Постанова

від 26.03.2021 по справі 613/1207/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 березня 2021 року

м. Київ

справа № 613/1207/18

провадження № 61-20241св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Зарябинська сільська рада Богодухівського району Харківської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богодухівського району Харківської області від 09 квітня 2019 року у складі судді Уварової Ю. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області (далі - Зарябинська сільська рада) про визнання неправомірним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою.

Позов обгрунтований тим, що рішенням ХІХ сесії VII скликання Зарябинської сільської ради від 20 червня 2018 року № 619-VII йому відмовлено в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (для подальшої безоплатної їх передачі у власність) для ведення особистого селянського господарства: орієнтовною площею 0,2100 га, розташованих в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 та орієнтовною площею 0,7900 га, розташованої в межах цього ж населеного пункту за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки він не подав погодження щодо вилучення земельних ділянок, що перебувають у користуванні іншої особи.

Така підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою не передбачена частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

ОСОБА_1 просив визнати неправомірним та скасувати рішення ХІХ сесії VII скликання Зарябинської сільської ради від 20 червня 2018 року № 619- VII .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 09 квітня 2019 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства: орієнтовною площею 0,2100 га, в„– 16 та орієнтовною площею 0,7900 га, АДРЕСА_2 , перебувають в користуванні ОСОБА_2 , право користування цими земельними ділянками якої в установленому законом порядку не припинено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції здійснив помилкове тлумачення норм права, що регулюють спірні правовідносини, не врахував правових висновків, викладених у постановах касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у спорах, що виникли в аналогічних правовідносинах, не вказав мотивів, якими він керувався, відступаючи від цих висновків.

Оскаржуючи спірне рішення Зарябинської сільської ради, позивач, як на підставу позову посилався на незаконність відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що спір виник у зв`язку із реалізацією громадянином права на отримання земельних ділянок безоплатно у власність, в межах норм безоплатної приватизації, проте, суд не з`ясував змісту норм, якими регулюється порядок безоплатної приватизації.

Суди не застосували до спірних правовідносин статтю 118 ЗК України, не звернули уваги, що підстава відмови в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою, не передбачена законодавством. Водночас суд застосовав до спірних правовідносин Постанову Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, яка втратила чинність 21 березня 2013 року.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням ХІХ сесії VII скликання Зарябинської сільської ради від 20 червня 2018 року № 619- VII ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (для подальшої безоплатної їх передачі у власність) для ведення особистого селянського господарства: орієнтовною площею 0,2100 га, розташованої в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 та орієнтовною площею 0,7900 га, розташованої в межах цього населеного пункту за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки він не подав погодження щодо вилучення земельних ділянок, що перебувають у користуванні іншої особи.

Земельні ділянки АДРЕСА_1 перебувають у користуванні матері позивача ОСОБА_2 , що підтверджується даними погосподарського обліку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що спірні земельні ділянки, перебувають в користуванні його матері ОСОБА_2 і він має намір їх приватизувати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права, позивач має майновий інтерес щодо конкретного об`єкта нерухомого майна - земельних ділянок, які перебувають в користуванні іншої фізичної особи, право якої щодо цих земельних ділянок не припинено у встановленому законом порядку.

З такими висновками погоджується й Верховний Суд.

З матеріалів справи відомо, що згідно із ситуаційними схемами проєкти землеустрою щодо відведення та передання у власність ОСОБА_2 земельних ділянок виконані у 2014 році на підставі рішення Зарябинської сільської ради, відповідно до яких у ОСОБА_2 перебувають земельні ділянки: загальною площею 0,2062 га, кадастровий номер: 6320883001:00:001, АДРЕСА_1 , а також, загальною площею 0,7938 га, S = 0,7938 га, P = 378,59 м, АДРЕСА_2 (а. с. 20, 21).

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються

у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом в частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п`ята статті 116 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста статті 118 ЗК України).

За змістом зазначеної норми лише відмова землекористувача від права користування земельною ділянкою не дає підстав стверджувати, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проєкту землеустрою, оскільки закон визначає умови для затвердження проєкту землеустрою. Дозвіл на розроблення проєкту землеустрою може бути наданий на вільну земельну ділянку.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне тлумачення судами попередніх інстанцій статті 118 ЗК України, оскільки у справі, яка переглядається, спірні земельні ділянки перебувають у користуванні іншої фізичної особи (матері позивача).

Відповідно до пункту а) частини першої статті 141 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Згідно зі статтею 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, а власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Суди дійшли обгрунтованого висновку, що відповідно до закону право ОСОБА_2 на земельні ділянки не припинено, а саме у спосіб прийняття рішення власником земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги, що суди не взяли до уваги висновки, викладені у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2019 року справа № 360/2334/17, від 26 лютого 2019 року справі № 802/721/18-а, від 26 лютого 2019 року у справі № 826/5737/16, є безпідставними, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини. Подання ОСОБА_2 заяви від 18 травня 2018 року не свідчить про припинення її права на спірні земельні ділянки.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди із ухваленими у справі судовими рішеннями, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богодухівського району Харківської області від 09 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко