Рішення

від 15.04.2019 по справі 908/299/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/26/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 справа № 908/299/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервис" (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 6)

до відповідача : фізичної особи-підприємця Фещенко Галини Василівни (АДРЕСА_1)

про стягнення 34206,13 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: Іойлев С.А., довіреність № 011 від 10.02.2017;

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгсервис" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом від 02.02.2019 № 4 про стягнення з ФОП Фещенко Галини Василівни 29140,00 грн., які складаються з 13213,00 грн. основного боргу за договором № 93 від 01.06.2013 оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку, 13213,00 грн. штрафу та 2714,00 грн. неустойки (з урахуванням прийнятої судом заяви про уточнення правового статусу відповідача).

Ухвалою суду від 27.02.2019, зважаючи на усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позовної заяви без руху, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/299/19, присвоєно справі номер провадження 18/26/19, розгляд справи по суті призначено на 27.03.2019; розгляд справи відкладався на 15.04.2019.

У судовому засіданні 15.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю, з урахуванням поданої 26.03.2019 заяви про збільшення розміру позовних вимог, за якою позив просив стягнути з відповідача 34206,13 грн., які складаються з 13213,00 грн. основного боргу, 13213,00 грн. штрафу та 7780,13 грн. неустойки.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог подана у відповідності до вимог ст. 46 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку № 93 від 01.06.2013 щодо своєчасного та повного внесення плати за договором у розмірі 13213,00 грн., яка складається з заборгованості по оренді за період з квітня 2018 року по грудень 2018 року та заборгованості за послуги ринку за період з березня 2018 по грудень 2018 року. Враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства за порушення відповідачем зобов'язань за договором позивачем нарахований до стягнення штраф у розмірі 100% від загальної суми заборгованості. За неповернення орендованого майна позивачем на підставі ст. 785 ЦК України визначено відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за весь час прострочення у сумі 7780,13 грн. за період з 01.01.2019 по 26.03.2019. Посилаючись на ст.ст. 530, 610, 611, 628, 651, 782, 785, 901, 903 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, Правила торгівлі на ринках, затверджені рішенням Запорізької міської ради № 48 від 22.06.2011, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідачем 15.04.2019 надано суду відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та вказав, що договір укладено до 31.05.2016 і додаткову угоду, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2018 з боку відповідача підписано іншою особою.

До відзиву на позов відповідачем надано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання - ким саме, Фещенко Галиною Василівною чи іншою особою виконано підпис у вигляді рукописного тексту в додатковій угоді від 01.06.2016 до договору оренди. При цьому, відповідач просить розглянути клопотання за його відсутності.

Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Стаття 118 ГПК України, визначає, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою від 27.02.2019 про відкриття провадження у справі судом запропоновано відповідачу відповідно ст. 165 ГПК України, надати відзив на позов у строк не пізніше 18.03.2019. Ухвалою від 27.03.2019 відповідачу вдруге запропоновано, в порядку ст. 165 ГПК України, надати відзив, копію якого направити позивачу, та встановлено строк до 05.04.2019 .

Суд відзначає, що згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копії ухвал суду від 18.02.2019 та від 27.02.2019 отримано особисто відповідачем 28.02.2019 та 04.03.2019, відповідно. Отже, ФОП Фещенко Г.В. мала можливість надати відзив та інші клопотання у строк до 05.04.2019, однак, відзив та клопотання про призначення судової експертизи подано суду лише 15.04.2019 тобто, з порушенням строку, встановленого судом строку.

При цьому, жодних клопотань у порядку ст. 119 ГПК України відповідачем не викладено ані у відзиві на позов, ані у клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи. Слід зазначити, що заявляючи клопотання про призначення судової експертизи, відповідач просить розглянути клопотання за її відсутності, що виключає здійснення судом передбачених законом процесуальних заходів щодо відбору зразків підпису Фещенко Г.В.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відзив на позов та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, подані 15.04.2019 ФОП Фещенко Г.В., підлягають залишенню без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгсервис" (орендодавцем, позивачем у справі) та фізичною особою-підприємцем Фещенко Галиною Василівною (орендарем, відповідачем у справі) 01.06.2013 укладено договір оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку № 93 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце загальною площею 19,6 кв. м. (далі - торгова площа) та встановлений на ньому павільйон № 127 Літ. І-3 (згідно техпаспорту БТІ) площею 18,1 кв. м., розміщений на ринку за адресою: ринок ТОВ "Торгсервис" м. Запоріжжя, вулиця Новокузнецька, 6, в ж/м Південний (далі - майно, орендоване майно). Орендоване майно являє собою нестаціонарну тимчасову споруду, не пов'язану фундаментом з землею.

Згідно із п. 1.2 Договору торгова площа та орендоване майно використовується орендарем на правах оренди для реалізації продовольчої групи товарів.

За визначенням п.п. 2.1, 2.2 Договору, орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти від орендодавця орендоване майно протягом одного місяця з моменту набрання чинності цим договором; орендар вступає в користування орендованим майном з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що у разі припинення дії даного договору або його розірвання орендар повертає орендодавцю звільнений від свого майна орендований об'єкт (площу) одночасно з підписанням акта приймання-передачі у п'ятиденний строк з моменту припинення або розірвання договору, в порядку передбаченому діючим законодавством України.

Пунктом 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 01.04.2016) передбачено, що орендна плата складає 157,00 грн. (без ПДВ) у відповідності до розрахунку орендної плати, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1).

Згідно п. 3.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 01.04.2016) розмір послуг ринку, складає 1200,00 грн. (без ПДВ) у відповідності до розрахунку плати за послуги ринку, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 2).

Відповідно до п. 3.4 Договору зобов'язання по оплаті орендної плати та послуг ринку виникають та припиняються з моменту (дня) підписання відповідного акту приймання-передачі орендованого майна.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата та послуги ринку перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця щомісяця не пізніше 05 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно із п. 4.2 Договору орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату, плату за послуги ринку незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 Договору цей договір укладається на строк з 01.06.2013 по 31.05.2016 та вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Згідно підписаного сторонами акта прийому-передачі від 01.06.2013 орендодавцем передано, а орендарем прийнято у тимчасове платне користування торгове місце загальною площею 19,6 кв. м. та встановлений на ньому павільйон № 127 Літ. І-3 (згідно техпаспорту БТІ) площею 18,1 кв. м.

Додатковою угодою від 01.06.2018 строк дії договору визначено до 31.12.2018.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань, позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 15 від 18.09.2018 щодо сплати 9142,00 грн., яку повернуто підприємством поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Листом № 24 від 27.11.2018 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відмову від договору та вимогою про сплату 10499,00 грн. заборгованості та попереджав про наслідки у вигляді застосування штрафу, в разі несплати боргу. Лист повернуто підприємством поштового зв'язку без вручення з невідомих причин.

Відсутність оплати орендних платежів з квітня 2018 року та платежів за послуги ринку з березня 2018 року стала підставою для звернення з даним позовом.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку № 93 від 01.06.2013 укладено, керуючись нормами глав 58 Найм (оренда) та 63 Послуги. Загальні положення Цивільного кодексу України, а правові відносини, що склалися між сторонами, мають характер орендних та з надання послуг.

Згідно положень ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Стаття 761 ЦК України передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати орендних платежів та послуг ринку, у встановлений строк, не виконав.

Вартість оренди торгового місця за період з квітня 2018 року по грудень 2018 року на загальну суму 1413,00 грн. та вартість послуг ринку за період з березня 2018 по грудень 2018 року на загальну суму 11800,00 грн., що разом становить 13213,00 грн., відповідачем на момент розгляду справи не оплачено. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та платі за послуги ринку в сумі 13213,00 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Вимогу про стягнення штрафу в розмірі 13213,00 грн., позивач обґрунтовує п. 8.6 Договору, згідно з яким у разі порушення орендарем грошового зобов'язання по орендній платі або послугам ринку більш ніж на 15 календарних днів, від дати, передбаченої в п. 3.5 договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 100% від загальної суми заборгованості.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Суд знаходить представлений розрахунок обґрунтованим, вимогу про стягнення штрафних санкцій в розмірі 13213,00 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7780,13 грн. неустойки за неповернення орендованого майна в розмірі подвійної плати за весь час прострочення за період з 01.01.2019 по 26.03.2019.

Частиною другою ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності та спеціальних строків нарахування є неправильним (постанова Верховного Суду України від 20.03.2012 року у справі № 40/117).

Таким чином, визначальним для покладення на орендаря відповідальності у вигляді неустойки за неправомірне користування об'єктом оренди є встановлення факту та дати припинення дії договору оренди, а також самого неправомірного користування.

Строк дії договору, з урахуванням додаткової угоди 01.06.2016 , закінчився 31.12.2018.

Суд також приймає до уваги, що п. 2.4 Договору передбачено повернення орендованого відповідачем майна за актом приймання-передачі. Також, відповідно до умов п. 3.4 Договору, зобов'язання по сплаті орендної плати та послуги припиняються з моменту підписання відповідного акту.

Доказів повернення орендованого майна за відповідним актом приймання передачі відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушень ФОП Фещенко Г.В. зобов'язань за Договором та правомірністю застосування до порушника санкцій у вигляді стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 9.5 Договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки у розмірі подвійної плати за оренду за період з січня 25019 року по березень 2019 року, суд визнав його вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору.

Проте, нарахування позивачем неустойки в розмірі подвійної плати за послуги ринку суд визнав неправомірним, оскільки ст. 785 ІЦК України передбачає санкції за неправомірне користування річчю. Включення до неустойки, розрахованої за неповернення майна, будь-яких послуг, хоча і пов'язаних з орендою, цією нормою не передбачено.

Вимоги про стягнення з відповідача неустойки задовольняються судом в частині нарахування подвійної плати за оренду у розмірі 900,13 грн.

Посилання позивача на затверджені рішенням Запорізької міської ради від 22.06.2011 № 48 Про затвердження правил торгівлі на ринках та пов'язаність факту оренди майна зі сплатою послуг ринку суд відхиляє, оскільки наведені позивачем доводи не спростовують неправомірність включення до розміру неустойки плати за послуги ринку, з огляду на правову природу цих коштів.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку, позивачем позовні вимоги обґрунтовано частково.

Відповідач позовні вимоги, визнані судом обґрунтованими, не спростував.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача 13213,00 грн. основного боргу, 13213,00 грн. штрафу та 900,13 грн. неустойки. В іншій частині позову суду відмовляє через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1534,62 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 183, 233, 236-242,247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Фещенко Галини Василівни (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервис" (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 6, ідентифікаційний код 23794020) 13213,00 грн. (тринадцять тисяч двісті тринадцять грн. 00 коп.) основного боргу, 13213,00 грн. (тринадцять тисяч двісті тринадцять грн. 00 коп.) штрафу, 900,13 грн. (дев'ятсот грн. 13 коп.) неустойки та 1534,62 грн. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 19.04.2019.

Суддя В.В. Носівець