Рішення

від 12.04.2019 по справі 916/2917/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2917/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/2917/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Монолітбуд" (Одеська область, Біляївський район, с. В. Дальник, вул.. Маяцька, 19-А, код ЄДРПОУ 34982564)

до відповідача: Акціонерного товариства "Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул.. Миколи Боровського, 28 "б", код ЄДРПОУ 001311713) в особі Біляївського РЕМ (67600, Одеська область, м. Біляївска, вул. Ген. Плієва, буд. 1)

про скасування рішення про застосування оперативно-господарської санкції

Представники сторін:

від позивача - Павленко А.Л., ордер № 357351, від 17.10.2018;

Павленко Р.А., довіреність № 2, від 18.10.2018;

від відповідача - Клименко Б.В., довіреність № 17, від 22.12.2018;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Монолітбуд" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Одесаобленерго" в особі Біляївського РЕМ про скасування рішення про застосування оперативно-господарської санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність відображення фактичних обставин, що відображені в протоколі №44 від 14.09.2018р., фактичним обставинам проведення засідання комісії 14.09.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2019р. було відкрито провадження по справі №916/2917/18. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2019р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач 21.01.2018р. за вх.ГСОО №1158/19 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

14.09.2018 року комісією з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією Біляївського РЕМ розглядався акт про порушення № 032423 від 28.07.2015 року, в результаті чого було прийняте рішення: Провести перерахунок обсягу та вартості недоврахованої електроенергії по дозволеній потужності згідно договору на поставку електроенергії 46 кВт, з моменту останньої технічної перевірки (26.02.2015р.) .

Обсяг недооблікованої електроенергії визначено 81720 кВт/год, на суму 139950 грн 26 коп. в т.ч. ПДВ. 10.10.2018 року ТОВ ВКФ Монолітбуд отримано копію протоколу №44 від 14.09.2018 року та рахунок-фактуру №1065/А по акту порушення №032423 від 28.07.2015 року.

Позивач вказує, що ТОВ ВКФ Монолітбуд не було повідомлено належним чином про дату та час проведення вказаної експертизи, а також не надано можливості ознайомитись з висновками експертів, що унеможливлює належне реагування на виявлені обставини, а тому ознайомлення з висновками експертиз є обов'язковим. 22.10.2018 року та повторно 29.10.2018 року до Біляївського РЕМ було направлено адвокатський запит, серед іншого, про ознайомлення з матеріалами експертизи засобу обліку (Висновок № 2031/2032 від 30.05.2018 р.) з відповідними супровідними листами та розрахунковими документами щодо сплати вартості проведеної експертизи.

Крім цього, у запиті повідомлялось, що рішення засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, яке оформлено протоколом № 44 від 14.09.2018 року буде оскаржуватись в судовому порядку, а тому запитані документи необхідні для долучення до матеріалів позовної заяви.

Листом від 05.11.2018 рок № 1559 надано відповідь за підписом начальника Біляївського РЕМ про обов'язок адвоката відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк копій документів, при ознайомленні з матеріалами вказаної експертизи.

До вказаної відповіді додано ніким не підписаний, не відповідної форми Расчёт начисления недоучтенной электроэнергии , що не є належним у такому випадку розрахунком кількості недоврахованої електроенергії та її вартості. 14.11.2018 року до AT Одесаобленерго було направлено адвокатський запит про надання можливість саме ознайомитись з матеріалами оригіналу експертизи засобу обліку (Висновок №2031/2032 від 30.05.2018 р.) з відповідними супровідними листами та розрахунковими документами щодо сплати вартості проведеної експертизи.

На останній запит отримано відповідь, з якої вбачається, що копія запитаного висновку експертизи № 2031/2032 від 30.05.2018 р. була надана безпосередньо в Біляївському РЕМ, що взагалі не відповідає дійсності.

Вказані вище документи, а саме розрахунок кількості недоврахованої електроенергії та її вартості до протоколу № 44 від 14.09.2018 року та належним чином засвідчені копії матеріалів експертизи засобу обліку (Висновок №2031/2032 від 30.05.2018 р.) з відповідними супровідними листами та розрахунковими документами щодо сплати вартості проведеної експертизи є складовими та підтвердженням факту порушення порядку застосування оперативно-господарської санкції.

07.12.2018 року до Господарського суду Одеської області згідно п.3 ст.110 ГПК України, представником ТОВ ВКФ Монолітбуд була подана заява про забезпечення доказів до подання позовної заяви, а вказаним судом було постановлена ухвала від 18.12.2018 року про витребування матеріалів експертизи засобу обліку (Висновок № 2031/2032 від 30.05.2018 р.) з відповідними супровідними листами та розрахунками щодо сплати вартості проведеної експертизи з наданням можливості товариству з обмеженою відповідальністю ВКФ Монолітбуд оглянути їх за місцезнаходження AT Одесаобленерго .

Позивач вказує, що неправомірність застосування до ТОВ ВКФ Монолітбуд оперативно- господарської санкції за порушення п.10.2.26, 3.3, 3.31 Правил користування електричною енергією, полягає в невідповідності відображення фактичних обставин, що відображені в протоколі № 44 від 14.09.2018 року, фактичним обставинам проведення засідання комісії 14.09.2018 року.

Так, під час проведення вказаного засідання, з застосуванням представником ТОВ ВКФ Монолітбуд відеозйомки, в період часу запису 00:19:45 - 00:20:00, голова комісії - заступник начальника Біляївського РЕМ Скопенко В.І., з'ясувавши, що для об'єктивного розгляду акту про порушення № 032423 від 28.07.2015 року не достатньо підстав, запропонував зібрати додаткові матеріали по даному факту в службі обліку та додатково повідомити про це представника ( ещё собрать дополнительные материалы по данному факту в службе учета и дополнительно уведомить об этом представителя ), у зв'язку з чим повідомлено про прийняття відповідно проміжного рішення (диск із відеозаписом засідання комісії від 14.09.2018 року додано до позовної заяви).

