Постанова

від 16.04.2019 по справі 916/1171/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1171/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

позивача - Коломійчук А. С.,

відповідачів - не з'явилися,

третьої особи - Мовіле О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 (судді: Савицький Я. Ф., Колоколов С. І., Принцевська Н. М.) і рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2018 (суддя Волков Р. В.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Сфінкс"

до Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України і Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Затока" Міністерства охорони здоров'я України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства охорони здоров'я України,

про тлумачення змісту правочину,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2018 року Приватне підприємство "Сфінкс" (далі - ПП "Сфінкс") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України (далі - санаторій "Сонячний") і Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Затока" Міністерства охорони здоров'я України (далі - санаторій "Затока") про тлумачення змісту правочину, зокрема просило надати офіційне тлумачення пункту 2.1.6 інвестиційного договору на будівництво комплексу санаторію "Сонячний" від 05.11.2007 (далі - інвестиційний договір), укладеного між санаторієм "Сонячний", санаторієм "Затока" і ПП "Сфінкс", шляхом визначення строку, упродовж якого санаторій "Сонячний" зобов'язаний передати у власність ПП "Сфінкс" за актом приймання-передачі об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі, за адресою: Фонтанська дорога, 159, після виконання ПП "Сфінкс" своїх зобов'язань за договором, визначивши цей строк - негайно на вимогу ПП "Сфінкс"; пунктам 1.3, 4.5 інвестиційного договору шляхом визначення, що перерахування ПП "Сфінкс" усієї суми інвестиції, визначеної у пункті 1.3 договору, - 10 000 000 грн на рахунки Міністерства охорони здоров'я України є альтернативним і належним способом виконання ПП "Сфінкс" його зобов'язань за цим договором.

Позов із посиланням на положення статей 15, 213, 626, 637, 638 Цивільного кодексу України, статей 20, 162 Господарського кодексу України обґрунтовано виникненням між сторонами інвестиційного договору спору щодо тлумачення його умов.

1.2. Заперечуючи проти позову, санаторій "Сонячний" у запереченнях на позов просив відмовити у його задоволенні, наголошуючи, зокрема, що позивач не виконав основного зобов'язання за спірним договором і заходів щодо його виконання не вжив; вважав, що офіційне тлумачення пункту 2.1.6 буде належним, якщо суд під час такого тлумачення візьме до уваги, що зобов'язання позивача полягають виключно у виконанні пунктів 2.3.1-2.3.11 інвестиційного договору.

1.3. Санаторій "Затока" подав заяву про застосування позовної давності.

1.4. Міністерство охорони здоров'я України у відзиві на позов просило відмовити у його задоволенні, акцентуючи, зокрема, що зміст спірного договору суперечить положенням статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність", оскільки жодного соціального ефекту внаслідок реалізації такого договору бути досягнуто не може, санаторій не отримає за цим договором і будь-якого прибутку; за умови виконання інвестиційного договору відбудеться відчуження майна, яке не було об'єктом інвестицій і не є новоствореною річчю.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.09.2018 позов задоволено частково; надано офіційне тлумачення пункту 2.1.6 інвестиційного договору шляхом визначення строку, упродовж якого санаторій "Сонячний" зобов'язаний передати у власність ПП "Сфінкс" за актом приймання-передачі об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі, за адресою: Фонтанська дорога, 159, після виконання ПП "Сфінкс" зобов'язань за договором, визначено цей строк - негайно на вимогу ПП "Сфінкс"; надано офіційне тлумачення пунктам 1.3, 4.5 інвестиційного договору шляхом визначення, що перерахування ПП "Сфінкс" усієї суми інвестиції, визначеної у пункті 1.3 договору, - орієнтовно 10 000 000 грн (десять мільйонів гривень) на рахунки Міністерства охорони здоров'я України є альтернативним і належним способом виконання ПП "Сфінкс" його зобов'язань за цим договором. Здійснено розподіл судових витрат.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із наявності між сторонами інвестиційного договору спору щодо його змісту, а саме щодо порядку альтернативного способу виконання стороною обов'язків за договором, що за висновком суду підлягає тлумаченню в порядку статті 213 Цивільного кодексу України. Суд послався на презумпцію правомірності правочину та зазначив, що з моменту укладення спірного договору жодна зі сторін не зверталася до суду з позовом про визнання його недійсним чи розірвання, не ініціювала внесення до нього змін у судовому та позасудовому порядку. Місцевий господарський суд також установив, що правових підстав для застосування позовної давності немає, оскільки між сторонами тривають відносини, урегульовані спірним інвестиційним договором.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2018 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, Міністерство охорони здоров'я України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2018 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, невідповідність судових рішень вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скаржник наголошує, що положення статті 213 Цивільного кодексу України застосовуються виключно за наявності порушеного права однієї зі сторін і під час виконання договору; за змістом інвестиційного договору у відповідача виникають зобов'язання лише після виконання позивачем своїх зобов'язань у повному обсязі, натомість сторони не вчиняли дій, спрямованих на виконання такого договору. Міністерство охорони здоров'я України акцентує, що між сторонами немає спору через різне уявлення про виконання альтернативного зобов'язання.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Сфінкс" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення і постанову у справі - без змін як законні та обґрунтовані, посилаючись на те, що доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції; дублюють доводи, викладені в апеляційній скарзі та зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника із висновками судів щодо їх оцінки.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, викладені у відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 05.11.2007 ПП "Сфінкс" - інвестор, з одного боку, та санаторій "Сонячний", санаторій "Затока", з іншого боку, за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України уклали інвестиційний договір на будівництво комплексу санаторій "Сонячний".

За змістом пункту 1.1 цього договору інвестор за рахунок власних коштів здійснює фінансування передпроектних, проектних робіт, будівництва та введення в експлуатацію нового санаторного комплексу по вул. Приморській, 3 у смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області на вільній частині земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні санаторію "Затока". Будівництво здійснюватиметься за погодженою у встановленому порядку проектно-кошторисною документацією. Після завершення будівництва та введення комплексу в експлуатацію він підлягає передачі інвестором на користь санаторію "Сонячний" за актом приймання-передачі та із цього моменту стає загальнодержавною власністю. Інвестор за рахунок власних коштів одночасно із будівництвом нового санаторного комплексу фінансує капітальний ремонт головного спального комплексу санаторію "Затока" та роботи із благоустрою території. Інвестору за актами приймання-передачі передаються об'єкти нерухомого майна санаторію "Сонячний", розташованого за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 159.

Вартість інвестицій за цим договором становить орієнтовно 10 000 000 грн (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1.6 спірного договору санаторій "Сонячний" зобов'язується передати за актом приймання-передачі після виконання інвестором усіх своїх зобов'язань за цим договором у власність ПП "Сфінкс" об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі за адресою: Фонтанська дорога, 159.

Водночас у пункті 4.5 договору сторони погодили, що інвестор має право здійснити на користь Міністерства охорони здоров'я України прямий банківський переказ усієї суми інвестиції, визначеної цим договором, що є альтернативним способом виконання всіх його зобов'язань за цим договором.

ПП "Сфінкс" у листі від 27.04.2018 № 27/01 звернулося до санаторію "Сонячний" із вимогою повідомити реквізити, за якими згідно з пунктом 4.5 інвестиційного договору ПП "Сфінкс" має переказати суму інвестиції на користь Міністерства охорони здоров'я України, та строк, упродовж якого після здійснення переказу інвестором санаторій "Сонячний" передасть за актом приймання-передачі у власність підприємства об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі за адресою: Фонтанська дорога, 159.

У відповідь на цей лист санаторій "Сонячний" у листі від 24.05.2018 № 123 повідомив, що зі змісту укладеного між сторонами інвестиційного договору незрозуміло, в які саме троки має бути здійснено альтернативне виконання договору, яким чином і в який строк за умови виконання пункту 4.5 договору санаторій повинен передати майно.

Наведене стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 цього Кодексу).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 зазначеного Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини 1 статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

5.2. Відповідно до частин 1, 2 статті 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно з частиною 3 цієї норми при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частина 4 статті 213 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у частинах 3, 4 статті 213 цього Кодексу визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Отже, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України.

У розумінні наведених положень законодавства тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює наявні умови угоди.

Оскільки метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Саме із такого розуміння зазначених положень законодавства виходили господарські суди, вирішуючи цей спір.

5.3. Урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та наявні у справі докази, суди попередніх інстанцій установили наявність спору між сторонами щодо змісту його окремих частин, а саме щодо порядку альтернативного виконання стороною обов'язків за таким договором. Суди з'ясували, що як убачається зі змісту укладеного між сторонами договору, сторони передбачили альтернативний спосіб виконання стороною обов'язків за договором, а саме що інвестор має здійснює прямий банківський переказ усієї суми інвестицій, натомість санаторій "Сонячний" (з урахуванням інших положень договору) має передати у власність ПП "Сфінкс" за актом приймання-передачі об'єкти нерухомого майна, розташовані в м. Одесі за адресою: Фонтанська дорога, 159, при цьому відповідний обов'язок, зважаючи на його зміст, має бути виконано на вимогу відповідної сторони договору.

Господарські суди попередніх інстанцій також зазначили, що за змістом пункту 9.2 договору він набуває чинності після підписання сторонами, погодження Міністерством охорони здоров'я України та діє до повного виконання всіма сторонами своїх зобов'язань. Водночас суди урахували презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для часткового задоволення позову, їм вже було надано оцінку судом апеляційної інстанції і вони ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, ураховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі підлягають залишенню без змін, а касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 і рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2018 у справі № 916/1171/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак