Постанова

від 25.09.2019 по справі 613/1207/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Харків

справа № 613/1207/18

провадження № 22ц/818/3401/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Зарябинська сільська рада Богодухівського району Харківської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 09 квітня 2019 року в складі судді Уварової Ю.В.,

у с т а н о в и в:

В вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області про визнання неправомірним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Х1Х сесії УП скликання Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 20 червня 2018 року № 619-УП йому було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (для подальшої безоплатної передачі земельних ділянок у власність) для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,2100 га, розташованої в межах населеного пункту с . Зарябинка Богодухівського району Харківської області по АДРЕСА_3 , та для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,7900 га, розташованої в межах населеного пункту с. Зарябинка Богодухівського району Харківської області по АДРЕСА_2 , оскільки він не подав погодження щодо вилучення земельних ділянок, що перебувають у користуванні іншої особи.

Посилаючись на те, що така підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачена частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ОСОБА_1 просив визнати неправомірним та скасувати рішення Х1Х сесії УП скликання Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 20 червня 2018 року № 619-УП.

04 жовтня 2018 року Зарябинська сільська рада Богодухівського району Харківської області подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що за даними погосподарського обліку земельні ділянки, щодо яких позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, перебувають в користуванні іншої особи, а саме - ОСОБА_2 , від якої не надходило заяв про припинення права користування. При цьому діючим законодавством передбачена передача земельних ділянок безоплатно у власність лише один раз.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 08 листопада 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_2 .

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 09 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,2100 га НОМЕР_1 та для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,7900 га, НОМЕР_2, розташовані в межах населеного пункту с. Зарябинка Богодухівського району Харківської області по АДРЕСА_2 , перебувають в користуванні ОСОБА_2 Право користування останньої цими земельними ділянками в установленому законом порядку не припинено.

28 травня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно витлумачив статтю123 ЗК України, якою не передбачена така підстава для відмови в погодженні проекту землеустрою, як неподання погодження щодо вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні іншої особи. Звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував правових позицій, що містяться в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1961/17 та Верховного Суду України від 27 квітня 2018 року у справі № 545/808/17.

Зарябинська сільська рада Богодухівського району Харківської області, третя особа ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Х1Х сесії УП скликання Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 20 червня 2018 року № 619-УП ОСОБА_1 було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (для подальшої безоплатної передачі земельних ділянок у власність) для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,2100 га, розташованої в межах населеного пункту с . Зарябинка Богодухівського району Харківської області по АДРЕСА_3 , та для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,7900 га, розташованої в межах населеного пункту с. Зарябинка Богодухівського району Харківської області по АДРЕСА_2 , оскільки він не подав погодження щодо вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні іншої особи.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилався на неправомірність та незаконність відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки рішення відповідача суперечить земельному законодавству.

Спірні земельні ділянки розташовані по АДРЕСА_2 межах населеного пункту с . Зарябинка Богодухівського району Харківської області .

Частиною шостою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 123 Земельного кодексу України та пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №677, визначено випадки, за яких розробка проекту відведення не вимагається.

Так, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли:

земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;

земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, або передається у користування за договорами оренди, сервітуту, сеперфіцію, емфітевзису без зміни її меж та цільового призначення;

земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

В таких випадках достатньо розробляти технічну документацію із землеустрою.

Частиною третьою статті 123 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіаьних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що розташовані АДРЕСА_2 перебувають у користуванні матері позивача ОСОБА_2 , що підтверджується даними погосподарського обліку та не заперечується сторонами.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи та вищевказаних норм матеріального права, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що статтею 123 ЗК України не передбачена така підстава для відмови в погодженні проекту землеустрою, як неподання погодження щодо вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні іншої особи, на висновки суду не впливають, з огляду на те, що право користування матері позивача спірними земельними ділянками не припинено в установленому законом порядку.

Посилання в апеляційній скарзі на правові позиції, що містяться в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1961/17 та в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2018 року у справі № 545/808/17, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці постанови стосуються інших фактичних обставин справи, які є відмінними від правовідносин, що склались між сторонами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 09 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2019 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

О.Ю.Тичкова