Проте, замість рішення про визначення терміну та зібрання додаткових матеріалів, комісією у складі голови - заступника начальника РЕМ Скопенко В.І., члени комісії - інженери Бойчук Я.О. та Ягніченко Т.О., було прийняте рішення Провести перерахунок обсягу та вартості недоврахованої електроенергії по дозволеній потужності згідно договору на поставку електроенергії 46 кВт, з моменту останньої технічної перевірки (26.02.2015р.) .

Так, в акті-повідомленні про направлення на експертизу засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) від 11.08.2015 року зазначається, що Споживач Сапожников В.А. запрошується на проведення експертизи ЗВТ, яка буде проводитись за адресою, яка в акті не зазначена, у ВАТ Одесаобленерго , без зазначення дати, з 9:00 до 16:00 кожен вівторок і четвер. Таким чином, Сапожнікову В.А. не повідомлено про дату проведення вказаної експертизи та лише 14.09.2018 року повідомлено про факт проведення експертизи, але вже іншою установою, а саме Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Юрокаріуса (Висновок №2031/2032 від 30.05.2018р.), що вказує на порушення Відповідачем порядку застосування оперативно-господарської санкції щодо Позивача, що є підставою її скасування та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Таким чином, у сукупності викладених фактів, рішення комісії, відображене в протоколі № 44 від 14.09.2018 року у вигляді застосування оперативно-господарської санкції до ТОВ ВКФ Монолітбуд , не відповідає фактичному рішенню, проголошеному на засіданні комісії, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Монолітбуд" звернулась до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Монолітбуд" направлені скасування оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Монолітбуд за рішенням комісії Акціонерного товариства Одесаобленерго в особі Біляївського РЕМ по розгляду акту про порушення правил користування електричною енергією споживачем - юридичною особою від 14 вересня 2018 року, оформленого протоколом від 14 вересня 2018 року №44, вартості недорахованої електроенергії в сумі 139950,26 грн.

При чому підставою відповідного позову стало повідомлення невідповідність оскаржуваного рішення фактичним обставинам засідання комісії 14.09.2018р., що за посиланнями позивача підтверджується диском із відеозаписом засідання комісії від 14.09.2018р.

Як передбачено ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Право на захист - це нормативно врегульована можливість управомоченого суб'єкта застосувати засоби правоохоронного характеру для відновлення порушеного права та застосування передбачених законом методів для припинення дій, завдяки яким право було порушено.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд, водночас, у передбачений порядок із застосуванням певних форм, засобів і способів захисту. Вірно визначені форма, засіб і способи захисту повинні забезпечити не декларативне, а ефективне відновлення прав сторони. Право саме на ефективний юридичний захист задеклароване ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того,

Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Як зазначалось вище, та було підтверджено позивачем в судовому засідання, доказом на підтвердження своїх позовних вимог позивач визначає диск із відеозаписом засідання комісії від 14.09.2018р. В судовому засіданні було досліджений наданий диск та не встановлено обставин невідповідності прийнятого рішення, фактичним обставинами засідання комісії 14.09.2018р.

Крім того, позивач зазначає, що рішення Відповідача, що оформлене протоколом № 44 від 14.09.2018 року взагалі не відповідає реальним обставинам, що мали місце під час засідання комісії та є злочином, що є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018160250000897 за'іст.366 КК України (службове підроблення).

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань Доводи позивача про внесення відомостей, про начеб то вчинений злочин, є насамперед реакцією слідчого на звернення до нього з заявою про вчинення кримінального правопорушення, на думку заявника.

Факт вчинення посадовими особами AT Одесаобленерго кримінального правопорушення, в розумінні ст.75,76 КПК України, може бути встановлений лише вироком суду.

Отже, зазначені обставини позивача належними та допустимими доказами не доведені.

Більш того суд зазначає, що у разі встановлення факту вчинення посадовими особами AT Одесаобленерго кримінального правопорушення (вирок) позивач має право переглянути справу за нововиявленоми обставинами.

З врахуванням відсутності належних та допустимих доказів які б підтверджували факт невідповідності прийнятого рішення, фактичним обставинами засідання комісії 14.09.2018р., на що як на підставу своїх позовних вимог посилається позивач, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Монолітбуд" задоволенню судом не підлягають.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 74 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо скасування оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Монолітбуд за рішенням комісії Акціонерного товариства Одесаобленерго в особі Біляївського РЕМ по розгляду акту про порушення правил користування електричною енергією споживачем - юридичною особою від 14 вересня 2018 року, оформленого протоколом від 14 вересня 2018 року №44, вартості недорахованої електроенергії в сумі 139950,26 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, факту невідповідності прийнятого рішення, фактичним обставинами засідання комісії 14.09.2018р.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Монолітбуд" (Одеська область, Біляївський район, с. В. Дальник, вул.. Маяцька, 19-А, код ЄДРПОУ 34982564) до Акціонерного товариства "Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул.. Миколи Боровського, 28 "б", код ЄДРПОУ 001311713) в особі Біляївського РЕМ (67600, Одеська область, м. Біляївска, вул. Ген. Плієва, буд. 1) - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Монолітбуд" (Одеська область, Біляївський район, с. В. Дальник, вул.. Маяцька, 19-А, код ЄДРПОУ 34982564).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 квітня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна