Постанова

від 13.06.2019 по справі 924/149/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Справа №924/149/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М. , суддя Павлюк І.Ю.

при секретарі судового засідання - Вавринчук А.І.

за участю представників сторін:

позивача: Мельничук І.В. (довіреність від 28.08.2018 р.)

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019 року у справі №924/149/19 (суддя Виноградова В.В., повний текст рішення складено 19.04.2019 року)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс"

про стягнення 401089,46 грн., з яких 351339,20 грн. боргу, 13330,44 грн. інфляційних втрат, 33587,82 грн. пені, 2832,00 грн. 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019 року у справі №924/149/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» про стягнення 401089,46 грн., з яких 351 339,20 грн. боргу, 13 330,44 грн. інфляційних втрат, 33587,82 грн. пені, 2 832,00 грн. 3% річних задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» 351 339,20 грн. боргу, 11 534,03 грн. інфляційних втрат, 33 587,82 грн. пені, 2 832,00 грн. 3% річних, 5 989,40 грн. витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 18.04.2019 року у справі №924/149/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що договір про надання транспортного експедирування №29/08-183Т від 29.08.2018 року, укладений між Позивачем та Відповідачем є недійсним, так як укладений директором ТОВ "ОРГАНІІК СІДС" з перевищенням наданих йому статутом повноважень, а Позивач при укладанні спірного договору знав/повинен був знати про обмеження повноважень директора ТОВ "ОРГАНІІК СІДС" оскільки в договорах є вказівка на те, що директор діє на підставі статуту.

При цьому, вчинення дій на виконання спірного правочину особою, яка не мала повноважень на його вчинення, не може вважатися схваленням правочину.

Оскільки спірні договори укладено з перевищенням повноважень, то як наслідок і подальші дії щодо виконання цих правочинів також вчинені з перевищенням повноважень.

Також, апелянт посилається на те, що правильність його правової позиції підтверджується судовою практикою, зокрема Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 жовтня 2018 року у судовій справі № 910/19164/17.

А тому, апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019 року у справі №924/149/19. та призначено її до розгляду на 03.06.2019 р. об 11:00 год.

21.05.2019 р., на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019 року у справі №924/149/19 залишити без змін.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу позивач, просив провести судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області або з Солом`янським районним судом м. Києва.

31.05.2019 року та 03.06.2019 року від апелянта надійшло клопотання про проведення комплексної експертизи у справі №924/149/19, а саме почеркознавчу експертизу підписів на Договорі про надання транспортного експедирування №29/08-183Т від 29.08.2018 року та додаткових угодах до нього, технічну експертизу щодо дослідження реквізитів Договору про надання транспортного експедирування №29/08-183Т від 29.08.2018 року та додаткових угодах до нього.

03.06.2019 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв`язку з тим, що він не може взяти участь в судовому засіданні по. справі №924/149/19, яке призначено на 03.06.2019 року об 11:00 год., оскільки є також представником Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" та буде брати участь в судовому засіданні в Господарському суді Хмельницької області у справі №924/873/18.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.06.2019 року.

12.06.2019 року від позивача надійшло заперечення на клопотання про призначення комплексної експертизи у справі №924/149/19, в якому просить відмовити в його задоволенні.

12.06.2019 року від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв`язку з тим, що він буде брати участь в судовому засіданні в Господарському суді Хмельницької області у справі №924/364/19, №924/288/19.

В судове засідання 13.06.2019 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Сторони по справі були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні, тощо).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

За приписами ч.ч.1-3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неяки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) невки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) невки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання представника апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату задоволенню не підлягає.

Розглянувши клопотання апелянта про проведення комплексної експертизи у справі №924/149/19, а саме почеркознавчої експертизи підписів на Договорі про надання транспортного експедирування №29/08-183Т від 29.08.2018 року та додаткових угодах до нього, технічної експертизи щодо дослідження реквізитів Договору про надання транспортного експедирування №29/08-183Т від 29.08.2018 року та додаткових угодах до нього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі для зясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Згідно з ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

За приписами ч. 2 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, призначення експертизи у справі є способом забезпечення доказів у справі, що здійснюється судом за заявою учасника справи.

Таким чином, судова експертиза призначається судом з метою забезпечення доказів у справі та у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що клопотання апелянта про призначення експертизи, не містить належного обгрунтування, а містить лише посилання на положення ст. ст. 73, 99, 106 ГПК України, без зазначення обставин, які можливо, на його думку, встановити лише шляхом проведення комплексної експертизи, не зазначено підстав для призначення такої експертизи та не конкретизовано питання, роз`яснення яких, на думку апелянта, потребує висновку експерта.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спору у справі №924/149/19 є стягнення 401089,46 грн., з яких 351339,20 грн. боргу, 13330,44 грн. інфляційних втрат, 33587,82 грн. пені, 2832,00 грн. 3% річних, а не визнання недійсним договору про надання транспортного експедирування №29/08-183Т від 29.08.2018 року та додаткових угод до нього, договору про надання транспортного експедирування №29/08-183Т від 29.08.2018 року та додаткових угод до нього .

А тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про проведення комплексної експертизи у справі №924/149/19, а саме почеркознавчої експертизи підписів на Договорі про надання транспортного експедирування №29/08-183Т від 29.08.2018 року та додаткових угодах до нього, технічної експертизи щодо дослідження реквізитів Договору про надання транспортного експедирування №29/08-183Т від 29.08.2018 року та додаткових угодах до нього.

В судовому засіданні 13.06.2019 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" заперечив доводи викладені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційниої скарги, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга овариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019 року у справі №924/149/19 не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.08.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» в особі директора Логутова О.В. (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» в особі директора Путрі М.В. (Клієнт) було укладено договір про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ (т. 1 а.с. 13 - 17).

Відповідно до умов договору Перевізник зобов`язується організувати виконання визначених цим договором послуг. Перевізник надає Клієнту наступні види транспортно-експедиторських послуг: організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом (маршрутами), погодженим з Клієнтом; доставляє ввірений Клієнтом вантаж, автотранспортом до місця призначення і видає його уповноваженій отримати вантаж особі (п. п. 1.1, 1.2 договору).

За умовами п.1.3 договору Клієнт зобов`язується своєчасно сплачувати надані Перевізником автотранспортні послуги.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що кількість та вид вантажів, маршрути, вантажовідправники та вантажоодержувачі, графік подачі автотранспорту та суми оплати узгоджуються Сторонами перед кожним конкретним перевезенням і вказуються в заявках до цього Договору.

Згідно з п. 2.1.7 договору Клієнт зобов`язується оплачувати рахунки протягом 3-х банківських днів з моменту надання їх Перевізником.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунок між Перевізником і Клієнтом здійснюється в національній валюті України. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 договору кінцевий розрахунок проводиться після закінчення перевезення на підставі документів: рахунок на оплату, акт надання послуг, податкова накладна, товарно-транспортна накладна з відміткою Вантажовідправника протягом 3-х банківських днів з моменту отримання документів.

Вартість конкретного перевезення (групи однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою однотипних перевезень) і зазначаються в кожній заявці на переміщення вантажу. Заявка підписується двома сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.3 договору).

Відповідно п. 4.1 договору за несвоєчасну оплату Клієнтом наданих Перевізником послуг Клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми, вказаної у виставленому рахунку-фактурі за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості наданих послуг.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань.

Договір містить підписи представників сторін та відтиски печаток сторін.

В матеріалах справи містяться заявки на виконання перевезення ТОВ «Зернотранс» із зазначенням, зокрема маршруту, обсягу перевезення, найменуванням вантажу, місць навантаження, місць доставки, вартості перевезення, а саме:

- заявка №1 від 30.08.18 р., обсяг перевезення 130 тон, маршрут руху: Торецкое, Добропольский район - Новопокровка, найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Торецкое Добропольский район, місце доставки: Новопокровка, Чугуївський район, (Новопокровський КХП), вартість перевезення 420 грн/тн, в т.ч. ПДВ (т. 1 а.с.18);

- заявка - додаток №2 від 31.08.18 р., обсяг перевезення 85 тон, маршрут руху: Торецкое, Добропольский район - Новопокровка, найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Торецкое Добропольский район, місце доставки: Новопокровка, Чугуївський район, (Новопокровський КХП), вартість перевезення 420 грн/тн, в т.ч. ПДВ (т. 1 а.с.19);

- заявка - додаток №3 від 31.08.18 р., обсяг перевезення 225 тон, маршрут руху: Новопокровський КХП п. Новопокровка Чугуївський район, Харківської обл., Граковський елеватор (п. Залізничний, Чугуївський район, Харківської обл.), найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Новопокровський КХП п. Новопокровка Чугуївський район, Харківської обл., місце доставки: Граковський елеватор (п. Залізничний, Чугуївський район, Харківської обл.), вартість перевезення 120 грн/тн, в т.ч. ПДВ (т. 1 а.с.20);

- заявка - додаток №4 від 02.09.18 р., обсяг перевезення 180 тон, маршрут руху: Торецкое, Добропольский район - Новопокровка, найменування вантажу: пшениця; місце навантаження: Торецкое Добропольский район, місце доставки: Новопокровка, Чугуївський район, (Новопокровський КХП), вартість перевезення 420 грн/тн, в т.ч. ПДВ (т. 1 а.с.21);

- заявка - додаток №5 від 02.09.18 р., обсяг перевезення 135 тон, маршрут руху: Торецкое, Добропольский район - Савенци, найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Торецкое Добропольский район, місце доставки: Савенци, Харківська обл., вартість перевезення 310 грн/тн, в т.ч. ПДВ (т. 1 а.с.22);

- заявка - додаток №6 від 02.09.18 р., обсяг перевезення 90 тон, маршрут руху: Новопокровка, Балаклейський р-н - Савенци, Харківська обл., найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Новопокровка, Балаклейський район, місце доставки: Савенци Харківська обл., вартість перевезення 190 грн/тн, в т.ч. ПДВ (т. 1 а.с.23);

- заявка - додаток №12 від 04.10.18 р., обсяг перевезення 80 тон, маршрут руху: Якимова Милотопольський район ККЗ - Якимовка Милотопольський район Елеватор, найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Якимова Милотопольський район ККЗ, час навантаження: з 8 год., спосіб навантаження: насипом, місце доставки: Якимова Милотопольський район Елеватор, вартість перевезення 80 грн/тн, в т.ч. ПДВ (т. 1 а.с.24);

- заявка - додаток № 12 від 08.10.18 р. із зазначенням графіка подання рухомого складу, загальний обсяг перевезення 1000 тон +-10%, маршрут руху: Якимова Милотопольський район ККЗ - Запоріжжя, Агро сервіс 2000, найменування вантажу: пшениця, місце навантаження: Якимова Милотопольський район ККЗ, місце доставки: Запоріжжя, Агросервіс 2000, вартість перевезення 380 грн/тн, в т.ч. ПДВ (т. 1 а.с.25).

Вищенаведені заявки містять підписи представників сторін, які скріплені відтисками печаток сторін.

Також, в матеріалах справи містяться акти надання послуг згідно з договором від 29.08.2018 р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ позивач надав, а відповідач прийняв автопослуги з перевезення згідно: акту №1625 від 08.10.18 р. на суму 9922,40 грн.; №1655 від 16.10.18 р. на суму 113529,60 грн.; №1681 від 22.10.18 р. на суму 114274,80 грн.; №1725 від 29.10.18 р. на суму 113612,40 грн.

В актах зазначено, що замовник - ТОВ «Органік сідс» претензій по об`єму, якості та строкам наданих послуг не має. Акти містять підписи представників сторін, які скріплені відтисками печаток сторін (т. 1 а.с.27 - 29).

Позивачем були виставлені до оплати рахунки №1625 від 08.10.2018 р. на суму 9922,40 грн., №1655 від 16.10.2018 р. на суму 113529,60 грн., №1681 від 22.10.2018 р. на суму 114274,80 грн., №1725 від 29.10.2018 р. на суму 113612,40 грн. (т. 1 а.с.30 - 33).

Окрім того, позивачем до матеріалів справи були долучені калькуляції №1625 від 08.10.2018 р., №1655 від 16.10.2018 р., №1681 від 22.10.2018 р., №1725 від 29.10.2018 р., платіжні доручення про оплату послуг з перевезення, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Зернотранс» та ТОВ «Органік сідс» за період 01.08.2018р. - 03.12.2018р., який містить підписи представників сторін та скріплений відтисками їхніх печаток, заборгованість ТОВ «Органік сідс» склала 351339,20 грн. станом на 03.12.2018 р. (т. 1 а.с.38).

31.01.2019 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №31/01/19-1 від 31.01.2019 р. з вимогою погасити заборгованість за договором від 29.08.2018 р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ в сумі 351339,20 грн. (т. 1 а.с. 42 - 45).

Однак претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати наданих послуг позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача 351 339,20 грн. основного боргу, 33 587,82 грн. пені, 2 832,00 грн. 3% річних, 13 330,44 грн. індексу інфляції.

Розглянувши позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» в частині стянення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» 351 339,20 грн. боргу, 11 534,03 грн. інфляційних втрат, 33 587,82 грн. пені, 2 832,00 грн. 3% річних, 5 989,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач зазначає про наявність заборгованості відповідача згідно з договором від 29.08.2018 р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ між товариством з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» (Перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» (Клієнт), відповідно до якого Перевізник надає Клієнту транспортно-експедиторські послуги, а Клієнт зобов`язується своєчасно сплачувати надані Перевізником автотранспортні послуги (п. п. 1.2, 1.3 договору).

У ст. 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, що кореспондується зі ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з абз. 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

При цьому відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 929 ЦК України положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно - правовими актами.

Згідно зі ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалося вище, відповідно до актів надання послуг згідно з договором від 29.08.2018р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ, які містять підписи представників сторін, що скріплені відтисками печаток сторін, позивач надав, а відповідач прийняв автопослуги з перевезення згідно: акту №1625 від 08.10.18 р. на суму 9922,40 грн.; №1655 від 16.10.18 р. на суму 113529,60 грн.; №1681 від 22.10.18 р. на суму 114274,80 грн.; №1725 від 29.10.18 р. на суму 113612,40 грн. В актах зазначено, що замовник - ТОВ «Органік Сідс» претензій по об`єму, якості та строкам наданих послуг не має.

Відповідно до наданих автопослуг позивачем до оплати було виставлено рахунки №1625 від 08.10.2018 р. на суму 9922,40 грн., №1655 від 16.10.2018 р. на суму 113529,60 грн., №1681 від 22.10.2018 р. на суму 114274,80 грн., №1725 від 29.10.2018 р. на суму 113612,40 грн.

Однак відповідач у визначений договором строк надані послуги не оплатив, утворивши заборгованість в сумі 351 339,20 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Зернотранс» та ТОВ «Органік Сідс» за період 01.08.2018 р. - 03.12.2018 р., який містить підписи представників сторін і скріплений відтисками печаток, заборгованість ТОВ «Органік Сідс» станом на 03.12.2018 р. склала 351339,20 грн.

Докази про оплату відповідачем вищенаведених автотранспортних послуг на загальну суму 351 339,20 грн. в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 351 339,20 грн. заборгованості за договором від 29.08.2018 р. №29/08-18ЗТє обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2832,00 грн. 3% річних та 13330,44 грн. інфляційних втрат згідно поданих розрахунків.

Суд першої інстанції здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку в системі "Законодавство", дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано 3% річних в межах максимально можливого розміру.

Щодо інфляційних нарахувань судом першої інстанції було встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат помилково взято за січень 2019 р. індекс інфляції - 101,50 замість офіційного - 101,0.

Перерахувавши за допомогою системи «Законодавство» суму інфляційних втрат з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що правомірним є нарахування відповідачу інфляційних втрат в розмірі 11 534,03 грн., а тому в частині стягнення 1 796,41 грн. інфляційних нарахувань слід відмовити відмовити.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 33 587,82 грн. пені згідно поданого ним розрахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Сторони передбачили можливість нарахування пені в п. 4.1 договору. Так, за несвоєчасну оплату Клієнтом наданих Перевізником послуг Клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми, вказаної у виставленому рахунку-фактурі за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості наданих послуг.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідні нарахування здійснені обґрунтовано, а тому підлягають задоволенню.

Перевіривши здійснені судом першої інстанції розрахунки, колегія суддів дійшла висновку, що вони є арифметично правильними.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовн підлягає задоволенню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» 11 534,03 грн. інфляційних втрат, 33 587,82 грн. пені, 2 832,00 грн. 3% річних, 5 989,40 грн. витрат зі сплати судового збору, а в частині стягнення 1 796,41 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо посилань апелянта на те, що договір про надання транспортного експедирування №29/08-183Т від 29.08.2018 року, укладений між Позивачем та Відповідачем є недійсним, так як укладений директором ТОВ "ОРГАНІІК СІДС" з перевищенням наданих йому статутом повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (надалі у тексті - ЦК України) передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт підписання Спірного договору представниками Сторін, а саме підписання 29 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" (надалі у тексті - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" (надалі у тексті - Перевізник) Договору про надання транспортного експедирування №29/08-1831 (надалі у тексті - Договір) сторонами не заперечується.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що відповідач за наявності обгрунтованого сумніву вважати Договір недійсним не позбавлений був можливості звернутися до господарського суду з вимогою про визнання договору недійсним з доведенням наявності тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що Договір про надання транспортного експедирування №29/08-1831 був визнаний недійсним в судовому порядку.

Щодо відсутності повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" на підписання договору від 29.08.2018р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ колегія суддів зазначає наступне.

Цивільним законодавством визначено, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 ЦК).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства (правова позиція Верховного Суду у постанові від 25.10.2018 р. у справі №910/19164/17).

Із витягу з Єдиного дердавного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що керівником ТОВ "Органікс сідс" зазначено Путря М. ОСОБА_1 ., при цьому відсутні дані про наявність обмежень директора товариства щодо його представництва та вчинення ним дій перед третіми особами. В

ідповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У п. 8.1 статуту відповідача, затвердженого рішенням загальних зборів учасників, що оформлене протоколом №1 від 19.07.2018 р., зазначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить затвердження договорів на суму, що визначається загальними зборами учасників (пп. з п. 8.1.10 статуту).

Відповідно до п. 8.2.3 статуту товариства директор, зокрема, представляє інтереси товариства у взаємовідносинах з іншими підприємствами, установами, закладами, організаціями, державними органами влади, органами місцевого самоврядування, громадянами, іноземними контрагентами без довіреності; розпоряджається майном та коштами товариства в межах, що визначені загальними зборами учасників товариства, але в будь-якому випадку не більше ніж 50% майна товариства; укладає будь-які правочини; користується правом підпису фінансових документів.

За наявності того, що право директора на укладення договору не обмежено, саме лише незатвердження договору загальними зборами учасників не свідчить про недійсність договору (правова позиція Верховного Суду у постанові від 25.10.2018 р. у справі №910/19164/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06.04.2016 р. у справі №3-84гс16.

Матеріали справи свідчать, що сторонами вчинялися дії на виконання договору від 29.08.2018 р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ, зокрема, позивачем здійснювалось надання послуг транспортного експедирування, а відповідачем - подання заявок, прийняття послуг, що відображено у заявках на виконання перевезення, актах надання послуг, рахунках на оплату, акті звірки взаєморозрахунків, які наявні в матеріалах справи.

А тому, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що договір про надання транспортного експедирування №29/08-183Т від 29.08.2018 року, укладений між Позивачем та Відповідачем є недійсним.

Окрім того, враховуючи, що договір від 29.08.2018 р. про надання транспортного експедирування №29/08-18ЗТ, заявки на виконання перевезень, акти наданих послуг, акт звірки містять відтиск печатки відповідача, підпис особи, відповідальної за здійснення відповідної операції, колегія суддів вважає, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт укладення вище зазначеного договору.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом не надано жодних доказів щодо порушення його прав чи інтересів у результаті укладеного Договору про надання транспортного експедирування №29/08-1 83Т.

Щодо посилань апелянта на практику Верховного суду викладену у Постанові від 25 жовтня 2018 року у судовій справі №910/19164/17, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом спору у справі №910/19164/17 є визнання недійсним договору купівлі-продажу, тоді як предметом спору у справі №924/149/19 є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік сідс» за Договором про надання транспортного експедирування №29/08-1831351 від 29 серпня 2018 року боргу, інфляційних втрат, пені та 3% річних.

А тому, практика Верховного суду у справі №910/19164/17 до спірних правовідносин не може бути застосована.

Інші доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі висновку суду першої інстанції не спростовують.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Статею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019 року у справі №924/149/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019 року у справі №924/149/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019 року у справі №924/149/19 залишити без змін.

3. Справу №924/149/19 повернути до господарського суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "13" червня 2019 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Павлюк І.Ю.