Постанова

від 18.04.2019 по справі 368/555/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3938/2019 Головуючий у 1 інстанції - Кириченко В.І.

Унікальний номер справи № 368/555/17 Доповідач - Андрієнко А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року Київський апеляційний суд в складі:

Судді - доповідача: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

ПоліщукН.В.

При секретарі Дроздовій Ж.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 02 листопада 2018 року у цивільній справі за позовом Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю та коштів за надані послуги,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року позивач Київський обласний центр зайнятості звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю та коштів за надані послуги.

На обґрунтування позовних вимог вказували, що 11.11.2014 року, на підставі власної заяви, ОСОБА_2 була зареєстрована в Обухівському міськрайонному центрі зайнятості з наданням статусу безробітної. Відповідачу на підставі наданих відомостей та поданих документів з 16.02.2015 року було призначено виплату допомоги по безробіттю.

Під час перебування на обліку в Обухівському МРЦЗ, відповідач ОСОБА_2, за особистою заявою та за кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, на підставі договору від 15.12.2014 р. №1000/34-14, укладеного між Обухівським МРЦЗ та відповідачем, а також договору від 10.12.2014 р. №1000/34-14 між Київським обласним центром зайнятості (далі по тексту - Київський ОЦЗ) та Державним підприємством Інститут підготовки кадрів промисловості (далі по тексту - ДП ІПКП ), була направлена на професійну підготовку для навчання за професією Кондитер з 16.12.2014 по 29.04.2015 року.

Згідно із наказом ДП ІПКП від 16.12.2014 року №313-у, ОСОБА_2 було зараховано до групи слухачів, а наказом від 29.04.2015 року № 120-у відраховано зі складу слухачів у зв'язку із закінченням курсу навчання.

За вказане навчання Київським ОЦЗ були сплачені кошти у сумі 1374 грн. 33 коп., що підтверджується розрахунком вартості професійного навчання безробітної ОСОБА_2

Також, під час перебування на обліку в Обухівському МРЦЗ відповідач отримувала допомогу по безробіттю у сумі 17479,73 грн. Окрім цього, сплачувалась компенсація витрат на проїзд з 14.01.2015 по 30.04.2015року, у сумі 3234,90 грн., що підтверджується довідкою про матеріальне забезпечення ОСОБА_2

У зв'язку з тим, що відповідачу під час перебування на обліку як безробітної були виплачені допомога по безробіттю,сплачена вартість навчання вДП ІПКП та компенсовано витрати на проїзд, кошти в сумі 22 088,96грн. підлягають поверненню, оскільки в результаті перевірки , проведеної Подільським районним центром зайнятості було встановлено, що відповідач на підставі Договору цивільно-правового характеру в період з 3.10.2014 року по 24.05.2015 року виконувала оплачувану роботу в ТОВ Еулайф груп , що підтверджується актом виконаних робіт від 26.01.2015 року, що свідчить про те, що відповідач під час перебування на обліку як безробітна згідно п.1 ч.4 Закону України Про зайнятість населення належала до зайнятого населення.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 02 листопада 2018 року позов Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю та коштів за надані послуги - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Київського обласного центру зайнятості 19 620, 85 грн., з яких 16 385,95 грн. допомоги по безробіттю і 3234 грн. компенсації витрат на проїзд.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 625,86 грн. на користь держави.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не надана оцінка порушення органом влади встановленого порядку розслідування, а саме вона не була ознайомлена з актом перевірки та не вмотивовано відхилення виробничого розрахунку як доказу часу виконання робіт. Місцевим судом також не враховано пояснень про відсутність намірів відповідача виконувати роботи за договором з ТОВ Еулайф груп і наданих цьому доказів.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримала свою апеляційну скаргу, просила її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов Київського обласного центру зайнятості, місцевий суд виходив із того, що відповідач умисно не виконувала свої обов'язки, передбачені статтею 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та зловживала ними, у зв'язку з чим безпідставно отримала матеріальну допомогу.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Судом установлено, що на підставі власної заяви від 11.11.2014 року ОСОБА_2 наказом від 14.11.2014 року зареєстрована в Обухівському міськрайонному центрі зайнятості та їй надано статус безробітної.

Відповідачу ОСОБА_2, на підставі наданих відомостей та поданих документів, наказом Обухівського міськрайонного центру зайнятості від 17.02.2015 року з 16.02.2015 року було призначено виплату допомоги по безробіттю.

Під час перебування на обліку в Обухівському МРЦЗ, відповідач, за особистою заявою та за кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, на підставі договору від 15.12.2014 року №1000/34-14, укладеного між Обухівським МРЦЗ та відповідачем, а також договору від 10.12.2014 року №1000/34-14 між Київським обласним центром зайнятості та Державним підприємством Інститут підготовки кадрів промисловості , була направлена на професійну підготовку для навчання за професією Кондитер з 16.12.2014 по 29.04.2015 рік. Згідно із наказом ДП ІПКП від 16.12.2014 року №313-у, ОСОБА_2 було зараховано в групу слухачів, а наказом від 29.04.2015 року № 120-у відраховано зі складу слухачів у зв'язку із закінченням курсу навчання.

За навчання в період з 16.12.2014 по 29.04.2015 рік, Київським ОЦЗ були сплачені кошти у сумі 1374 грн. 33 коп., що підтверджується розрахунком вартості професійного навчання безробітної ОСОБА_2

Також, під час перебування на обліку в Обухівському МРЦЗ відповідач отримувала допомогу по безробіттю, Обухівським МРЦЗ їй було виплачено допомогу по безробіттю у сумі 17479,73 грн. Крім того, сплачувалася компенсація витрат на проїзд з 14.01.2015 по 30.04.2015рік, у сумі 3234,90 грн., що підтверджується довідкою про матеріальне забезпечення ОСОБА_2

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, а саме щодо законності виплат відповідачу проводилось Подільським районним центром зайнятості, тобто за місцем знаходження роботодавця і відповідно до запиту Обухівського МРЦЗ від 17.07.2015 року.

В результаті проведення розслідування даного страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, Подільським РЦЗ складено Акт від 04.08.2015 року №485, згідно якого, встановлено факт перебування відповідача ОСОБА_2 в цивільно - правових відносинах з ТОВ Еулайф груп за договором від 03.10.2014 року №3883807.

Як убачається із договору, відповідач в період з 03.10.2014 по 24.05.2015 рік виконувала оплачувану роботу в ТОВ Еулайф Груп , що підтверджується Актом виконаних робіт №б/н від 26.01.2015 року.

Обухівським МРЦЗ було видано наказ від 02.10.2015 року про припинення реєстрації безробітним відповідача у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та про повернення коштів у встановленому порядку з 18.11.2014 року по 2.10.2015 року.

Обухівським МРЦЗ було вручено претензію відповідачу від 02.10.2015 року про добровільне повернення незаконно отриманих коштів у розмірі 19 620 грн. 85 коп. за період з 11.11.2014 р. по 23.09.2015 р. на рахунок Обухівським МРЦЗ і 1374 грн. 33 коп. на користь Київського обласного центру зайнятості за навчання.

Обухівським МРЦЗ було видано наказ від 29.12.2015 р. за № 112 про стягнення з відповідача безпідставно нарахованої суми у розмірі 19 620 грн. 85 коп.

Статтею 2 Закону України Про зайнятість населення визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 4 Закону України Про зайнятість населення до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України Про зайнятість населення реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною третьою статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України 15 червня 2015 року № 613, виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості).

Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня укладення цивільно - правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Як установлено місцевим судом, 03 жовтня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ Еулайф Груп був укладений цивільно - правовий договір № 3883807.

Як убачається із Акту виконаних робіт №б/н від 26.01.2015 року відповідач ОСОБА_2 в період з 03.10.2014 по 24.05.2015 рік виконувала оплачувану роботу в ТОВ Еулайф Груп .

Факт отримання чи неотримання ОСОБА_2 коштів, в якості винагороди не змінює її обов'язку повідомити центр зайнятості про обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення.

Отже, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що Акт від 04.08.2015 року №485, складений Подільським РЦЗ є незаконним і не повинен прийматися судом до уваги не може бути прийнято судом, оскільки зазначеним актом встановлено факт перебування ОСОБА_2 в договірних стосунках ТОВ Еулайф Груп , що нею самою не заперечується, а та обставина, що відповідач не була ознайомлена із цим актом не впливає на його достовірність.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 02 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 19 квітня 2019 року.

Суддя - доповідач:

Судді: