Рішення

від 16.04.2019 по справі 923/70/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 року Справа № 923/70/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. за участю секретаря судових засідань Зуденко Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємця Калусовського Артема Сергійовича (м. Херсон),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський науково-дослідний інститут судових експертиз" (м. Херсон),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління комунальної власності Херсонської міської ради (м. Херсон),

про стягнення заборгованості в сумі 75962,06 грн. за договором оренди,

за участю представників:

позивача - Калусовський А.С.;

відповідача - Антонішак О.В.;

третьої особи - не прибув.

Фізична особа-підприємець Калусовський Артем Сергійович 29.01.18 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський науково-дослідний інститут судових експертиз", третя особа Управління комунальної власності Херсонської міської ради, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.08.18 (аркуші справи 186-187, том справи 1) про стягнення 56938грн.65коп. основного боргу, 3967грн.33коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 6656грн.58коп. з урахуванням 3% річних, 8399грн.50коп. пені, за договором оренди комунального майна міської територіальної громади від 25.10.2013.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.03.2018 відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 рішення Господарського суду Херсонської області від 13.03.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2018 касаційну скаргу ФОП Калусовського Артема Сергійовича задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 та рішення Господарського суду Херсонської області від 13.03.2018 у справі № 923/70/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи від 21.08.2018 справу передано для нового розгляду судді Задорожній Н.О.

Ухвалою від 23.08.2018р. справу прийнято до провадження суддею Задорожною Н.О., ухвалено про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

У зв'язку із опублікуванням на офіційному сайті Вищої ради правосуддя повідомлення про звільнення судді Задорожної Н.О. у відставку підготовче засідання, призначене на 22.11.2018р. не відбулось.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Херсонської області № 434 від 23.11.2018 р. у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення про звільнення судді Задорожної Н.О. у відставку справу призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2018р. справу розподілено судді Павленко Н.А.

Ухвалою суду від 27.11.2018 (суддя Павленко Н.А.) прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 26.02.2019 року підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи призначено по суті.

У зв'язку з перебуванням судді Павленко Н.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Цим розподілом 19.03.2019 року справу розподілено судді Гридасову Ю.В.

Ухвалою по справі від 20.03.19 прийнято справу до провадження суддею Гридасовим Ю.В., призначено справу до повторного судового розгляду по суті у судовому засіданні 04.04.19 о 10 годині 00 хвилин.

Розгляд справи у судовому засіданні відкладався з 04.04.19 до 10 години 00 хвилин 16.04.19, відповідна ухвала суду занесена до протоколу судового засідання від 04.04.19.

У судовому засіданні 16.04.19 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив посилається на наступні обставини:

з 22 червня 2016 року Позивач є правонаступником орендодавця за договором від 25.10.2013, оскільки з цього часу є власником орендованого майна, а тому, на думку Позивача, всі орендні платежі з червня 2016 року від орендаря приміщення за вказаним договором мають надходити саме до нового власника майна, яким і є Позивач;

оскільки орендар (Відповідач) відмовляється в добровільному порядку від перерахування коштів Позивачу, останній звернувся до суду за стягненням заборгованості з орендної плати за період з червня 2016 року по січень 2018 року, пені згідно з пунктом 3.4 Договору та, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, інфляційних втрат і 3% річних;

перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму, новий власник речі набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав, тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму;

частиною 5 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди;

на думку Позивача, посилання Відповідача на неможливість автоматичного переходу прав та обов'язків орендодавця за договором оренди є таким, що не узгоджується та не відповідає приписам статті 770 ЦК України та частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

факт надання доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні , як стверджує Позивач, є листування з Відповідачем (листом від 15.08,2017 року Відповідача повідомлено про банківські реквізити ПП Калусовського A.C. для сплати орендної плати, надано розрахунок орендної плати з врахуванням інфляції (п.п. 3.2. Договору) у відповідності до умов договору оренди, надано докази переходу права власності на об'єкт оренди, листом від 27.08.2017 року Відповідач відмовився від сплати орендної плати);

факт обізнаності Відповідача про перехід права власності (значно раніше за офіційне повідомлення Позивачем) підтверджується в позовної заяві, поданій Відповідачем до Господарського суду Херсонської області в 2016 році, про що також було зазначено в позовній заяві: Про перехід права власності Відповідачу відомо принаймні з 01.09.2016 року, про що свідчить позовна заява Відповідача "до Господарського суду Херсонської області в справі 923/764/16 (факт переходу права власності підтверджено відповідачем у тексті) ;

усі санкції, пов'язані з несвоєчасною сплатою орендної плати (за ст. 625 ЦК України) розраховані в позовній заяві саме з моменту офіційного повідомлення боржника про зміну власника орендованого майна з усіма необхідними реквізитами та документами для здійснення оплат - з 8-го місяця 2017 року а ні з моменту самого переходу права власності - 22.06.2016 року;

на думку Позивача, державна реєстрація права користування за Договором оренди здійснена належним чином.

Представник позивача під час судового розгляду справи по суті (у вступному та заключному слові) підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на наступні обставини:

на думку Відповідача, Позивачем не доведено, що він є правонаступником Третьої особи, і оскільки нежитлові приміщення після їх реалізації державним виконавцем вже не є комунальним майном, а набули статусу приватного майна, тому положення частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути застосовані у даних правовідносинах;

крім того, як стверджує Відповідач, Позивачем не надано доказів укладення з Відповідачем договору оренди нерухомого майна в порядку, визначеному цивільним законодавством України, а тому правові підстави для стягнення заявленої в позові суми не виникли;

також, Відповідач посилається на власний лист від 27.08.17 яким Позивача повідомлено про припинення зазначеного Договору оренди з 04.01.16 в результаті проведення електронних торгів і продажу об'єкта оренди;

на думку Відповідача, Позивач не надав орендарю доказів прав нового кредитора, у відповідності до вимог ст. 514-516 ЦК України, що давало Відповідачу право не виконувати зобов'язання за договором перед новим кредитором, відповідно до ст. 517 ЦК України;

як стверджує Відповідач, Позивач не дотримався порядку державної реєстрації речового права - права користування.

Представник відповідача під час судового розгляду справи по суті (у вступному та заключному слові) заперечував проти позовних вимог та аргументів позивача, викладених у відповіді на відзив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не скористалась своїм правом на участь у судовому розгляду справи по суті у судове засідання не прибула, надіславши заяву про розгляд справи без її участі.

У письмових поясненнях третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Позивачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

29.01.18 позовна заява;

06.02.18 заява про залучення документів;

27.08.18 заява про збільшення позовних вимог;

22.101.8 заява про ознайомлення з матеріалами справи;

14.01.19 відповідь на відзив.

Відповідачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

19.02.18 клопотання про відкладення розгляду справи;

22.02.18 відзив;

14.09.18 відзив;

20.09.18 заява про ознайомлення з матеріалами справи;

24.09.18 заява про приєднання доказів до матеріалів справи;

12.10.18 пояснення на заяву про збільшення розміру позовних вимог;

19.12.18 відзив;

25.02.19 клопотання про проведення підготовчого судового засідання за відсутності представника відповідача та щодо призначення справи до судового розгляду по суті;

01.04.19 клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

Третьою особою під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

15.02.19 пояснення;

02.04.19 заява про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Заслухавши вступне та заключне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в судовому засіданні докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (надалі за текстом рішення - Третя особа, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонський науково-дослідний інститут судових експертиз" (надалі за текстом рішення - Відповідач, Орендар) 25.10.2013 укладено договір оренди комунального майна міської територіальної громади, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування окремо розташовані будівлі, які знаходяться в місті Херсоні, вул. 28 Армії, 6, літ. "Б", "В", "Г" строком з 25.10.2013 до 24.10.2018 (надалі за текстом рішення - Договір).

Відповідно до свідоцтва про право власності № 398 від 22.06.2016 право власності на нежилі приміщення будівель літ. "Б", "В", "Г" по вул. 28 Армії, 6, в місті Херсоні, загальною площею 87,1 м 2 зареєстровано за Позивачем.

Позивач звертався до Відповідача з листом, в якому запропонував останньому сплатити на його рахунок прострочену орендну плату відповідно до договору оренди від 25.10.2013 за період з червня 2016 року по серпень 2017 року в зв'язку з тим, що Позивач є правонаступником Третьої особи за вказаним договором. Проте Відповідач, пославшись на те, що договір оренди від 25.10.2013 є припиненим з 04.01.2016 в силу проведення електронних торгів і продажу (приватизації) об'єкта оренди, запропонував Позивачу визнати відсутність будь-яких вимог до нього.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Позивача до Господарського суду Херсонської області з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський науково-дослідний інститут судових експертиз", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.08.18 (аркуші справи 186-187, том справи 1) про стягнення 56938грн.65коп. основного боргу, 3967грн.33коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 6656грн.58коп. з урахуванням 3% річних, 8399грн.50коп. пені, за вказаним Договором оренди комунального майна міської територіальної громади від 25.10.2013.

Аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам Договору та вимогам законодавства.

Аргументи, наведені відповідачем, щодо відсутності підстав для задоволення позову, не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, умовам Договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Договір за своєю правовою природою є правочином, який відповідно до статті 202 ЦК України є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 770 ЦК України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Отже, перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник речі набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму.

В преамбулі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що цей Закон покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Частиною 5 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.

Таким чином, аргументи Відповідача про неможливість автоматичного переходу прав та обов'язків орендодавця за договором оренди є таким, що не узгоджуються та не відповідають приписам статті 770 ЦК України та частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За вказаних обставин, судом не приймаються до уваги посилання Відповідача на те, що до даних правовідносин не підлягають застосуванню норми частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з тих підстав, що в об'єкта оренди за договором від 25.10.2013 змінилась форма власності - з комунальної на приватну.

Крім того, відповідно до умов Договору оренди від 25.10.2013 у останньому відсуттні обмеження щодо застосування до відносин між його сторонами положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в контексті висновку законодавця, викладеного в частині 5 статті 1 зазначеного Закону.

Посилання Відповідача, як на підставу припинення правовідносин сторін за Договором оренди, на власний лист від 27.08.2017, в якому Відповідач зазначає про припинення з 04.01.2016 Договору від 25.10.2013 протирічить положенням частини статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" якими визначено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди;ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Зазначене кореспондується з частиною 2 статтею 291 ГК України.

Відповідно до ст 514 ЦК україни до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Як вірно зазначено Позивачем, факт надання доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні підтверджується листуванням між Позивачем та Відповідачем (листом від 15.08,2017 року Відповідача повідомлено про банківські реквізити ПП Калусовського A.C. для сплати орендної плати, надано розрахунок орендної плати з врахуванням інфляції (п.п. 3.2. Договору) у відповідності до умов договору оренди, надано докази переходу права власності на об'єкт оренди, листом від 27.08.2017 року Відповідач відмовився від сплати орендної плати). Крім того, факт обізнаності Відповідача про перехід права власності (раніше за офіційне повідомлення Позивачем) підтверджується в позовної заяві, поданій Відповідачем до Господарського суду в 2016 році, про що також було зазначено Позивачем в позовній заяві.

Право користування майном у орендаря (Відповідача) ґрунтується на договорі оренди. Це право триває весь час дії договору оренди, незважаючи ні на які обставини, у тому числі на зміну власника, тому державна реєстрація права користування, здійснена при укладанні Договору оренди, не потребувала перереєстрації при зміні власника (Орендаря).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України: "неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання".

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України: "якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Неустойка, інфляційні та 3% річних, пов'язані з несвоєчасною сплатою Відповідачем орендної плати розраховані в позовній заяві з моменту офіційного повідомлення боржника про зміну власника орендованого майна, з усіма необхідними реквізитами та документами для здійснення оплат, з 8-го місяця 2017 року, а не з моменту фактичного переходу права власності до Позивача, з 22.06.2016 року.

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З'ясувавши викладені обставини, дослідивши в судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача.

З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський науково-дослідний інститут судових експертиз" (адреса місцезнаходження: 73003, місто Херсон, вулиця Сенявіна, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 35220108) на користь Приватного підприємця Калусовського Артема Сергійовича (адреса місця проживання чи перебування: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) 56938грн.65коп. основного боргу, 3967грн.33коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 6656грн.58коп. з урахуванням 3% річних, 8399грн.50коп. пені, 1762грн.00коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 2643грн.00коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 3524грн.00коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Дата складання повного рішення 22 квітня 2019 р.

Суддя Ю.В. Гридасов