Постанова

від 18.04.2019 по справі 911/80/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2019 р. Справа№ 911/80/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім капітал 2012

на рішення Господарського суду Київської області від 08.01.2019 (повний текст складено 01.02.2019)

у справі №911/80/17 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Державного підприємства Стивідорна компанія Ольвія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім капітал 2012

про стягнення 69 605,20 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Державне підприємство Стивідорна компанія Ольвія (далі - ДП Стивідорна компанія Ольвія або позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім капітал 2012 (далі - ТОВ Торговий дім капітал 2012 або відповідач) про стягнення 69 605,20 грн., з яких: 68 105,20 грн. шкоди, 1 500,00 грн. витрат на проведення незалежної оцінки з визначення суми матеріальних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої діями працівника ТОВ Торговий дім капітал 2012 , позивачу завдано майнової шкоди, яку частково було відшкодовано ПрАТ Страхова компанія Уніка , у той час як для повного відшкодування завданої позивачу шкоди суми страхової виплати не вистачило.

13.12.2018 позивач через канцелярію Господарського суду Київської області подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 11 306,16 грн. шкоди, а також попередній розрахунок судових витрат. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.01.2019 у справі №911/80/17 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім капітал 2012 на користь Державного підприємства Стивідорна компанія Ольвія 11 306 (одинадцять тисяч триста шість) грн. 16 коп. шкоди, 1 216 (одну тисячу двісті шістнадцять) грн. 59 коп. судового збору, 13 990 (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 29 коп. судових витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи, та 2 621 (дві тисячі шістсот двадцять одну) грн. 46 коп. судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки страховик відповідача виплатив позивачу, як потерпілій внаслідок ДТП особі, 50 000,00 грн. страхового відшкодування, у той час, як вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна Державного підприємства Стивідорна компанія Ольвія , а саме будівлі складу розрядних вантажів за літ. 10С (Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 29) складає 61 306,16 грн., що підтверджується висновком експерта №23754/17-42 від 01.11.2018 за результатами проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить 11 306,16 грн. Враховуючи встановлену дійсну вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна Державного підприємства Стивідорна компанія Ольвія , яка є більшою, аніж страховий платіж, суд дійшов висновку про недостатність страхової виплати для повного відшкодування позивачу шкоди, завданої відповідачем, що є правовою підставою для виникнення у відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки та роботодавця винної у ДТП особи, обов'язку сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у порядку статті 1194 Цивільного кодексу України.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 500,00 грн. витрат на проведення незалежної оцінки з визначення суми матеріальних збитків суд залишив без задоволення з огляду на те, що позивачем у відповідності до статей 22, 1166 Цивільного кодексу України не обґрунтовано наявності як протиправної поведінки і вини відповідача, так і причинно-наслідкового зв'язку, що призвело б до понесення позивачем відповідних витрат.

Стосовно розподілу судових витрат суд, пославшись на норми статті 129 Господарського процесуального кодексу України, поклав витрати позивача по сплаті судового збору та вартості проведення судової експертизи у даній справі на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші ж, заявлені до стягнення позивачем судові витрати у загальному розмірі 2 621,46 грн. (вартість проїзду представника позивача з м. Миколаїв до м. Київ та у зворотному напрямку для участі у судових засіданнях 03.12.2018 та 27.12.2018, а також проживання представника позивача у готелі 26.12.2018), поклав повністю на відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 13.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім капітал 2012 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить частково скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.01.2019 у справі №911/80/17 (в частині судових витрат), прийняти в даній частині нове рішення про відмову в задоволенні стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Капітал 2012 на користь Державного підприємства Стивідорна компанія Ольвія - 2 621 (дві тисячі шістсот двадцять одну) грн. 46 коп. судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та задовольнити судові витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи в сумі 2 412,00 грн.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що погоджується із висновками суду про стягнення з нього 11 306,16 грн. шкоди. Водночас, не погоджується із розподілом судових витрат, здійсненим судом, а саме 13 990,29 грн. судових витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи та 2 621,46 грн. судових витрат пов'язаних з розглядом справи.

Скаржник стверджує, що таких витрат, які задоволені судом - вартість проїзду представника позивача з м. Миколаїв до м. Київ та у зворотному напрямку для участі у судових засіданнях 03.12.2018 та 27.12.2018, а також проживання представника позивача у готелі 26.12.2018 процесуальним законодавством не передбачено. Позивача у судовому засіданні представляв представник за довіреністю, а тому не має доказів надання професійної правничої допомоги. До того ж, позивачем не було надано попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат.

Водночас, апелянт наголошує, що оскільки частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі часткового задоволення позову - судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то з урахуванням добровільного зменшення позовних вимог позивачем витрати на проведення судової експертизи повинні були розподілитись пропорційно до задоволених вимог, а саме з покладанням на відповідача відшкодування лише в сумі 2 412,00 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач у відзиві від 11.03.2019 (що надійшов до суду 13.03.2019) заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. У відзиві позивач наголосив на тому, що судом першої інстанції розподіл судових витрат здійснено у повній відповідності із положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім капітал 2012 у справі №911/80/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №911/80/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім капітал 2012 на рішення Господарського суду Київської області від 08.01.2019 у справі №911/80/17; розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 69 605,20 грн., а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

09.12.2015, близько 13 год. 30 хв., на території Державного підприємства Спеціалізований морський порт Октябрьск за адресою м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 29, ОСОБА_2, керуючи автомобілем MAN TGA 26400 д.н.з. НОМЕР_1 з причепом SCHMITZ AFW д.н.з. НОМЕР_2, що належить ТОВ Торговий дім капітал 2012 , не впевнився в безпеці руху та не переконався в тому, що кузов причепа знаходиться в крайньому нижньому положенні, допустив наїзд верхньою частиною кузова на верхнє залізобетонне перекриття складу №10, чим допустив порушення Правил дорожнього руху та скоїв дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено цілісність будівлі складу.

В результаті вищевказаних обставин 09.12.2015 сторонами, зокрема водієм та представниками ДП Спеціалізований морський порт Октябрьск і ТОВ Торговий дім капітал 2012 , на місці події складено та підписано акт, відповідно до якого підтверджено обставини часткового руйнування будівлі складу та зафіксовано відповідно зруйновані елементи. Копія вказаного акту наявна в матеріалах справи.

Відповідно до викладених у позові доводів та наявних в матеріалах справи Свідоцтва про право власності, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №38762393 від 09.06.2015, пошкоджений частково об'єкт нерухомості - склад літ. 10С, що знаходиться за адресою: Миколаїв, вул. Айвазовського, 29, належить на праві господарського відання Державному підприємству Спеціалізований морський порт Октябрьск , перейменованого у Державне підприємство Стивідорна компанія Ольвія згідно наказу Міністерства інфраструктури України №354 від 17.10.2016 Про державне підприємство Спеціалізований морський порт Октябрьск .

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.02.2016 у справі №488/56/16-п (3/357/520/16) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

З метою визначення розміру майнової шкоди, завданої 09.12.2015 майну позивача внаслідок ДТП, ПП Консалтингова фірма Снейл на замовлення позивача проведено оцінку, за результатами якої надано звіт від 15.11.2016, відповідно до якого вартість матеріальної шкоди, завданої в результаті наїзду автомобіля на склад літ. 10С (роботи по відновленню пошкоджених воріт будівлі складу), становить 98 421,00 грн. без ПДВ (118 105,20 грн. з ПДВ).

Надалі, з метою отримання страхового відшкодування у розмірі 118 105,20 грн., позивач листом №01-2/1052 від 11.05.2016 звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка , яким застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача згідно полісів №№АІ/8637485, АІ/8637482.

25.05.2016 ПрАТ Страхова компанія Уніка здійснило виплату страхового відшкодування в межах передбаченого полісам ліміту у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до поданого відзиву ТОВ Торговий дім капітал 2012 не погодився з розміром завданої позивачу майнової шкоди, зазначивши, що визначені суб'єктом оцінювання збитки є завищеними, а тому, з огляду на суми коштів, з якими відвідач не погодився, та обставини виплати позивачу страхового відшкодування, відповідач зауважував на відсутності у нього обов'язку по сплаті заявлених до стягнення коштів, оскільки суми страхового відшкодування достатньо для покриття завданої майну шкоди.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлене клопотання про призначення судової експертизи для визначення вартості ремонтно-будівельних робіт.

З метою повного та всебічного вирішення спору у даній справі, ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2017 було призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу з огляду на необхідність встановлення вартості ремонтно-будівельних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна ДП Стивідорна компанія Ольвія , а саме будівлі складу розрядних вантажів за літ. 10С (Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 29).

На вирішення відповідної судової будівельно-технічної експертизи у справі №911/80/17 було поставлене наступне питання: яка вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна Державного підприємства Стивідорна компанія Ольвія , а саме будівлі складу розрядних вантажів за літ. 10С (Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 29)?

Відповідно до наданого на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 17.10.2017 у даній справі висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №23754/17-42 від 01.11.2018 вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна Державного підприємства Стивідорна компанія Ольвія , а саме будівлі складу розрядних вантажів за літ. 10С (Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 29) складає 61 306,16 грн.

Ознайомившись з результатами проведеної у даній справі судової експертизи, сторони погодились з визначеною судовим експертом вартістю ремонтно-будівельних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна позивача, як наслідок, позивач 13.12.2018 зменшив позовні вимоги в частині стягнення шкоди до 11 306,16 грн., а відповідач, в свою чергу, визнав вимоги позивача у вказаній частині.

Враховуючи встановлену дійсну вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна Державного підприємства Стивідорна компанія Ольвія , яка є більшою, аніж страховий платіж, суд першої інстанції дійшов висновку про недостатність страхової виплати для повного відшкодування позивачу шкоди, завданої відповідачем, що є правовою підставою для виникнення у відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки та роботодавця винної у ДТП особи, обов'язку сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у сумі 11 306,16 грн. у порядку статті 1194 Цивільного кодексу України.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 500,00 грн. витрат на проведення незалежної оцінки з визначення суми матеріальних збитків суд першої інстанції залишив без задоволення з огляду на те, що позивачем у відповідності до статей 22, 1166 Цивільного кодексу України не обґрунтовано наявності як протиправної поведінки і вини відповідача, так і причинно-наслідкового зв'язку, що призвело б до понесення позивачем відповідних витрат.

Відповідач у апеляційній скарзі погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та рішення суду у цій частині не оскаржує.

13.12.2018 позивачем було подано до суду першої інстанції попередній (орієнтований розрахунок судових витрат) (том 1, а.с. 246-253), у яких він зазначив, що у зв'язку із розглядом справи у суді поніс наступні витрати:

- витрати зі сплати судового збору в сумі 1 378,00 грн. (платіжне доручення №1148 (#86272959) від 28.12.2016; том 1, а.с 11);

- витрати з оплати судової будівельно-технічної експертизи в сумі 15 846,40 грн. (платіжне доручення №7042 від 26.12.2017; том 1, а.с. 248);

- витрати на забезпечення участі представника позивача у суді (витрати на проїзд поїздом з м. Миколаїв до м. Київ та в зворотному напрямку і витрати на проживання в готелі) в сумі 2 621,46 грн., яка складається із вартості проїзних квитків та вартості послуг готелю: на судове засідання, призначене на 03.12.2018 (286,13 грн. + 309,93 грн.) = 596,06 грн.; на судове засідання, призначене на 27.12.2018 (312,55 грн. + 312,85 грн.) = 625,40 грн. (том 1, а.с. 249-252) та витрати з проживання в готелі в сумі 1 400,00 грн. (квитанція про сплату за проживання у Готелі Експрес від 26.12.2018 (том 2, а.с. 14), оскільки на дату 26.12.2018 були у продажу лише квитки на поїзд №766, який прибуває до м. Київ 26.12.2018 о 23:14 (роздруківка із сайту Укрзалізниця про пошук квитків; том 1, а.с. 253).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 11 306,16 грн. шкоди та відмови у стягненні 1500,00 грн. витрат на проведення незалежної оцінки з визначення суми матеріальних збитків відповідачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції, враховуючи встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, в цій частині не переглядається.

Водночас, суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення в частині розподілу судових витрат, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду в частині, що стосується розподілу судових витрат, не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як підтверджується матеріалами справи, вартість судової будівельно-технічної

експертизи, призначеної судом у даній справі згідно ухвали Господарського суду Київської області від 17.10.2017, становить 15 846,40 грн., які позивач оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №7042 від 26.12.2017 (том 1, а.с. 248).

Із матеріалів справи вбачається, що за результатами судової експертизи, проведеної у справі, позивач, керуючись висновками експерта, зменшив розмір позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з відповідача з 68 105,20 грн. до 11 306,16 грн.

Отже, саме сума 11 306,16 грн. і становила позовні вимоги позивача про стягнення шкоди, які він підтримував і вимагав стягнути з відповідача, про що була подана до суду відповідна заява (заява про зменшення розміру позовних вимог від 10.12.2018 №01-2/2505).

Проте, окрім цієї суми, у позовній заяві містилась вимога про стягнення з відповідача 1500,00 грн. витрат на проведення незалежної оцінки з визначення суми матеріальних збитків, в задоволені яких суд першої інстанції відмовив.

Таким чином, позовні вимоги позивача станом на дату прийняття оскарженого рішення становили: 11 306,16 грн. - матеріальної шкоди та 1500,00 грн. витрат на проведення незалежної оцінки з визначення суми матеріальних збитків, з яких задоволено було лише 11 306,16 грн., тобто 88,3% від загальних позовних вимог.

Саме у такій пропорції місцевим господарським судом були розподілені судові витрати зі сплати судового збору та судової експертизи: із суми 1378,00 судового збору задоволено 1216,59грн - 88,3% (проти якої відповідач в апеляційній скарзі не заперечує), із 15 846,40 грн. вартості судової експертизи задоволено 13 990,29 грн - 88,3%.

Отже, розподіл судових витрат, понесених позивачем за проведення у справі судової експертизи, здійснено судом першої інстанції правильно й у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас відповідач, посилаючись на те, що з нього за проведення судової експертизи у справі має бути стягнуто на користь позивача лише 2 621,46 грн., помилково здійснює розрахунок таких судових витрат фактично виходячи із суми позовних вимог, яка була заявлена до подання позивачем заяви про їх зменшення, тобто із суми 68 105,20 грн.

Щодо стягнення з відповідача 2 621,46 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач, посилаючись на безпідставність стягнення з нього витрат, пов'язаних із проїздом та проживанням представника позивача у готелі, наводить норми статті 123 Господарського процесуального кодексу України, де напряму не зазначено такого виду судових витрат, як витрати на проїзд і готель. Також відповідач посилається на те, що позивача у судовому засіданні представляв представник за довіреністю, а тому не має доказів надання професійної правничої допомоги.

Колегією суддів встановлено, що представник позивача ОСОБА_3 є працівником ДП СК Ольвія , про що зазначено на стр. 2 Висновку судового експерта №23754/17-42 від 01.11.2018.

У суді першої інстанції у 2018 році представник позивача ОСОБА_3 мала право представляти інтереси ДП СК Ольвія на підставі довіреності, і укладання договору про надання професійної правничої допомоги у той час було необов'язковим (згідно з Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401).

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зокрема встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2018 у даній справі суд вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив у справі підготовче судове засідання на 03.12.2018; попередив учасників справи про наслідки неявки їх представників у судове засідання згідно статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача ОСОБА_3 була присутня у судовому засіданні 03.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.12.2018 підготовче засідання у справі було відкладене на 27.12.2018.

Представник позивача ОСОБА_3 була присутня у судовому засіданні 27.12.2018.

Позивач на підтвердження понесених судових витрат на забезпечення участі представника позивача у суді (витрати на проїзд поїздом з м. Миколаїв до м. Київ та в зворотному напрямку і витрати на проживання в готелі) надав суду копії квитків, якими підтверджується понесення витрат на проїзд у загальному розмірі 1 221,46 грн. та квитанція про сплату за проживання представника позивача у Готелі Експрес від 26.12.2018 на суму 1 400,00 грн.

Судом, при цьому, взяті до уваги посилання позивача на ту обставину, що понесені витрати на проживання у готелі обґрунтовані тим, що на дату 26.12.2018 були у продажу лише квитки на поїзд №766, який прибуває до м. Київ 26.12.2018 о 23:14, що підтверджується роздруківками із сайту Укрзалізниця про пошук квитків на вказану дату (том 1, а.с. 253), у той час, як судове засідання було призначене на 27.12.2018 о 10 год. 15 хв.

Отже, понесені позивачем витрати у сумі 2 621,46 грн. є такими, що пов'язані з розглядом справи, їх розмір є доказово обґрунтованим, а відтак, останні були правомірно покладені на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, розподіл судом першої інстанції судових витрат між сторонами у даній справі здійснено правильно та у відповідності до норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в частині розподілу судових витрат обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім капітал 2012 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім капітал 2012 на рішення Господарського суду Київської області від 08.01.2019 у справі №911/80/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 08.01.2019 у справі №911/80/17 залишити без змін.

Матеріали справи №911/80/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко