Ухвала

від 18.04.2019 по справі 584/985/18

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 584/985/18

Провадження № 2/584/110/19

УХВАЛА

18.04.2019 Путивльський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Токарєва С.М., при секретарі - Зікрати Я.В., з участю: представника позивача - адвоката ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, представника відповідача - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго до ОСОБА_2 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією ,

встановив:

У провадженні Путивльського районного суду Сумської області перебуває цивільна справа за позовом ПАТ Сумиобленерго до ОСОБА_2 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Сумиобленерго" про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією.

Первісний позов ПАТ Сумиобленерго обгрунтовує тим, що 10.08.2006 між ним та Фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2 було укладено договір на постачання електричної енергії № 297.

29.05.2017 відповідач припинив свою підприємницьку діяльність, разом з тим, позивач у позовній заяві зазначав, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (ст.ст. 51,52, 598-609 ЦК України, постанова Верховного суду України від 4 грудня 2013 року у справі №6-125цс13). Крім того, 11.12.2017 між сторонами була укладена додаткова угода № 12 до вказаного договору, якою в тексті цього договору та додатках до нього слова "Фізична особа-підприємець ОСОБА_2" були замінені словами - "Фізична особа ОСОБА_2".

Посилаючись у своєму позові на те, що відповідач ОСОБА_2 допустив не обліковане споживання електричної енергії за вказаним договором, позивач ПАТ "Сумиобленерго" просив стягнути з нього вартість вказаної електричної енергії у розмірі 46950,06 грн., а також понесені по справі судові витрати.

В зустрічному позові до ПАТ "Сумиобленерго" ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним та скасувати рішення комісії з розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією № 70 від 26.03.2018, про застосування оперативної господарської санкції нарахування вартості недоврахованої електричної енергії, на підставі якого йому було визначено обсяг недоврахованої електричної енергії вартістю 46950,06 грн.

В судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням про закриття провадження у вказаній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, пославшись при цьому на правову позицію, викладену ОСОБА_4 Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, яка була винесена судом касаційної інстанції вже після відкриття провадження у даній справі, а також просив суд надати відповідачеві строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат по справі, звернувши увагу суду на те, що вказане клопотання міститься також у поданому ним відзиві на первісний позов, а також і в зустрічному позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення зазначеного клопотання, пославшись на позицію, викладену у позовній заяві, відповідно до якої у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (ст.ст. 51,52, 598-609 ЦК України, постанова Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року у справі №6-125цс13).

Також представник позивача звертала увагу суду на те, що ОСОБА_2 звертався до Господарського суду Сумської області з позовом до ПАТ "Сумиобленерго" про скасування зазначеної оперативно-господарської санкції (справа № 920/277/18), однак, у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_2 29.05.2017 припинив підприємницьку діяльність, ухвалою зазначеного суду від 28.05.2018 провадження у справі було закрито, у зв'язку з тим, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши учасників справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України, у редакції, яка вже діяла на час відкриття провадження у даній справі Путивльським районним судом Сумської області (редакція від 03.10.2017), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 20 ГПК України в редакції 2017 року, передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.1).

Як вбачається з матеріалів справи, Договір про постачання електричної енергії № 297 від 10.08.2006 року був укладений між ВАТ Сумиобленерго , правонаступником якого є ПАТ Сумиобленерго , та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 (а.с.9-12).

Відповідно до спірного Акта про порушення № 072360 від 27.10.2017, останній складено стосовно порушень виявлених на об'єкті - приміщенні для вирощування грибів, що розташоване за адресою: за адресою: м. Путивль, вул. Заводська, 60, що належить ФОП "ОСОБА_2В.".

У позовній заяві представник ПАТ "Сумиобленерго"вказував на те, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, а не Правилами користування електричною енергією для населення, які затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 26.07.1999 року №1357, оскільки відповідач не є побутовим споживачем і не відноситься до категорії Населення , а в судовому засіданні представник позивача також підтвердив, що правовідносини сторін виникли між ними з Договору про постачання електричної енергії № 297 від 10.08.2006, укладеного з відповідачем як фізичною особою-підприємцем та на підставі якого складено вищевказаний Акт.

Таким чином, правовідносини сторін виникли з виконання правочину у господарській діяльності.

Та обставина, що ФОП ОСОБА_2 припинено з 29.05.2017, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не є належною підставою для вирішення вказаного спору у порядку цивільного, а не господарського судочинства, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_4 Верховного Суду в постанові по справі № 910/8729/18 від 13.02.2019 року роз'яснила, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч.1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналіз змісту та підстав як первісного так і зустрічного позову свідчить про те, що правовідносини сторін виникли з Договору про постачання електричної енергії № 297 від 10.08.2006, яким було опосередковано зобов'язальні правовідносини сторін спору з надання послуг та його виконання, зобов'язання за яким у відповідача ОСОБА_2 із втратою його статусу як ФОП не припинились, так як ним як власником нежитлового приміщення електрична енергія споживається не як побутовим споживачем.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення .

За змістом ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (позиція висловлена в постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 13.02.2019 року (справа № 910/8729/18, провадження № 12-294гс18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Зважаючи на те, що в силу вимог ст. 7 Закону України Про судовий збір повернення судового збору при закритті провадження у справі здійснюється за заявою особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, то суд вважає за необхідне роз'яснити ПАТ "Сумиобленерго" його право звернутися до суду з заявою про повернення судового збору.

В силу вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України підлягає задоволенню заява представника відповідача щодо встановлення відповідачеві строку для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат по справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 256 ЦПК України сторонам слід повідомити, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції Господарського суду Сумської області (40000, м. Суми, просп. Т.Шевченко, 18/1).

Керуючись ст. ст. 141, 142, 255, 256, 258-261 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго до ОСОБА_2 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією.

Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду в порядку цивільного судочинства з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Визначити відповідачеві ОСОБА_2 строк тривалістю п'ять днів, з дня постановлення даної ухвали, для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат по справі.

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 10 год. 15 хв. 02.05.2019 у приміщенні Путивльського районного суду Сумської області (Сумська обл., м. Путивль, просп. І.Путивльського, 54), роз'яснивши відповідачеві ОСОБА_2, що відповідні докази про розмір вказаних витрат він повинен подати протягом п'яти днів після постановленя даної ухвали.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку через Путивльський районний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв