Постанова

від 18.04.2019 по справі 826/8493/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8493/15 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Земляної Г.В.,

Мельничука В.П.,

за участю

секретаря судового засідання Коломійцевої А.О.,

представника позивача Трут Д.В.,

представника позивача Гупало К.П.

представника відповідача Кальковця В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Скочок Т.О.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Луї Дрейфус Компані Україна до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Луї Дрейфус Компані Україна звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 №0000084050, №0000094050 і №0000104050, присудити на його користь з Державного бюджету України здійснені ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД витрати у вигляді судового збору у сумі 487,20 грн. та витрат на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 88 704 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2018 року позов задоволено. Визнати протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 17.02.2015 №0000084050, №0000094050 і №0000104050. Присуджено здійснені товариством з обмеженою відповідальністю Луї Дрейфус Компані Україна документально підтверджені судові витрати у розмірі 89 678,40 грн., в тому числі 974,40 грн. - на оплату судового збору у сумі і 88 704 грн. - на проведення судово-економічної експертизи за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неповного з'ясування суом першої інстанції обставин справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував практику Верховного Суду, зокрема: постанову від 13.01.208 у справі №К/9901/455/18, постанову від 16.01.2018 у справі №К/9901/1478/18, в яких колегія судів зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

01.02.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому товариство з обмеженою відповідальністю Луї Дрейфус Компані Україна просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відзиві позивач зазначає, що суд апеляційної та Верховний Суд уже спростовували доводи апеляційної скарги відповідача щодо конкретних контрагентів; висновки акта перевірки спростовуються висновком судово-економічної експертизи; реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами; реальність операцій позивача з контрагентами підтверджується додатковими доказами (документами третіх осіб - припортових зерноприймальних терміналів, лінійних зернових складів, перевізників), показаннями свідків під присягою; преюдиційними рішеннями КААС та ВС встановлено реальність господарських операцій Позивача з ПП Агрофірма Хлібодар ; неправомірність посилань відповідача на неналежні докази - акти перевірок/зустрічних звірок контрагентів, транзитні акти щодо ПП Агрофірма Хлібодар та ТОВ Дельта В.В.В. ; порушення відповідачем граничних строків (1095 днів) визначення податкових зобов'язань позивачу по взаємовідносинах з ТОВ Центуріон ЛТД ; судовим рішенням встановлено відсутність податкового боргу та порушення податкових зобов'язань з боку ТОВ Центуріон ЛТД ; щодо ПП Агрофірма Хлібодар та ТОВ Агрофірма Сокільське регіональні податкові органи виносили незаконні транзитні акти, що встановлено судовими рішеннями; матеріали кримінального провадження щодо директорів ТОВ Агрофірма Сокільське та ТОВ Центуріон ЛТД не стосуються позивача та навпаки підтверджують реальність господарської діяльності контрагентів, вирок щодо директора ТОВ Агрофірма Сокільське за ст. 212 КК України встановив ухилення даною особою від сплати податків за реальними (товарними) операціями, за що той поніс покарання і такий вирок не має жодного відношення до позивача та операції з останнім там не досліджуються; відсутні будь-які вироки за ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) щодо посадових осіб ТОВ Агрофірма Сокільське та ТОВ Центуріон ЛТД , які б могли стосуватись позивача; відповідач в апеляційній скарзі посилається на нерелевантну практику Верховного Суду, а позиція позивача відповідає практиці Верховного Суду в аналогічних справах; незаконність застосування 50 % штрафу до Позивача у зв'язку з відсутністю повторності правопорушення (ст. 123 ПК України).

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що протягом періоду з 31.07.2014 по 28.01.2015 працівниками Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з рядом контрагентів, в тому числі з ТОВ Агрофірма Сокільське , ПП Агрофірма Хлібодар , ТОВ Дельта В.В.В. і ТОВ Центуріон-ЛТД за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 03.02.2015 №4/28-10-40-3/30307207 (далі - акт перевірки, а.с. 28 - 96 т. 1).

Згідно висновків акта перевірки, працівники Міжрегіонального головного управління ДФС, правонаступником якого є відповідач, встановили порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з віднесенням до складу витрат у ІІІ-му кварталі 2011 року та 2012 році витрат, пов'язаних з придбанням товарів у ТОВ Агрофірма Сокільське , ПП Агрофірма Хлібодар , ТОВ Дельта В.В.В. і ТОВ Центуріон-ЛТД , всього на загальну суму 57 424 376 грн., які не спричиняють реального настання правових наслідків (в т.ч. за ІІІ-ій квартал 2011 року у сумі 7 181 056 грн., за 2012 рік - 50 243 320 грн.). Дане порушення призвело до заниження Товариством податку на прибуток на загальну суму 11 028 170 грн. (в т.ч. за ІІІ-ій квартал 2011 року у сумі 477 074 грн., за 2012 рік - 10 551 097 грн.) та до завищення об'єкта оподаткування за ІІІ-ій квартал 2011 року на 5 106 820 грн.;

- п. 198.3 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 3 317 500,37 грн. (в т.ч. за періоди березень, липень, жовтень, листопад і грудень 2012 року);

- п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 3 164 144,98 грн. (в т.ч. за періоди березень, липень, жовтень і листопад 2012 року);

- п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов?язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року (ряд. 18 податкової декларації) на суму ПДВ у розмірі 153 355,39 грн., яка підлягає збільшенню, та суми ПДВ за грудень 2012 року (ряд. 25 податкової декларації), яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ у розмірі 572 500,17 грн., яка підлягає донарахуванню;

- пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ у розмірі 2 745 000,20 грн. (в т.ч. за періоди квітень, серпень і листопад 2012 року).

Суть зазначених правопорушень, на думку перевіряючих, полягає у неправомірному формуванні позивачем показників витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з контрагентами-постачальниками сільськогосподарської продукції - ТОВ Агрофірма Сокільське (періоди вчинення операцій - березень-грудень 2012 року), ПП Агрофірма Хлібодар (періоди вчинення операцій - березень, серпень і вересень 2012 року), ТОВ Дельта В.В.В. (періоди вчинення операцій - липень-грудень 2012 року) і ТОВ Центуріон-ЛТД (періоди вчинення операцій - ІІІ квартал 2011 року).

Такі висновки акта перевірки сформовані на підставі наступних документів та інформації:

- акта Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів Дніпропетровської області від 09.09.2013 №34/22.3-32685222 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Агрофірма Сокільське (код ЄДРПОУ 32685222) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 по 30.06.2013. За висновками цього акта перевірки ТОВ Агрофірма Сокільське в порушення норм Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, Законів України Про податок на додану вартість та Про оподаткування прибутку підприємств : не підтвердило належними і необхідними первинними документами (перелік яких наведений в акті перевірки) та обліковими регістрами факти виробництва ним та реалізації контрагентам-покупцями сільськогосподарської продукції врожаю 2010 - 2013 року саме власного виробництва, та/або придбання такої сільськогосподарської продукції в інших виробників, - та відповідно не підтвердило формування собівартості сільськогосподарської продукції; не підтвердило обставини наявності у названого Товариства договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (ріллі) за 2010 рік та здійснення реєстрації аналогічних договорів оренди у 2011 році в ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах ; не підтвердило правомірність використання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2011 році та статусу платника спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства починаючи з грудня 2010 року, що виключає право на нарахування Товариством податкових зобов'язань з податку на додану вартість на операцій з постачання митній території України зернових культур відповідних товарних позицій; не подавало починаючи 2011 року до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток підприємств; відображало у бухгалтерській та податковій звітності отримані від контрагентів-покупців сільськогосподарської продукції безготівкові кошти як суми доходів, а не як безповоротну фінансову допомогу; не визначило податкове зобов'язання з податку на додану вартість за підсумками звітного періоду грудень 2010 року, в якому було допущено перевищення обсягів поставки протягом попередніх 12-ти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів/послуг;

- протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_8 від 28.02.2013, складеного в рамках кримінального провадження №32012000000000009. Зі змісту цього протоколу допиту, текст якого наведений в акті Західно-Донбаської ОДПІ від 22.04.2013 №122/22/5, відповідачем встановлено, що у період з вересня по листопад 2012 року директором ТОВ Агрофірма Сокільське ОСОБА_8 вчинено дії з оформлення первинної та іншої документації щодо проведення господарських операцій з поставки на адреси покупців - ТОВ Прометей-Зерноторгова компанія , ТОВ Сталь , ТОВ Дельта-В.В.В. , ТОВ Вента-трейд , ТОВ Зерноторгівельна компанія Прометей , ПАТ Креатив без здійснення реальних поставок сільськогосподарської продукції на адреси названих суб'єктів господарювання;

- акта Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.08.2013 №337/221/30364137 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП Агрофірма Хлібодар (код ЄДРПОУ 30364137) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.05.2013. За висновками цього акта перевірки ПП Агрофірма Хлібодар в порушення норм Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгал-терському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, за відсутності певних первинних документів (перелік, яких наведений в акті перевірки), які підтверджують факт виробництва підприємством саме власної сільськогосподарської продукції, врожаю 2012 - 2013 років, ПП Агрофірма Хлібодар : відображало у бухгалтерському обліку господарські операції з виробництва, оприбуткування та зберігання такої продукції, як продукції власного виробництва; незаконно набуло та користувалося статусом сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за період з січня 2012 року по червень 2013 року, незаконно набуло та користувалося статусом суб'єкта спеціального податкового режиму з фіксованого сільськогосподарського податку у 2013 році; не зареєструвало договори оренди земельних ділянок (паїв) за 2012 - 2013 роки, тобто на період проведення польових робіт;

- акта Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 21.08.2014 №478/11-23-22-06/36023200 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ Дельта В.В.В. (код ЄДРПОУ 36023200), що перебувало у фінансово-господарських відносинах з ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД за період з 01.01.2011 по 31.12.2013. Відповідно до цього акта, зустрічну звірку не вдалося провести у зв'язку з тим, що ТОВ Дельта В.В.В. має стан 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням . За даними інформаційних баз даних АІС Реєстр платників податків , АРМ Податковий блок , що використовуються регіональною податковою інспекцією, встановлено, що: свідоцтво платника ПДВ ТОВ Дельта В.В.В. №100338550 від 16.09.2008 анульовано за ініціативою контролюючого органу 23.11.2012 з причини до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ; основним видом господарської діяльності ТОВ Дельта В.В.В. є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; остання податкова декларація з ПДВ подана за звітний період листопад 2012 року (20.12.2012), а декларація з податку на прибуток підприємства - за 3-ій квартал 2012 року (07.11.2012);

- інформації, отриманої з АІС Міндоходів Податковий блок , відповідно до якої встановлено, що станом на лютий 2015 року стан ТОВ Центуріон-ЛТД (код ЄДРПОУ 35934574) - 5 порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію) ; основним видом господарської діяльності ТОВ Центуріон-ЛТД є інші види оптової торгівлі ; свідоцтво платника ПДВ №100146219 анульоване 26.09.2011; остання податкова декларація з податку на додану вартість подана за звітний період серпень 2011 року (16.09.2011) з нульовими показниками, а декларація з податку на прибуток підприємства за 2011 рік взагалі не подавалась;

- протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_9 від 26.02.2013, за змістом якого останній пояснив, що надав за грошову винагороду свої документи для реєстрації на своє ім?я суб?єкта господарської діяльності - ТОВ Центуріон-ЛТД без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності. Факт причетності до діяльності названого товариства, окрім періодичного підписання невідомих йому документів, а також факт укладання договорів з ТОВ Агрофірма Сокільське допитаний не підтвердив.

17.02.2015 Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на підставі цього акта перевірки прийняло спірні у справі податкові повідомлення-рішення (а.с. 97, 107, 108 т. 1):

- за №0000084050 (форми Р ), яким відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, за порушення вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило позивачу до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвестицій, у сумі 15 826 645,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 10 551 097 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 275 548,50 грн.). Згідно доданого до цього податкового повідомлення-рішення розрахунку податкового зобов'язнання та штрафних санкцій суд встановив, що до сплати позивачу нараховано податок на прибуток виключно за період 2012 рік (тобто, по господарським операціям позивача з постачальниками ТОВ Агрофірма Сокільське , ПП Агрофірма Хлібодар і ТОВ Дельта В.В.В. );

- за №0000094050 (форми Р ), яким відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, за порушення вимог п. 193.1 ст. 193, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, визначило позивачу до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 858 750,26 грн. (в тому числі за основним платежем - 572 500,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 286 250,09 грн.). Зі змісту акта перевірки вбачається, що донарахування позивачу вказаної суми податку до сплати стосується виключно епізоду господарських операцій платника з ТОВ Агрофірма Сокільське , а заниження сум податкового кредиту по операціях з ПП Агрофірма Хлібодар за звітні періоди березень, серпень і вересень 2012 року встановлено в іншому акті - акті документальної позапланової невиїзної перевірки №1314/40-50/37-20/30307207 від 31.10.2013;

- за №000010450 (форми В1 ), яким відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 і 198.6 ст. 198, п. 200.1 і 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, зменшило задекларовані позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, серпень і листопад 2012 року, суми бюджетного відшкодування, всього у розмірі 2 745 000,20 грн. та нарахувало штрафні санкцій у розмірі 1 372 500,10 грн. на суму ПДВ - 717 188,44 грн., яка була відшкодована платнику на момент перевірки. Зі змісту акта перевірки вбачається, що зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування стосується виключно епізоду господарських операцій платника з ТОВ Агрофірма Сокільське .

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Відповідно пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств визначено прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Загальне поняття витрат закріплене у пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 ПК України. Зокрема, за змістом норми пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Нормами п.п. 200.1 - 200.4 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Також, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 №К/9901/2803/18 (справа №820/11856/13-а), від 31.01.2018 №К/9901/5557/18 (справа №826/245/14), від 06.02.2018 №К/9901/7258/18 (справа №810/6695/14).

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що впродовж періоду з 14.03.2012 по 11.12.2012 між ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД (в особі посадових осіб ОСОБА_10 та/або ОСОБА_11/ОСОБА_22/ОСОБА_23), як покупцем з однієї сторони,і ТОВ Агрофірма Сокільське (в особі директора ОСОБА_8), як постачальником з іншої сторони, були укладені однотипні за змістом договори поставок №К1203-5522 від 14.03.2012, №К1203-5524 від 14.03.2012, К1207-3010 від 18.07.2012, №К1210-3013 від 16.10.2012, №К1211-5202 від 13.11.2012, №К1211-5204 від 15.11.2012, №К-1211-5208 від 27.11.2012 та додаткова угода № 1 від 04.12.2012, №К1212-5201 від 04.12.2012, №К1212-5202 від 11.12.2012.

Відповідно до умов таких договорів поставок, ТОВ Агрофірма Сокільське зобов'язувалось постачати та передавати за оплату позивачеві насіння соняшника насипом відповідної якості на умовах EXW (франко-склад/елеватор) - на зернові склади-елеватори ТОВ Аякс /ФГ Лепневе /Михайлівський зерносклад ЛДУ (відповідно до Інкотермс-2010), а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити. У визначений сторонами у кожному договорі термін поставки, товар повинен бути транспортований на склад/елеватор, розвантажений, проаналізований на якість та переоформлений з облікової картки постачальника на ім'я покупця з наданням відповідного складського документу. Товар вважається поставленим відповідно до умов договору в момент оформлення постачальником на ім'я покупця складського документу на товар.

