Рішення

від 10.04.2019 по справі 766/8154/17

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/8154/17

н/п 2/766/2034/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

за участю секретаря Красновського В.І.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватної виробничо-комерційної фірми Стройіндустрія про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 15.05.2017 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 14.08.2014 року між ОСОБА_4 та ПВКФ СТРОЙІНДУСТРІЯ укладено Договір №18 купівлі-продажу транспортного засобу, за яким останній зобов'язувався передати позивачу у власність належний йому транспортний засіб - автомобіль Fiat Linea , 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1, а позивач зобов'язувалася його прийняти та сплатити 207991,66 гривень.

В період з 15.08.2014 року по 20.08.2014 року позивач виконала взяті на себе зобов'язання і сплатила 208000,00 гривень згідно квитанцій 2Р1572 від 15.08.2014 року на суму 28000,00 гривень, квитанцією 1Р1919 від 19.08.2014 року на суму 149000, 00 гривень, квитанцією до прибуткового касового ордеру №4 від 20.08.2014 року на суму 31000,00 гривень. Після повної сплати вартості за транспортний засіб відповідач передав позивачу транспортний засіб, оригінал свідоцтва про право власності та ключі. Починаючи з 20.08.2014 року, позивач фактично володіє, користується та розпоряджається транспортним засобом. В кінці серпня 2014 року позивач звернувся до працівників МРЕВ ДАЇ з метою перереєструвати на себе транспортний засіб, однак отримала відмову у зв'язку з тим, що вказаний транспортний засіб, починаючи з 21.05.2014 року, знаходився в заставі ПАТ ПОЛТАВА-БАНК .

Позивач позбавлений можливості перереєструвати вказаний транспортний засіб на себе, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язання договору, всупереч п.2.1 Договору передав їй у власність транспортний засіб, що знаходився під обтяження, відмовляється підписувати ОСОБА_3 приймання-передачі транспортного засобу та з'явитися до сервісного центру МВС і перереєструвати транспортний засіб на ім'я позивача.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.04.2017 року у цивільній справі №766/12136/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ПВКФ Стройіндустрія , НФГ РУСЛАН про визнання права власності на транспортний засіб та за зустрічним позовом ПВКФ Стройіндустрія до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним у задоволені первісного позову про визнання права власності відмовлено та відмовлено ПВКФ Стройіндустрія в задоволені зустрічної позовної заяви про визнання правочину недійсним. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області зазначене рішення Херсонського міського суду Херсонської області залишено без змін.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом та зазначає, що, починаючи з 20.08.2014 року по 11.05.2017 року має право стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 353728,45 гривень, яка складається із: 208000,00 гривень - сума боргу, 17085,45 гривень - 3 % річних, 128643,00 гривень - інфляційні втрати. Просить стягнути з відповідача зазначені суми та понесені судові витрати за сплату судового збору.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.05.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

З врахуванням п.9 Перехідних положень нової редакції ЦПК України, яка набрала чинності 15.12.2017 року, ухвалою суду від 18.12.2017 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заявлені позовні вимоги не визнає, не заперечував факт отримання від позивача коштів в розмірі 28000,00 гривень та 149000,00 гривень, проте, вважає зазначені грошові кошти набутими з правових підстав, як відшкодування збитків за пошкоджений транспортний засіб. Спірний транспортний засіб, будучи під керуванням чоловіка позивача ОСОБА_2 отримав з його вини механічні пошкодження. Останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КупАП. Відповідач вважає, що грошові кошти в сумі 177000,00 гривень, були перераховані позивачем в рахунок погашення збитків, завданих спірному автомобілю. Крім того, відповідач зазначає, що грошові кошти в сумі 31000,00 гривень відповідач не отримував, квитанція до прибуткового касового ордеру №4 від 20.09.2014 року про прийняття 31000,00 грн. підписаний стороньою особою ОСОБА_5 Також відповідач заперечує щодо стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат, оскільки нормами ч.1 ст.1212, ч.2 ст.1214 ЦК України передбачено стягнення процентів за безпідставне одержання або збереження грошей, а не 3% річних та інфляційних втрат. Просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 28.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

18.12.2017 року представник позивача ОСОБА_1 збільшила заявлені позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 380206,85 гривень, з яких: 208000,00 гривень - сума боргу, 21561,85 гривень - 3% річних, 150645,00 гривень - інфляційні втрати, а також судові витрати за сплату судового збору.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням збільшень, просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги з урахуванням збільшень не визнала, проти їх задоволення заперечувала, з підстав зазначених у відзиву. Зазначила, що доказів того, що 31000,00 грн. не надходила, рахунку відповідач не має.

Позивач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.08.2014 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою Стройіндустрія та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу марки Fiat Linea , 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Згідно умов якого продавець передає покупцю ОСОБА_4 у власність автомобіль за ціною 207991,66 гривень, в тому числі ПДВ в розмірі 34665,28 гривень, а покупець сплачує загальну суму договору частками або повністю безготівковим платежем не пізніше 60 календарних днівз моменту підпису цього договору.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000240 від 15.08.2014 року кошти прийнято ОСОБА_5, на зазначеній квитанції мається печатка відповідача.

Згідно квитанції 2Р1572 від 15.08.2014 року ОСОБА_4 перерахувала ПВКФ Стройіндустрія грошові кошти за автомобіль ОСОБА_6 в сумі 28000,00 гривень з0а договором від 14.08.2014 року.

Згідно квитанції 2Р1919 від 19.08.2014 року ОСОБА_4 перерахувала ПВКФ Стройіндустрія грошові кошти за автомобіль ОСОБА_6 в сумі 149000,00 гривень за договором від 14.08.2014 року.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №4 від 20.08.2014 року ОСОБА_4 сплатила ПВКФ Стройіндустрія 31000,00 гривень в згідно рахунку №240 від 15.08.2014 року.

З довідки ПВКФ Стройіндустрія автомобіль Fiat Linea знаходиться на балансі підприємства, його первісна вартість становить 195900,00 гривень, разом з послугами нотаріуса, податком з власників транспортних засобів, чохлів, фар протитуманних, тонування скла, загальна вартість складає 207991,66 гривень.

З довідки відповідача від 05.06.2015 року ПВКФ Стройіндустрія видано ОСОБА_2 довіреність на право керування автомобілем Fiat Linea , державний номер НОМЕР_1, який належить ПВКФ Стройіндустрія , строком на один рік.

06.05.2015 року ОСОБА_4 було направлено ПВКФ Стройіндустрія претензію, в якій просить підписати ОСОБА_1 приймання-передачі транспортного засобу Fiat Linea , державний номер НОМЕР_1, або повернути грошові кошти в сумі 207991,66 гривень. Посилаючись на те, що нею умови договору від 14.08.2014 року виконані, переховано ПВКФ Стройіндустрія грошові кошти в сумах 149000,00 гривень, 28000,00 гривень, 31000,00 гривень, а всього 208000,00 гривень.

14.04.2017 року ОСОБА_4 було направлено ПВКФ Стройіндустрія вимогу, в якій просить в семиденний термін з дня отримання вимоги підписати ОСОБА_1 приймання-передачі транспортного засобу, призначити день для спільної участі в проведенні реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу на ім'я ОСОБА_4

З договору застави від 24.02.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського місткового нотаріального округу ОСОБА_7, вбачається, що, зокрема, легковий автомобіль Fiat Linea , державний номер НОМЕР_1, передано ПВКФ Стройіндустрія у заставу Публічному акціонерному товариству ПОЛТАВА - БАНК в рахунок забезпечення повернення ПВКФ Стройіндустрія грошових коштів в розмірі 1200000,00 гривень за кредитним договором №4384 від 24.02.2015 року. Що також підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №52133842 від 28.04.2017 року.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.04.2017 року у справі №766/12136/16-ц в задоволенні позову ОСОБА_4 до ПВКФ Стройіндустрія , Насінневого фермерського господарства Руслан про визнання права власності на транспортний засіб відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ПВКФ Стройіндустрія до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 03.05.2017 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06.04.2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2018 року по цивільній справі №766/12136/16-ц рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06.04.2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 03.05.2017 року залишені без змін.

