ним, що було відображено у складеному в той же день Акті про відмову працівника від отримання повідомлення про скорочення штату.

17.10.2017 року на підставі повідомлення № 214 від 29.08.2017 року та наказу № 168-КВ від 29.08.2017 року був підписаний наказ № 411-К по особовому складу про звільнення позивача у зв'язку зі скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП України з 31.10.2017 року.

Як вбачається з Акту про відмову працівника від ознайомлення з наказом про звільнення від 18.10.2017 року, позивачу 18.10.2017 року о 15 год. 15 хв. за її місцем роботи в приміщенні офісу ПрАТ УКРАГРО НПК в присутності генерального директора ПрАТ УКРАГРО НПК ОСОБА_2, головного бухгалтера ОСОБА_4 та заступника генерального директора з питань безпеки ОСОБА_6 був наданий для ознайомлення наказ № 411-К від 17.10.2017 року, однак від ознайомлення з ним та підпису про це ОСОБА_1 відмовилася.

З 20.10.2017 року по 01.11.2017 року позивач перебувала на лікарняному, у зв'язку з цим 02.11.2017 року був виданий наказ № 433-К, згідно якого у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 в день звільнення (31.10.2017 року), позивача звільнено у зв'язку на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України з 02.11.2017 року.

02.11.2017 року позивач ознайомилася з наказом № 433-К від 02.11.2017 року та отримала його особисто під розпис. При звільненні відповідача з нею було проведено повний розрахунок відповідно до вимог трудового законодавства.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КзпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Такий правовий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у своїх постановах від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-2487цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено встановлений законом порядок проведення звільнення працівника у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників. Зокрема суд першої інстанції зазначав, що про фактично відповідачем не було проведено скорочення чисельності та штату працівників, відтак звільнення позивача п.1 ст. 40 КЗпП України є незаконним. До такого висновку суд першої інстанції дійшов з аналізу копії електронного листа, яка за твердженнями пощивача була отримана нею 31.08.2017 від головного бухгалтера ОСОБА_4 Окремо суд першої інстанції зазначив про фактичну економічну недоцільність проведення скорочення чисельності бухгалтерів на підприємстві зважаючи на те, що після цього були введені нові посади, а заробітні плати інших працівників були збільшені.

Відповідно до ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 від 22 червня 1982 року Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Відповідачем до суду було представлено ряд документів, які підтверджують фактичне проведення реорганізації та скорочення чисельності працівників на підприємстві. Так відповідно до наказу №78-В/ОД від 23.08.2017 року ПрАТ УКРАГРО НПК про створення відділів вбачається, що з 01.09.2017 року у зв'язку з виробничою необхідністю для упорядкування роботи бухгалтерії та посилення контролю виконання посадових обов'язків у бухгалтерії були створені наступні відділи: Відділ обліку доходів та Відділ обліку витрат та розрахунків з персоналом , а головному бухгалтеру наказано провести розподіл посадових обов'язків до 30.08.2017 року (а.с.97 том 1). Наказом №168 від 29.08.2017 року внесено зміни в штатний розпис ПрАТ УКРАГРО НПК та наказано з 31.10.2017 оку скоротити і вивести із штатного розпису штатну одиницю старшого бухгалтера з праці та заробітної плати, що й було зроблено. За таких умов колегія суддів апеляційного суду вважає, що фактичне здійснення скорочення відповідачем чисельності та штату працівників було належним чином підтверджено в ході розгляду справи. При цьому постановою Верховного суду від 03.10.2018 року у справі №287/568/15-ц зауважено, що при розгляді справ про поновлення на роботі суд зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення, але не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Не може вважатись доказом відсутності проведення такої реорганізації й представлена позивачем копія електронного листа, яка за її твердженням була отримана нею 31.08.2017 року від головного бухгалтера ПрАТ УКРАГРО НПК ОСОБА_4 Відповідач заперечує існування взагалі такого електронного листа, а доказів його дійсної наявності позивач в ході розгляду справи не надав. За таких умов представлена до суду копія є документом невідомого походження та не може бути прийнята судом в якості належного доказу. Більш того, даний лист не може взагалі свідчити про непроведення скорочення чисельності із штату у відповідача такий огляду на те, що лист за твердженням позивача направила їй ОСОБА_4, до компетенції якої не входить прийняття рішень про проведення чи непроведення скорочень чисельності та штату працівників.

Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і посилання позивача на порушення процедури її звільнення з роботи.

Про прийняті рішення як про проведення скорочення, так і про наступне звільнення позивача, її було повідомлено роботодавцем у встановлений законом строк, при цьому позивач відмовилася від підпису вказаних документів, що було належним чином засвідчено відповідними актами. Посилання позивача на неознайомлення з повідомленням ПрАТ УКРАГРО НПК про скорочення штату працівників у зв'язку з оформленим нею листом непрацездатності, не спростовують вищенаведених тверджень, оскільки в ході розгляду справи як відповідачем, так і самим позивачем, було підтверджено той факт, що у 29.08.2017 року позивач перебувала на робочому місці.

Колегія суддів апеляційного суду також критично відноситься до висновків суду першої інстанції про те, що відповідач фактично не ознайомлював позивача з наказом про проведення скорочення та не попереджав про її наступне звільнення на тій підставі, що в наказі про звільнення останньої відсутнє посилання на акт про відмову позивача від підпису про таке ознайомлення, а також у зв'язку з ненаправленням такого наказу про скорочення та попередження про наступне звільнення позивачу засобами поштового зв'язку. Як зазначав представник відповідача, у роботодавця відсутній обов'язок посилання в наказі про звільнення працівника акти про його відмову від отримання під розпис повідомлення про скорочення та наступне звільнення, як і обов'язок направлення такого наказу і попередження поштою після фактичного ознайомлення з ним працівника та належного посвідчення даного факту. Колегія суддів погоджується з такою позицією відповідача, оскільки законодавство України дійсно не містить вимог для роботодавця про вчинення таких дій при проведенні скорочення чисельності та штату та звільненні працівників.

Не знайшли свого підтвердження й посилання позивача на те, що їй не було запропоновано обійняти усі вакантні посади, які були вільні на час скорочення. Як вбачається з представлених до суду матеріалів, за період з часу повідомлення про скорочення штату працівників до фактичного проведення звільнення позивача у відповідача були вакантні три посади, які вона могла обійняти відповідно до своєї кваліфікації, о саме: бухгалтер (розташування робочого місця Васищеве), бухгалтер регіонального представництва (розташування робочого місця Трояни), бухгалтер (розташування робочого місця Старокостянтинів). Вказані посади було запропоновано позивачу роботодавцем, однак вона не надала згоди на переведення на такі посади.

Колегія суддів критично відноситься до посилань позивача на те, що її звільнення має бути визнано незаконним на підставі того, що їй не було запропоновано усі без виключення вакантні посади, наявні на підприємстві, а відповідач самостійно прийняв рішення про відсутність у неї відповідної кваліфікації на їх зайняття. З представлених до суду матеріалів вбачається, що на підприємстві дійсно були вакантні ряд інших посад, зокрема водій автотранспортних засобів, водій навантажувача, вантажник, енергетик, слюсар-ремонтник, кранівник, монтажник будівельний. Кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть обіймати вищевказані посади, передбачені відповідними посадовими інструкцій щодо вказаних посад, наявними в матеріалах справи. При цьому позивачем в ході судового розгляду не було доведено наявності у неї відповідної кваліфікації чи досвіду роботи, які б дозволили їй обійняти вказані посади.

Крім того, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не вірно трактуються положення ст. 49 2 КЗпП України, відповідно до якої одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що при проведенні попередження про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний запропонувати працівникові не усі наявні у нього вакантні посади, а лише посади за відповідною професією чи спеціальністю. У постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі № 6-491цс15 та від 09.08.2017 року у справі №760/3664/15-ц зроблено правовий висновок, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. За таких умов, посилання позивача на незаконність звільнення у зв'язку з тим, що їй не було запропоновано усіх вакантних на той час у відповідача посад, не відповідає вимогам закону.

Критично відноситься колегія суддів й до посилань позивача на те, що їй безпідставно не було запропоновано посади директора фінансово-економічного департаменту та заступника директора фінансово-економічного департаменту. Відповідно до представлених до суду посадових інструкцій даних посад, до осіб, які могли б їх обіймати роботодавцем висувалися кваліфікаційні вимоги та вимоги щодо стажу роботи, якими ОСОБА_1 не володіла.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що посилання позивача на незаконність її звільнення ПрАТ УКРАГРО НПК не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відтак вимоги про поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають до задоволення. Відповідним чином не підлягають й до задоволення позовні вимоги, похідні від наведених вище. В той же час на вказані обставини суд першої інстанції увагу не звернув, що призвело до невірного вирішення справи по суті позовних вимог.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства УКРАГРО НПК задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення суду. В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства УКРАГРО НПК , третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Д.О. Таргоній

К.П.Приходько