За змістом норм ст. 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні від 04.07.2002 №37-ІV, складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа; реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів, а зерновий склад - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 43 цього Закону).

Згідно зі ст. 46 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - погашено . Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

З контексту вищенаведених норм Закону можна дійти висновку, що складські квитанції є тими первинними документами, які відповідно до законодавства підтверджують факт прийняття зерна на зберігання на зерновий склад та факт його належності на праві власності поклажодавцеві. Відмітка погашено на складській квитанції підтверджує факт видачі зерна власнику.

Колегія суддів звертає увагу, що у судових засіданнях в суді першої інстанції в якості свідків були допитані ОСОБА_11 (який на період спірних правовідносин обіймав посаду менеджера з оптової торгівлі на ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД та безпосередньо приймав участь при укладенні та виконанні окремих договорів поставок з ТОВ Агрофірма Сокільське ), який підтвердив факт наявності фінансово-господарських відносин між позивачем і ТОВ Агрофірма Сокільське та ОСОБА_14, який зазначав, що в 2012 році він обіймав посаду керівника Михайлівського зерноскладу ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД та у цьому періоді ним від імені Михайлівського зерноскладу з ТОВ Агрофірма Сокільське , в особі директора ОСОБА_8, був укладений та підписаний договір відповідального зберігання зерна, а після укладення цього договору ТОВ Агрофірма Сокільське здійснило в листопаді-грудні 2012 роки поставки партій соняшника, що після проходження відповідних процедур по аналізу якості та зважуванню насіння, прийняття такого насіння на зерновий склад були переоформлені на ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД .

Крім того, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД (в особі посадових особі ОСОБА_10 та ОСОБА_11), як покупцем з однієї сторони, і ПП Агрофірма Хлібодар (в особі директора ОСОБА_24), як постачальником з іншої сторони, були укладені однотипні за змістом договори поставок №К1209-3009 від 23.03.2012, №К1203-3013 від 27.03.2012, №К1203-3012 від 27.03.2012, №К1203-3017 від 30.03.2012, №К1208-3007 від 15.08.2012 з доповненнями до нього, №К1208-3022 від 28.08.2012, №К-1209-3001 від 03.09.2012.

Відповідно до умов таких договорів поставок, ПП Агрофірма Хлібодар зобов'язувалось постачати та передавати за оплату позивачеві насіння соняшника насипом відповідної якості на умовах EXW (франко-склад/елеватор) на зернових складах - ТОВ Аякс /ФГ Лепневе /Павлоградзернопродукт/ДП ДАК Хліб Україна /Павлоградський КХП (відповідно до Інкотермс-2010), а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов'язань за переліченими вище договорами поставок до матеріалів справи позивачем додано копії наступних документів: видаткових накладних, податкових накладних, актів приймання-передачі продукції, актів приймання-передавання зерна, наказів/актів на переоформлення зерна - за змістом яких позивачем було придбано у ТОВ Агрофірма Сокільське 4 698,405 тон соняшника на загальну суму 19 905 002,22 грн. (в тому числі ПДВ - 3 317 500,37 грн.), та у ПП Агрофірма Хлібодар 3 023,982 тон соняшника на загальну суму 15 017 663,27 грн. (в тому числі ПДВ - 2 502 943,88 грн.); платіжних доручень про перерахування коштів на користь контрагентів-постачальників у поновному обсязі. На підтвердження обставин прийняття поставлених ТОВ Агрофірма Сокільське та ТОВ Агрофірма Хлібодар партій зерна на зберігання відповідними зерновими складами-елеваторами (ТОВ Аякс , ФГ Лепневе , Михайлівський зерносклад ЛДУ ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД , ТОВ Павлоградзернопродукт , ДП ДАК Хліб Україна ) та переоформлення соняшника на позивача надані такі документи: копії складських квитанцій з відмітками погашено , карток аналізу зерна, аркушів з журналів кількісно-якісного обліку за формою № 36 (дана форма встановлена Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661, для оприбуткування надходження зерна), реєстрів накладних на прийняте насіннєве зерно із зазначенням показників якості по середньодобовому зразку.

Також, між ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД , як покупцем з однієї сторони, і ТОВ Дельта В.В.В. (в особі директора ОСОБА_16), як постачальником з іншої сторони, були укладені однотипні за змістом договори поставок (перелік яких наведений на стор. 36 - 49 акта перевірки).

Відповідно до умов цих договорів поставок, ТОВ Дельта В.В.В. зобов'язувалось постачати та передавати за оплату позивачеві пшеницю груп А і Б , ячмінь фуражний/продовольчий, кукурудзу насипом відповідної якості на умовах СРТ (перевезення оплачено до) - порт Південний , ТОВ ТІС-Зерно або Іллічівськ, СП ТОВ Трансбалктермінал (відповідно до Інкотермс-2010), а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити. Датою поставки є дата на штемпелі автотранспортної накладної, поставленому в пункті призначення товару.

Згідно пояснень наданих позивачем в ході проведеної перевірки, що відображено в тексті акта перевірки, частина товару була придбана в морських портах, що підтверджується листами ТОВ Тіс-Зерно №2101/04 від 21.01.2015 і ТОВ СП Трансбалктермінал № 13/15 від 21.01.2015, де наведені відомості про прийняття та відвантаження для експортера - позивача разом з транспортом товару постачальника ТОВ Дельта В.В.В. .

Додатково, в якості документального підтвердження обставин виконання цих договорів позивачем до матеріалів справи додано копії наступних документів: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відмітками відповідних терміналів про зважування вантажів та проведення аналізу лабораторіями таких терміналів, податкових накладних, - згідно яких позивачем у ТОВ Дельта В.В.В. було придбано 8 875,252 тон товару на загальну суму 21 141 098,71 грн. (ПДВ за вказаними операціями не нараховувалося); платіжних доручень про перерахування коштів на користь контрагента-постачальника у повному обсязі.

Між ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД (в особі посадових осіб ОСОБА_10 та/або ОСОБА_17, ОСОБА_25), як покупцем з однієї сторони, і ТОВ Центуріон-ЛТД (в особі директора ОСОБА_26), як постачальником з іншої сторони, були укладені однотипні за змістом договори поставок (перелік яких наведений на стор. 62 - 64 акта перевірки).

Відповідно до умов цих договорів поставок, ТОВ Центуріон-ЛТД зобов'язувалось постачати та передавати за оплату позивачеві пшеницю груп А і Б , ячмінь фуражний, кукурудзу насипом відповідної якості на умовах СРТ (перевезення оплачено до) - порт Південний або Іллічівський морський торговий порт, ТОВ ТІС-Зерно /СП ТОВ Трансбалктермінал /ТОВ МСП Ніка-Тера (відповідно до Інкотермс-2010), а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити. Датою поставки є дата на штемпелі автотранспортної накладної, поставленому в пункті призначення товару.

На підтвердження обставин виконання цих договорів позивачем до матеріалів справи додано копії таких документів: видаткових накладних, товаро-транспортних накладних з відмітками терміналів про отримання вантажу, податкових накладних, що містяться в матеріалах справи. Відповідно до зазначених документів позивачем було придбано у ТОВ Центуріон-ЛТД 4 083,837 тон соняшника на загальну суму 7 181 055,58 грн. (ПДВ за вказаними операціями не нараховувалося). Оплата товару позивачем на загальну суму 7 181 055,58 грн. підтверджується платіжними дорученнями, залученими позивачем до матеріалів справи.

Згідно копій листів, які містяться в матеріалах справи, ТОВ Тіс-Зерно (лист від 21.01.2015 №2101/04) і ТОВ СП Трансбалктермінал (листи від 21.01.2015 №13/15 і №16/15), вказаними підприємствами було прийнято та розвантажено транспорт з партіями товарів (зерна в асортименті) для експортера - позивача від постачальників ТОВ Центуріон-ЛТД і ТОВ Дельта В.В. .

В якості документального підтвердження наявності фінансово-господарських взаємовідносин з третіми особами (зерновими складами), які були задіяними під час спірних поставок сільськогосподарської продукції, та обставин використання придбаних у постачальників товарів у своїй подальшій господарській діяльності позивач додатково надав до матеріалів справи: копію договору № 7 складського зберігання зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки від 08.07.2011, укладеного між ТОВ АЯКС (зерновим складом) і ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД (як поклажодавець). За змістом цього договору зерновий склад надає поклажодавцю послуги з приймання, зберігання та відвантаження (відпущення) зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки, а також послуги з сушіння та очищення такої продукції. Крім того, у п. 3.3 ст. 3 зазначеного договору передбачений порядок приймання на зберігання шляхом переоформлення продукції з зернового рахунку третьої особи, яка є контрагентом складу, на зерновий рахунок поклажодавця. При прийнятті партії продукції на зберігання зерновим складом видається складська квитанція; копію договору №46 щодо надання сільськогосподарських послуг від 24.02.2012, укладеного між Фермерським господарством Лепневе (виконавцем) і ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД (як замовником), згідно якого перше зобов'язується здійснювати приймання, сушіння, очищення, зберігання, охолодження та відпуск насіння соняшника згідно ДСТУ 7011-2009 для технічних потреб; копії договорів складського зберігання зерна №52 від 06.08.2012 та №6 від 05.07.2011, укладених між ТОВ Павлоградзернопродукт (зерновим складом) і ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД (як поклажодавцем) щодо надання послуг зі зберігання плодів зернових, зернобобових та олійних культур, а також у разі необхідності послуг щодо сушіння та очищення; копію договору складського зберігання № 85 від 28.08.2012, укладеного між ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України (зерновим складом) і ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД (як поклажодавцем) щодо надання послуг зі зберігання зернових, зернобобових та олійних культур та надання інших послуг; копії витягів з Реєстру складських документів на зерно, виданих Державним підприємством Держреєстри України на підтвердження обставин зберігання ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД на зернових складах (ТОВ Павлоградзернопродукт , ФГ Липневе , ДП ДАК Хліб України , ТДВ Фундукліївське хлібоприймальне підприємство ) певних обсягів зерна (соняшника) на підставі певних складських квитанцій; копії договорів переробки №23-03-12 від 23.03.2012, № 687 від 10.10.2012, укладених між ПАТ Запорізький оліяжиркомбінат (виконавцем) і ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД (як замовником) щодо виконання робіт з переробки сировини замовника в продукцію (олія соняшникова нерафінована, олія змішана, шрот соняшниковий), та складених до таких договорів актів виконання послуг, актів приймання-передачі насіння соняшнику, товарно-транспортних накладних; копії вантажних митних декларацій на експорт зернових; копії договорів поставок продукції - олії соняшникової та специфікацій до них, укладених ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД (як постачальником) з ТОВ Балацет , ТОВ Сталь .

Надані позивачем такі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Реєстру платників податку на додану вартість, колегією суддів встановлено, що станом момент укладення спірних договорів поставок та виписки податкових накладних за звітні періоди 2012 року на підставі цих договорів, контрагенти позивача (ТОВ Агрофірма Сокільське , ПП Агрофірма Хлібодар і ТОВ Дельта В.В.В. ) були зареєстровані як юридичні особи та/або платники податку на додану вартість .

Наявними у матеріалах справи первинними та іншими документами, документами податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операції з вищезазначеними контрагентами, які спричинили реальну зміну майнового стану позивача, та ті обставини, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності.

Крім того, за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у межах цієї справи на підставі ухвали суду від 17.08.2015 судово-економічної експертизи стосовно результатів документальної перевірки ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД (акт від 03.02.2015 №4/28-10-40-3/30307207) був складений висновок експерта від 20.11.2015 №16853/21813-21815/15-45 (а.с. 96 - 148 т. 13).

Згідно висновку експерта від 20.11.2015 описані вище висновки акта Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 03.02.2015 №4/28-10-40-3/30307207 свого документального та нормативного підтвердження не знайшли.

Надаючи оцінку обґрунтованості посилань відповідача на матеріали перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача, колегія суддів вважає, що такі матеріали не є належними доказами факту порушення позивачем норм ПК України у зв'язку з тим, що:

- висновки акта Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів Дніпропетровської області від 09.09.2013 №34/22.3-32685222 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Агрофірма Сокільське з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 по 30.06.2013 (а.с. 13 - 42 т. 12), в частині реальної можливості у названого товариства здійснювати упродовж березня-грудня 2012 року поставки спірних партій соняшника на адресу ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД були спростовані наданими позивачем первинними документами (зокрема, складськими квитанціями зернових складів), а також усними показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_14 Так, ОСОБА_11 в суді першої інстанції пояснив, що перед укладенням договорів поставок з ТОВ Агрофірма Сокільське ним та іншими працівниками ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД відповідно до доступних у вільному доступі баз даних і електронних реєстрів було перевірено статус контрагента як юридичної особи, платника ПДВ та сільськогосподарського підприємства, від постачальника отримані копії реєстраційних та статутних документів (так, позивачем до матеріалів справи були надані копії таких отриманих документів - витягу та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з органу статистики, статуту ТОВ Агрофірма Сокільське , свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість форми №2-РС, довідки паро взяття на облік платника податків, наказу про призначення ОСОБА_8 директором ТОВ Агрофірма Сокільське , аркушів паспорту громадянина України ОСОБА_8), крім того, стверджував, що була також досліджена статистична звітність ТОВ Агрофірма Сокільське форми №4СГ Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай , №37СГ Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт і №29СГ Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду , за даними якої позивач дійшов висновку про наявність у названого контрагента достатнього обсягу вирощеної сільськогосподарської продукції, що було необхідно для закупівлі ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД .

До матеріалів справи позивачем були подані також копії зазначеної звітності ТОВ Агрофірма Сокільське за 2012 рік/на 1 грудня 2012 року з відповідними показниками.

Таким чином, вказаний вище акт перевірки контрагента позивача ТОВ Агрофірма Сокільське не є достатніми доказами відсутності ресурсів для ведення господарської діяльності такою особою, та не доводить безтоварності здійснених ним господарських операцій.

- нормативна та документальна обгрунтованість висновків акта Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.08.2013 №337/221/30364137 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП Агрофірма Хлібодар (код ЄДРПОУ 30364137) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.05.2013 (а.с. 1 - 12 Т. 12), а також питання реальності вчинених між ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД і ПП Агрофірма Хлібодар господарських операцій в березні, серпні та вересні 2012 року, правомірність формування ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД сум податкового кредиту з податку на додану вартість за вказані звітні періоди 2012 року вже були предметом судового розгляду у межах інших адміністративних справ, а саме: у справі №804/14241/13-а за позовом ПП Агрофірма Хлібодар до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій. Так, у тексті постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2013, з урахуванням змін внесених постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014, судом спростовано обгрунтованість висновків акта перевірки про протиправність отримання ПП Агрофірма Хлібодар статусу суб'єкта спеціального податкового режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського господарства та незаконність використання ним спеціального податкового режиму з фіксованого сільськогосподарського податку, та про здійснення цим підприємством безтоварних операцій за період 2012 року. В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2016 № К/800/24647/14 дані рішення судів у справі №804/14241/13-а в частині задоволення позову ПП Агрофірма Хлібодар були скасовані виключно з тих мотивів, що акт Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.08.2013 №337/221/30364137 є таким, що не порушує прав позивача (ПП Агрофірма Хлібодар ) за відсутності прийнятого контролюючим органом на підставі такого акта перевірки податкового повідомлення-рішення відносно цього платника; у справі №826/1398/14 за позовом ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД до Міністерства доходів і зборів України, Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування рішення про результати розгляду скарги, скасування податкових повідомлень-рішень. Так, в тексті своєї постанови від 03.07.2014 Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що на момент проведення перевірки у ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого позивачем ПП Агрофірма Хлібодар у складі вартості товарів та робіт, та за результатами аналізу наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить - про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з названим контрагентом. Постановою Верховного Суду від 16.01.2018 №К/9901/2558/18 (у справі №826/1398/14) дана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 залишена без змін, та відповідно набрала законної сили. У силу норм ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

- відхиляються посилання контролюючого органу в тексті акта перевірки на висновки акта Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 21.08.2014 №478/11-23-22-06/36023200 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ Дельта В.В.В. , оскільки наведена в іншому акті інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних та бухгалтерських документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Також, як відзначив Верховний Суд у свій постанові від 14.08.2018 у справі № №816/4857/14, зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю (ці) обставину (обставини) і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні ст. 109 Податкового кодексу України.

Додатково позивачем на спростування висновків акта від 21.08.2014 №478/11-23-22-06/36023200 до матеріалів справи були додані копії наступних документів ( отриманих від ТОВ Дельта В.В.В. під час фінансово-господарських взаємовідносин): виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з органу статистики, довідки про взяття на облік платника податків форми №4-ОПП, свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, наказу про призначення ОСОБА_16 директором ТОВ Дельта В.В.В. , аркушів паспорту громадянина України ОСОБА_16

Надаючи правову оцінку обґрунтованості посилань відповідача на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.05.2015 по кримінальній справі № 185/309/15-к, кримінальне провадження №320140000000000122 (а.с. 69 - 74 Т. 13), яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 11.12.2014 між прокурором Генеральної прокуратури України радником юстиції ОСОБА_20 з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_8 з іншого боку; визнано ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в сумі 272 000 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків в підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, відомчої належності, та структурного підпорядкування строком на 3 роки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з тексту вироку від 03.02.2015 (відомості про набрання таким законної сили в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні), Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області було встановлено, що: у період з 01.11.2011 по 30.06.2013 директор ТОВ Агрофірма Сокільське ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_21, маючи єдиний злочинний намір, спрямований на пособництво гр. ОСОБА_21 в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом зловживання ОСОБА_8 своїм службовим становищем, за не встановлених слідством обставин документально оформили реалізацію ТОВ Агрофірма Сокільське сільськогосподарських товарів, соняшнику, кукурудзи, пшениці та незначної кількості іншої сільськогосподарської продукції, як вироблених ним (товариством) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, хоча фактично товариство не здійснювало їх виробництва, безпідставно склавши та видавши первинні документи: договори, акти приймання-передавання зерна, видаткові накладні, акти приймання-передавання товару, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та податкові накладні про продаж ТОВ Агрофірма Сокільське сільськогосподарської продукції власного виробництва ряду підприємств, в т.ч. ДП Сантрейд , ТОВ Луї Дрейфус Україна ЛТД (код за ЄДРПОУ 30307207), всього на загальну суму 223 535 900 грн., в т.ч. ПДВ 37 255 983 грн. Надалі ОСОБА_8, як директором ТОВ Агрофірма Сокільське , безпідставно отримано на свої банківські рахунки від контрагентів платежі, які складалися з оплати вартості поставлених сільськогосподарських товарів і сум податку на додану вартість. З метою приховання своїх злочинних дій, спрямованих на пособництво в ухиленні від сплати податків та надання їм видимості законних ОСОБА_8, як директор ТОВ Агрофірма Сокільське , діючи за вказівками ОСОБА_21 з 20.12.2012 по 17.07.2013, подав до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області податкову звітність про діяльність товариства із внесеними в облікову та звітну документацію неправдивими даними з метою отримання податкової пільги, передбаченої положеннями ст. 209 ПК України. Так, за вищенаведених обставин, у період з 03.11.2011 по 23.05.2013 на поточні рахунки ТОВ Агрофірма Сокільське з поточних рахунків ряду підприємств, в т.ч. ДП Сантрейд , ТОВ Луї Дрейфус Україна ЛТД зараховано грошові кошти за сільськогосподарську продукцію, нібито вирощену ТОВ Агрофірма Сокільське та послуги в сумі 178 264 407 грн. При цьому, в 2011 - 2013 роках ТОВ Агрофірма Сокільське податкові декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ Агрофірма Сокільське не складалися і до податкового органу не подавалися, натомість підприємство сплачувало фіксований сільськогосподарський податок. Відповідно до матеріалів кримінального провадження (без наведення опису таких в тексті вироку) міськрайонний суд дійшов висновку, що ОСОБА_21, ОСОБА_8, умисно вчинив пособництво в ухиленні від сплати податку на прибуток на суму 56 673 724,94 грн.

