Рішення

від 08.04.2019 по справі 200/32/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2019 р. Справа№200/32/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., при секретарі Мурашко Д.О., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Котліно» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Агрофірма «Котліно» (ідентифікаційний код 31949519, 85334, Донецька обл., Покровський район, селище міського типу Удачне, вулиця Сєвєрна, будинок 8А), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код 39406028, 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114). З урахування заяв про зміну позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.01.2019 №0010801414, від 04.01.2019 №0010811414, від 25.09.2018 №0007411414 (том 1 а.с. 4-33, том 8 а.с.118-119, 133-134, 160-161). Позов вмотивовано тим, що висновки посадових осіб, що здійснювали перевірку, не відповідають дійсним обставинам. Керуючись виключно відсутністю заявок, товарно-транспортних накладних, власними вимогами до актів виконаних робіт, контролюючий орган неправомірно вказує на те, що придбані послуги не приймали участі у формуванні собівартості продукції та не можуть рахуватися використаними в господарській діяльності сільськогосподарського підприємства. Послуги з перевезення сільськогосподарської продукції з поля до складу надані ПрАТ «Красноарміський Райагрохім» надані в межах здійснення господарської діяльності ПП «АФ «Котліно» та підтверджені первинними бухгалтерськими документами, зокрема, актами виконаних робіт, реєстрами дорожніх листів, талонами замовника, рахунками-фактурами, податковими накладними. Придбані легкові автомобілі використовуються у службовій діяльності підприємства, зокрема для перевезення трактористів, запчастин для тракторів; здійснення виїздів на поля та в адміністративних цілях для реалізації завдань, що є невід'ємними складовими господарської діяльності підприємства. Витрати на технічне обслуговування легкових автомобілів, списання шин, ПММ правомірно віднесені до витрат підприємства при здійсненні ним господарської діяльності.

08 січня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 22 січня 2019 року.

11 січня 2019 року відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що плановою документальною перевіркою встановлено, що придбані позивачем у ПрАТ Красноармійський Райагрохім транспортні послуги не підтверджені первинними документами та не можуть рахуватися використаними в господарській діяльності сільськогосподарського підприємства; списання паливно-мастильних матеріалів під час перебування директора ОСОБА_2 та головного інженера ОСОБА_3 у відпустці призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Крім того, перевіркою встановлено порушення вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями проведеними за вересень 2015 року, лютий-квітень, липень, вересень, жовтень 2016 року, січень, лютий, травень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень 2018 року на загальну суму податку 1176351,00 грн. (том 8 а.с.110-115)

22 січня 2019 року, 18 лютого 2019 року ухвалами суду відкладено розгляд справи.

19 лютого 2019 року відповідачем надані додаткові пояснення, в яких зазначив, що в податковому повідомленні-рішенні від 04.01.2019 №0010811414 зазначено акт перевірки №941/05-99-14-11/31949519 замість №941/05-99-14-14/31949519, що є технічною помилкою та не впливає на правомірність висновків щодо наявних порушень. Податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2018 року №0007391414, №0007401414 у відповідності до вимог п.60.4 ст. 60 Податкового кодексу України є відкликаними.

18 березня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

18 січня 2019 року позивачем надана відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не спростовано доводів, викладених у позовній заяві. (том 8 а.с.128-129)

Представник позивача до суду не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, аналогічні тим, що викладені у відзиві.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство Агрофірма Котліно (ідентифікаційний код 31949519), зареєстровано як юридична особа, про що 17.11.2005 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває, знаходиться на податковому обліку в Покровській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

На підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у Донецькій області посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Агрофірма Котліно з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 02.02.2011 по 31.03.2018 за результатами якої складено акт від 28.08.2018 №941/05-99-14-14/31949519 (том 1 а.с.40-106).

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, викладеними у ОСОБА_3 від 28.08.2018 №941/05-99-14-14/31949519, ПП АФ Котліно подано заперечення від 05.09.2018 №68 в порядку визначеному пунктом 44.7 статті 44 ПК України. (том 1 а.с.107-113)

Листом від 20.09.2018 №41433/10/05-99-14-14 ГУ ДФС України у Донецькій області надана відповідь за результатом розгляду заперечення (том 1 а.с. 114 - 127).

Висновок акту перевірки викладено в наступній редакції про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

п.44.1ст., п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.п. г п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 176 350,48 грн., в т.ч.: за 2015 рік на суму 22733,59 грн., 2016 рік - 432 539,00грн.; 2017 рік - 708 909,00 грн.; 2018рік - 12 169,75 грн.;

п.85.4, п.85.8 ст. 85 Податкового кодексу України в частині ненадання копій документів на запит контролюючого органу.

25 вересня 2018 року Головним управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області) на підставі акту перевірки від 28.08.2018 №941/05-99-14-14/31949519 прийняті податкові повідомлення-рішення:

за формою Р №0007391414, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ на загальну суму 1 860 830,00 грн., в т.ч. за основним платежем 1 176 351,00грн., за штрафними санкціями 684 479,00грн.

за формою ПН №0007401414, яким нараховано штраф у розмірі 588 176,00 грн. за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

за формою ПС №0007411414, яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 510,00 грн. (том 1 а.с.166 - 172).

5 жовтня 2018 року ПП АФ Котліно в адміністративному порядку оскаржило вказані рішення до ДФС України. (том 1 а.с.173-187)

5 грудня 2018 року ДФС України листом №39370/6/99-99-11-04-01-25 прийняло Рішення про результати розгляду скарги , яким скаргу ПП АФ Котліно задоволено частково, визнавши передчасними та необґрунтованими донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операції з продажу необоротного активу - легкового автомобіля Hyundai Tucson 2008 року випуску, при цьому податкове повідомлення - рішення від 25.09.2018 №0007391414 скасовано в частині 34625,83 грн. та у відповідній частині штрафну санкцію; податкове повідомлення - рішення від 25.09.2018 №0007401414 скасовано в частині застосування штрафної санкції у сумі 34625,83 грн., у іншій частині податкові повідомлення - рішення від 25.09.2018 залишено без змін. (том 1 а.с.188-195)

4 січня 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту від 28.08.2018 №941/05-99-14-14/31949519 та рішення ДФС України від 05.12.2018 №39370/6/99-99-11-04-01-25 Про результати розгляду скарги прийняті податкові повідомлення-рішення:

- за формою Р №001080141, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 817 547, 25 грн., в т.ч за основним платежем 1 141 725,00 грн., за штрафними санкціями 675822,25 грн.;

- за формою ПН №0010811414, яким застосовано штраф у розмірі 553 550,00 грн.

Порушення, виявлені під час перевірки та зазначені в акті перевірки, обґрунтовані тим, що до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість з автопослуг отриманих від ПрАТ Красноармійський райагрохім , оскільки надані акти виконаних робіт, не містять таких реквізитів, як зміст та обсяг господарської операції, маршрут перевезення; акти виконаних робіт складені з порушенням вимог, а товарно-транспортні накладні на перевезення продукції не надані, також зазначено, що позивачем придбано легкові автомобілі, які використовувалися у неслужбових цілях, а саме що керівництво їздить на службовому транспорті у приватних справах, які не пов'язані з його трудовими функціями, що підтверджується відсутністю у подорожніх листах мети поїздок, складання таких листів за місяць, а не окремо за кожен день, відсутність наказів на службові відрядження. Даний факт унеможливлює встановлення зв'язку поїздок господарською діяльністю та відповідне списання ПММ по цим поїздкам.

Щодо взаємовідносин ПП Агрофірма Котліно (код ЄДРПОУ 39406028) з ПрАТ Красноармійський Райагрохім (код ЄДРПОУ 05488348) суд встановив наступне.

Між ПП «АФ «Котліно» (Замовник) та ПрАТ Красноармійський Райагрохім (Виконавець) укладено договори підряду на виконання робіт від 01.01.2013 №7 (по операціям за 2015-2016 рік) та від 04.01.2016р. №3 (по операціям за 2017-2018 рік) згідно з п.1.1 яких Виконавець зобов'язується виконати роботи, пов'язані з вантажоперевезеннями, обслуговуванням сільськогосподарської техніки в період польових робіт, а також інші автопослуги за заявкою Замовника.

За змістом п.2.2. договорів на виконання робіт, Замовник в письмовій формі або по телефону сповіщає виконавця про майбутню роботу.

На виконання умов договору надані: розрахунки вартості послуг, що надаються вантажним автотранспортом ПрАТ Красноармійський Райагрохім за періоди, що перевірялися, копії рахунків-фактур від 09.09.2015 №21а, від 08.09.2015 №20а, від 05.01.2016 №1а, від 29.01.2016 №2а, від 30.04.2016 №9а, від 31.05.2016 №11а, від 30.06.2016 №13а, від 29.07.2016 №15а, від 28.09.2016 №18а, від 31.10.2016 №20а, від 30.11.2016 №22а, від 30.12.2016 №24а, від 31.01.2017 №2а, від 31.03.2017 №4а, від 28.02.2017 №6а, від 31.05.2017 №9а, від 12.06.2017 №10а, від 31.07.2017 №14а, від 31.08.2017 №15а, рахунку-фактури від 29.09.2017 №17а, від 31.10.2017 №19а, від 30.11.2017 №22а, від 29.12.2017 №23а, від 28.02.2018 №3а, від 30.03.2018 №5а; копії актів виконаних робіт від 08.09.2015 №8, від 29.01.2016 №1, від 31.04.2016 №4, від 31.05.2016 №5, від 30.06.2016 №6, від 29.07.2016 №7, від 28.09.2016 №6, від 31.10.2016 №9, від 30.11.2016 №10, від 30.12.2016 №11, від 31.01.2017 №1, від 31.03.2017 №1, від 28.04.2017 №2, від 31.05.2017 , від 30.06.2017, від 28.07.2017, від 31.08.2017, від 29.09.2017 , від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 29.12.2017, від 28.02.2018 , від 30.03.2018; копії податкових накладних від 09.09.2015 №2, від 08.09.2015 №1, від 05.01.2016 №1, від 29.01.2016 №4, від 30.04.2016 №5, від 31.05.2016 №3, від 30.06.2016 №3, від 29.07.2016 №3, від 28.09.2016 №1, від 31.10.2016 №3, від 30.11.2016 №2, від 30.12.2016 №3, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 31.03.2016 №3 до податкової накладної від 05.01.2016 №1, розрахунок №3 від 29.02.2016 до податкової накладної від 05.01.2016 №1, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 30.04.2016 №4, від 31.01.2017 №2, від 31.03.2017 №1, від 28.04.2017 №3, від 31.05.2017 №3, від 30.06.2017 №5, від 30.06.2017 №2, від 12.06.2017 №1, від 31.07.2017 №3, від 31.08.2017 №3, від 29.09.2017 №3, від 31.10.2017 №2, від 29.12.2017 №3, від 28.02.2018 №3, від 30.03.2018 №3; плани посіву з номерами поля, довідки Сергіївської, Грішинської Першотравневої сільських рад, книги ваговика.

Крім того, позивачем надано копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631, копії аналізів рахунку 631, копії талонів до дорожніх листів, копії реєстрів прийому зерна від водія, копії реєстрів прийому зерна вагамер та книги вагаря, плани посіву із визначенням номерів полів та довідок Сергіївської, Грішинської Першотравневої сільських рад, які підтверджують використання полів для посіву.

Судом досліджені вищевказані документи та встановлено, що у сукупності вони вказуються на реальність господарських операцій та їх використання у господарській діяльності ПП Агрофірма Котліно .

Відповідно до п.п а) п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Враховуючи вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, для операцій з постачання послуг (товарів) первинним документом, що посвідчує право платника податку - покупця послуг (товарів) на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, яка складена платником податку - продавцем послуг (товарів) за такими операціями окремо на кожне повне (часткове) постачання товарів та/або на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрім того, вимоги до підтвердження визначених у податковій звітності даних встановлені також у статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до яких платники податків для цілей оподаткування зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України).

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV) визначає первинний документ як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому, за змістом статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Таким чином, до переліку документів, які підтверджують фактичне надання послуг з перевезення для використання у власній господарській діяльності входять: податкова накладна, договори про перевезення, акти виконаних робіт та рахунки-фактури на їх оплату;- реєстр дорожніх листів та талони замовника (до дорожнього листа).

Судом встановлено, що всі перелічені документи контролюючому органу надані. При цьому, всі вони відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону №996-ХIV та містять обов'язкові реквізити.

Доводи контролюючого органу щодо відсутності у наданих актах виконаних робіт змісту та обсягу господарської операції та маршруту перевезення, спростовуються наступним.

Так, за вимогами п. 3.1 Договору підставою для проведення взаємних розрахунків є погодинні відомості про роботу механізмів.

ПП АФ Котліно та ПрАТ Красноармійський райагрохім узгоджено розрахунки вартості послуг, що надаються вантажним автотранспортом ПАТ Крайсноармійський райагрохім , які змінювались за періоди з 01.01.2015, з 01.02.2016, з 01.01.2017, з 01.03.2017, з 01.12.2017, з 13.02.2018.

Суд приймає до уваги пояснення позивача з приводу того, що змістом спірних господарських операцій - є кількість вчинених рейсів кожним вантажним автомобілем із зазначенням його марки (ЗІЛ чи КАМАЗ); а обсяг господарської операції - це фактичний час роботи водія та показання спідометра при прибутті та вибутті автомобіля.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 по справі №810/4751/13-а.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено, що наданими до перевірки документами, зокрема реєстрами прийому зерна від водія, реєстрами прийому зерна вагарем, книгою ваговика, планами посівів надано відомості про маршрут, яким прямували залучені до перевезень автомобілі.

Реєстри прийому зерна від шофера та реєстри прийому зерна вагарем містять посилання на номер поля, звідки прямував автомобіль до току, а книга вагаря містить інформацію про переміщення автомобіля по території току до складу.

Водночас, необхідно зазначити, що документи та інші дані, які підтверджують здійснення господарських операцій, що відображені в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, тощо, а сама по собі наявність чи відсутність в акті виконаних робіт маршруту наданих послуг не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відсутність у первинних документах інформації, прямо не передбаченої вимогами законодавства, не є та не може бути істотним недоліком.

Натомість вимогами ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Що стосується посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на підставу коригування податкових зобов'язань, слід вказати, що контрагент позивача надає послуги з перевезення на підставі договору, понесені позивачем витрати за фактом отримання послуг цілком обґрунтовано сформовані на підставі актів виконаних робіт.

Оскільки, позивач не є підприємством, яке надає послуги з перевезення, витрати по договорам від 01.01.2013 №7 та від 04.01.2016 №3 обґрунтовано сформовані позивачем на підставі актів виконаних робіт, з огляду на засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах врегульованих статтею 33 Закону України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року №2344-3.

Жодних доказів, що отримані позивачем послуги не включенні до вартості (собівартості реалізованих товарів), як витрати пов'язані з операційною діяльністю, (витрати на збут), в розумінні пунктів 17, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України відповідачем під час проведення перевірки не надано.

Натомість, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 (далі - Правила №363) договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, він характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно п.п.19.1.6 п.19.1 Правил №363 форма організації робіт при перевезенні зерна від комбайна на ток сільгоспвиробників визначається за погодженням сторін.

Судом встановлено, що ПП АФ Котліно обрано таку форму організації перевезень, яка передбачає наявність реєстру дорожніх листів, талонів, зміст та обсяг яких перевіряється співробітниками ПП АФ Котліно .

Позивачем до суду надано документи, що підтверджують весь зміст та обсяг господарської операції: податкові накладні, акти виконаних робіт, реєстри дорожніх листів; талони замовника; реєстри прийому зерна від водія; книга вагаря; реєстри прийому зерна вагарем, які надавались контролюючому органу під час перевірки.

Контролюючим органом не наведено жодних доказів, що вказаними документами у сукупності не доводиться використання автопослуг у господарській діяльності позивача.

Разом з тим, взаємозв'язок відомостей у поданих до перевірки документах, свідчить про те, що надані відповідачу під час перевірки документи містять відомості про маршрут перевезення, кількість сільськогосподарської продукції, що перевозилась та передавалась на склад, тобто послуги автоперевезення надані ПрАТ Красноармійський Райагрохім використані у господарській діяльності ПП АФ Котліно .

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на суперечність між умовами договору про спільну діяльність від 05.01.2013 та договору про надання послуг укладених між ПП «АФ Котліно та ПрАТ Красноармійський Райагрохім є неприйнятним, оскільки ґрунтуються на припущеннях, доказів протилежного суд суду не надано.

Таким чином, відповідачем не наведено суду обґрунтованих доводів щодо правомірності своїх висновків, не підтверджено належними та допустимими доказами законність винесених податкових повідомлень-рішень в частині заниження податкових зобов'язань ПП «АФ Котліно на суму 307698,45грн. по операціях з ПрАТ Красноармійський Райагрохім .

Щодо виявленого перевіркою заниження податкових зобов'язань по операціям з придбання легкових автомобілів на суму 771 866,67 грн., а також по витратам на списання паливно-мастильних матеріалів, автошин, технічного обслуговування автомобілів на суму 62 158,96 грн., судом встановлено наступне.

Відповідачем у ОСОБА_3 перевірки від 28.08.2018 №941/05-99-14-14/31949519 зазначено, що ПП Агрофірма Котліно не нараховано компенсуючих податкових зобов'язань з податку на додану варість на суму придбання легкових автомобілів HYUNDAI Tucson, HYUNDAI GRAND SANTA FE, TOYOTA LAND CRUISER 200, які не використовувались у господарській діяльності на загальну суму 771 866,67 грн.

Підставою для таких тверджень відповідача є відсутність визначення використання підприємством службових автомобілів у наказах про облікову політику, оформлення подорожніх листів не на кожен день, а на місяці, що не дозволяє встановити цільове використання придбаних автомобілів. Відсутність наказів чи відповідних документів про службові відрядження, якими б підтверджувався зв'язок такого відрядження із основною діяльністю підприємства. Крім того, вказано на факт списання паливно-мастильних матеріалів на легковий транспорт під час відпусток осіб, що користуються таким транспортом, здійснення списання паливно-мастильних матеріалів, автошин та технічного обслуговування на транспорт, використання якого у службових цілях не доведено.

Судом встановлено, що легкові автомобілі придбано у 2016 та 2017 роках на підставі договорів купівлі-продажу, у тому часті HYUNDAI Tucson вартістю 909400,00 грн., в т.ч. ПДВ 151566,67 грн., HYUNDAI GRAND SANTA FE вартістю 1299000,00 грн., в т.ч. ПДВ 216500,00 грн., TOYOTA LAND CRUISER 200 вартістю 242200,00 грн., у т.ч. ПДВ 403800,00 грн. (том 7 а.с.186-223)

Згідно пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Умовою застосування норми є придбання товару з податком на додану вартість та подальше його використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзаци перший та другий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

У разі порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових застосовуються штрафні санкції згідно з ст.120-1 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що з метою підтвердження використання легкових автомобілів та списаних автошин, палива і паливно-мастильних матеріалів, ТЕО саме у господарській діяльності підприємства, позивачем надано:

- типові договори про повну матеріальну відповідальність від 01.12.2016 №14, від 01.09.2017 №17, від 02.01.2018 №№1, 3;

- накази від 12.09.2017 №№43, 43а про закріплення техніки;

- накази від 30.12.2016 №60, від 29.12.2017 №61 про норми витрат палива та паливно-мастильних матеріалів;

- подорожні листи автомобіля НОМЕР_1 №019262 за вересень 2017 року, №019265 за жовтень 2017 року, №019268 за листопад 2017 року, №019271 за грудень 2017 року. №019272 за січень 2018 року, №019278 за лютий 2018 року, №019281за березень 2018 року,;

- подорожні листи автомобіля НОМЕР_2 № 019241 за січень 2017 року, №019243 за лютий 2017 року, №019246 за березень 2017 року, №019249 за квітень 2017 року, №019252 за травень 2017 року, №019255 за червень 2017 року, №019258 за липень 2017 року, №019261 за серпень 2017 року, №019264 за вересень 2017 року, №019267 за жовтень 2017 року, №019270 за листопад 2017 року, №019273 за грудень 2017 року;

- подорожні листи автомобіля НОМЕР_3 №019276 за січень 2018 року, №019279 за лютий 2018 року, №019282 за березень 2018 року;

- документи на технічне обслуговування автомобілів HYUNDAI Tucson: замовлення-наряд від 23.03.2016 №ЗиФ-790044, від 10.01.2017 №ЗиФ-848229, від 11.07.2017 №ЗиФ-884707, від 11.07.2017 №ЗиФ-884832, від 07.12.2017 №ЗиФ-914605, рахунок від 10.07.2017 №ЗиФ-0355165, від 11.07.2017 №ЗиФ-0355331, від 07.12.2017 №ЗиФ-0372085,

- документи на технічне обслуговування автомобіля HYUNDAI GRAND SANTA FE: рахунок від 12.10.2017 №ЗиФ-0366248, замовлення-наряд від 12.10.2017 №ЗиФ-903773,

- документи на списання шин до автомобіля NISSAN PATHFINDER: надходження по матеріальному складу за травень 2016 року, рахунок-фактура ФОП ОСОБА_4 від 05.05.2016 №43, накладна від 05.05.2016 №43, вибуття по матеріальному складу за травень 2016 року, акт списання від 05.05.2016 №104; надходження по матеріальному складу за листопад 2017 року, рахунок-фактура ФОП ОСОБА_4 від 03.11.2017 №77, накладна від 03.11.2017 №77, вибуття по матеріальному складу за листопад 2017 року, акт списання від 30.11.2017 №76; надходження по матеріальному складу за січень 2018 року, рахунок ТОВ Шинтех-Плюс на оплату від 26.12.2017 №4165, видаткова накладна від 10.01.2018 №36, вибуття по матеріальному складу за січень 2018 року,акт списання від 31.01.2018 №2,

- документи на списання шин до автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200: надходження по матеріальному складу за листопад 2017 року, рахунки на оплату ТОВ Шинтех від 30.10.2017 №3505, видаткові накладні від 01.11.2017 №337, вибуття по матеріальному складу за листопад 2017 року, акт списання від 30.11.2017 №77

- документи на списання шин до автомобіля HYUNDAI Tucson: надходження по матеріальному складу за жовтень 2016 року, рахунок-фактура ФОП ОСОБА_4 від 31.10.2016 №111, накладна від 31.10.2016 №111, вибуття по матеріальному складу за жовтень 2016 року, акти списання від 31.10.2016 №149, 150,

- зведені звіти по руху паливно-мастильних матеріалів за січень-грудень 2017 року, січень-березень 2018 року. (том 7 а.с224-250, том 8 а.с.1 -104)

Суд враховує твердження позивача про те, що ПП «АФ «Котліно» використовує легкові автомобілі для загальновиробничих цілей та в адміністративних цілях, шляхом перевезення трактористів (які мешкають: м.Покровськ., с. Котліно, с. Гришине, с. Сергіївка) до роботи - смт. Удачне або м. Селидове (за місцем розташування механізованих загонів); перевезення запчастин для тракторів та самохідних машин, які працюють на орендованих земельних ділянках; виїздів для здійснення перевірки якості ґрунтообробних робіт на полях; перевірки схожості і дозрівання насіння і т.д., оскільки сільгоспугіддя ПП «АФ «Котліно» розташовані на території Гришинської сільської ради (далі - с/р); Сергієвської с/р, Першотравневої с/р та на території Селидівській ради (відстань між кінцевими земельними ділянками - 60км., м. Покровськ знаходиться в середині). Також, для перевезення робітників ПП «АФ «Котліно» для виконання ними своїх службових обов'язків, в тому числі укладення договорів, банківських установ, відділень ДТЕК у м. Добропіллі, м. Селідове та м. Покровськ; державних установ.

Стосовно доводів відповідача про необхідність складання подорожніх листів окремо за кожен день суд враховує, що складання дорожніх (шляхових) листів як документу звітності є правом, а не обов'язком підприємства, оскільки такий документ згідно внесення змін в законодавство відсутній (зміни внесені до Закону України Про автомобільний транспорт Законом від 05.07.2011 року №3565-VІ - був виключений абз.32 ст.1, яким встановлювалась необхідність наявності та визначення дорожнього листа

Таким чином, вимоги відповідача про складання подорожніх листів окремо за кожен день не передбачені чинним законодавством, а відтак не можуть стверджувати про наявність будь-яких порушень, наслідком яких є донарахування податкових зобов'язань.

Доводи Відповідача, що надані до перевірки подорожні листи не дають можливості встановити використання зазначеного автотранспорту в господарських цілях, спростовуються наступним.

Безпосередньо судом за наслідками дослідження доказів встановлено, що подорожні листи, містять усі обов'язкові реквізити, які дають можливість встановити зміст та обсяг господарської операції (в тому числі щодо кількості використаного пального та періоду його використання). Подорожніми листами з урахуванням вказаного в них часу виїзду та прибуття, а також кількісного пробігу (км), підтверджено можливість керування одним водієм різними автомобілями в межах робочого часу та необхідності використання різних типів автомобілів для виконання різних робіт.

У кожному з оформлених ПП АФ Котліно дорожніх листів узагальнено зазначено мету/ціль поїздок (всі місячні поїздки підтвердженні документально: договори, рахунки, накладні та інші документи, які стосуються діяльності підприємства).

Неврахування контролюючим органом дорожніх листів з підстави їх складання за місяць, без зазначення встановленого законодавством України обов'язку складати їх за інший період (добу/тиждень тощо) є порушенням вимог п.п. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 ПК України, яка передбачає презумпцію правомірності рішення платника податків.

Не відповідають вимогам чинного законодавства також посилання контролюючого органу про порушення ПП АФ Котліно вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59, оскільки вона поширюється виключно на підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів. При цьому, фінансування ПП АФ Котліно за рахунок бюджетних коштів не здійснюється.

Твердження відповідача про використання службових автомобілів посадовими особами під час їх відпустки також не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються відомостями про періоди відпусток, що містяться у графіках відпусток та табелях обліку робочого часу.

З урахуванням доведення використання легкових автомобілів саме у господарській діяльності ПП Агрофірма Котліно , спростовуютья і похідні твердження відповідача щодо необхідності нарахування компенсуючих податкових зобов'язань з ПДВ по операціям зі списання шин, паливно-мастильних матеріалів та технічного обслуговування та складання податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких застосовано штрафні санкції згідно з ст.120-1 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведена правомірність збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 04.01.2019 №0010801414, №0010811414 підлягають скасуванню.

Щодо правомірності нарахування адміністративних санкцій за порушення ПП Агрофірма Котліно вимог п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 ПК України, судом встановлено наступне.

Представниками контролюючого органу під час проведення перевірки вручались позивачу запити від 15.08.2018, від 20.08.2018 про надання копій документів, на які отримано відповіді від 16.08.2018 №63 та від 20.08.2018 №66, зміст яких контролюючим органом тлумачиться як відмова у наданні копій документів.

Позивач не заперечує права контролюючого органу на отримання копій документів, однак вказує, що таке право підлягає реалізації за умови дотримання контролюючим органом вимог п.п. 20.1.14 ст. 20, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 ПК України.

Суд погоджується із доводами позивача, оскільки посадові особи контролюючого органу, посилаючись на п. п. 20.1.14 ст. 20, п. 85.4 ст. 85 ПК України, як на підставу запиту документів, не вказали жодного із виявлених порушень, фактів заниження/приховування податкових зобов'язань, що робить відповідні запити незаконними.

Запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Аналогічна правова позиція висловлена постановою Верховного Суду від20.03.2018 р. у справі № 815/6267/15.

При цьому, всупереч п. 5.1.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДФС України від 01.06.2017 №396, надані ПП АФ Котліно запити від 15.08.2018 та від 20.08.2018 не місять чіткого переліку документів, які необхідно надати.

При цьому, жодного факту відсутності оригіналів первинних документів у платника податку, посадовими особами контролюючого органу не встановлено та у ОСОБА_3 не відображено.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що всі первинні документи з відповідними обов'язковими реквізитами були подані до перевірки. Посадові особи контролюючого органу, стверджуючи виключно, що їм не було надано копії документів, не визначивши їх чіткого переліку, не спростовують факту наявності доступу до оригіналів таких документів під час перевірки ПП АФ Котліно .

Застосування до ПП АФ Котліно штрафних санкцій через неподання документів, перелік яких не визначено, без фіксування факту відсутності оригіналів таких документів, із наданням запитів, суперечать вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення №0007411414 від 25.09.2018 підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру при загальній сумі позову 2371607,25 грн. підлягає сплаті судовий збір у розмірі 19210,00 грн., при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 35 833,81 грн. (платіжне доручення від 19 грудня 2018 року № 282), у зв'язку із повним задоволенням позовних вимог, судовий збір у розмірі 19210,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,6,90,132,139,193,242-244,246,255 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Агрофірма «Котліно» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.01.2019 №0010801414.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.01.2019 №0010811414.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 25.09.2018 №0007411414.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Агрофірма «Котліно» (ідентифікаційний код 31949519, 85334, Донецька обл., Покровський район, селище міського типу Удачне, вулиця Сєвєрна, будинок 8А) сплачену суму судового збору в розмірі 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код 39406028, 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114).

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні. Повний текст рішення суду складено 18 квітня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кошкош О.О.