Рішення

від 09.04.2019 по справі 480/69/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р. Справа № 480/69/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.

позивача ОСОБА_1, представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області, 3-тя особа Державна фіскальна служба України про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій згідно уточнення позовних вимог, просить стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 134433,51 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу з 22.12.2016 по день ознайомлення із наказом про поновлення на посаді 17.09.2018 з розрахунку 310,47 грн. середньоденного заробітку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 по справі № 818/1431/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, а саме серед іншого поновлено її на посаді начальника Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області. Однак, ДФС України видала наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді лише 07.09.2018, до позивача даний наказ було доведено лише 17.09.2018 згідно виданого ГУ ДФС в Сумській області наказу від 13.09.2018 №232-о, у зв'язку із чим позивач просить стягнути заборгованість по заробітній платі за час її вимушеного прогулу за період з 21.12.2016 по 17.09.2018 в сумі 134433,51 грн.

Представник відповідача та третьої особи проти позову заперечувала, зазначала, що є неналежним відповідачем при розгляді справи, оскільки ГУ ДФС в Сумській області жодним чином не має відношення до поновлення позивача за рішенням суду, а тому не може нараховувати та виплачувати кошти за невчасне виконання судового рішення.. Звертала увагу суду на те, що позивач мала заробіток під час строку виконання судового рішення щодо поновлення на посаді, який має враховуватися судом під час дослідження питання щодо стягнення коштів.

Ухвалою від 30.01.2019 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, даною ухвалою залучено до участі у справі 3-ю особою Державну фіскальну службу України. Ухвалою від 30.01.2019 відмовлено у відкритті провадження в частині вимог щодо визнання неправомірними дії Державної фіскальної служби України в частині невиконання більше одного року, не з вини працівника, рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 818/1431/16 від 21.12.2016, яким задоволено позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, Міністерства доходів і зборів про скасування наказу, поновлення на посаді та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та роз'яснив право позивача на звернення із заявою в порядку, передбаченому ст. 283 КАС України розділу IV КАС України, щодо дослідження процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративній справі № 818/1431/16. Ухвалою від 21.03.2019 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Представник відповідача та 3-ї особи в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 по справі №818/1431/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України, Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати було задоволено частково. Так, судом було визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України № 36-0 від 17 жовтня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1В.". Визнано протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Сумській області № 269-0 від 18 жовтня 2016 року "Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України № 36-0 від 17 жовтня 2016 року". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області. Стягнуто з Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2016 року по 21 грудня 2016 року в розмірі 14 281,62 грн. В частині вимог про стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з травня 2015 року по 19 жовтня 2016 року відмовлено в зв'язку з необґрунтованістю.

Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області та стягнення з Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Сумській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6 519,87 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Стосовно посилання представника відповідача на те, що ГУ ДФС в Сумській області є неналежним відповідачем при розгляді справи, суд зазначає, що в даному випадку, предметом розгляду справи є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення позивача на посаді. Дійсно порядок добору кандидатів та призначення на посади номенклатури ДФС України належить до ДФС України, при цьому заробітну плату нараховувати та виплачувати повинно бути виплачено роботодавцем, в даному випадку органом, в якому повинна бути працевлаштована позивача - Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області. При цьому судом враховується, що в період з дня звільнення до дня розгляду даної справи по суті відбувалася неодноразова реорганізація податкового органу, і правонаступником Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області було Конотопська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, правонаступником якої, згідно Постанови КМУ від 28.03.2018 №296 є ГУ ДФС у Сумській області після проведеної реорганізації територіальних органів ДФС шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів (Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області приєднано до ГУ ДФС у Сумській області).

Матеріалами справи підтверджується, що судове рішення в частині поновлення на посаді було виконано лише 07.09.2018 згідно наказу №1618-0 від 07.09.2018 Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1В. .

Наказом від 13.09.2018 №232-о Про оголошення наказу ДФС України від 07.09.2018 №1618-о ГУ ДФС України в Сумській області було оголошено наказ щодо поновлення на посаді.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України (в редакції, чинній на час винесення постанови від 21.12.2016 по справі №818/1431/16) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС України (в редакції, чинній на час винесення постанови від 21.12.2016 по справі №818/1431/16) встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України (в редакції, чинній на час винесення постанови від 21.12.2016 по справі №818/1431/16) передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України (в редакції з 15.12.2018) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Слід зазначити, що правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не залежить від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Відповідно до пілотного рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі ОСОБА_3 проти України (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у роботодавця виник обов'язок щодо його виконання.

При цьому, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Оскільки постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 по справі №818/1431/16 в частині поновлення позивача на роботі виконана ДФС України лише 07.09.2018, а до позивача даний наказ було доведено лише 17.09.2018, що підтверджується підписом на наказі від 13.09.2018 позивач має право відповідно до ст. 236 КЗпП України на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Втім, слід зазначити, що позивачем не вірно розрахована кількість робочих днів вимушеного прогулу, яка впливає на остаточну суму заявлених позовних вимог щодо середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Так, за 2016 рік кількість робочих днів складає 7 днів (з 22.12.2016 по 31.12.2016), за 2017 р. складає 248 робочих днів, за 2018р. складає 176 день (з 01.01.2018 до 17.09.2018), загальна кількість 431 днів. З огляду на середньоденну заробітна плату позивача в сумі 310,47 грн., яка встановлена судом в межах справи №818/1431/16, загальна сума становить 133812,57 грн.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення суми 134433,51 грн. за період з дня винесення постанови суду від 21.12.2016 по справі №818/1431/16 та до дня поновлення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи те, що арифметично підраховані невірно.

Разом із тим, вірна сума витраченого заробітку в розмірі 133812,57 грн. також не підлягає стягненню відповідача, враховуючи наступне.

Пленум Верховного Суду України у пункті 32 постанови від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснив, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку № 100.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що за спірний період позивач була працевлаштована, отримувала заробіток, що підтверджується наданими суду представником відповідача відомостями про отримані доходи позивача за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 в сумі 200362,37 грн., отриманих від ТОВ Біо Лат (і.к.34072544), Конотопського міськрайонного центру зайнятості (і.к. 21112588), Державної організації (установа, заклад) Конотопського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (і.к. 39773550), регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області (і.к. 38244729). Також позивач за податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2018р. отримала дохід в сумі 288581,98 грн. В судовому засіданні позивач не заперечувала факт працевлаштування, а також реєстрацію діяльності як фізичної особи-підприємця у сфері права у 2018році.

Як зазначено вище, період вимушеного прогулу (під час затримки виконання рішення суду) складає 430 днів, розмір компенсації становить 133502,10 грн. Водночас, ураховуючи, що позивач в період з дня винесення судом постанови від 21.12.2016 по справі №818/1431/16 по день поновлення на посаді отримала дохід в сумі 200362,37 грн., що перевищує розмір компенсації в сумі 133812,57, у суму відсутні підстави для стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, що відповідає вимогам ст. 236 КЗпП України щодо стягнення різниці в заробітку за час затримки. Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 12.12.2018 по справі №805/5003/15-а, відповідно до якої судом повинно враховуватися заробіток за місцем нової роботи чи отриманні будь-якої допомоги, в т.ч. і по безробіттю.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області, 3-тя особа Державна фіскальна служба України про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 134433,51 грн. - відмовити

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2019.

Суддя С.М. Гелета