Рішення

від 10.04.2019 по справі 520/528/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 р. № 520/528/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, суперечать чинному законодавству та не відповідають дійсності. Так, позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано встановлено сплив строку позовної давності по відношенню до його контрагентів, а саме, не враховано його переривання та наявність погашеної заборгованості перед контрагентами підприємства. Також, позивач не погоджується з висновками відповідача про необхідність збільшення розміру податку на прибуток підприємств, в результаті включення до резерву сумнівних боргів дебіторської заборгованості за зобов'язаннями, за якими минув строк позовної давності, оскільки, на думку позивача, при збільшенні фінансового результату до оподаткування за вказаними операціями відбувається одночасне його зменшення на ту ж саму суму. Крім того, позивач вважає, що ним правомірно було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по контрагентах ТОВ ЧПЗ-Сатурн , ФОП ОСОБА_4, ДП Підприємство ДКВС України (№100). Щодо висновків контролюючого органу про заниження податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, позивач зазначив, що відповідний податок на майно ним було нараховано та сплачено за 1 та 2 квартали 2018 року у встановленому розмірі. Окрім цього, позивач вважає, що вартість отриманих його працівниками футболок не підлягала включенню до складу місячного (річного) оподаткованого доходу платників податків, а також не підлягали утриманню податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з відповідних сум, оскільки вказаний одяг не є додатковим благом, а надавався працівникам на поворотній основі. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов в контексті того, що під час проведення перевірки встановлено, що позивачем в порушення чинного законодавства занижено оподатковуваний прибуток за 1 півріччя 2018 року в результаті не включення до складу інших операційних доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості по контрагентам-постачальникам, за якою минув строк позовної давності та такою, що не підлягає погашенню. Також, відповідач посилався на порушення позивачем вимог чинного законодавства за наявності дебіторської заборгованості, що підлягала включенню до резерву сумнівних боргів, внаслідок чого підприємством занижено різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, а саме різниці, на які збільшується фінансовий (резерв сумнівних боргів) за 1 півріччя 2018 року. Крім того, відповідач вважає, що підприємством занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 1 та 2 квартали 2018 року внаслідок ненарахування та несплати у повному обсязі цього податку на нежитлові нерухомості придбані у його власність. Також, відповідач посилався на те, що підприємством в порушення вимог чинного законодавства не визначено як об'єкт оподаткування (додаткове благо) вартість виданого фізичним особам - платникам податку одягу, внаслідок чого не включено відповідні суми до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Окрім цього, відповідач вважає, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ ЧПЗ-Сатурн , ФОП ОСОБА_4, по яким відсутня реєстрація податкових накладних в ЄРПН, та з ДП Підприємство ДКВС України (№100), з яким не проведено відповідне коригування. Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" (далі - ТОВ "ВКП "Форсаж") зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.05.2005 року та є платником податку на додану вартість з 04.07.2005 року, перебуває на обліку в Східній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (Слобідський район) за податковим номером 33480844, що підтверджено в судовому засіданні представниками сторін та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №499012, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №29024582 (т. 1 а.с. 12-13).

Посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) на підставі наказу від 25.07.2018 року №5356 з повідомленням від 25.07.2018 року №714 (т. 1 а.с. 14-15) було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ВКП "Форсаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 28.09.2018 № 4065/20-40-14-03-07/33480844 (т. 1 а.с. 16-138).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлено, зокрема, наступні порушення позивачем:

- п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 137, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 3 П(С)БО №1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Мінфіну України від 07.02.2013 №73, п. 15 П(С)БО №15 Дохід , затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 №290, п. 5 П(С)БО №11 Зобов'язання , затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 №20, Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Витрати П(С)БО 16, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 №318, п. 4, 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Мінфіну України від 08.10.1999 №237, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Наказу Мінфіну України від 24.05.1995 №88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку на загальну суму 5864673 грн., у тому числі: на суму 792614 грн. за 1 півріччя 2018 року, в результаті не включення до складу інших операційних доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості по вищевказаним контрагентам-постачальникам, за якою минув строк позовної давності та такою, що не підлягає погашенню; на суму 1308675 грн., в результаті завищення суми витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, без доведення реальності факту отримання товарів від постачальників ПКВП Промкомплект , ТОВ фірма Харківагроснаб , ТОВ Агрокомпостач-2016 ; на різниці, які виникають відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, у сумі 3763384 грн. за 1 півріччя 2018 року; що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1055641 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 29933 грн., за 1 квартал 2016 року у сумі 5146 грн., за 2 квартал 2016 року у сумі 90772 грн., за 1 квартал 2017 року у сумі 109710 грн., за 1 півріччя 2018 року в сумі 820080 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємство занизило податок на додану вартість всього в загальній сумі 262539 грн., у тому числі за березень 2015 року - 1500 грн., за травень 2015 року - 750 грн., за липень 2015 року - 1000 грн., за серпень 2015 року - 450 грн., за вересень 2015 року - 9333 грн., за лютий 2016 року - 25944 грн., за квітень 2016 року - 100858 грн., за лютий 2017 року - 120787 грн., за березень 2017 року - 1917 грн., та зменшення Суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) в сумі 6502 грн. за серпень 2018 року;

- п.п. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266, п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємство не нарахувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки всього в сумі 9062,82 грн., в тому числі за 1 квартал 2018 року в сумі 4531,41 грн., за 2 квартал 2018 року в сумі 4531,41 грн.;

- п.п. б, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого не повідомлено податкову інспекцію про доходи, отримані фізичними особами, як додаткове благо у 2 кварталі 2016 року, у 2, 4 кварталі 2017 року, у 2 кварталі 2018 року, визначеному у порядку, встановленому п. 170.1 Податкового кодексу України (п.п. 164.2.17 Податкового кодексу України);

- п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 1173,92 грн.;

- ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , підприємством у лютому 2018 року занижено суму нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, на 737,07 грн., яку було самостійно відкориговано платником у березні 2018 року;

- ст. 16-1 Підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 97,82 грн.

19.10.2018 року ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 00005211307 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1173,92 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 964,57 грн. та пені в розмірі 159,91 грн.;

- № 00005221307 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов'язань зі сплати військового збору в розмірі 97,83 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 57,88 грн. та пені в розмірі 13,32 грн.;

- № 00004001403 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно в розмірі 9062,82 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2265,71 грн.;

- № 00004011403 про зменшення ТОВ "ВКП "Форсаж" суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 6502,00 грн.;

- № 00003971403 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 1055461,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 256427,00 грн.;

- № 00003981403 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 259289,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 64822,25 грн. (т. 1 а.с. 139-146).

За результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень ДФС України було прийнято рішення про розгляд скарги №42250/6/99-99-11-04-01-25 від 29.12.2018 року (т. 1 а.с. 147-162), яким, зокрема, були скасовані податкові повідомлення - рішення від 19.10.2018 року №00003971403, №00003981403 в частині визначення податкових зобов'язань та зменшення від'ємного значення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПКВП Промкомплект , ТОВ фірма Харківагроснаб , ТОВ Агрокомпостач-2016 та застосування штрафних санкцій у відповідному розмірі.

На підставі вказаного рішення ДФС України, 04.01.2019 року ГУ ДФС у Харківській області були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 00000041403 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 820080,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 205020,00 грн.;

- № 00000051403 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 804,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 201,00 грн. (т. 1 а.с. 163-166).

Позивач, не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі висновків акту перевірки від 28.09.2018 № 4065/20-40-14-03-07/33480844 та рішення ДФС України №42250/6/99-99-11-04-01-25 від 29.12.2018 року, звернувся до суду за їх оскарженням.

По суті виявлених порушень суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та з наданих у судовому засіданні пояснень представників сторін, підставами для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, стали висновки про заниження задекларованих доходів з податку на прибуток підприємств на загальну суму 792614 грн. за 1 півріччя 2018 року; про заниження податку на прибуток за рахунок заниження різниць, які виникають відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме різниць на які збільшується резерв сумнівних боргів за 1 півріччя 2018 року на загальну суму 3763384 грн.; про безпідставне включення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 7306 грн. по контрагентах: ТОВ ЧПЗ-Сатурн , ФОП ОСОБА_4, ДП Підприємство ДКВС України (№100); про заниження податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на суму 9062,82 грн. за 1 та 2 квартал 2018 року; про неправомірне не включення підприємством сум вартості отриманих працівниками футболок до складу місячного (річного) оподаткованого доходу платників податків, що призвело до не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету відповідних сум податку на доходи фізичних осіб (1173,92 грн.) та військового збору (97,82 грн.).

Стосовно висновку про заниження ТОВ "ВКП "Форсаж" задекларованих доходів з податку на прибуток підприємств на загальну суму 792614 грн. за 1 півріччя 2018 року, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки та з наданих у судовому засіданні пояснень представників сторін вбачається, що зазначений висновок контролюючим органом зроблено в результаті не включення ТОВ "ВКП "Форсаж" до складу інших операційних доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості по контрагентам-постачальникам, за якою минув строк позовної давності та такою, що не підлягає погашенню.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 5 П(С)БО №11 Зобов'язання , затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 №20, зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути

достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до Інструкції застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій , затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, передбачено, що на рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До інших операційних доходів відносяться, зокрема: доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Отже, в розумінні Податкового кодексу України безнадійна заборгованість, у тому числі кредиторська, трактується, зокрема, як заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Частиною 5 вказаної статті визначено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається з акту перевірки позивача, що не заперечується сторонами по справі, на момент проведення перевірки ТОВ "ВКП "Форсаж" мало в наявності непогашену кредиторську заборгованість перед контрагентами-постачальниками, перелік яких наведено в акті перевірки (т. 1 а.с. 30-33), які або було ліквідовані у встановленому порядку, або по відношенню до якої сплив строк позовної давності, в загальному розмірі 1557055,54 грн., з них заборгованість у сумі 764440,57 грн. відображена у акті перевірки №112/20-40-14-01-07/33480844 від 14.03.2016 року. Таким чином, контролюючим органом визначено, що залишок протермінованої кредиторської заборгованості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 30.06.2018 року складає 792614,48 грн.

У судовому засіданні представником позивача надані пояснення, відповідно до яких сплив строку позовної давності відбувся по відношенню до наступних контрагентів: ТОВ Агро-Союз-Черкаси на суму 11,52 грн., ПФ Технотранссервис на суму 13,08 грн., ПП ОСОБА_5 на суму 37,80 грн., ТОВ НПФ Машиностроитель-2 на суму 59,18 грн., ТОВ ДП Восток-Агромаш на суму 86,58 грн., ПП Трак-Шина-Сервіс на суму 131,00 грн., ПФ Харьковагрозапчасть на суму 153,48 грн., ПФ Агродизель на суму 200,70 грн., ФОП ОСОБА_6 на суму 369,96 грн., ТОВ К.И.П. на суму 587,74 грн., ФОП ОСОБА_1 на суму 740,00 грн., ПП Агроцентр-Плюс на суму 3667,87 грн., ФОП ОСОБА_7 на суму 11030,00 грн., ФОП ОСОБА_8 на суму 40607,80 грн., ОСОБА_9 на суму 60300,00 грн. Всього заборгованість на суму 117996,71 грн.

По відношенню до інших контрагентів, які були відображені в акті перевірки позивача, строк позовної давності або переривався, або заборгованість перед ними була погашена, а саме:

- ОСОБА_10 - заборгованість погашена, що підтверджується банківською випискою (т. 1 а.с. 167);

- СПДФО ОСОБА_11 - заборгованість погашена, що підтверджується банківською випискою (т. 1 а.с. 167);

- ТОВ Агродилер - заборгованість погашена зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.06.2016 року (т. 1 а.с. 170);

- СПДФО ОСОБА_12 - з боку ТОВ "ВКП "Форсаж" 11.05.2016 року наданий гарантійний лист на погашення заборгованості (т. 1 а.с. 169), строк позовної давності був перерваний та почав свій перебіг заново;

- СПДФО ОСОБА_13 - з боку ТОВ "ВКП "Форсаж" 08.06.2016 року наданий гарантійний лист на погашення заборгованості, строк позовної давності був перерваний та почав свій перебіг заново (т. 1 а.с. 168).

Таким чином, посилання контролюючого органу на сплив строку позовної давності у взаємовідносинах між ТОВ "ВКП "Форсаж" та його контрагентів: ОСОБА_10, СПДФО ОСОБА_11, ТОВ Агродилер, СПДФО ОСОБА_12, СПДФО ОСОБА_13, є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що строк позовної давності по вищезазначеним контрагентам-постачальникам контролюючим органом встановлювався на підставі оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками . При цьому, будь-які інші первинні (бухгалтерські) документи по вказаним контрагентам-постачальникам контролюючим органом не досліджувались.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про правомірність не включення ТОВ "ВКП "Форсаж" до складу інших операційних доходів спірні суми за відсутності у підприємства безнадійної заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, передбаченої п.п. "а" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд не погоджується з висновком відповідача про заниження ТОВ "ВКП "Форсаж" задекларованих доходів з податку на прибуток підприємств на загальну суму 792614 грн. за 1 півріччя 2018 року, вважає його не безпідставним та таким, що не відповідає фактичним матеріалам справи.

Стосовно висновку про заниження ТОВ "ВКП "Форсаж" податку на прибуток за рахунок заниження різниць, які виникають відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме різниць на які збільшується резерв сумнівних боргів за 1 півріччя 2018 року на загальну суму 3763384 грн., суд зазначає наступне.

З акту перевірки позивача та з наданих у судовому засіданні пояснень представника відповідача вбачається, що до вказаного висновку контролюючий орган дійшов з огляду на те, що у ТОВ "ВКП "Форсаж" є в наявності дебіторська заборгованість по Д-ту рахунка 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями станом на 31.12.2014, на 31.12.2015, на 31.12.2016, на 31.12.20170, на 31.12.2018 у сумі 3763384 грн., яка, на думку відповідача, є сумнівною, а тому на цю суму повинен збільшуватися фінансовий результат до оподаткування (резерв сумнівних боргів).

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237.

Згідно з п. 5 вказаного Положення дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Відповідно до п. 4 вказаного Положення чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву

сумнівних боргів. Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо

якої існує невпевненість її погашення боржником. Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

За змістом п.6 Положення, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/ або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Отже, вищезазначені положення розрізняють поняття сумнівний борг та безнадійна дебіторська заборгованість. Різниця між ними полягає в тому, що на суму сумнівного боргу створюється резерв сумнівних боргів, а на безнадійну дебіторську заборгованість - ні.

Відповідно до п. 8 вищезазначеного Положення величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності. За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

Виходячи з вищенаведеного, резерв сумнівних боргів обчислюється, визначається та нараховується підприємством цілеспрямовано та створення такого резерву прямо залежить від платоспроможності окремих дебіторів.

Отже, на підприємстві взагалі може не створюватися резерв сумнівних боргів, якщо є впевненість в платоспроможності кожного окремого дебітора.

Відповідно до п. 11 вищезазначеного Положення поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших

операційних витрат.

До списання дебіторської заборгованості положеннями Податкового кодексу України встановлюються наступні правила.

Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

З огляду на викладене фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; з). заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Аналізуючи вищезазначені приписи податкового законодавства суд приходить до висновку, що безнадійною заборгованістю, зокрема, є заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності та заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією (п.п. "а", п.п. "з" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Як вбачається з акту перевірки позивача, спірна дебіторська заборгованість у сумі 3763384 грн. є заборгованістю за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності та заборгованістю суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією (т. 1 а.с. 50-56), що відповідає критеріям безнадійної заборгованості, визначеним п.п. "а", п.п. "з" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Крім того, зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що спірна дебіторська заборгованість розглядається контролюючим органом за критеріями безнадійної. А відтак, вся безнадійна дебіторська заборгованість не підлягає включенню до резерву сумнівних боргів.

Таким чином, в даному випадку, під час списання дебіторської заборгованості з ознаками безнадійної, повинно відбутися дві дзеркальні операції - збільшення фінансового результату до оподаткування і одночасне його зменшення на ту ж саму суму.

Тобто, операція зі списання безнадійної дебіторської заборгованості, в даному випадку, не повинна була вплинути на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з висновком відповідача про заниження ТОВ "ВКП "Форсаж" податку на прибуток за рахунок заниження різниць, які виникають відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме різниць на які збільшується резерв сумнівних боргів за 1 півріччя 2018 року на загальну суму 3763384 грн., вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Стосовно висновку про безпідставне включення ТОВ "ВКП "Форсаж" до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 7306 грн. по контрагентах: ТОВ ЧПЗ-Сатурн , ФОП ОСОБА_4, ДП Підприємство ДКВС України (№100), суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки та з наданих у судовому засіданні пояснень представників сторін вбачається, що зазначений висновок контролюючим органом зроблено внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних в ЄРПН в грудні 2016 року на суму ПДВ 804,00 грн. по контрагенту ТОВ ЧПЗ-Сатурн та в лютому 2018 року на суму ПДВ 1764,97 грн. по контрагенту ФОП ОСОБА_4, а також внаслідок не проведення коригування податкового кредиту на підставі розрахунку коригування від 17.11.2017 року в жовтні 2017 року на суму 4737,00 грн. по контрагенту ДП Підприємство ДКВС України (№100).

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 14.1.60 ст. 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Зі змісту викладених положень законодавства вбачається, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, повинні бути складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, підтвердженням чого є відповідні квитанції.

Як вбачається з матеріалів справи, по взаємовідносинах з ТОВ ЧПЗ-Сатурн позивачем включено до складу податкового кредиту грудня 2016 року суму податку на додану вартість у розмірі 1966,66 грн. відповідно до податкової накладної від 06.12.2016 року №6 (т. 1 а.с. 171). Вказана податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується відповідною квитанцією (т. 1 а.с. 172).

В свою чергу, відповідачем до суду не надано будь-яких доказів наявності податкової накладної по взаємовідносинах позивача з ТОВ ЧПЗ-Сатурн на суму ПДВ 804,00 грн., а також доказів відсутності реєстрації цієї накладної в ЄРПН.

Отже, висновок відповідача про відсутність реєстрації податкової накладної на суму 804,00 грн. в ЄРПН по взаємовідносинах позивача з ТОВ ЧПЗ-Сатурн , як і існування такої податкової накладної взагалі, спростовується матеріалами справи.

Що стосується включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ 1764,97 грн. по контрагенту ФОП ОСОБА_4 у лютому 2018 року, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 позивачем було включено до складу податкового кредиту лютого 2018 року суму податку на додану вартість у розмірі 1764,97 грн. відповідно до розрахунку коригування №9 від 28.02.2018 року до податкової накладної №2 від 31.01.2018 року (т. 1 а.с. 173). Вказаний розрахунок коригування було зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується відповідною квитанцією (т. 1 а.с. 174).

Отже, висновок відповідача про відсутність реєстрації податкової накладної на суму 1764,97 грн. в ЄРПН по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4, спростовується матеріалами справи.

Що стосується не проведення позивачем коригування податкового кредиту на підставі розрахунку коригування від 17.11.2017 року в жовтні 2017 року на суму 4737,00 грн. по контрагенту ДП Підприємство ДКВС України (№100), суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, по взаємовідносинах з ДП Підприємство ДКВС України (№100) позивачем було виключено зі складу податкового кредиту жовтня 2017 року суму податку на додану вартість у розмірі 4737,00 грн. відповідно до розрахунків коригувань №54 та №55 від 17.10.2018 року до податкових накладних №48 від 20.04.2017 року та №59 від 23.03.2017 року (т. 1 а.с. 175, 177). Вказані розрахунки коригувань були зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується відповідними квитанціями (т. 1 а.с. 176, 178).

У судовому засіданні представником позивача надані пояснення про те, що будь-які розрахунки коригувань по взаємовідносинах позивача з ДП Підприємство ДКВС України (№100) від 17.11.2017 року на суму 4737,00 грн. не складались.

В свою чергу, відповідачем до суду не надано будь-яких доказів складення позивачем розрахунків коригувань по взаємовідносинах з ДП Підприємство ДКВС України (№100) від 17.11.2017 року на суму 4737,00 грн.

Отже, висновок відповідача про не проведення позивачем коригування податкового кредиту на підставі розрахунку коригування від 17.11.2017 року в жовтні 2017 року на суму 4737,00 грн. по контрагенту ДП Підприємство ДКВС України (№100), спростовується матеріалами справи.

Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що до висновків про безпідставне включення підприємством до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 7306 грн. по контрагентах: ТОВ ЧПЗ-Сатурн , ФОП ОСОБА_4, ДП Підприємство ДКВС України (№100), контролюючий орган дійшов лише на підставі співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за даними яких встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ ТОВ "ВКП "Форсаж" та сумами податкових зобов'язань контрагентів - постачальників. При цьому, будь-які первинні (бухгалтерські) документи контролюючим органом не досліджувались.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновком відповідача про безпідставне включення ТОВ "ВКП "Форсаж" до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 7306 грн. по контрагентах: ТОВ ЧПЗ-Сатурн , ФОП ОСОБА_4, ДП Підприємство ДКВС України (№100), вважає його безпідставним та таким, що не відповідає фактичним матеріалам справи.

Стосовно висновку відповідача про заниження ТОВ "ВКП "Форсаж" податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 9062,82 грн. за 1 та 2 квартали 2018 року, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що до вказаного висновку контролюючий орган дійшов, оскільки вважає, що в порушення п.п. 266.1.2 п. 266.1, п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України ТОВ "ВКП "Форсаж" не нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на нежитлові нерухомості, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, літ. О-1 , загальною площею 1946,9 кв.м.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України визначено платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ВКП "Форсаж" згідно з договором купівлі-продажу від 15.12.2017 року (бланк серії НМХ №693075), який засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстровано у реєстрі за №2029, придбано у власність у СП у формі ТОВ Метал Холдінг нерухоме майно, а саме: ? частку нежитлової будівлі літ. О-1 загальною площею 1946,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29 (т. 1 а.с. 184-185).

Згідно п. 1.3 вказаного договору вартість об'єкта становить 2236562,73 грн., відповідна вартість відчужуваної частки нерухомого майна складає 1211460,69 грн.

Також, ТОВ "ВКП "Форсаж" згідно з договором купівлі-продажу від 15.12.2017 року (бланк серії НМХ №693076), який засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстровано у реєстрі за №2032, придбано у власність у СП у формі ТОВ Метал Холдінг нерухоме майно, а саме: ? частку нежитлової будівлі літ. О-1 загальною площею 1946,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29 (т. 1 а.с. 186-187).

Згідно п. 1.3 вказаного договору вартість об'єкта становить 2236562,73 грн., відповідна вартість відчужуваної частки нерухомого майна складає 1025102,04 грн.

На нежитлову будівлю літ. О-1 загальною площею 1946,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, видано технічний паспорт (т. 1 а.с. 188-190).

Таким чином, відповідно до вищевказаних договорів купівлі - продажу ТОВ "ВКП "Форсаж" було придбано у власність по ? частині нежитлової будівлі літ. О-1 , яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29. Загальна площа придбаної нежитлової будівлі загалом складає 1946,9 кв.м.

Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Отже, об'єктом оподаткування в даному випадку є частки придбаної нежитлової будівлі: по ?. При цьому, розрахунок податку на нерухоме майно здійснюється з урахуванням загальної площі нежитлової будівлі, тобто 1946,9 кв.м.

Зі змісту акту перевірки позивача (арк. акту перевірки 111, т. 1 а.с .126) вбачається, що розрахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючим органом проведено двічі з урахуванням загальної площі нежитлової будівлі, тобто 1946,9 кв.м., а не придбаних часток по 1/2 згідно вищезазначених договорів купівлі - продажу.

Згідно даних поданої позивачем податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік (т. 1 а.с. 179-182), прийнятої контролюючим органом, про що свідчить відповідна квитанція (т. 1 а.с. 183), ТОВ "ВКП "Форсаж" було нарахований відповідний податок на майно за 1 та 2 квартали 2018 року у встановленому розмірі з урахуванням придбаних по ? часток будівлі літ. О-1 , яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, загальною площею 1946,9 кв.м.

Сплата ТОВ "ВКП "Форсаж" нарахованого відповідно до вказаної декларації податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 1 та 2 квартали 2018 року відповідачем не заперечується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "ВКП "Форсаж" у повному обсязі нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 1 та 2 квартали 2018 року на нежитлові нерухомості, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, літ. О-1 , загальною площею 1946,9 кв.м.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновком відповідача про заниження ТОВ "ВКП "Форсаж" податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, всього в сумі 9062,82 грн. за 1 та 2 квартали 2018 року, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Стосовно висновку відповідача про неправомірне не включення ТОВ "ВКП "Форсаж" сум вартості отриманих працівниками футболок до складу місячного (річного) оподаткованого доходу платників податків, що призвело до не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету відповідних сум податку на доходи фізичних осіб (1173,92 грн.) та військового збору (97,82 грн.), суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки позивача та з наданих у судовому засіданні пояснень представника відповідача вбачається, що до вказаного висновку контролюючий орган дійшов внаслідок встановлення факту не визначення підприємством як об'єкт оподаткування (додаткове благо) вартість виданого ТОВ "ВКП "Форсаж" у червні 2016 року, квітні, червні, листопаді 2017 року, травні 2018 року фізичним особам платникам податку, які перебували у трудових відносинах з підприємством, одягу (футболок).

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Згідно з п.п. 165.1.9 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах.

З наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача вбачається, що надання працівникам ТОВ "ВКП "Форсаж" спеціального (форменого) одягу, а саме відповідних брендованих футболок та перелік посад, яким надаються такі футболки, передбачено наказом директора ТОВ "ВКП "Форсаж" і безпосередньо пов'язано з виконанням працівниками трудових функцій. Футболки надаються працівникам на поворотній основі.

Факт видачі ТОВ "ВКП "Форсаж" у червні 2016 року, квітні, червні, листопаді 2017 року, травні 2018 року фізичним особам платникам податку, які перебували у трудових відносинах з підприємством, одягу (футболок), сторонами по справі не заперечується.

Отже, вартість футболок не підлягає включенню до складу місячного (річного) оподаткованого доходу платників податків, а також не підлягає нарахуванню, утриманню податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Таким чином, суд не погоджується з висновком відповідача про неправомірне не включення ТОВ "ВКП "Форсаж" сум вартості отриманих працівниками футболок до складу місячного (річного) оподаткованого доходу платників податків, що призвело до не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету відповідних сум податку на доходи фізичних осіб (1173,92 грн.) та військового збору (97,82 грн.), вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Виходячи з вищевказаного, висновки акту перевірки, що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкових повідомлень-рішень від 19.10.2018 року № 00005211307, від 19.10.2018 року № 00005221307, від 19.10.2018 року № 00004001403, від 19.10.2018 року № 00004011403, від 04.01.2019 року № 00000051403, від 04.01.2019 року № 00000041403 в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 798840,59 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 199710,15 грн.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" витрат по оплаті судового збору у розмірі 15297,81 грн., котрий було сплачено позивачем при поданні позову ( т.1 а.с.3).

Щодо стягнення стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч.1,7,9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Із матеріалів справи слідує, що 11.04.2016 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Шкребець і партнери" укладено договір про надання правової допомоги. (т. 1 а.с.191-194)

За умовами даного договору Адвокатське об'єднання зобов'язується за винагороду надавати клієнтові правову допомогу в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Обсяг правової допомоги викладено у п.2 Договору.

До вказаного договору було укладено 07.11.2018 року додаткову угоду про розмір гонорару адвокатського об'єднання за оскарження податкових повідомлень - рішень, що є предметом розгляду вказаної справи ( т.1 а.с.195).

Також надано детальний опис наданих послуг з переліком вчинених дій адвокатом ОСОБА_2, відносно якого Адвокатським об'єднанням виписано ордер на надання правової допомоги та копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_2, докази сплати на користь Адвокатського об'єднання витрат на суму 50000 грн., яку позивач просив стягнути ( т.1 а.с. 196-199).

У свою чергу, вищевказаний опис наданих послуг не містить в собі інформації щодо часу, витраченого адвокатом на виконання вказаних послуг, вартості кожної наданої послуги за одиницю часу, отже, суд позбавлений можливості з надання оцінки співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, як того вимагають приписи ч.5 ст.134 КАС України.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі East/West Alliance Limited проти України , заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" (пров. Каплунівський, буд. 14,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ 33480844) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 19.10.2018 року № 00005211307, від 19.10.2018 року № 00005221307, від 19.10.2018 року № 00004001403, від 19.10.2018 року № 00004011403, від 04.01.2019 року № 00000051403, від 04.01.2019 року № 00000041403 в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 798840,59 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 199710,15 грн., які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" (пров. Каплунівський, буд. 14,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ 33480844) витрати по оплаті судового збору у розмірі 15297,81 грн. ( п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто сім гривень 81 копійка).

У стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 19 квітня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.