Отже, як вбачається з тексту вироку, Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області під час розгляду матеріалів кримінального провадження та угоди про визнання винуватості не досліджувалися епізоди по конкретним господарським операціям ТОВ Агрофірма Сокільське з будь-яким контрагентом-покупцем , зокрема, обставини вчинення спірних господарських операцій з ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД . У зв'язку з цим, наданий відповідачем вирок суду від 03.02.2015, суд не може розцінювати як такий, що містить відомості про встановлені обставини фіктивності спірних господарських операцій, вчинених між ТОВ Агрофірма Сокільське і ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД .

Крім того, даний вирок суду був предметом оцінки Київського апеляційного адміністративного суду у межах розгляду іншої адміністративної справи №826/20153/14 за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сокільське , Приватне підприємство Агрофірма Хлібодар про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Так, в тексті своєї постанови від 20.02.2018 у справі №826/20153/14, яка набрала законної сили, Київський апеляційний адміністративний суд відхиляючи посилання контролюючого органу на вирок від 03.02.2015 у справі № 185/309/15-к, зазначив, що у межах даної кримінальної справи конкретно не досліджувалась реальність/фіктивність господарської діяльності позивача, що є предметом розгляду даної адміністративної справи. Також, вирок винесений не стосовно посадових осіб позивача (в даному випадку ДП з ІІ Сантрейд ), а, отже, не може вважатися доказом будь-яких порушень законодавства саме з боку позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку, якби операції ТОВ Агрофірма Сокільське та його контрагентів, в т.ч. з позивачем, були нереальними, то директора ТОВ Агрофірма Сокільське ОСОБА_8 було притягнуто до відповідальності не за ст. 212 КК України - ухилення від сплати податків, а за ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво. Факт наявності вироку щодо директора ТОВ Агрофірма Сокільське за ст. 212 КК України сам по собі свідчить про реальність господарської діяльності ТОВ Агрофірма Сокільське .

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 встановлено єдиний юридичний факт - вчинення громадянином ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Будь-які інші обставини, викладені в тексті вироку зі слів ОСОБА_8, зокрема щодо нібито нереальності господарських операцій не є встановленими вироком суду в розумінні ст. 72 КАС України, та не стосуються операцій поставок позивача чи обставин даної справи.

У зв'язку з цим, посилання відповідача на вказаний вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.02.2015, не є належним доказом безтоварності спірних правочинів позивача з ТОВ Агрофірма Сокільське .

Також, посилання відповідача на обставини, наведені у матеріалі кримінального провадження №32012000000000009 (протоколі допиту в якості свідка ОСОБА_8 від 28.02.2013, а.с. 43 - 44 т. 13), є необґрунтованими, оскільки таким матеріалам не була надана належна оцінка судом в порядку кримінального судочинства, а в самому тексті протоколу допиту свідка відсутня інформація щодо спірних господарських операцій між ТОВ Агрофірма Сокільське і ТОВ Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД .

Крім того, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції відповідачем не було надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 Господарського кодексу України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ), вироку суду за ст. 205 Кримінального кодексу України ( Фіктивне підприємництво ), рішення, прийнятого в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України (щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином).

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови укладених договорів поставок та специфіку придбаних товарів у контрагентів, колегія суддів, беручи до уваги те, що позивач надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт реального вчинення господарських операцій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 17.02.2015 №0000084050, №0000094050 і №0000104050 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В апеляційній скарзі відповідачем відтворено зміст акту перевірки, та не зазначено підстав для скасування рішення суду першої інстанції, не вказано, в чому саме полягало порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, не зазначено, які саме обставини, що мають значення для справи, не були досліджені судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про необхідність врахування практики Верховного Суду, зокрема, висновків, викладених у постановах від 13.01.208 у справі №К/9901/455/18, постанову від 16.01.2018 у справі №К/9901/1478/18, колегія суддів зазначає, що в наведених постановах Верховний Суд надав правову оцінку обставинам притягнення посадових осіб контрагентів платника податків за ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а в даному випадку будь-які вироки про притягнення посадових осіб контрагентів за ст. 205 КК України відсутні.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують реальність господарської діяльності та операцій контрагентів, а вирок за ст. 212 КК України (ухилення від стати податків) щодо директора ТОВ Агрофірма Сокільське додатково підтверджує наявність товарів/операцій, за що контрагент не сплатив податки та поніс відповідальність.

Крім того, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 12.04.2018 у справі № 826/1571/1618, від 27.02.2018 у справі № 802/1853/16-а19, від 27.03.2018 у справі № 816/809/1720, про те, що сама по собі наявність вироку чи протоколу допиту в межах кримінального провадження щодо контрагента не є доказом у справі. Суди повинні проаналізувати чи підтверджує (встановлює) вирок/протокол допиту причетність платника податків до зазначених дій та чи взагалі згадується в даних документах операції поставок контрагента з платником податків.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді Г.В. Земляна

В.П. Мельничук