Рішення

від 25.03.2019 по справі 925/1266/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Черкаси справа № 925/1266/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - адвоката Салюка С.М., відповідача - Пилипас І.Я. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Іскра до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання поновленим договору оренди землі і укладеною додаткової угоди до договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Іскра звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просив суд:

визнати поновленим договір оренди землі, укладений 1 серпня 2013 року між Черкаською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Іскра , предметом якого є земельна ділянка загальною площею 1,8887 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0217 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту (реєстраційною службою Черкаського районного управління юстиції Черкаської області 7 серпня 2013 року здійснено державну реєстрацію права оренди (номер запису про інше речове право 2252614);

визнати укладеною угоду про поновлення договору оренди землі від 1серпня 2013 року (Реєстраційною службою Черкаського районного управління юстиції Черкаської області 7 серпня 2013 року здійснено державну реєстрацію права оренди (номер запису про інше речове право 2252614), в наступній редакції:

Угода

про поновлення договору оренди землі від 1серпня 2013 року,

(7 серпня 2013 року Реєстраційною службою Черкаського РУЮ Черкаської

області здійснено державну реєстрацію іншого речового права,

номер запису 2252614)

м. Черкаси __

---

2018 року

Орендодавець - Головне управління Держгеокадаструу Черкаській області в особі начальника Залоги Ольги Володимирівни, що діє на підставі Положення, з однієї сторони, та Орендар - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ІСКРА в особі генерального директора Кошового Василя Миколайовича, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали угоду про поновлення договору оренди землі від 1серпня 2013 року (далі - Угода), про наступне.

1. Поновити на тих самих умовах та на той самий строк договір оренди землі, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, який укладено 1 серпня 2013 року між Черкаською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ІСКРА (7 серпня 2013 року Реєстраційною службою Черкаського РУЮ Черкаської області здійснено державну реєстрацію іншого речового права, номер запису 2252614)

2. Інші умови Договору зберігають чинність.

3. Угода укладена в трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, що здійснив державну реєстрацію права.

Реквізити сторін

Орендодавець:Орендар: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131 Черкаська область код ЄДРПОУ 39765890Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ІСКРА 19617, с. Байбузи, вул. Центральна, 2А Черкаський район Черкаська область код ЄДРПОУ 03793449

---

О.В. Залога

---

В.М. Кошовий

Позов мотивований тим, що позивач в порядку і строки, визначені частинами 1, 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі , умовами п. 8 договору оренди землі від 01.08.2013 року, повідомив відповідача про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі, проте відповідач незаконно жодну відповідь йому не надав. Разом з тим, після закінчення строку дії договору оренди землі позивач продовжує добросовісно користуватись орендованою земельною ділянкою, відповідач в місячний строк своє заперечення не заявив, тому укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, відповідно до частин 6-8 ст. 33 Закону України Про оренду землі , для нього є обов'язковим. У зв'язку з цим, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , позивач просив суд визнати поновленим договір оренди землі від 01.08.2013 року та визнати укладеною угоду про поновлення договору оренди землі від 01 серпня 2013 року у запропонованій ним редакції.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1266/18 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач - головне управління Держгеокадастру у Черкаській області в особі свого представника 27.12.2018 року подав відзив на позов (вх. № 38450/18, а.с. 68- 71), у якому проти позову заперечував з мотивів безпідставності і необґрунтованості позовних вимог, а саме втрати позивачем переважного права на поновлення договору оренди землі, наявності обґрунтованого заперечення у відповідача на його поновлення та, зокрема, звертав увагу на таке:

на виконання вимог п. 8 Договору орендар звернувся із письмовим повідомлення про намір продовжити дію договору, до повідомлення додав проект відповідної додаткової угоди. Проте, в проекті додаткової угоди орендар запропонував внести зміни до істотних умов договору щодо розміру орендної плати і строку дії договору. З пропозицією позивача відповідач, як орендодавець, не погодився та 24.01.2018 надав зустрічну пропозицію щодо таких умов, однак відповіді від позивача, як орендаря, не отримав. Відтак, сторони не досягли жодної домовленості щодо істотних умов договору, зокрема, і щодо питання поновлення спірного договору;

після закінчення терміну дії договору орендодавець 31.08.2018 року направив орендарю лист із запереченнями про поновлення спірного договору, тому посилання позивача на ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , як на правову підставу для поновлення договору оренди землі, є теж необґрунтованим;

повторне звернення орендаря із пропозицією поновити договір оренди землі від 01.08.2013 року надіслане орендарем 24.09.2018 року, тобто після отримання заперечення орендодавця.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 12.10.2016 року у справі № 6-1282цс16, від 13.04.2016 року у справі № 6-2027цс15, від 23.03.2016 року у справі № 6-146цс16, від 25.02.2015 року у справі № 6-10цс15 та постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 594/37617-ц та від 20.09.2018 року у справі № 384/648/17-ц.

Позивач в особі свого представника подав 10.01.2019 року клопотання в порядку ст. 42 ГПК України про стягнення з відповідача на свою користь витрат на правову допомогу (вх. № 651/19) і відповідь на відзив (вх. № 657/19, а.с. 84-86), у якій спростовував доводи, наведені відповідачем у відзиві та наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, також звернув увагу та те, що протягом 2013-2018 років позивач належним чином виконував договірні обов'язки, сплачував орендну плату, скарг від орендодавця на порушення умов договору не мав.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Також, 10.01.2019 року позивач в особі свого представника подав заяву про забезпечення позову (вх. № 736/19, а.с. 97-103), у якій просив забезпечити позов шляхом заборони відповідачу - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області:

розпоряджатися земельною ділянкою площею 1,8887 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0217 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту (передавати земельну ділянку у власність або у користування для всіх потреб) або її (земельної ділянки) частиною;

здійснювати поділ чи об'єднання земельної ділянки площею 1,8887 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0217 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту;

заборонити Державним кадастровим реєстраторам Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області здійснювати:

поділ або об'єднання земельної ділянки площею 1,8887 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0217 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту;

скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 1,8887 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0217 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту та скасування її кадастрового номера в Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що відповідачем систематично вчиняються дії щодо поділу земельних ділянок, стосовно яких поновлено договори оренди земельної ділянки у судовому порядку, або стосовно яких триває судовий спір, на підтвердження своїх доводів навів судову практику в аналогічних спорах, у зв'язку з чим вважав, що поділ земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, поновити який позивач просить у даному спорі, унеможливить виконання рішення суду у даній справі, у разі можливого задоволення позову.

Ухвалою суду від 15.02.2019 року підготовче провадження закрито, справу № 925/1266/18 призначено до розгляду по суті.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, підтримав і просив суд позов задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнала і просила суд у його задоволенні відмовити повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Згідно з ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

01.08.2013 року Черкаська районна державна адміністрація, як орендодавець, та сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Іскра , як орендар, уклали договір оренди землі (далі - Договір, а.с. 15-20), за умовами пункту 1 Предмет договору якого, орендодавець на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 14.07.2011 року № 183 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Байбузівської сільської ради за межами населеного пункту с. Байбузи Черкаського району Черкаської області.

Сторони договору погодили усі його істотні умови та, зокрема, домовились, що згідно з п.п. 2, 3 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,8887 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0217, на земельній ділянці розташований комплекс будівель і споруд: приміщення для зберігання та ремонту сільськогосподарської техніки та автомобілів, млин, площадка та двір для зберігання сільськогосподарської та автомобільної техніки, електрослужба, інші господарчі будівлі. Згідно з п. 8 Договору, договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Пунктом 33 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку на який його було укладено. Відповідно до п. 39 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Невід'ємними частинами Договору є: викопіювання земельної ділянки, план орендованої земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її користуванні та встановлених земельних сервітутів, акт встановлення та погодження меж земельної ділянки на місцевості, акт приймання-передачі об'єкта оренди, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 21-26 ).

Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений їхніми печатками, зареєстрований у реєстраційній службі ЧРУЮ, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 27.08.2013 року за № 2252614.

Недійсність договору від 01.08.2013 як правочину законом прямо не встановлена, судом недійсним він не визнавався, тому в силу ст. 204 Цивільного кодексу України він є правомірним.

За Актом приймання-передачі земельної ділянки від 01.08.2013 року, на виконання умов укладеного договору від 01.08.2013 року, орендодавець - Черкаська районна державна адміністрація передав, а орендар - СТОВ Іскра прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 1,8887 га, яка знаходиться в адміністративних межах Байбузівської сільської ради за межами населеного пункту с. Байбузи, Черкаського району Черкаської області та є об'єктом договору оренди землі віл 01.08.2013 року (а.с. 21).

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний № 8499415 від 27.08.2013 року вбачається, що державним реєстратором реєстраційної служби Черкаського РУЮ Черкаської області Мацепою О.С. 07.08.2013 року зареєстровано право оренди земельної ділянки за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Іскра на підставі договору оренди землі від 01.08.2013 року, номер запису про інше речове право 2252614, строк дії права 5 років з правом пролонгації, земельна ділянка передається в оренду: 1,8887 га - під існуючий комплекс будівель без зміни її цільового призначення, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за реєстраційним номером 141800871249, за кадастровим номером 7124980500:02:002:0217 (а.с. 26).

28.12.2017 року позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі № 150, у якому, в порядку ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі , повідомив про свій намір скористатися переважним правом на поновлення договору від 01.08.2013 року оренди земельної ділянки загальною площею 1,8887 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0217 та запропонував укласти відповідну додаткову угоду. До листа позивач додав проект додаткової угоди про поновлення договору (а.с. 27-29) та інші документи, необхідні для вирішення цього питання. Лист-повідомлення і проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 01.08.2013 року містили пропозиції про зміну умов пунктів 5, 8, 9 договору щодо об'єкта оренди, орендної плати і строку дії договору оренди землі та застереження про те, що в разі непогодження з запропонованими умовами орендар просив письмово повідомити його про причини та надати свої пропозиції щодо умов договору для подальшої співпраці. Зазначене повідомлення вручене адресату - Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області 29.12.2017 року за вх. № 27-14209/0/1-17.

24.01.2018 року за вих. № 389/0/95-18 відповідач за наслідком розгляду листа позивача від 28.12.2017 року надав письмову відповідь (а.с. 72), за змістом якої відмовив позивачу у поновлені договору оренди землі від 01.08.2013 року на запропонованих позивачем умовах. Доказів направлення цього листа позивачу відповідачем не надано, представник позивача в засіданні суду стверджував, що цей лист відповідач не отримував, внаслідок цього відповідь на нього чи інші дії щодо врегулювання спору не вчиняв.

31.08.2018 року відповідач направив позивачу лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, в якому повідомив останнього, що оскільки орендар не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі на погоджених сторонами умовах, а відповідач заперечує проти поновлення строку дії договору, то згідно абз. 1 п 33 цього договору, договір припинив дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (а.с. 30-31). Зазначений лист направлено позивачу 03.09.2018 року, вручено останньому 06.09.2018 року, що підтверджується доказами відправлення і вручення цього поштового відправлення (а. с. 73).

24.09.2018 року позивач направив відповідачу лист-повідомлення № 120 про поновлення договору оренди землі від 01.08.2013 року в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі та запропонував укласти додаткову угоду про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк, до листа додав проект додаткової угоди (а.с. 32-34).

12.10.2018 року у відповідь на лист позивача від 24.09.2018, відповідач направив останньому письмове заперечення щодо поновлення дії договору з підстав недосягнення домовленості щодо істотних умов цього договору, наполягав на припиненні договору оренди землі з підстав закінчення терміну його дії (а.с. 35-37).

Із повідомлення ГУ ДФС у Черкаській області від 11.01.2018 року № 1441/23-00-17-07-018, листа Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 23.10.2018 № 562/02-10, податкової звітності позивача, платіжних доручень № 2077 від 26.09.2018 року, № 2179 від 24.10.2018 року, № 2306 від 26.11.2018 року, поданих позивачем, вбачається, що станом на жовтень 2018 року позивач користувався спірною земельною ділянкою та сплачував орендну плату за користування нею (а.с. 39, 40-51, 52-54, 56).

Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача, заявлена на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі і п. 8 договору оренди землі від 01.08.2013 року, про захист його права оренди землі у визначений ним спосіб - шляхом визнання поновленим договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення цього договору.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору оренди землі від 01.08.2013 року, державна реєстрація права оренди проведена 07.08.2013, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань найму (оренди), вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із їх прав і зобов'язань за цим договором.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини в Україні з питання оренди землі є Закон України Про оренду землі . Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі , визначено умови поновлення договору оренди землі, зокрема:

по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1);

орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (ч. 2);

до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3);

при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4);

орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5);

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6);

керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7);

додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8);

відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 11).

Спори, пов'язані з орендою землі, відповідно до ст. 35 Закону України Про оренду землі , вирішуються у судовому порядку.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц).

Крім того, згідно з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц, палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України Про оренду землі обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Таким чином, право на укладення додаткової угоди згідно з частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі виникає автоматично зі спливом місячного строку оренди за умови, що орендар не ініціював зміни, а орендодавець не направив заперечень упродовж одного місяця після закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст. 253 та ч. 1 ст. 254 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Частинами 1, 2 ст. 255 ЦК України також встановлено що, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що земельна ділянка, вимога про поновлення договору оренди якої є предметом спору, перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 01.08.2013 року, державна реєстрація права оренди здійснена 07.08.2013 року. Земельна ділянка загальною площею 1,8887 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0217 передана в оренду комплекс будівель і споруд, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення. На земельній ділянці розташований комплекс будівель і споруд: приміщення для зберігання та ремонту сільськогосподарської техніки та автомобілів, млин, площадка та двір для зберігання сільськогосподарської та автомобільної техніки, електрослужба, інші господарчі будівлі. Договір укладено на 5 років, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно до п. 39 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Позивач 28.12.2017 року, з дотриманням умов п. 8 договору оренди землі від 01.08.2013 року і норм ст. 33 Закону України Про оренду землі , звернувся до відповідача з листом-повідомленням про намір поновити дію договору оренди землі на новий строк, до листа додав проект додаткової угоди.

Листом від 24.01.2018 року відповідач відмовив позивачу у поновлені договору оренди з мотивів непогодження із запропонованими ним істотними умовами. Проте, позивач заперечує отримання вищезазначеного листа від відповідача, а відповідач не надав доказів направлення цього листа позивачу, тому суд оцінює критично посилання відповідача на цей лист та не надає йому доказового значення у спірних правовідносинах.

Лист-повідомлення від 31.08.2018 року про заперечення у поновленні договору оренди землі відповідач направив позивачу лише 03.09.2018 року, який отримано останнім 06.09.2018.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , заперечення про поновлення спірного договору оренди землі можуть бути надіслані орендодавцем орендарю протягом одного місяця з дня закінчення договору, у даному випадку, строк дії договору закінчився 01.08.2018, тому заперечення орендодавцю слід було подати до 01.09.2018 року.

Всупереч зазначеному, відповідач направив свої заперечення на поновлення спірного договору оренди після закінчення строку, передбаченого ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

З урахуванням обставин справи і системного аналізу наведених норм суд вважає, що перебіг п'ятирічного строку дії договору у даному випадку розпочався 02.08.2013 р., тобто з наступного дня від дати його підписання сторонами (01.08.2013), і відповідно закінчився 01.08.2018 року.

Відповідач, як орендодавець землі у спірних відносинах, відповідь на пропозицію про поновлення договору оренди землі, заявлену позивачем в порядку частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі , не надав, а заперечення на пропозицію про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, заявлену позивачем у відповідності до ч. 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , подав після сплину визначеного Законом місячного строку. Відтак, дії відповідача суд вважає мовчазною згодою на поновлення договору оренди землі з позивачем на тих самих умовах і на той же строк, тому позов із зазначених у ньому підстав задовольняє повністю.

Питання визначення у договорі оренди землі розміру орендної плати регулюється нормами ст. 632 ЦК України, ст.ст. 5 ч. 5, 13, 18 Закону України Про оцінку земель , ст. 21 Закону України Про оренду землі , ст. 288 Податкового кодексу України, тому сторони не позбавлені права вирішить це питання в порядку, передбаченому нормами ч.ч. 1, 2 ст. 651, ч. 1 ст. 654 ЦК України, статті 188 ГК України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 13, ч. 1 ст. 15, ч.ч. 1, 2 п.п. 1, 4, 5 ст. 16 Цивільного кодексу України: при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусового виконання обов'язку в натурі.

Згідно з пунктами а , д частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, застосуванням інших, передбачених законом, способів.

Зі змісту статей 13, 15, 16 ЦК України слідує, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Суд вправі застосувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

При вирішенні даного спору суд також керується роз'ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , а саме пункті 2.17.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладені обставини справи, наведені норми законодавства та умови договору оренди землі суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю. Доводи відповідача, наведені у письмовому відзиві і поясненнях його представника в засіданнях суду, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Заяву позивача про забезпечення позову суд залишає без задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як розпорядник земельної ділянки з огляду на зміст ст. 122 Земельного кодексу України, при наявності судового спору щодо поновлення договору оренди землі, має всі можливості здійснювати дії на скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок та подальшого їх відчуження повністю чи в частині спірної земельної ділянки третім особам, і невжиття заходів до забезпечення позову, у випадку прийняття рішення на користь позивача, не забезпечить реального захисту прав останнього на оренду земельної ділянки.

Позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що у провадженні господарського суду Черкаської області перебувають справи № 925/1274/18, № 925/1273/18, № 925/1264/18 за аналогічними позовами СТОВ Іскра до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про визнання договорів оренди землі від 01.08.2013 поновленими, а додаткових угод - укладеними (щодо земельних ділянок площею 36,1016 кадастровий номер 7124980500:02:005:0223, площею 35,9772 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0224 та площею 15,9205 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0222) і наразі ці земельні ділянки, як об'єкти оренди за договорами оренди від 01.08.2013 цілісним масивом не існують,оскільки після відкриття судом проваджень у справах № 925/1274/18, № 925/1273/18, № 925/1264/18 поділені ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову суд вважає, що позивач не навів жодного обґрунтування наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування запропонованих ним заходів забезпечення позову до набрання рішенням господарського суду Черкаської області законної сили, не зазначив, яким чином вжиття саме таких заходів забезпечення позову буде гарантією задоволення законних вимог позивача, достатньо не обґрунтував наявність небезпеки заподіянню шкоди його правам та інтересам, не надав належних доказів, що підтверджують наявність намірів вчинення відповідачем дій, спрямованих на набуття речового права на спірну земельну ділянку іншими особами під час розгляду справи, не надано доказів що на спірну земельну ділянку надішли заяви щодо її поділу, не надано доказів того, що відповідач надав згоду на поділ спірної земельної ділянки, доводи позивача будуються лише на припущеннях, що не може вважатися реальною загрозою порушення його прав. Дії відповідача вчинені відносно інших земельних ділянок, які не є предметом розгляду у даній справі, не можуть визнаватися належними, допустимими та достатніми доказами, які підтверджують наявність фактичних обставин, з якими позивач пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову, викладених у його заяві.

Враховуючи вищевикладене, заява про забезпечення позову, із зазначених у ній підстав, задоволенню не підлягає через її необґрунтованість та недоведеність.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.

Позивач у позовній заяві та клопотанні від 10.01.2019 року заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору у розмірі 3524 грн. і 1000 грн. витрат на правничу допомогу. На їх підтвердження позивач надав суду платіжне доручення № 23408 від 28.11.2018 року про сплату 3524 грн. судового збору, договір про надання правової допомоги № 54 від 02.12.2018, укладений ним із Адвокатським об'єднанням Паритет Сергія Салюка , акт від 27.12.2018 року про надану правову допомогу, платіжне доручення № 876 від 11.12.2018 на суму 1000 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Врахувавши подані позивачем докази підтвердження понесених судових витрат, на підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 3524 грн. і 1000 грн. витрат на правничу допомогу, а разом - 4524 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 140, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати поновленим договір оренди землі, укладений 1 серпня 2013 року між Черкаською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ІСКРА , предметом якого є земельна ділянка загальною площею 1,8887 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0217 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту (Реєстраційною службою Черкаського районного управління юстиції Черкаської області 7 серпня 2013 року здійснено державну реєстрацію права оренди (номер запису про інше речове право 2252614).

Визнати укладеною угоду про поновлення договору оренди землі від 1 серпня 2013 року (Реєстраційною службою Черкаського районного управління юстиції Черкаської області 7 серпня 2013 року здійснено державну реєстрацію права оренди (номер запису про інше речове право 2252614), в наступній редакції:

Угода

про поновлення договору оренди землі від 1серпня 2013 року,

(7 серпня 2013 року Реєстраційною службою Черкаського РУЮ Черкаської

області здійснено державну реєстрацію іншого речового права,

номер запису 2252614)

м. Черкаси __

---

2018 року

Орендодавець - Головне управління Держгеокадаструу Черкаській області в особі начальника Залоги Ольги Володимирівни, що діє на підставі Положення, з однієї сторони, та Орендар - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Іскра в особі генерального директора Кошового Василя Миколайовича, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали угоду про поновлення договору оренди землі від 1серпня 2013 року (далі - Угода), про наступне.

1. Поновити на тих самих умовах та на той самий строк договір оренди землі, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, який укладено 1 серпня 2013 року між Черкаською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Іскра (7 серпня 2013 року Реєстраційною службою Черкаського РУЮ Черкаської області здійснено державну реєстрацію іншого речового права, номер запису 2252614)

2. Інші умови Договору зберігають чинність.

3. Угода укладена в трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, що здійснив державну реєстрацію права.

Реквізити сторін

Орендодавець:Орендар: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131 Черкаська область код ЄДРПОУ 39765890Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ІСКРА 19617, с. Байбузи, вул. Центральна, 2А Черкаський район Черкаська область код ЄДРПОУ 03793449

---

О.В. Залога

---

В.М. Кошовий У задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Іскра про забезпечення позову за вх. № 736 від 10.01.2019 року у справі № 925/1266/18 - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Іскра 4524 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 22.04.2019 року.

Суддя В.М. Грачов