Рішення

від 19.04.2019 по справі 613/1207/18

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1207/18 Провадження № 2/613/44/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Уварової Ю.В.,

за участі секретаря - Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/1207/18, провадження № 2/613/44/19 за позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, до Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, представник відповідача ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання неправомірним та скасування рішення Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, у якій просить визнати неправомірним та скасувати рішення Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 20 червня 2018 року № 619-VII Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він звернувся до Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок /для подальшої безоплатної передачі земельної ділянки у власність/: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,2100 га, розташованої в межах населеного пункту с. Зарябинка, по вул. Шкільна, 16 та площею 0,7900 га по вул. Шкільна, 18 на території Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Однак рішенням Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 20 червня 2018 року № 619-VII йому відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, для подальшої безоплатної передачі земельних ділянок у власність, для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з тим, що заявник не подав погодження землекористувача щодо вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні іншої особи.

ОСОБА_1 зазначає, що абз. 1 ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачена єдина підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно якої підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Позивач вважає, що вказана у рішенні Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 20.06.2018 року підстава для відмови земельним законодавством не передбачена, а отже вказане рішення сільської ради є незаконним та неправомірним.

Представник відповідача надав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Зазначив, що відповідно до заяви та доданих до неї документів, позивач просить Зарябинську сільську раду виділити йому земельні ділянки для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1.0 га, що розташовані за адресою: с. Зарябинка, вул. Шкільна, 16 (0,21 га) та вул. Шкільна, 18 (0,79 га) . Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначається ст. 118 Земельного кодексу України. Визначено документи які додаються до клопотання, зокрема, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні іншої особи). Так, за даними погосподарського обліку Зарябинської сільської ради вищевказані земельні ділянки перебувають в користуванні іншої особи, а саме ОСОБА_4. Заяв від ОСОБА_4 про вилучення з її користування вказаних земельних ділянок до сільської ради не надходило. Крім того, в своїй заяві до Зарябинської сільської ради позивач просить виділити йому дві земельні ділянки з метою подальшої безоплатної передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1.0 га, що розташовані за адресою: с. Зарябинка, вул. Шкільна, 16 (0,21 га) та вул. Шкільна, 18 (0,79 га)» , в той час, як ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України провадиться один раз по кожному виду використання.

Представник позивача надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що позивач разом із клопотанням про надання земельної ділянки, надав нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_4 про передачу земельної ділянки в разі прийняття рішення про передачу у власність земельної ділянки, що перебуває в її користуванні. При цьому, законодавчо визначеної форми такого погодження не встановлено. Вказав, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України. Такого висновку дійшов Верховний суд у Постанові по справі № 814/1961/17 від 24 квітня 2018 року, адміністративне провадження №К/9901/45903/18. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17. Таким чином, наведена в рішенні сільради підстава відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

До того ж, п. 4 Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої Наказом Державної служби статистики України 11.04.2016 р. № 56, передбачено, що домогосподарство (домашнє господарство) - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують свої кошти та витрачають їх. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати в будь-яких із цих стосунків або бути і в тих, і в інших стосунках. А особа, що відповідає за об'єкт погосподарського обліку, - повнолітня особа, яка має безпосереднє відношення до об'єкта погосподарського обліку і спроможна надати необхідну достовірну інформацію щодо нього, - член домогосподарства, власник або користувач домоволодіння, землеволодіння. Також зазначив, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та проживає спільно з нею весь час від народження, тож ОСОБА_4 є лише особою, що відповідає за об'єкт погосподарського обліку.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, посилаючись на викладені вище обставини, просила позов задовольнити. Також зазначила, що законом не обмежено кількість земельних ділянок, які можуть бути виділені особі у власність, обмежено кількість звернень особи з такими заявами. Крім того, загальна площа двох ділянок, які зазначені в заяві ОСОБА_1, не перевищує норму, встановлену законом.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві. Вважав, що посилання позивача та його представника на статтю 123 ЗК України є некоректною, оскільки вказана норма регулює порядок видачі земельних ділянок у користування, а не у власність. Звернув увагу, що незважаючи на те, що ОСОБА_4 дійсно надала письмове погодження на виділення ОСОБА_1 земельних ділянок, перебувають в її користуванні, однак вона не надавала згоди на припинення її права користування вказаними ділянками.

Також наголошував на тому, що стаття 118 ЗК України є процедурною нормою, яка лише регулює порядок набуття громадянами землі у власність, і така норма не може конкурувати с матеріальною нормами закону - ч.4 тач.5 статті 116 ЗК, відповідно до яких передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, а земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.

Заходи забезпечення позову не вживались. Інші процесуальні дії у справі не проводились.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, вислухавши представника відповідача, дослідивши і оцінивши докази у справі, приходить до такого.

Судом встановлено, що згідно з копією рішення Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області ХІХ сесії VІІ скликання №619-VІІ від 20 червня 2018 року, позивачу ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (для подальшої безоплатної передачі земельних ділянок у власність): для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,2100 га, розташованої в межах населеного пункту с. Зарябинка по вул. Шкільна, 16 на території Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області та для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,7900 га, розташованої в межах населеного пункту с. Зарябинка, по вул. Шкільна, 18 на території Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, у зв'язку з тим, що заявник не подав погодження землекористувача щодо вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні іншої особи.

Вирішуючи питання про те, в порядку якого судочинства розглядається даний спір, суд виходить з такого.

Згідно зі ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

В пункті 2 частини першої статті 4 КАС України міститься визначення публічно-правового спору, за яким - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Тобто, одним із учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень,дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

З аналізу положень ЦПК таКАС України можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.

У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права.

В даній справі позивач має майновий інтерес щодо конкретного об'єкта нерухомого майна - земельних ділянок які перебувають в користуванні іншої фізичної особи, право якої щодо вказаних земельних ділянок не припинено у встановленому законом порядку.

З урахуванням викладеного справа розглянута в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.

Підстави набуття права власності на земельні ділянки із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 ЗК України. Таке право набувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону /ч.1 ст.116 ЗК/.

Судом встановлено і не заперечувалось самим позивачем, що заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою була подана ним з метою подальшої приватизації вказаних в заяві земельних ділянок.

Відповідно до ч.3 статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечувалось сторонами, що земельні ділянки, зазначені в заяві ОСОБА_1, перебувають в користуванні його матері - ОСОБА_4

ОСОБА_4 надала на адресу Зарябинської сільської ради заяву, в якій зазначила, що у разі прийняття сільською радою рішення про надання у власність вказаних ділянок ОСОБА_1, вона зобов'язується передати їх новому власнику.

Частиною 5 статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначений статтею 141 ЗК України, до них відносяться:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до положень статті 142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, а власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації /ч.3,4 статті 142 ЗК/.

Отже право ОСОБА_4 на земельні ділянки не припинено на підставі та в порядку наведених вище норм шляхом прийняття рішення власником земельної ділянки, а заява ОСОБА_4 про зобов'язання передати земельні ділянки новому власнику не може бути прирівняна до добровільної відмови від права користування земельною ділянкою.

Посилання представника позивача на положення статті 123 ЗК України, як на норму, якою встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, до яких відноситься лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, генеральних планів населених пунктів, тощо, суд не бере до уваги, оскільки земельні ділянки, на які претендує позивач, вже тривалий час перебувають у користуванні ОСОБА_4, згідно матеріалів розташовані в межах населеного пункту, тобто відповідність їх місця розташування вимогам законів, планів населених пунктів, тощо, перевірялась раніше. А сама норма регулює порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а не у власність.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та з урахуванням норм закону, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 116, 118, 123, 141, 142 ЗК України, ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 354, пп.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання неправомірним та скасування рішення Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Богодухівський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Представник позивача - ОСОБА_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач - Зарябинська сільська рада Богодухівського району Харківської області, розташована за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Зарябинка, вул. Шкільна, буд. 30, код ЄДРПОУ 04397164.

Представник відповідача - ОСОБА_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Третя особа - ОСОБА_4, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2019 року.

СУДДЯ