Постанова

від 16.04.2019 по справі 918/644/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Справа № 918/644/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Теперика О.В. - адвоката, посвідчення №1133 від 07.11.2014

відповідача: Іваницької Н.О.- адвоката, посвідчення №64 від 04.11.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес ЛДЛ" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 29.01.19р. суддею Бережнюк В.В. у м. Рівному о 13:36 год, повний текст складено 04.02.2019 року у справі №918/644/18

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес ЛДЛ"

про зобов'язання повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес ЛДЛ", в якому просить суд зобов'язати відповідача повернути у робочому стані гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір оренди приладів (техзасобів) №16-2012 від 17.12.2012 р., за яким відповідач отримав у оренду майно від позивача. Після закінчення строку дії цього Договору відповідачем було повернуто не все майно, що перебувало у оренді. А саме, не повернуто гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011. Як стверджує позивач, ним вживалися заходи щодо звернення до відповідача із вимогами повернути згаданий гальмівний стенд. Однак, виявилося що останній розукомплектований. Відтак, ТзОВ "Гермес ЛДЛ" не повернуло у робочому стані гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011 позивачу. Вказане слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору 2868,41 грн., витрати на пересилку позову з додатками відповідачу та витрат на правову допомогу адвоката 10000,00 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.01.2019 року у справі №918/644/18 позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес ЛДЛ" повернути Товариству з додатковою відповідальністю "Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс" у робочому стані гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес ЛДЛ" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс" - 2 868 грн. 41 коп. витрат по оплаті судового збору, 20,00 грн. витрат на пересилку позову з додатками, 10 000 грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 759, 785 ЦК України, ст.ст. 193, 283 ГК України, договір оренди від 17.12.2012р. №16-2012 вказав, що відповідач не обґрунтував підстав та причин (форс-мажорних обставин тощо), що не залежали від його волі та перешкоджали повернути позивачу спірний прилад у робочому стані. Усі покликання відповідача на обставини, якими він заперечує позовні вимоги, не спростовують того факту, що ТзОВ "Гермес ЛДЛ" порушив умови укладеного Договору від 17.12.2012 р. в частині повернення у справному стані роликового гальмівного стенду для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011. Відтак, відповідач не звільняється від обов'язку повернути спірний прилад Товариству з додатковою відповідальністю "Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс" у робочому стані. А тому, прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того, з посилання на ст.ст.123, 126, 129, 163 ГПК України, п. 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , п. 1 ст. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , рішення Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"" та рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97, постанову Пленуму Вищого господарського суду України ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 прийшов до висновку, що сплачені Товариством з додатковою відповідальністю "Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс" 10 000,00 грн. Адвокатському об'єднанню "Юридична компанія "РАМ" за надання професійної правничої допомоги підлягають відшкодуванню за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес ЛДЛ".

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 29.01.2019 року у справі №918/644/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вважає, що зазначене рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права, а також невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Вказує, що при дослідженні договору оренди приладів (техзасобів) віл 17.12.2012р. №16-2012 та при винесенні оскарженого рішення суд не врахував положення розділу 5 договору Форс - мажор .

Так, форс - мажорними обставинами скаржник вважає ухвалу судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Жуковської О.Ю. від 21 грудня 2016 року в рамках кримінального провадження №12015180040000704 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 192 КК України, згідно якої було накладено арешт на роликовий гальмівний стенд BED 3504 NSC і залишено його на відповідальне зберігання Товариства-2 (на той момент ще діяв вказаний вище Договір), в особі директора Левицького Дмитра Леонідовича; копію повідомлення з Дубенського ВП ГУМП в Рівненській області по факту не виконання вказаної вище ухвали суду за моїм повідомленням від 19 червня 2017 року, по факту якого було направлено слідчо-оперативну групу, якою зібрано необхідні матеріали, які в подальшому було долучено до матеріалів кримінального провадження №12015180040000704; ухвалу судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Жуковської О.Ю. від 04 липня 2017 року про зняття арешту на роликовий гальмівний стенд BED 3504 NSC, копію якої надавав сам представник позивача; ухвалу судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Жуковської О.Ю. від 20 вересня 2018 року про закриття вищевказаного кримінального провадження, яка набрала законної сили 04.10.2018р.

На думку скаржника, суд першої інстанції, не врахував жодного із вище перелічених документів, а тому прийшов до неправильного висновку щодо не обґрунтованості відповідачем підстав та причин (форс-мажорних обставин тощо), що не залежали від його волі та перешкоджали повернути позивачу спірний прилад у робочому стані.

Звертає увагу, що саме вище перелічені обставини призвели до того, що з січня 2017 року і по сьогоднішній день скаржник не мав жодної можливості не лише використовувати роликовий гальмівний стенд BED 3504 NSC, а й взагалі будь-якого доступу до нього та приміщення, в якому він знаходився і як наслідок, саме тому не мало змоги передати згідно акту прийому-передачі відповідні техзасоби по договору.

Крім того, зауважує, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що юридичні адреси позивача та відповідача співпадають - 35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Грушевського, 117А та не враховано і той факт, що роликовий гальмівний стенд BED 3504 NSC це вмонтований прилад, останній фактично передався по договору в користування відповідачу, але завжди залишався в приміщенні позивача, адже просто не міг бути переміщений в інше місце (приміщення чи будівлю). А тому вважає, що суд мав критично віднестися до викладених у позовній заяві твердженнях щодо знаходження роликового гальмівного стенду за адресою, яка і є юридичною адресою відповідача по справі , а також щодо обґрунтованості самих позовних вимог про повернення роликового гальмівного стенду для легкових та вантажних автомобілей BED 3504 NSC №146011.

Також, на думку скаржника, позивач не вірно визначив предмет позовних вимог, адже роликовий гальмівний стенд перебував і перебуває до сьогодні у його володінні, а тому вважає, що позовна вимога про зобов'язання повернення мала б звучати про зобов'язання приведення у справний (робочий) стан , як наслідок обов'язку позивача довести такий факт несправності, на що суд першої інстанції також не звернув увагу.

Зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги та не викладено у рішенні серед досліджених доказів показання свідків Михайлова Леоніда Андрійовича та Левицького Дмитра Леонідовича, які долучались до матеріалів справи разом із відзивом на позовну заяву, які підтверджують факт блокування позивачем доступу до роликового гальмівного стенду для легкових та вантажних автомобілей BED 3 504 NSC №146011 відповідача з січня 2017 року. Крім того, виклали у своїх заявах відомості про те, що неодноразово бачили як вказаний стенд використовувався позивачем по справі в подальшому згідно його функціонального призначення.

На думку скаржника, в суді першої інстанції, вони повністю довели, що порушення зобов'язання сталося внаслідок випадку і що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання (намагались зобов'язати позивача виконати ухвалу суду про накладення арешту на стенд, надсилали листи щодо передачі техзасобів, одразу після закриття кримінального провадження підписали акт прийому-передачі приладів, надали пояснюючу записку щодо несправності роликового гальмівного стенду).

Звертає увагу, що доказом того, що вказаний роликовий гальмівний стенд перебував в робочому та комплектному стані ще на березень 2017 року (з січня 2017 року і по сьогодні відповідач не мав до нього доступу), є висновок товарознавчої експертизи від 30.03.2017р., проведеної в рамках вищезгаданого кримінального провадження. Проте, судом першої інстанції не було враховано вищезазначений висновок, як доказ того, що відповідач не мав змоги виконати відповідні зобов'язання по договору, та що саме з вини самого позивача на момент підписання акту прийому-передачі (10.11.2017) відбулась розукомплектованість роликового гальмівного стенду.

Крім того, звертає увагу, що ціна позову, як наслідок визначений розмір судового збору, зазначений позивачем, та визначений у рішенні суду, не відповідає дійсній вартості спірного майна, тобто роликового гальмівного стенду для легкових та вантажних автомобілей BED 3504 NSC № 146011, адже за основу такої ціни судом бралася до уваги видаткова накладна №РН-181 від 02.12.2010, в якій зазначено вартість стенду на момент його купівлі. Вважає, що позивач зобов'язаний був провести відповідну експертну оцінку для визначення дійсної вартості стенду на момент подання позову в суд з врахуванням його амортизації.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого звертає увагу суду, що відповідач вводить в оману суд щодо наявності обставин, як він вважає, що звільняють його від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань, оскільки жодна з обставин, що наведена в пункті 5.1 договору оренди приладів (техзасобів) від 17.01.2012 року, не мала місця під час дії даного договору.

Вказує, що на адресу позивача не надходило жодних повідомлень від відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, внаслідок яких, як він стверджує, не повернув у робочому стані гальмівний стенд. 10.10.2017 року на адресу позивача надійшов лист за вих. №57 від 25.12.2016 року від відповідача з пропозицією щодо продовження строку дії договору, проте на поштовому конверті, яким було надіслано вказаного листа вказана дата - 30.09.2017 року.

Зауважує, що дійсно відповідно до ухвали слідчого судді Дубенського міськрайонного суду було накладено арешт на майно, а саме на гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011. Так, в ухвалі суду вказано, що даний стенд знаходиться на зберіганні ТОВ Гермес ЛДЛ , що розташовано за адресою вул. Грушевського, 117А м. Дубно, директором якого і був директор цього товариства - Левицький Д.Л., він же і був ініціатором даного клопотання про накладення арешту, та передання його на відповідальне зберігання.

Проте, незважаючи на існування зобов'язань за договором оренди та ухвали слідчого судді, Левицький Д.Л. не забезпечив збереження такого майна, а фактично сам розукомплектував такий стенд, провівши механічне пошкодження з'єднувальних кабелів блоку управління, демонтував його та вивіз за межі території підприємства.

Твердження відповідача про те, що позивач продовжував користуватись роликовим гальмівним стендом не відповідає дійсності, оскільки такий стенд знаходився у неробочому стані, і відповідно, не був повернутий орендодавцю.

Звертає увагу, що прилади, які передавались на умовах оренди, являлись рухомим майном, одночасно цим договором не було визначено місцезнаходження цього майна. Обов'язок щодо збереження орендованого майна покладається на орендаря.

Таким чином, відповідач намагається ввести в оману суд щодо пошкодження роликового гальмівного стенду для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №14601 безпосередньо орендодавцем.

Крім того, зауважує, що свідки Михайлов Л.А, та Левицький Д.Л. (директор ТОВ Гермес ЛДЛ ), які надали письмові заяви свідків в порядку статті 88 ГПК України, жодного разу не з'являлись в судове засідання у даній справі, з огляду на це суд правомірно не брав до уваги їхні показання, як докази у даній справі.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем було обрано позовну вимогу, вважаю, що вони не заслуговують на увагу, оскільки статтею 16 ЦК України чітко визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Водночас, право на судовий захист гарантується кожному відповідно до положень Конституції України.

Позивач вважає, що вірно визначив ціну позову, і як наслідок і визначив суму судового збору яка підлягає сплаті .

Крім того, позивач в ході досудового врегулювання спору неодноразово звертався до відповідача з відповідними претензіями, у яких пропонував добровільно вирішити даний спір без звернення до суду, з огляду на те, що з останнього будуть стягнуті додаткові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, так і витрат на професійну правничу допомогу, проте відповідач залишив такі вимоги без задоволення.

Просить відмовити в задоволені апеляційної скарги ТОВ Гермес ЛДЛ .

У судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 29.01.2019 року у справі №918/644/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з підстав викладених у відзиві та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в задоволені апеляційної скарги ТОВ Гермес ЛДЛ .

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.12.2012 року між ВАТ спец АТП "Дубноагропромтранс" (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс") - орендодавець, та ТзОВ "Гермес ЛДЛ" - орендар, було укладено договір оренди приладів (техзасобів) №16-2012 (т.1 а.с. 13-15). Відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язується надати у тимчасове користування, а орендар прийняти, оплатити користування й вчасно повернути техзасоби в справному стані з урахуванням нормального зношування відповідно до номенклатури, прикладеної до даного договору, що є його невід'ємною частиною, супроводжуваною технічною документацією.

Згідно із п. 2.3. договору техзасоби надаються на строк 1 (один) рік. Орендар вправі продовжити строк оренди на 1 рік, про що він зобов'язаний повідомити орендодавця не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку оренди.

За умовами пункту 2.14. договору - при поверненні техзасобів здійснюється перевірка комплектності й технічний огляд у присутності представника орендаря. У випадку некомплектності або несправності техзасобів складається двосторонній акт, що служить підставою для пред'явлення претензій. Якщо орендар відмовився підписувати акт, про це робиться відповідна оцінка у акті, що складається за участю компетентного представника незалежної організації.

Також сторонами підписаний додаток №1 до договору, у якому наведений перелік майна, що передається у оренду: газоаналізатор "Автотест-02.02.П" інв.№16148, димомір Мета - 01МП 0.1. інв.№15131, Секундомір електронний HS 43-001, інв. №21, Люфтомір ЛД 101 інв.№811250, Фотометр цифровий "Тензор- 26" інв.024, термометр цифровий ТТ-Ц016 інв.№08.023, ключ динамометричний тип 6474470 інв.№325228, ключ динамометричний тип М5 ANAA2470 інв.380541, прилад для вимірювання світло пропускання скла "ЛЮКС" ИС-2 інв.№812155, динанометр ДА-500 інв.№2809045363, шумомір ВШВ-003-М2/М-101 інв№4150/1584, гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011. (т.1 а.с. 16)

17 грудня 2012 року сторони підписали акт прийому-передачі, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв прилади (техзасоби). Також сторонами погоджено, що прилади сторонами оглянуто і перевірено. Прилади є придатними для використання за призначенням. Інші зауваження сторін відсутні. (т.1 а.с. 17)

Як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, що упродовж наступних років ТзОВ "Гермес ЛДЛ" використовував техзасоби згідно умов укладеного договору, своєчасно сплачував орендні платежі. Доказом цього слугують наявні у справі копії платіжних доручень про здійснену орендну плату відповідачем за техзасоби позивачу (т.1 а.с. 55-78).

У подальшому, на 2017 рік договір від 17.12.2012 р. продовжений не був. Так, на адресу відповідача було надіслано відповідне попередження за вих.№1 від 05.01.2017 р. щодо повернення орендованого майна. (т.1 а.с. 18-19)

Також, позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами щодо повернення орендованого майна (т.1 а.с. 20-21, 23-25).

У відповідь на дані вимоги керівник ТзОВ "Гермес ЛДЛ" звернувся із листом від 27.09.2017 р. №18 про необхідність направлення зі сторони позивача уповноваженого представника Товариства з додатковою відповідальністю "Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс" для перевірки справності і комплектності техзасобів та складення відповідного акту прийому-передачі майна ( т1 а.с. 26).

У матеріалах справи наявні листи, якими позивач та відповідач обмінювалися з приводу повернення орендованого майна (т.1 а.с. 18-31).

10 листопада 2017 року між сторонами підписаний акт приймання-передачі, згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв наступні прилади (техзасоби): газоаналізатор "Автотест-02.02.П" інв.№16148, Секундомір електронний HS 43-001, інв. №21, Люфтомір ЛД 101 інв.№811250, Фотометр цифровий "Тензор- 26" інв.024, термометр цифровий ТТ-Ц016 інв.№08.023, ключ динамометричний тип 6474470 інв.№325228, ключ динамометричний тип М5 ANAA2470 інв.380541, прилад для вимірювання світло пропускання скла "ЛЮКС" ИС-2 інв.№812155, динанометр ДА-500 інв.№2809045363, шумомір ВШВ-003-М2/М-101 інв№4150/1584, димомір Мета - 01МП 0.1. інв.№15131. (т.1 а.с. 32)

Також 10.11.2017 р. сторонами підписаний акт про виявлені недоліки при прийманні-передачі майна згідно договору №16-2012 від 17.12.2012 р.. Так, позивач та відповідач зафіксували, що під час приймання-передачі приладів (техзасобів) згідно договору було виявлено, що роликовий гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011 - розукомплектований - відсутній силовий шкаф, прилад знаходиться у неробочому стані - пошкоджені силові та з'єднувальні кабелі. Акт підписаний зі сторони орендодавця комісією: Козачук В.В., Мельниченко О.Й., Чорнієвич Б.С.; зі сторони орендаря: Левицьким Д.Л.. (т. 1 а.с. 33)

У зв'язку із даною обставиною керівник Товариства з додатковою відповідальністю "Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс" звернувся до керівника ТзОВ "Гермес ЛДЛ" із листом №22 від 10.11.2017 р., у якому виклав вимогу укомплектувати та привести роликовий гальмівний стенд у робочий стан, після чого передати орендодавцю по акту прийому-передачі. Лист отримав керівник ТзОВ "Гермес ЛДЛ" Левицький Д.Л. 11.11.2017 р., про що у ньому міститься відмітка (т.1 а.с. 34).

Оскільки роликовий гальмівний стенд позивачу відповідачем повернутий не був, Товариство з додатковою відповідальністю "Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс" звернувся до господарського суду із даним позовом про зобов'язання ТзОВ "Гермес ЛДЛ" повернути згадане майно.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними 17.12.2012р. договору оренди приладів (техзасобів) №16-2012.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, договір оренди приладів (техзасобів) №16-2012 від 17.12.2012 р. припинив свою дію, оскільки не був продовжений на 2017 рік за бажанням орендодавця.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Так, договором оренди приладів (техзасобів) №16-2012 було обумовлено, що Орендар зобов'язаний, зокрема, вчасно повернути техзасоби у справному стані з урахуванням нормального зношування відповідно до номенклатури, прикладеної до договору.

Як убачається із матеріалів справи, зокрема, з акту приймання-передачі, що Орендар передав, а Орендодавець прийняв після закінчення строку оренди наступні прилади (техзасоби): газоаналізатор "Автотест-02.02.П" інв.№16148, Секундомір електронний HS 43-001, інв. №21, Люфтомір ЛД 101 інв.№811250, Фотометр цифровий "Тензор- 26" інв.024, - термометр цифровий ТТ-Ц016 інв.№08.023, ключ динамометричний тип 6474470 інв.№325228, ключ динамометричний тип М5 ANAA2470 інв.380541, прилад для вимірювання світло пропускання скла "ЛЮКС" ИС-2 інв.№812155, динанометр ДА-500 інв.№2809045363, шумомір ВШВ-003-М2/М-101 інв№4150/1584, димомір Мета - 01МП 0.1. інв.№15131.

При цьому, 10.11.2017 р. у акті про виявлені недоліки при прийманні - передачі майна згідно договору 16-2012 від 17.12.2012 року, сторони зафіксували, що під час приймання-передачі приладів (техзасобів) згідно договору оренди 16-2012 від 17.12.2012 року комісією орендодавця у складі: Козачука В.В., Мельниченко О.Й., Чорнієвича Б.С. було виявлено, що роликовий гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011 - розукомплектований - відсутній силовий шкаф та знаходиться у неробочому стані - пошкоджені силові та з'єднувальні кабелі.

Із наявного у матеріалах справи листа №22 від 10.11.2017 року убачається, що позивач звертався до відповідача із проханням привести у робочий стан роликовий гальмівний стенд та передати його орендодавцю.(т. 1 а.с. 31)

Таким чином, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення у робочому справному стані роликового гальмівного стенду для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011.

При цьому, як у суді першої так і у суді апеляційної інстанції відповідач вказує на виникнення форс - мажорних обставин, які відповідно до п. 5 договору оренди 16-2012 від 17.12.2012 року звільняють останнього від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Як вказувалося вище, форс - мажорними обставинами відповідач зазначає:

- ухвалу судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Жуковської О.Ю. від 21 грудня 2016 року в рамках кримінального провадження №12015180040000704 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 192 КК України, згідно якої було накладено арешт на роликовий гальмівний стенд BED 3504 NSC і залишено його на відповідальне зберігання відповідача (на той момент ще діяв вказаний вище Договір), в особі директора Левицького Дмитра Леонідовича;

- копію повідомлення з Дубенського ВП ГУМП в Рівненській області по факту не виконання вказаної вище ухвали суду за повідомленням від 19 червня 2017 року, по факту якого було направлено слідчо-оперативну групу, якою зібрано необхідні матеріали, які в подальшому було долучено до матеріалів кримінального провадження №12015180040000704;

- ухвалу судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Жуковської О.Ю. від 04 липня 2017 року про зняття арешту на роликовий гальмівний стенд BED 3504 NSC, копію якої надавав сам представник позивача;

- ухвалу судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Жуковської О.Ю. від 20 вересня 2018 року про закриття вищевказаного кримінального провадження, яка набрала законної сили 04.10.2018р.

Звертає увагу, що саме вище перелічені обставини призвели до того, що з січня 2017 року і по сьогоднішній день скаржник не мав жодної можливості не лише використовувати роликовий гальмівний стенд BED 3504 NSC, а й взагалі будь-якого доступу до нього та приміщення, в якому він знаходився і як наслідок, саме тому не мало змоги передати згідно акту прийому-передачі відповідні техзасоби по договору.

Колегія суддів зазначає, що вказані документи не можуть слугувати обставинами, що підтверджують форс - мажорні обставини, з огляду на таке.

П.п. 5.1., 5.2. договору сторони визначили, що жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання зобов'язань, обумовлене обставинами, що виникли незалежно від волі й бажання сторін і які не можна передбачити або уникнути, включаючи оголошену або фактичну війну, громадські хвилювання, епідемії, блокаду, ембарго, землетрус, повені, пожежі й інші стихійні лиха. Сторона, що не виконує зобов'язання, повинна надати повідомлення іншій стороні про перешкоду і його вплив на виконання зобов'язань за договором.

Крім того, ст. 617 ЦК України визначено підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання випадок або непереборну силу.

Разом з тим, у ст. 218 ГК України зазначено, що непереборною силою є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, сторона яка зазнала впливу форс-мажору звільняється від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань.

Однак, не всі обставини, які унеможливлюють виконання зобов'язань, можливо віднести до форс-мажору.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що обставинами непереборної сили не вважаються порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести.

Таким чином, сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те що вони є форс-мажорними і, що ці обставини є форс-мажором саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин довести їх надзвичайність та невідворотність.

Крім того, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, у відповідності до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати України № 671/97-ВР від 02 грудня 1997 року (із змінами та доповненнями), шляхом видачі сертифіката.

На необхідність доведення обставин форс-мажору також вказується в Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, яка набула чинності для України 01.02.1991. В статті 79 зазначеної Конвенції більше детально визначено порядок дій сторін щодо звільнення від відповідальності у випадку виникнення форс-мажору.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), із зазначенням компетенції ТПП України та регіональних ТПП, форми заяви, необхідних документів, строків видачі сертифікату тощо, визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).

При цьому, відповідачем до матеріалів справи не надано сертифікату Торгово-промисловою палатою України.

З огляду на викладене, судова колегія зауважує, що обставини на які посилається скаржник не можуть вважатися форс-мажорними обставинами.

Також матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про повідомлення відповідачем позивача про наявність форс-мажорних обставин, внаслідок яких він не міг повернути гальмівний стенд.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості повернути орендоване майно, а саме гальмівний стенд після зняття з нього арешту ухвалою Дубенською міськрайонного суду від 04.07.2017 року.

Посилання скаржника на те, що роликовий гальмівний стенд BED 3504 NSC це вмонтований прилад, що останній фактично передався по договору в користування відповідачу, але завжди залишався в приміщенні позивача, адже просто не міг бути переміщений в інше місце (приміщення чи будівлю), що підтверджується показами свідків не береться судом до уваги, з огляду на таке.

Так, п. 2.10 договору визначено, що орендар зобов'язаний вивезти техзасоби зі складу орендодавця й повернути їх самотужки й за свій рахунок.

У п. 3.3. договору сторони погодили, що при не вивезенні техзасобів протягом 3 х днів після оплати рахунку замовлення анулюється й орендареві вертається отримана плата за оренду.

Також, згідно акту прийому - передачі від 17.12.2012р., підписаного обома сторонами убачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв прилади (техзасоби).

За прострочення надання техзасобів у встановлений замовленням строк орендодавець сплачує орендареві штрафну неустойку в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, а за прострочення понад 10 днів додатково залікову неустойку у розмірі 1% вартості не наданих у строк техзасобів. (п. 4.1 договору).

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те , що договором оренди сторони не визначили місцезнаходження даного майна, а ухвалою Дубенського міськрайонного суду при накладенні арешту на стенд, саме на відповідача було покладено обов'язок зберігання даного майна.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем могли бути вивезені техзасоби, як того вимагали умови договору, що підтверджується матеріалами справи та спростовує позицію відповідача про протилежне.

Щодо залишення судом першої інстанції поза увагою наявні у справі заяви свідків Левицького Д.Л. та Михайлова Л.А., слід вказати наступне.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У ст. 73 ГПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, й інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюють такими засобами: 1) письмовими, речовими й електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Згідно із ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов'язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (ст.89 ГПК України).

За наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини стосовно існування між позивачем та відповідачем орендних правовідносин за договором стосовно передачі орендованого майна, а також стан виконання договору, не можуть встановлюватись на підставі показань свідків, оскільки обставини щодо виникнення між юридичними особами - учасниками спору орендних правовідносин відображені у певних документах, на які учасники спору посилаються в обґрунтування своїх вимог і заперечень, а тому пояснення свідка Михайлова Л.А. та Левицького Д.Л. в контексті спірних правовідносин сторін, не можуть бути прийняті як доказ, оскільки відповідні обставини відображаються у відповідних документах, які і підлягають оцінці судом, що узгоджується з приписами ч. 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що ціна позову, і як наслідок визначений розмір судового збору, зазначений позивачем, та визначений у рішенні суду, не відповідає дійсній вартості спірного майна, слід вказати таке.

Відповідно до ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Згідно із ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

При цьому, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом, перевіряється, зокрема, правильність визначення позивачем ціни позову, що у протилежному випадку тягне за собою залишення позовної заяви без руху.

Разом з тим, матеріали справи не містять ухвали про залишення позовної заяви без руху, з підстав невірного визначення ціни позову, що свідчить про перевірку судом першої інстанції позовної заяви на відповідність вимог ст.ст. 162,164 ГПК України. Таким чином, судова колегія вважає правомірним визначення ціни позову виходячи з вартості гальмівного стенду зазначеного у видатковій накладній, що міститься в матеріалах справи.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції та того факту, що ТзОВ "Гермес ЛДЛ" порушив умови укладеного договору від 17.12.2012 р. в частині повернення у справному стані роликового гальмівного стенду для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011. А отже, відповідач не звільняється від обов'язку повернути спірний прилад Товариству з додатковою відповідальністю "Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс" у робочому стані.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

За наведеного судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позов Товариства з додатковою відповідальністю "Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес ЛДЛ" належить задоволити повністю, та зобов'язати відповідача повернути позивачу у робочому стані гальмівний стенд для легкових та вантажних автомобілів BDE 3504 NSC №146011.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 29.01.2019р. у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес ЛДЛ" на рішення господарського суду Рівненської області від 29.01.19р. у справі №918/644/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 29.01.19р. у справі №918/644/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №918/644/18 повернути до господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "22" квітня 2019 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.