Постанова

від 17.04.2019 по справі 910/6381/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6381/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"

представник позивача - Рогачова А.К.

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"

представник відповідача - Шишка Ю.М.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордіс Плюс"

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Дідиченко М.А. - головуючого, Пономаренка Є.Ю., Руденко М.А. від 23 січня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Баранова Д.О. від 05 жовтня 2018 року

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю Лекс Грант звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк із вимогою про розірвання з 17.11.2016 договору поруки № 4Н13532Д/П від 08.11.2016, укладеного між сторонами спору.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що виконав свої зобов'язання за договором поруки шляхом сплати заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Нордіс плюс перед відповідачем за кредитним договором, в забезпечення виконання зобов'язань за яким і було укладено спірний договір поруки.

1.3. При цьому, відповідач свого зобов'язання за договором поруки не виконав, а саме не передав у визначений договором та законом строк документи, що підтверджують зобов'язання боржника за кредитним договором, чим порушив право позивача на стягнення заборгованості з боржника та осіб, які забезпечили виконання його зобов'язань, що призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні договору поруки та погіршення фінансового стану останнього, у зв'язку із неможливістю стягнення зазначеної заборгованості та погашення власних зобов'язань перед третіми особами.

1.4. Зазначене істотне порушення умов договору відповідачем, на переконання позивача, є підставою для розірвання договору поруки за рішенням суду у відповідності до положень ст. 651 Цивільного кодексу України.

2. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

2.1. 08.11.2016 між ТОВ Нордіс плюс та ПАТ Комерційний банк Приватбанк був укладений кредитний договір № 4Л16111Г, за умовами якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 500 000 000,00 грн. з ціллю фінансування поточної діяльності товариства в обмін на зобов'зання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначених цим договором розмірах та терміни.

2.2. 08.11.2016 між ТОВ Лекс-Грант та ПАТ КБ Приватбанк був укладений договір поруки № 4Н13532Д/П, згідно з умовами якого, поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником - ТОВ Нордіс Плюс своїх зобов'язань за кредитними договорами: № 4Н13532Д від 11.09.2013, № 4Н14030И від 21.01.2014, №4Н14244И від 02.07.2014, а саме, з повернення кредиту та виплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів (п. 1 договору).

2.3. Згідно з п. 2 та п. 3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

2.4. Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

2.5. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

2.6. Пунктом 8 договору передбачено, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору (ам,) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

2.7. Відповідно до п. 10 договору кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

2.8. Як стверджує позивач, на підставі платіжних доручень №79 від 09.11.2016 р., № 80 від 09.11.2016 та №81 від 09.11.2016 на виконання умов Договору поруки перераховано відповідачу 678 950 522,42 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язань за кредитними договорами № 4Н13532Д від 11.09.2013, № 4Н14030И від 21.01.2014, № 4Н14244И від 02.07.2014 згідно з договором поруки №4Н13532Д/П від 08.11.2016 р. .

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Відмовляючи в задоволенні позову, суди дійшли висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано наявності підстав для розірвання договору, дотримання сторонами порядку розірвання спірного договору поруки, як і того, в чому саме полягає завдана йому шкода, який її розмір, який причинно-наслідковий зв'язок існує між такою шкодою та порушеннями умов договору поруки відповідачем, або того, яким саме чином позивач зазнав такої шкоди, з огляду на відсутність з його боку будь-яких спроб фактично отримати очікуване ним за договором .

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

5.1. В обґрунтування вимог касаційної скарги, позивачем зазначено, що оскаржувані судові рішення прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а саме, судами неповно з'ясовано обставини справи, невмотивовано прийняті рішення, позбавлено позивача права на доведення власної позиції та витребування доказів, не враховано та неправильно застосовано положення, зокрема, статті 651 Цивільного кодексу України.

5.2. На переконання скаржника, ним належними та допустимими доказами доведено, що відповідачем вчинено істотне порушення умов договору, яке є достатньою та самостійною підставою для розірвання договору у судовому порядку, у зв'язку позбавленням позивача того, на що останній розраховав при укладенні договору та внаслідок якого позивач зазнав збитків, а саме можливості вимагати від третіх осіб повернення коштів, сплачених позивачем за договором поруки та виконання власних зобов'язань перед третіми особами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

6.1. Верховний Суд, враховуючи межі та повноваження суду касаційної інстанції, встановлені ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснивши перегляд судових рішень у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

6.2. Згідно із положеннями, зокрема, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

6.3. З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.

6.4. Таким чином, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними та допустимими доказами сукупності таких умов: (1) наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); (2) порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; (3) належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування), а відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов - унеможливлює задоволення позову.

6.5. Предметом позову у даній справі є вимога позивача про розірвання договору поруки з підстав істотного порушення відповідачем умов такого договору.

6.6. З урахуванням викладеного, з метою вирішення даного спору на користь позивача, останній мав би довести у передбачений законом спосіб наступні обставини (умови): (1) наявність суб'єктивного права (права на отримання прав кредитора у зобов'язанні та документів, які підтверджують таке право, у зв'язку із виконанням такого зобов'язання за договором поруки замість боржника), (2) порушення такого права відповідачем (не передання вказаних документів) та (3) належність обраного способу судового захисту (наявність підстав для розірвання договору та їх можливість відновити порушене право позивача).

6.7. Відповідно до положень ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

6.8. За змістом частин першої, другої ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем),

6.9. Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/20898/17.

6.10. При цьому, часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6- 932цс15.

6.11. З огляду на недоведення позивачем обсягу та строків виконання основного зобов'язання, пред'явлення відповідачем майнових вимог до позивача, а також повного виконання такого зобов'язання позивачем, що було встановлено попередніми судовими інстанціями, Верховний Суд вважає вірним висновок про відсутність належного підтвердження наявності у позивача права на отримання прав кредитора у зобов'язанні та, відповідно, документів, які підтверджують таке право.

6.12. Відповідно до положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

6.13. При виборі і застосуванні даної норми права до спірних правовідносин, Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, які наведено нижче.

6.14. Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

6.15. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

6.16. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

6.17. Як зазначає позивач, після виконання останнім зобов'язань за договором поруки, відповідач, в порушення положень ст. 556 Цивільного кодексу України та відповідних положень договору поруки, не передав позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, чим порушив права останнього.

6.18. Обґрунтовуючи істотність такого порушення, позивач зазначав, що не отримавши необхідні документи для стягнення заборгованості з боржника та осіб, які також забезпечували виконання його зобов'язань, він втратив зацікавленість у подальшому виконанні цього договору поруки, а також зазнав значних збитків у зв'язку з тим, що для реалізації договору поруки був вимушений залучити кредитні кошти, які планував повернути та/або також забезпечити.

6.19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач звертався до відповідача з вимогою про надання документів, передбачених договором поруки, або докази наявності вини відповідача у ненаданні вказаних документів, що в свою чергу свідчить про недоведеність порушення відповідачем зазначеного права позивача.

6.20. При цьому, Верховний Суд також враховує те, що як було зазначено вище, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, а відтак не залежить від отримання поручителем документів, які підтверджують таке право.

6.21. Також, Верховний Суд погоджується із висновком суду щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про витребування доказів, оскільки з огляду на характер правовідносин, що склалися між сторонами, а також викладені позивачем у процесуальних документах обставини, свідчать, що такі докази мали б бути наявні у позивача. В будь-якому випадку, позивачем не обґрунтовано належним чином, з яких підстав такі докази були у нього відсутні та з яких підстав він не може самостійно надати докази, які просить витребувати відповідним клопотанням.

6.22. Інші доводи касаційної скарги не можуть бути розглянуті по суті Верховним Судом, оскільки є вимогами про переоцінку доказів і встановлення обставин справи, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції з огляду на повноваження встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.2. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

8. Щодо розподілу судових витрат

8.1. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" залишити без задоволення.

2 . Рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 січня 2019 року у справі № 910/6381/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.