Постанова

від 04.09.2020 по справі 760/26233/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 760/26233/17

провадження № 61-9301св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача: Старовойтова Дарина Андріївна , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство УкрАгро НПК ,

представники відповідача: Шепеляк Сергій Володимирович, Зайченко Олександр Павлович,

третя особа - ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Старовойтовою Дариною Андріївною, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Журби С. О., Таргоній Д. О., Приходька К. П. від 04 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства УкрАгро НПК (далі - ПрАТ УкрАгро НПК ), третя особа - ОСОБА_5 , про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди .

Позов мотивовано тим, що з 15 червня 2015 року вона займала посаду старшого бухгалтера з праці та заробітної плати, а наказом № 432-к від 02 листопада 2017 року її було звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності працівників. Вважає, що дане звільнення відбулося з порушенням вимог закону, оскільки її не було персонально попереджено за 2 місяці про наступне звільнення та не було запропоновано іншу вакантну посаду, яка була на підприємстві.

Посилаючись на вказані обставини, просила поновити її на посаді старшого бухгалтера з праці та заробітної плати з 03 листопада 2017 року та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 листопада 2017 року по день її поновлення на роботі судом, а також у рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути на її користь 20 000 грн, оскільки внаслідок незаконного звільнення та порушення її прав на працю вона зазначала моральних страждань.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києвавід 29 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого бухгалтера з праці та заробітної плати з 03 листопада 2017 року.

Стягнуто з ПрАТ УкрАгро НПК на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 03 листопада 2017 року по 29 жовтня 2018 року у розмірі 455 121,80 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при звільненні позивача із займаної посади з підстав, передбачених пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України, відповідачем було порушено вимоги частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивача не було належним чином повідомлено за два місяці про майбутнє звільнення у зв`язку із скороченням штату, яке не було економічно доцільним, та не було запропоновано всі вакантні на підприємстві посади.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ УкрАгро НПК задоволено. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що дійсно у відповідача мали місце зміни в організації праці, зокрема скорочення штату працівників; відповідачем було додержано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника; позивач була попереджена за 2 місяці про майбутнє звільнення і відповідач не мав можливості перевести її на іншу роботу в підприємстві, а від запропонованих вакансій, які відповідали кваліфікації позивача, остання відмовилася. Тому звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У травні 2019 року представник ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не з`ясував всіх фактичних обставин справи; не врахував, що позивач не була належним чином повідомлена про майбутнє скорочення та їй не запропоновано всі вакансії, що були на підприємстві на момент її звільнення. Крім того, 29 серпня 2017 року (в день, коли відповідач вручав позивачу попередження про майбутнє вивільнення) позивач через погане почуття була записана на прийом до лікаря, але вийшла на роботу для здійснення нарахування заробітної плати працівникам товариства. Цього ж дня позивач не знайомилася з жодним наказом, повідомленням про її майбутнє звільнення та наявності вакантних посад, а з 29 серпня по 07 вересня 2017 року перебувала на лікарняному. Крім того, згідно штатного розкладу станом на 31 жовтня 2017 року, скоротивши посаду позивача та розподіливши її посадові обов`язки, відповідач підвищив оплату праці іншим працівникам та ввів дві нові штатні одиниці, що свідчить про економічну недоцільність скорочення посади старшого бухгалтера з праці та заробітної плати.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 760/26233/17 з Солом`янського районного суду м. Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 26 листопада 2007 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до відповідача на посаду бухгалтера. 15 червня 2015 року позивач була переведена на посаду старшого бухгалтера з праці та заробітної плати.

29 серпня 2017 року у зв`язку з внесенням змін до штатної структури, створенням нового відділу обліку витрат та розрахунків з персоналом та перерозподілом посадових обов`язків між працівниками бухгалтерії наказом № 168-КВ було внесено зміни в штатний розпис ПрАТ УкрАгро НПК з 31 жовтня 2017 року та скорочено і виведено зі штатного розпису штатну одиницю старший бухгалтер з праці та заробітної плати .

29 серпня 2017 року генеральним директором ПрАТ УкрАгро НПК було підписане адресоване позивачу повідомлення за вих. № 214, в якому повідомлялося про скорочення її посади з 31 жовтня 2017 року на підставі наказу № 168-КВ від 29 серпня 2017 року, та її наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статі 40 КЗпП України. В указаному повідомленні також було зазначено про відсутність вакантних посад за кваліфікацією позивача у м. Києві, у зв`язку з чим позивачу були запропоновані наступні вакантні посади, які відповідають її спеціальності - посада бухгалтера в структурному підрозділі № 31 (смт Васищеве, Харківскьий р-н., Харківська обл.) та посада бухгалтера регіонального представництва (с. Трояни, Бердянський р-н., Запорізька обл.). Також позивачу було повідомлено, що у вересні 2017 року з`явиться вакантна посада бухгалтера на час відпустки працівника у зв`язку з вагітністю та пологами в структурному підрозділі № 22 (м. Староконстянтинів, Хмельницька обл.).

Згідно акта від 29 серпня 2017 року, складеного генеральним директором ПрАТ УкрАгро НПК ОСОБА_5 , головним бухгалтером ОСОБА_6 , начальником відділу з роботи з персоналом та соціальній роботі ОСОБА_7 , позивач відмовилася від отримання повідомлення про скорочення штату та майбутнє вивільнення.

Наказом № 411-К від 17 жовтня 2017 року позивач була звільнена у зв`язку зі скороченням штату за пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України з 31 жовтня 2017 року.

З 20 жовтня по 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, у зв`язку з чим 02 листопада 2017 року був виданий наказ № 433-К, згідно якого у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 в день звільнення (31 жовтня 2017 року), позивача звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 02 листопада 2017 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої адвокатом Старовойтовою Д. А., на постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Тобто, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Перевіряючи дотримання вимог закону при звільненні ОСОБА_1 за пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України, суд апеляційної інстанції установив, що згідно з новим штатним розписом посади старшого бухгалтера з праці та заробітної плати, яку обіймала позивач, підлягала скороченню, про що остання була повідомлена в установленому законом порядку; від запропонованих вакантних посад, які могла обійняти позивач відповідно до своєї кваліфікації (бухгалтер в м. Васищеве, бухгалтер регіонального представництва в м. Трояни, бухгалтер в м. Старокостянтинівка) остання відмовилася, а наявні на підприємстві інші вакантні посади, не були запропоновані позивачу за відсутності у неї відповідної кваліфікації чи досвіду роботи, наявність якого є необхідної умовою для їх зайняття.

Разом із тим, урахувавши перебування ОСОБА_1 на лікуванні з 20 жовтня по 01 листопада 2017 року, відповідач змінив дату звільнення на 02 листопада 2017 року.

Тобто, відповідачем не були порушені трудові гарантії позивача під час її звільнення.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм трудового законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Оскільки оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Старовойтовою Дариною Андріївною, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун