Рішення

від 18.04.2019 по справі 924/149/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2019 р. Справа № 924/149/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» , м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» , м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 401089,46 грн., з яких 351339,20 грн. боргу, 13330,44 грн. інфляційних втрат, 33587,82 грн. пені, 2832,00 грн. 3% річних

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 28.08.2018 р. (в режимі відеоконференції)

відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 01.02.2019 р. (в режимі відеоконференції)

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» , м. Київ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» , м. Шепетівка Хмельницької області 401089,46 грн., з яких 351339,20 грн. боргу, 13330,44 грн. інфляційних втрат, 33587,82 грн. пені, 2832,00 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 05.03.2019 р. відрито провадження за зазначеною позовною заявою та призначено підготовче засідання на 25.03.2019 р.

Ухвалою суду від 25.03.2019 р. підготовче засідання відкладено на 03.04.2019 р.

Ухвалами суду від 03.04.2019 р. було відмовлено в клопотанні відповідача від 29.03.2019 р. про витребування доказів, про призначення експертизи, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 18.04.2019 р.

Позивач в обґрунтування позову вказує на невиконання відповідачем умов договору про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ від 29.08.2018 р. щодо оплати наданих послуг. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 526, 549, 611, 625, 629, 929, 931 ЦК України, ст. 316 ГК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 14.03.2019 р.), посилаючись на положення ст. ст. 11, 203,205, 207, 215, 241 509, 626 ЦК України, ст. ст. 173-175, 181 ГК України, вказує, що договір про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ від 29.08.2018 р. є недійсним, оскільки укладений директором відповідача з перевищенням наданих йому статутом повноважень, про що позивач знав/повинен був знати. При цьому оскільки спірний договір укладений з перевищенням повноважень, то й подальші дії щодо виконання цих правочинів також вчинені з перевищенням повноважень. Також відповідач звернув увагу на те, що договір та додаткові угоди до нього не підписувались та не укладались.

У відповіді на відзив (від 28.03.2019 р.) позивач звернув увагу на те, що факт підписання договору від 29.08.2018 р. сторонами не заперечується. Зауважив, що відповідач не позбавлений був можливості звернутися до суду з вимогами про визнання договору недійсним. Зазначив, що у статуті відповідача не вказуються будь-які обмеження щодо розміру сум, щодо яких директор має право вчиняти правочин, не вказані такі обмеження і в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, як то передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Звернув увагу на те, що договір тривалий час виконувався, підписувались додатки до договору, акти надання послуг, акти звірки взаєморозрахунків, що свідчить про визнання договору відповідачем, а також визнання суми заборгованості.

Представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до наданого в матеріали справи договору від 29.08.2018 р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ між товариством з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» в особі директора ОСОБА_3 (Перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» в особі директора ОСОБА_4 (Клієнт) (далі - договір), Перевізник зобов'язується організувати виконання визначених цим договором послуг. Перевізник надає Клієнту наступні види транспортно-експедиторських послуг: організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом (маршрутами), погодженим з Клієнтом; доставляє ввірений Клієнтом вантаж, автотранспортом до місця призначення і видає його уповноваженій отримати вантаж особі (п. п. 1.1, 1.2 договору).

За умовами п.1.3 договору Клієнт зобов'язується своєчасно сплачувати надані Перевізником автотранспортні послуги.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що кількість та вид вантажів, маршрути, вантажовідправники та вантажоодержувачі, графік подачі автотранспорту та суми оплати узгоджуються Сторонами перед кожним конкретним перевезенням і вказуються в заявках до цього Договору.

Згідно з п. 2.1.7 договору Клієнт зобов'язується оплачувати рахунки протягом 3-х банківських днів з моменту надання їх Перевізником.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунок між Перевізником і Клієнтом здійснюється в національній валюті України. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 договору кінцевий розрахунок проводиться після закінчення перевезення на підставі документів: рахунок на оплату, акт надання послуг, податкова накладна, товарно-транспортна накладна з відміткою Вантажовідправника протягом 3-х банківських днів з моменту отримання документів.

Вартість конкретного перевезення (групи однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою однотипних перевезень) і зазначаються в кожній заявці на переміщення вантажу. Заявка підписується двома сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.3 договору).

Відповідно п. 4.1 договору за несвоєчасну оплату Клієнтом наданих Перевізником послуг Клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми, вказаної у виставленому рахунку-фактурі за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості наданих послуг.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань.

Договір містить підписи представників сторін та відтиски печаток сторін.

