Постанова

від 22.04.2019 по справі 208/4677/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/452/19 Справа № 208/4677/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т.П. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.

розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз ,

на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз , третьої особи без самостійних вимог, на стороні відповідача - Первинної профспілкової організації Кам'янського відділення публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2016 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз , третьої особи без самостійних вимог, на стороні відповідача - Первинної профспілкової організації Кам'янського відділення публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що з 09.06.2015 року по 24.06.2016 року він працював водієм автотранспортних засобів автотранспортної служби Вільногірського цеху Верхньодніпровської дільниці Дніпродзержинського управління газового господарства публічного акціонерного товариства Дніпропетровськгаз . Наказом № 473-ДН/К від 24.06.2016 року його звільнено згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, з яким він не згоден. Згідно протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ Дніпропетровськгаз професійної спілки працівників газових господарств Дніпропетровської та Запорізької областей від 24.06.2016 року, підставою для звільнення позивача стало відсутність на робочому місці без поважних причин 06.06.2016 року, 07.06.2016 року та 08.06.2016 року, що не відповідає фактичним обставинам справи, так як у ці дні він перебував у відпустці. Оскільки 03.06.2016 року він знаходячись у службовому кабінеті механіка Вільногірського цеху Верхньодніпровської дільниці Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ Дніпропетровськгаз ОСОБА_2 - свого безпосереднього керівника, прохав останнього надати відгул за рахунок раніше відпрацьованого часу у зв'язку з необхідністю вирішення питань особистого характеру. ОСОБА_2 порадив позивачу подати заяву про відпустку без збереження заробітної плати, особисто допоміг скласти текст заяви та прийняв таку заяву, повідомивши, що позивач у відповідні дні може не виходити на роботу, ці ж обставини він повідомляв як керівництву, так і на засіданні профспілкового комітету. Однак, під час засідання профспілкового комітету з приводу звільнення позивача, ОСОБА_2 пояснив, що заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати він ОСОБА_1 дійсно допомагав писати, але відповідна заяву йому надана не була. Позивач наполягає, що відповідна заява про відпустку на 06.06.2016 року, 07.06.2016 року та 08.06.2016 року ним подана безпосередньому керівнику, за ініціативою самого керівника, що він підтверджує звукозаписом бесіди від 03.06.2016 року, зробленим ним на диктофон мобільного телефону. Середньоденна заробітна плата складає 67 грн. 89 коп., період невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 24.06.2016 року по 08.12.2017 року (день подання змін до первісного позову до суду) становить 359 робочих днів. Загальний розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 24372 грн. 51 коп. Крім того, позивач вказує, що незаконне звільнення призвело до сильних душевних страждань, яких він зазнав внаслідок неможливості забезпечувати свою родину, пошуку нових джерел заробітку, внаслідок чого змінився його сталий життєвий уклад, тим самим завдало йому моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 10000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз , третя особа, без самостійних вимог - первинна профспілкова організація Кам'янського відділення публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Дніпродзержинського управління газового господарства ПАТ Дніпропетровськгаз № 473-ДН/К від 24.06.2016 року про припинення трудового договору (контракту), у відповідності до якого ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів (вантажних) за прогули без поважних причин, за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів (вантажні) автотранспортної служби Вільногірського цеху Верхньодніпровської дільниці Кам'янського відділення Публічного акціонерного товариства Дніпропетровськгаз .

Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз , код ЄДРПОУ 03340920, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченко, 2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 24 червня 2016 року по 15 лютого 2018 року в сумі 28174 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят чотири) грн. 35 коп.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз , код ЄДРПОУ 03340920, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченко, 2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду в сумі 3000 (три тисячі) грн., спричинену незаконним звільненням.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз , код ЄДРПОУ 03340920, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченко, 2, на користь Держави в оплату судового збору - 2204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 80 коп.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року допущено до негайного виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз , 3-ої особи, без самостійних вимог, на стороні відповідача - первинної профспілкової організації Кам'янського відділення публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди , в частині:

- Поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів (вантажні) автотранспортної служби Вільногірського цеху Верхньодніпровської дільниці Кам'янського відділення Публічного акціонерного товариства Дніпропетровськгаз ;

- Стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз , код ЄДРПОУ 03340920, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченко, 2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 24 червня 2016 року по 15 лютого 2018 року в сумі 28174 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят чотири) грн. 35 коп., але не більше ніж за один місяць.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз просить рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз , третьої особи без самостійних вимог, на стороні відповідача - Первинної профспілкової організації Кам'янського відділення публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей копії трудової книжки ОСОБА_1 з 09 червня 2015 року прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів 3 класу до автотранспортної служби Вільногірського цеху Верхньодніпровської дільниці (а.с.4).

06.06.2016 року, 07.06.2016 року та 08.06.2016 року складені акти про відсутність на роботі позивача (а. с. 25 - 29).

24.06.2016 року позивача ОСОБА_1 наказом № 473-ДН/К звільнено згідно п 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 5).

Відповідно п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ Дніпропетровськгаз професійної спілки працівників газових господарств Дніпропетровської та Запорізької областей від 24.06.2016 року, підставою для звільнення позивача стало відсутність на робочому місці без поважних причин 06.06.2016 року, 07.06.2016 року та 08.06.2016 року (а. с. 6). Згідно пояснень позивача, зафіксованих у вказаному протоколі, 03.06.2016 року він звернувся до механіка Вільногірського цеху Верхньодніпровської дільниці Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ Дніпропетровськгаз ОСОБА_2 - свого безпосереднього керівника, прохав останнього надати відгул за рахунок раніше відпрацьованого часу у зв'язку з необхідністю вирішення питань особистого характеру, надав йому відповідну заяву. ОСОБА_2 пояснив, що заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати він ОСОБА_1 дійсно допомагав, але відповідна заяву йому надана не була.

Згідно пояснювальної позивача (а. с. 24), позивач писав заяву про надання відпустки за власний рахунок без збереження заробітної плати 06.06.2016 року, 07.07.2016 року та 08.06.2016 року в кабінеті ОСОБА_2 під його диктовку 03.06.2016 року, на що в нього є відповідні докази у вигляді запису на диктофон.

Позивачем суду наданий звукозапис розмов з ОСОБА_3 (а. с. 143). Згідно вказаного запису, розмова мала місце 03.06.2016 року - 6:11 хв. запису 0016. Із вказаного запису слідує, що позивач мав конфлікт із своїм керівництвом. На 2:37-2:57 хв. ОСОБА_3 пропонує ОСОБА_1 звільнитися за погодженням сторін, залишивши цю заяву у нього, ОСОБА_2, так само і залишивши несправну машину, водієм якої є позивач (4:38 - 4:58 хв.). 8:43 хв. - ОСОБА_2 знов надає пропозицію про звільнення за угодою сторін, на що позивач надає відмову, 10:27 хв. - пропозиція ОСОБА_2 про відпустку за власний рахунок на тиждень, на питання позивача щодо необхідності передачі машини на ділянку, ОСОБА_2, відповідає, що машина залишиться у нього. На 12:10 хв. вищевказані особи заходять у приміщенні. З 16:17 по 17:49 хв. ОСОБА_2 диктує ОСОБА_1 заяву на відгул на 06.06.2016 року, 07.06.2016 року, 08.06.2016 року.

Отже, звукозапис, наданий позивачем, підтверджує наявність конфлікту з безпосереднім керівництвом та бажанням останнього звільнити ОСОБА_1 Вказані обставини підтверджуються і свідком позивача ОСОБА_4, який в той час працював слюсарем газової служби. Звукозапис узгоджується з іншими доказами, а саме: протоколом засідання профспілкового комітету № 19 від 24.06.2016 року, показаннями свідків, поясненнями третьої особи.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Позивач стягнень за останній рік не мав, негативні характеристики щодо нього суду не надані, тому накладення на позивача стягнення у вигляді звільнення необґрунтоване, оскільки є занадто суворим.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При вирішенні питання щодо періоду, за який повинно бути стягнена середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, суд враховує процесуальну поведінку сторін, в тому числі з боку відповідача, який неодноразово заявляв клопотання виклик свідків, невчасно надавав витребувані докази, що об'єктивно вплинуло на строк розгляду справи.

З урахування ч. 2 ст. 235 КЗпП, позовні вимоги про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 24 червня 2016 року по дату постановлення судом рішення по даній справі також підлягають задоволенню.

У відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, який відповідач повинен сплатити становить 28174 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят чотири) грн. 35 коп., виходячи з наступного розрахунку:

Термін розрахунку - останні два повні робочі місяці, тобто квітень-травень 2016 року (ч. 2, 3 Порядку).

Середньоденна заробітна плата складає: 2190 грн. (квітень 2016 року) + 1612,73 грн. (травень 2016 року): 56 робочих днів за два місяці = 67,89 грн.

Період невиплати заробітної плати за час вимушеного прогулу з 24.06.2016 року по 15.02.2018 року становить 415 робочих днів.

Загальний розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку складає: 67,89 грн. х 415 робочі дні = 28174 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят чотири) грн. 35 коп.

Також згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Незаконне звільнення призвело до душевних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок неможливості забезпечувати свою родину, пошуку нових джерел заробітку, внаслідок чого змінився сталий життєвий уклад; крім того, був змушений звертатися до адвоката, суду за захистом порушених прав. Проте, суд вважає, що розмір моральної шкоди, завданий ОСОБА_1 незаконним звільненням, становить 3000 грн., вказана суму підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позивач узгодив питання своєї відпустки без збереження заробітної плати із механіком ОСОБА_2, який прийняв відповідну заяву та сказав ОСОБА_1, що той вільний на 06.06.2016 року, 07.06.2016 року, 08.06.2016 року, а заява буде передана за належністю та наголошував, що виступає від імені керівництва.

Отже, вина позивача у тому, що заява не передана начальнику Вільногірського цеху та далі за належністю відсутня і ОСОБА_1 був відсутній на роботі за поважних причин, тож прогул з його боку відсутній, а звільнення, відповідно є незаконним.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що наданий позивачем звукозапис не є належним доказом та не підтверджує конфлікт позивача з керівництвом, колегія суддів погодитись не може, оскільки досліджений звукозапис розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_3, свідчить про характер взаємовідносин сторін та вливає на висновок про дотримання або не дотримання вимог закону при звільненні позивача.

Також відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема електронними доказами.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями ст. 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що відсутні підстави для стягнення з ПАТ "Дніпропетровськгаз" на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн., колегія суддів не погоджується, оскільки місцевим судом правомірно встановлено факт заподіяння позивачу зазначеної шкоди внаслідок незаконного його звільнення з роботи, що призвело до порушення його трудових прав, зміну звичного життєвого ритму, способу життя та необхідність шукати інше джерело доходу; місцевим судом правильно визначено розмір присудженої до стягнення моральної шкоди, виходячи із засад співмірності, справедливості.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз - залишити без задоволення .

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

О.В.Свистунова