На підставі вищезазначених рішень 12.04.2017 року ПВКФ Стройіндустрія направлено ОСОБА_4 вимогу про повернення автомобіля Fiat Linea , державний номер НОМЕР_1, оскільки він належить на праві власності ПВКФ Стройіндустрія на підставі свідоцтва про перереєстрацію транспортного засобу серії САТ №213519, виданого ВРЕВ ДАІ м.Херсон 20.05.2014 року.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору купівлі-продажу транспортного засобу, визнаного згодом неукладеним, сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 208000,00 гривень.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На порушення цієї норми відповідач станом на день подання позовної заяви та розгляду справи судом не повернув сплачені позивачем гроші в розмірі 208000,00 гривень.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач вважав, що зокрема, якщо в законі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов'язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Зазначена позиція суду узгоджується з правовим висновком ОСОБА_8 Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/1, відповідно до якої у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань та ОСОБА_8 Верховного Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Доводи сторони відповідача про те, що припис частини другою статті 625 ЦК може бути застосований судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання, судом не береться до уваги, бо відповідачем якраз порушене позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

З урахуванням встановленого, суд дійшов переконання щодо стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу - 208000,00 гривень, яка є сумою вартості спірного транспортного засобу, а також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 21561,85 гривень та інфляційні втрати в сумі 150645,00 гривень, а всього 380206,85 гривень.

Суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача щодо того, що позивачем були перераховані грошові кошти відповідачу в рахунок погашення збитків, оскільки вони не відповідають обставинами справи. Так рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.04.2017 року у цивільній справі №766/21136/16-ц встановлено укладення між сторонами договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу та сплату ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 208000,00 гривень на його виконання. Зазначене рішення набуло чинності. Відповідачем ПВКФ Стройіндустрія зазначене рішення суду не оскаржувалось в тому числі щодо встановлених судом обставин в ході розгляду справи про укладання договору купівлі-продажу та сплату ОСОБА_4 грошових коштів. Крім того, в квитанціях міститься призначення платежу за автомобіль ОСОБА_6 відповідно договору від 14.08.2014 року та рахунку №240 від 15.08.2014 року.

Крім того, відповідач ПВКФ Стройіндустрія звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом (цивільна справа №766/7296/17) про стягнення з ОСОБА_2 збитків, завданих транспортному засобу Fiat Linea, д.н.НОМЕР_1, зазначивши, що шкода відповідачем в добровільному порядку не відшкодована.

Доводи відповідача, що кошти у розмірі 31000,00 гривень за квитанцією до касового ордеру №4 від 20.08.2014 року, відповідачем не отримані, ОСОБА_5, яка на підтвердження прийняття коштів підписала від імені гол.бухгалтера та касиру, ніколи на цій посаді не працювала, суд до уваги не приймає. Так як відповідно до фінансових звітів у 2013 та 2014 роках ОСОБА_5 підписувала звіти від ПВКФ Стройіндустрія як гол.бухгалтер разом з керівником ОСОБА_9

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 5147,09 гривень, понесені позивачем згідно наступних квитанцій: №18713 від 14.05.2017 року в сумі 3537,29 гривень, №21177 від 16.05.2017 року в сумі 320,00 гривень, платіжне доручення №Р24А339861858А16784 від 18.12.2017 року в сумі 265,00 гривень, квитанція №37121 від 18.12.2017 року в сумі 320,00 гривень, №71963 від 01.07.2018 року в сумі 352,40 гривень, №52583 від 05.11.2018 року в сумі 352,40 гривень.

Судовий збір за квитанцією №98169 від 14.04.2017 року в сумі 3803,80 гривень, доданою позивачем до заяви про збільшення позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає, оскільки був сплачений на рахунок Апеляційного суду Херсонської області, тому не можливо встановити доцільність надання цієї квитанції до заяви про збільшення позовних вимог, в якій дана квитанція зазначена в додатках під пунктом 1 як доказ сплати судового збору за первісним позовом.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.625, 1212, 1214 ЦК України, постановою ОСОБА_8 Верховного суду від 10.04.2018 року справі №910/10156/17, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 до Приватної виробничо-комерційної фірми Стройіндустрія про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми Стройіндустрія на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 380206,85 гривень, з яких: 208000,00 гривень - сума боргу, 21561,85 гривень - 3% річних, 150645,00 гривень - інфляційні витрати.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми Стройіндустрія на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 5147,09 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І.Майдан

Повний текст рішення суду виготовлений 19.04.2019 року.

Суддя: С.І.Майдан

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_4, ІН: НОМЕР_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: Приватне виробничо-комерційна фірма "Стройіндустрія", код ЄДРПОУ 31390131, юридична адреса: м.Херсон, Бериславське шосе, 10.