Постанова

від 18.04.2019 по справі 804/2615/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №804/2615/14

адміністративне провадження №К/9901/6637/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мегапромекологія

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 (головуючий суддя: Верба І.О.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 (головуючий суддя: Туркіна Л.П., судді: Дурасова Ю.В., Проценко О.А.)

у справі № 804/2615/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мегапромекологія

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мегапромекологія (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило: визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013: № 0002792202 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за липень 2013 року на 666667,00 грн.; та № 0002782202 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на 1112882,00 грн. за основним платежем та на 251008,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР), пунктів 1 та 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, пункту 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, та прийняти нове рішення про задоволення позову. За доводами касаційної скарги, судами не були враховані обставини належної правоздатності контрагента позивача - ТОВ Акса при здійсненні поставок; недоведеності у судовому процесі узгодженості дій позивача та ТОВ Акса з метою незаконного отримання податкових вигод; невідповідності акту перевірки, висновки якого стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, нормам Порядку № 984.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача від'ємного значення суми ПДВ, збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової документальної перевірки від 02.10.2013 № 563/2202/36759863. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (Закон № 334/94-ВР), пункту 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України (далі - ПК України), занижено скоригований валовий доход за 4-й квартал 2010 року на 4000000,00 грн. як безоплатно отримані товари від невстановлених осіб, відображені як отримані від ТОВ Акса за господарськими операціями, які не мали реального характеру; завищено витрати на загальну суму 275072,00 грн. у податковому обліку за 2-й, 3-й та 4-й квартали 2011 року, 3-й квартал 2012 року - амортизація вартості основних фондів, отриманих безоплатно; завищено амортизаційні відрахування за 1-й квартал 2011 року на 200000,00 грн. у зв'язку з віднесенням амортизації витрат основних фондів, отриманих безоплатно, а також завищено податковий кредит на 666667,00 грн. за жовтень 2010 року за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ Акса .

У результаті цих порушень позивачем завищено залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року на 666667,00 грн.; занижено податок на прибуток за 4-й квартал 2010 року. 1-й, 2-й, 3-й та 4-й квартали 2011 року, 3-й квартал 2012 року на загальну суму 1112882,00 грн.

За наслідками висновків акту перевірки ОДПІ відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013: № 0002792202 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за липень 2013 року на 666667,00 грн.; та № 0002782202 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на 1112882,00 грн. за основним платежем та на 251008,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу товарів (електромагнітні високо градієнтні сепаратори) від ТОВ Акса , від імені цього постачальника виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач здійснив вищевказані зміни у власному податковому обліку з податку на прибуток (здійснював амортизаційні відрахування) та задекларував суми податкового кредиту у податкових деклараціях із ПДВ за вищевказані податкові звітні періоди. При цьому, оплата з посиланням на вказану поставку позивачем не здійснювалась.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення (підпункт 8.1.2 цього пункту).

Аналогічного змісту норма міститься також і у пункті 144.1 ст. 144 ПК, амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти адміністративного позову та обґрунтовуючи правомірність податкових повідомлень-рішень, відповідач у судовому процесі посилається на обставини, які спростовують реальний характер поставки позивачу товарів від ТОВ Акса ; позбавляють документи, які підписані з посиланням на правочини з цим постачальником, значення доказів виникнення у позивача права на здійснення змін у власному податковому обліку (збільшення сум валових витрат та податкового кредиту). Так контролюючий орган звертає увагу суду на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 у справі № 2а-4425/12/1470 (набрала законної сили 09.11.2012), якою визнано недійсними установчі та реєстраційні документи ТОВ Акса з моменту перереєстрації ТОВ на ОСОБА_2; припинено юридичну особу - ТОВ Акса . У вказані постанові судом було встановлено, що перереєстрація ТОВ Акса , яка відбулась 02.07.2010, вчинена на підставну особу - ОСОБА_2, яка також вказана керівником цього товариства. При цьому ОСОБА_2 не здійснювала керівництво вказаною юридичною особою, спростовує своє відношення до господарської діяльності цього товариства та складення документів бухгалтерського та податкового обліку.

Вказані обставини, за встановлення у судовому процесі обставин того, що саме ОСОБА_2 вказано у видаткових та податкових накладних, виписаних із посиланням на здійснення поставки позивачу від ТОВ Акса товару, були правильно оцінені судами як такі, що спростовують реальний характер поставки позивачу товарів від ТОВ Акса ; позбавляють документи, які підписані з посилання на правочини з цим контрагентом, значення доказів виникнення у позивача права на збільшення сум податкового кредиту, валових витрат та відповідно і амортизаційних відрахувань. Оцінка доказам зроблена судами із дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

За змістом вказаних правових норм, податкова накладна, виписана від імені платника податку - постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не має значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків - покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту та витрат відповідних податкових періодів

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ Нафта до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (частина 1 ст. 77) обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мегапромекологія залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко