Постанова

від 18.04.2019 по справі 813/2092/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №813/2092/15

адміністративне провадження №К/9901/25842/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуІнституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру АН України на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року (суддя А.Г. Гулик) на ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року (колегія у складі суддів: Р.Й. Коваль, В.В. Гуляк, Н.М. Судова-Хомюк) у справі№ 876/12136/15 за позовомДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області доІнституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру АН України простягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому, з врахуванням уточнень позовних вимог просила стягнути заборгованість у сумі 139069,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач відзначає, що за відповідачем обліковується податковий борг, сума якого є узгодженою, однак добровільно несплаченою, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року, позов задоволено, стягнуто з рахунків Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру АН України у банках, що його обслуговують, податковий борг у сумі 139069,25 грн. до бюджету.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий борг є узгодженим, в добровільному порядку відповідачем не сплачено, а тому підлягає стягненню.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодного з учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце його проведення, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено позапланову виїзну перевірку Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру АН України з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТзОВ Втордеревпром , ПП Фірма Юкос , ТзОВ Іртас , ПП МКМ-Сервіс , ТзОВ Цайпер-Україна , ПП Воллі за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 20 березня 2012 року №8/23-209/22349648.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення рішення:

- №0001232321 від 28 травня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання відповідача за платежем податок на прибуток на суму 855357,00 грн.;

- №000922321 від 04 квітня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання відповідача за платежем податок на додану вартість на суму 91004,00 грн.

За результатами оскарження відповідачем в судовому порядку вищевказаних рішень постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі №876/6243/13 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2013року, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано частково протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001232321 від 28 травня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 26407,00 грн., в тому числі 2112 грн. за основним платежем та 5281,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000922321 від 04 квітня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32041,00 грн., в тому числі 25633,00 грн. за основним платежем та 6408,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі вказаної постанови відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 16 лютого 2015 року:

- №0004722321, яким збільшено суму грошового зобов'язання відповідача за платежем податок на прибуток на суму 58950грн.;

- №0004742321, яким збільшено суму грошового зобов'язання відповідача за платежем податок на додану вартість на суму 58963 грн.

Не погодившись із даними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач оскаржив їх у судовому порядку.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року у справі №813/2489/15 залишено без розгляду позовну заяву Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру АН України до ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 16 лютого 2015 року №0004722321 та №0004742321. Вказана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Разом з тим, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року:

№0002302204, яким збільшено суму грошового зобов'язання відповідача з податку на додану вартість на суму 19289,25 грн., в тому числі 12859,50 грн. за основним платежем та 6429,75 грн. за штрафними санкціями;

№0002322204, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість відповідача на суму 1867 грн.

За результатами оскарження відповідачем в судовому порядку вищевказаних рішень постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у справі №813/5954/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру АН України до ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2014 року №0002302204 та №0002322204.

На виконання ст. 59 Податкового кодексу України позивачем направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю від 05 лютого 2015 року №86-25. Проте, вказана вимога залишена без виконання, податковий борг відповідачем не погашено.

Отже, на підставі вищевикладеного судами встановлено, що податковий борг відповідача є узгодженим та становить 139069,25 грн, а саме у зв'язку із:

- збільшенням суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на суму 58950,00 грн;

- збільшенням суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 58963,00 грн;

- збільшенням суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 19289,25 грн;

- зменшенням розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 1867,00 грн.

Так, в силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При цьому при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Відтак, з урахуванням викладених законодавчих приписів дослідженню і оцінці підлягали питання чи набула сума податкового зобов'язання визначена контролюючим органом у податкових повідомлень-рішень статусу узгодженого грошового зобов'язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене чи були правові підстави для її стягнення.

Між тим, як вбачається з апеляційної скарги, відповідач наголошував на тому, що суд першої інстанції не мав права приймати оскаржуване рішення у даній справі, а мав зупинити провадження, відповідно до ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки неможливий розгляд цієї справи до вирішення іншої справи по суті, яка розглядається Львівським окружним адміністративним судом справа №813/4550/15, предметом розгляду якого є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 16 лютого 2015 року №0004722321 на суму 58950,00 грн. та №0004742321 на суму 58963,00 грн.

Відтак, суд апеляційної інстанції, не дослідив обставин повторного оскарження платником податку податкових повідомлень-рішень від 16 лютого 2015 року №0004722321 на суму 58950,00 грн. та №0004742321 на суму 58963,00 грн. в судовому порядку, що слугує набуття визначеними грошовими зобов'язаннями статусу узгоджених, а також факту їх сплати в добровільному порядку або відсутності такого факту тощо. Як наслідок, обставини, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку та які є предметом доказування у даній справі, залишились без дослідження та оцінки та відповідних висновків.

Відповідно вказані обставини призвели до залишення поза межами дослідження апеляційного суду обґрунтованості суми заборгованості, заявленої до стягнення податковим органом, а також правильність висновків суду першої інстанції, що вказує на неповноту встановлення обставин судом, які входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову та мають значення для правильного вирішення справи, а також на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не надсилав повістки та ухвали про час, дату та місце слухання справи, і розглядав справу без участі відповідача, хоча в клопотанні останнім було висловлено прохання про розгляд справи з обов'язковою участю - не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах адміністративної справи наявне поштове повідомлення про вручення 23 лютого 2016 року платнику податків повістки за довіреністю, що свідчить про належне повідомлення про дату, час і місце апеляційного розгляду.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином усіх обставин справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру АН України задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду