Ухвала

від 17.04.2019 по справі 915/1391/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

17 квітня 2019 року Справа № 915/1391/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Молдмастер" (вул. Перша Інгульська, 1-З, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 38312840),

про : стягнення дивідендів за 2017 рік у сумі 93703,90 грн. та судових витрат, -

за участі представників учасників справи :

від позивача: Кірюхін О.М., ордер МК№106392 від 08.01.18

від відповідача: Хоменко О.А., ордер КВ№410952 від 10.08.18,

встановив:

04.12.2018 позивач звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 04.12.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молдмастер" дивідендів за 2017 рік у сумі 93703,90 грн. та судових витрат.

Ухвалою суду від 07.12.2018 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 22.12.2018 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.01.2019, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті.

10.01.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. №416/19 від 10.01.2019), яким відповідач позовні вимоги не визнає, просить в задоволені позову відмовити.

Ухвалою суду від 15.01.2019 підготовче засідання у справі відкладено на 04.02.2019.

Ухвалою суду від 04.02.2019 підготовче засідання у справі відкладено на 20.02.2019, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті.

08.02.2019 представником позивача подано до господарського суду відповідь на відзив. Представник позивача, посилаючись на норми ч. 1 ст. 88 ГК України, ч. 1 ст. 3, п.3 ч. 1 ст. 5, ч. 4 ст. 26, п.12 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", вважає доводи відповідача такими, що суперечать вказаним у позові вимогам законодавства та Статуту товариства.

20.02.2019 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання копії заперечень позивачеві.

Заперечення обґрунтовані посиланням на норми ст. 27 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та наступним:

- відповідач не вправі виплачувати дивіденди ОСОБА_1 за 2017 рік в силу приписів п.1 ч. 1 ст. 27 Закону, оскільки товариство не здійснило розрахунків з учасником товариства у зв'язку з припиненням її участі у товаристві в січні 2018 року;

- товариство не вправі виплачувати дивіденди ОСОБА_1 в силу приписів п.2 ч. 1 ст. 27 Закону, оскільки майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок здійснення виплати дивідендів;

- з січня 2018 року ОСОБА_1 не є учасником товариства та її незгода з рішенням загальних зборів учасників від 31.07.2018 не може бути підставою для визнання рішення недійсним, рішення не порушує законних прав ОСОБА_1, оскільки остання не має права на отримання дивідендів згідно приписів п.1 ч.1 ст. 27 Закону.

Ухвалою суду від 20.02.2019 відмовлено у задоволені клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, підготовче провадження у справі продовжено на 30 днів, підготовче засідання призначено на 21.03.2019.

Ухвалою суду від 21.03.2019 закрито підготовче провадження у справі № 915/1391/18, справу призначено до судового розгляду по суті на 17 квітня 2019 року о 10:30 з повідомленням учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 відкрито письмове апеляційне провадження за апеляційною скаргою у справі №915/137/19 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ Молдмастер про визнання недійсним рішення загальних зборів від 31.07.2018 №9, на поточну дату в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє рішення про розгляд по суті. Представник позивача вважає неможливим розглядати дану справу по суті до розгляду апеляційної скарги у справі №915/137/19.

Представник відповідача проти відкладення розгляду справи по суті заперечує посилаючись на те, що на даний момент відкритого провадження у справі за позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів від 31.07.2018 немає, вважає за можливе розглядати справу по суті.

На підставі ст. 233 ГПК України, в судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд дійшов висновку про зупинення провадження у даній справі з наступних підстав.

18.01.2019 ОСОБА_1 було подано до господарського суду позовну заяву до ТОВ "Молдмастер" про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів від 31.07.2018 №9, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/137/19.

Ухвалою суду від 23.01.2019 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.02.2019 позовну заяву повернуто позивачу.

Позивачем ухвалу суду від 06.02.2019 оскаржено до апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 відкрито письмове апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 06.02.219 у справі №915/137/19.

Станом на поточну дату в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє судове рішення за апеляційною скаргою.

Згідно п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У відповідності до п. 4 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.5 ч.1 ст.227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до п.3.16 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Так, пов'язаність справ полягає у тому, що у справі №915/137/19 предметом позову є рішення загальних зборів товариства від 31.07.2018 №9, яким колишньому учаснику товариства ОСОБА_1 встановлено нові строки виплати дивідендів за 2017 рік, що безпосередньо впливає на предмет позову в цій справі.

Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання юридичних процедур, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Стосовно обставин, пов'язаних з тим, що провадження у справі №915/137/19 не відкрито та відповідних тверджень відповідача, господарський суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

У рішенні від 13.01.2000 у справі "МірагальЕсколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Відповідач, на думку суду, занадто формально тлумачить положення процесуального законодавства, закріплені в ст. 227 ГПК України, обмежуючи поняття інша справа справою, в якій відкрито провадження.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України в цій частині такого тлумачення не вимагають.

Як витікає з системного аналізу норм процесуального закону, зокрема, ст. 11, 12, 32, 173, 174 ГПК України, термін розгляд справи судом в ньому не обмежений тільки стадіями підготовчого провадження або розгляду справи по суті. Навпаки, до його змісту віднесено і решту процесуальних відносин, пов'язаних з прийняттям позовної заяви, залишенням її без руху або поверненням тощо.

Не слідує такому вузькому тлумаченню і судова практика. Зокрема, ухвалою Верховного суду від 20 березня 2018 року, зупинено касаційне провадження у справі № 914/2441/15 до прийняття в установленому порядку рішення за результатами підготовчого засідання судами попередніх інстанцій (тобто до вирішення питання про порушення справи про банкрутство).

Таким чином, з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи та недопущення порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №915/137/19.

Керуючись ст. ст. 2, 86, 177-185, 196, 227, 229, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі №915/1391/18 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №915/137/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Молдмастер про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників товариства, викладеного в протоколі від 31.07.2018р. №9.

2. Дану ухвалу надіслати учасникам справи.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 19.04.2019.

Суддя В.О.Ржепецький