Позивачем у матеріали справи надано заявки на виконання перевезення ТОВ Зернотранс із зазначенням, зокрема маршруту, обсягу перевезення, найменуванням вантажу, місць навантаження, місць доставки, вартості перевезення:

заявка №1 від 30.08.18 р., обсяг перевезення 130 тон, маршрут руху: Торецкое, Добропольский район - Новопокровка, найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Торецкое Добропольский район, місце доставки: Новопокровка, Чугуївський район, (Новопокровський КХП), вартість перевезення 420 грн/тн, в т.ч. ПДВ;

заявка - додаток №2 від 31.08.18 р., обсяг перевезення 85 тон, маршрут руху: Торецкое, Добропольский район - Новопокровка, найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Торецкое Добропольский район, місце доставки: Новопокровка, Чугуївський район, (Новопокровський КХП), вартість перевезення 420 грн/тн, в т.ч. ПДВ;

заявка - додаток №3 від 31.08.18 р., обсяг перевезення 225 тон, маршрут руху: Новопокровський КХП п. Новопокровка Чугуївський район, Харківської обл., Граковський елеватор (п. Залізничний, Чугуївський район, ОСОБА_5 обл.), найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Новопокровський КХП п. Новопокровка Чугуївський район, Харківської обл., місце доставки: Граковський елеватор (п. Залізничний, Чугуївський район, ОСОБА_5 обл.), вартість перевезення 120 грн/тн, в т.ч. ПДВ;

заявка - додаток №4 від 02.09.18 р., обсяг перевезення 180 тон, маршрут руху: Торецкое, Добропольский район - Новопокровка, найменування вантажу: пшениця; місце навантаження: Торецкое Добропольский район, місце доставки: Новопокровка, Чугуївський район, (Новопокровський КХП), вартість перевезення 420 грн/тн, в т.ч. ПДВ;

заявка - додаток №5 від 02.09.18 р., обсяг перевезення 135 тон, маршрут руху: Торецкое, Добропольский район - ОСОБА_5, найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Торецкое Добропольский район, місце доставки: ОСОБА_5, Харківська обл., вартість перевезення 310 грн/тн, в т.ч. ПДВ;

заявка - додаток №6 від 02.09.18 р., обсяг перевезення 90 тон, маршрут руху: Новопокровка, Балаклейський р-н - ОСОБА_5, Харківська обл., найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Новопокровка, Балаклейський район, місце доставки: ОСОБА_5 обл., вартість перевезення 190 грн/тн, в т.ч. ПДВ;

заявка - додаток №12 від 04.10.18 р., обсяг перевезення 80 тон, маршрут руху: Якимова Милотопольський район ККЗ - Якимовка Милотопольський район Елеватор, найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Якимова Милотопольський район ККЗ, час навантаження: з 8 год., спосіб навантаження: насипом, місце доставки: Якимова Милотопольський район Елеватор, вартість перевезення 80 грн/тн, в т.ч. ПДВ;

заявка - додаток № 12 від 08.10.18 р. із зазначенням графіка подання рухомого складу, загальний обсяг перевезення 1000 тон +-10%, маршрут руху: Якимова Милотопольський район ККЗ - Запоріжжя, Агро сервіс 2000, найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Якимова Милотопольський район ККЗ, місце доставки: Запоріжжя, Агросервіс 2000, вартість перевезення 380 грн/тн, в т.ч. ПДВ.

Вищенаведені заявки містять підписи представників сторін, які скріплені відтисками печаток сторін.

Відповідно до наявних у матеріалах справи актів надання послуг згідно з договором від 29.08.2018 р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ позивач надав, а відповідач прийняв автопослуги з перевезення згідно: акту №1625 від 08.10.18 р. на суму 9922,40 грн.; №1655 від 16.10.18 р. на суму 113529,60 грн.; №1681 від 22.10.18 р. на суму 114274,80 грн.; №1725 від 29.10.18 р. на суму 113612,40 грн.

В актах зазначено, що замовник - ТОВ Органік сідс претензій по об'єму, якості та строкам наданих послуг не має. Акти містять підписи представників сторін, які скріплені відтисками печаток сторін.

Також у матеріали справи надано виставлені позивачем до оплати рахунки №1625 від 08.10.2018 р. на суму 9922,40 грн., №1655 від 16.10.2018 р. на суму 113529,60 грн., №1681 від 22.10.2018 р. на суму 114274,80 грн., №1725 від 29.10.2018 р. на суму 113612,40 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ Зернотранс та ТОВ Органік сідс за період 01.08.2018р. - 03.12.2018р., який містить підписи представників сторін та скріплений відтисками їхніх печаток, заборгованість ТОВ Органік сідс склала 351339,20 грн. станом на 03.12.2018 р.

Позивач на адресу відповідача надіслав претензію №31/01/19-1 від 31.01.2019 р. з вимогою погасити заборгованість за договором від 29.08.2018 р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ в сумі 351339,20 грн. Однак претензія залишена без відповіді та задоволення.

У матеріали справи позивачем надано калькуляції №1625 від 08.10.2018 р., №1655 від 16.10.2018 р., №1681 від 22.10.2018 р., №1725 від 29.10.2018 р., платіжні доручення про оплату послуг з перевезення, товарно-транспортні накладні.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати наданих послуг позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього 351339,20 грн. основного боргу, 33587,82 грн. пені, 2832,00 грн. 3% річних, 13330,44 грн. індексу інфляції.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач зазначає про наявність заборгованості відповідача згідно з договором від 29.08.2018 р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ між товариством з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» (Перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» (Клієнт), відповідно до якого Перевізник надає Клієнту транспортно-експедиторські послуги, а Клієнт зобов'язується своєчасно сплачувати надані Перевізником автотранспортні послуги (п. п. 1.2, 1.3 договору).

У ст. 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, що кореспондується зі ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з абз. 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

При цьому відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 929 ЦК України положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно - правовими актами.

Згідно зі ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до актів надання послуг згідно з договором від 29.08.2018р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ, які містять підписи представників сторін, що скріплені відтисками печаток сторін, позивач надав, а відповідач прийняв автопослуги з перевезення згідно: акту №1625 від 08.10.18 р. на суму 9922,40 грн.; №1655 від 16.10.18 р. на суму 113529,60 грн.; №1681 від 22.10.18 р. на суму 114274,80 грн.; №1725 від 29.10.18 р. на суму 113612,40 грн. В актах зазначено, що замовник - ТОВ Органік Сідс претензій по об'єму, якості та строкам наданих послуг не має.

Відповідно до наданих автопослуг позивачем до оплати було виставлено рахунки №1625 від 08.10.2018 р. на суму 9922,40 грн., №1655 від 16.10.2018 р. на суму 113529,60 грн., №1681 від 22.10.2018 р. на суму 114274,80 грн., №1725 від 29.10.2018 р. на суму 113612,40 грн.

Однак відповідач у визначений договором строк надані послуги не оплатив, утворивши заборгованість в сумі 351339,20 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ Зернотранс та ТОВ Органік Сідс за період 01.08.2018 р. - 03.12.2018 р., який містить підписи представників сторін і скріплений відтисками печаток, заборгованість ТОВ Органік Сідс станом на 03.12.2018 р. склала 351339,20 грн.

Доказів про оплату відповідачем вищенаведених автотранспортних послуг на загальну суму 351339,20 грн. суду не подано.

При цьому доводи відповідача щодо непідписання керівником відповідача договору від 29.08.2018р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ та відсутність повноважень керівника на його підписання, що говорить про його недійсність, суд оцінює критично з огляду на визначену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину.

Крім того, суд звертає увагу на те, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 ЦК). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Слід відзначити, що дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства (правова позиція Верховного Суду у постанові від 25.10.2018 р. у справі №910/19164/17).

Як убачається із витягу ЄДРЮО, ФОП та ГФ, керівником ТОВ "Органікс сідс" зазначено ОСОБА_4, при цьому відсутні дані про наявність обмежень директора товариства щодо його представництва та вчинення ним дій перед третіми особами. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У п. 8.1 статуту відповідача, затвердженого рішенням загальних зборів учасників, що оформлене протоколом №1 від 19.07.2018 р., зазначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить затвердження договорів на суму, що визначається загальними зборами учасників (пп. з п. 8.1.10 статуту).

Відповідно до п. 8.2.3 статуту товариства директор, зокрема, представляє інтереси товариства у взаємовідносинах з іншими підприємствами, установами, закладами, організаціями, державними органами влади, органами місцевого самоврядування, громадянами, іноземними контрагентами без довіреності; розпоряджається майном та коштами товариства в межах, що визначені загальними зборами учасників товариства, але в будь-якому випадку не більше ніж 50% майна товариства; укладає будь-які правочини; користується правом підпису фінансових документів.

Судом також звертається увага на те, що навіть у випадку обізнаності контрагента із відповідним обмеженням, вміщеним у статуті, такі обмеження стосуються погодження загальних зборів учасників. відтак, треті особи не могли бути обізнані про відсутність такого погодження, оскільки воно презюмується, виходячи з принципів представництва юридичної особи. При цьому статутом не визначено форму такого погодження.

За наявності того, що право директора на укладення договору не обмежено, саме лише незатвердження договору загальними зборами учасників не свідчить про недійсність договору (правова позиція Верховного Суду у постанові від 25.10.2018 р. у справі №910/19164/17).

Також судом береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06.04.2016 р. у справі №3-84гс16.

Як убачається з матеріалів справи, сторонами вчинялися дії на виконання договору від 29.08.2018 р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ, зокрема, позивачем здійснювалось надання послуг транспортного експедирування, а відповідачем - подання заявок, прийняття послуг, що відображено у заявках на виконання перевезення, актах надання послуг, рахунках на оплату, акті звірки взаєморозрахунків, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вчинення дій щодо виконання договору від 29.08.2018 р. №29/08-18ЗТ, суд критично оцінює й посилання відповідача на неукладеність договору, оскільки питання визнання неукладеним договору може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами (п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. №11"Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи, що договір, заявки на виконання перевезень, акти наданих послуг, акт звірки містять відтиск печатки відповідача, підпис особи, відповідальної за здійснення відповідної операції, а відповідачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів протиправності використання його печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, суд вважає не спростованим відповідачем факт укладення договору та надання послуг.

При цьому твердження відповідача про непідписання договору та інших документів входить у суперечність із позицією відповідача про власне підписання (укладення) договору директором, але з перевищенням повноважень.

З огляду на вищенаведені законодавчі норми та обставини справи, посилання відповідача на укладення договору з перевищенням повноважень, недійсність та неукладеність договору позики є непереконливими та взаємосуперечливими.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 351339,20 грн. заборгованості за договором від 29.08.2018 р. №29/08-18ЗТ обґрунтована та підлягає задоволенню.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2832,00 грн. 3% річних та 13330,44 грн. інфляційних втрат згідно поданих розрахунків.

Суд, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку в системі "Законодавство", дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано 3% річних в межах максимально можливого розміру. Щодо інфляційних нарахувань суд зауважує, що позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат помилково взято за січень 2019 р. індекс інфляції - 101,50 замість офіційного - 101,0. Перерахувавши за допомогою системи Законодавство суму інфляційних втрат з урахуванням наведеного, суд вважає, що правомірним є нарахування відповідачу інфляційних втрат в розмірі 11534,03 грн., а тому в частині стягнення 1796,41 грн. інфляційних нарахувань належить відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 33587,82 грн. пені згідно поданого розрахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторони передбачили можливість нарахування пені в п. 4.1 договору. Так, за несвоєчасну оплату Клієнтом наданих Перевізником послуг Клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми, вказаної у виставленому рахунку-фактурі за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості наданих послуг.

Беручи до уваги зазначене вище, перевіривши правильність нарахування пені, суд вважає, що відповідні нарахування здійснені обґрунтовано, в межах можливого, тому позовні вимоги про стягнення 33587,82 грн. пені належить задовольнити.

Судом звертається увага на те, що у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача 401089,46 грн., з яких 351339,20 грн. боргу, 13330,44 грн. інфляційних втрат, 33587,82 грн. пені, 2832,00 грн. 3% річних, підлягають часткову задоволенню, а саме: в частині стягнення 351339,20 грн. боргу, 33587,82 грн. пені, 2832,00 грн. 3% річних, 11534,03 грн. інфляційних нарахувань. У позові в частині стягнення 1796,41 грн. інфляційних нарахувань необхідно відмовити.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» , м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» , м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 401089,46 грн., з яких 351339,20 грн. боргу, 13330,44 грн. інфляційних втрат, 33587,82 грн. пені, 2832,00 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» , Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Тітова, буд. 1А (код 40794076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» , м. Київ, Печерський узвіз, буд. 13, оф. 23 (код 31547032) 351339,20 грн. (триста п'ятдесят одну тисячу триста тридцять дев'ять гривень 20 коп.) боргу, 11534,03 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 03 коп.) інфляційних втрат, 33587,82 грн. (тридцять три тисячі п'ятсот вісімдесят сім гривень 82 коп.) пені, 2832,00 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять дві гривні 00 коп.) 3% річних, 5989,40 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 19.04.2019 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (01021, м. Київ, Печерський узвіз, 13, оф. 23), 3 - відповідачу (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Тітова, 1А). Всім рек. з пов. про вруч.