Постанова

від 08.04.2020 по справі 208/4677/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 208/4677/16

провадження № 61-10359 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз ;

представник відповідача - Залізний Володимир Васильович ;

третя особа - первинна профспілкова організація Кам`янського відділення публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз ;

представник третьої особи - Кукура Сергій Вікторович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року у складі судді Івченко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз (далі - ПАТ Дніпропетровськгаз ), третя особа - первинна профспілкова організація Кам`янського відділення публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз , про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди .

Позовна заява мотивована тим, що з 09 червня 2015 року по 24 червня 2016 року він працював водієм автотранспортних засобів автотранспортної служби Вільногірського цеху Верхньодніпровської дільниці Дніпродзержинського управління газового господарства ПАТ Дніпропетровськгаз .

Наказом від 24 червня 2016 року № 473-ДН/К його було звільнено на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, з яким він не згоден. Згідно з протоколом засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Дніпродзержинського управління газового господарства ПАТ Дніпропетровськгаз професійної спілки працівників газових господарств Дніпропетровської та Запорізької областей від 24 червня 2016 року підставою для його звільнення стало відсутність на робочому місці без поважних причин 06 червня 2016 року, 07 червня 2016 року та 08 червня 2016 року, що не відповідає фактичним обставинам справи, так як у ці дні він перебував у відпустці.

Зазначав, що 03 червня 2016 року він, знаходячись у службовому кабінеті механіка Вільногірського цеху Верхньодніпровської дільниці Дніпродзержинського Дніпродзержинського управління газового господарства ПАТ Дніпропетровськгаз ОСОБА_4 - свого безпосереднього керівника, він попросив останнього надати йому відгул за рахунок раніше відпрацьованого часу у зв`язку з необхідністю вирішення питань особистого характеру. ОСОБА_4 порадив йому подати заяву про відпустку без збереження заробітної плати, особисто допоміг скласти текст заяви та прийняв таку заяву, повідомивши, що він у відповідні дні може не виходити на роботу, ці ж обставини він повідомляв як керівництву, так і на засіданні профспілкового комітету.

Однак, під час засідання профспілкового комітету з приводу звільнення позивача, ОСОБА_4 пояснив, що заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати він ОСОБА_1 дійсно допомагав писати, але відповідна заява йому надана не була.

Вказував, що відповідна заява про відпустку на період з 06 по 08 червня 2016 року ним була подана безпосередньому керівнику, за ініціативою самого керівника, що він підтверджує звукозаписом бесіди від 03 червня 2016 року, зробленим ним на диктофон мобільного телефону. Відтак, його звільнення є незаконним. Такими неправомірними діями йому було завдано також моральної шкоди.

Його середньоденна заробітна плата складає 67 грн 89 коп., період невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 24 червня 2016 року по 08 грудня 2017 року становить 359 робочих днів. Загальний розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 24 372 грн 51 коп.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Дніпродзержинського управління газового господарства ПАТ Дніпропетровськгаз від 24 червня 2016 року № 473-ДН/К про припинення трудового договору (контракту); поновити його на посаді водія автотранспортних засобів (вантажні) автотранспортної служби Вільногірського цеху Верхньодніпровської дільниці Кам`янського відділення ПАТ Дніпропетровськгаз ; стягнути з ПАТ Дніпропетровськгаз на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 24 червня 2016 року по 08 грудня 2017 року в сумі 24 372 грн 31 коп., 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Дніпродзержинського управління газового господарства ПАТ Дніпропетровськгаз від 24 червня 2016 року № 473-ДН/К про припинення трудового договору (контракту), відповідно до якого ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів (вантажних) за прогули без поважних причин, за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів (вантажні) автотранспортної служби Вільногірського цеху Верхньодніпровської дільниці Кам`янського відділення ПАТ Дніпропетровськгаз . Стягнуто з ПАТ Дніпропетровськгаз на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 24 червня 2016 року по 15 лютого 2018 року в сумі 28 174 грн 35 коп. та 3 тис. грн, на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року допущено до негайного виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів (вантажні) автотранспортної служби Вільногірського цеху Верхньодніпровської дільниці Кам`янського відділення ПАТ Дніпропетровськгаз та стягнення з ПАТ Дніпропетровськгаз на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 24 червня 2016 року по 15 лютого 2018 року в сумі 28 174 грн 35 коп., але не більше ніж за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач узгодив питання своєї відпустки без збереження заробітної плати із механіком ОСОБА_4 , який прийняв відповідну заяву та сказав ОСОБА_1 , що той вільний на період з 06 по 08 червня 2016 року, а заява буде передана за належністю та наголошував, що виступає від імені керівництва. Отже, вини позивача у тому, що заява не передана начальнику Вільногірського цеху та далі за належністю, немає і ОСОБА_1 був відсутній на роботі з поважних причин. Відтак, прогул з його боку відсутній, а його звільнення є незаконним. Розмір середнього заробітку визначено судом згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Незаконним звільненням з роботи позивачу завдано також моральної шкоди, розмір якої визначено судом з урахуванням вимог розумності, справедливості та виваженості .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

ПостановоюДніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ Дніпропетровськгаз залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач узгодив питання своєї відпустки без збереження заробітної плати із механіком ОСОБА_4 , який прийняв відповідну заяву та сказав ОСОБА_1 , що той вільний на період з 06 по 08 червня 2016 року, а заява буде передана за належністю та наголошував, що виступає від імені керівництва. Отже, вини позивача у тому, що заява не передана начальнику Вільногірського цеху та далі за належністю, немає і ОСОБА_1 був відсутній на роботі з поважних причин. Відтак, відсутність позивача на робочому місці у період з 06 по 08 червня 2016 року не можна кваліфікувати як порушення трудової дисципліни (прогул).

Отже, прогул з його боку відсутній, а його звільнення є незаконним. Розмір середнього заробітку визначено згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Незаконним звільненням з роботи позивачу заподіяно моральної шкоди, розмір якої визначено судом з урахуванням вимог розумності, справедливості та виваженості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ПАТ Дніпропетровськгаз подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 208/4677/16 з Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що звукозапис, наданий позивачем не можна вважати належним та допустимим доказом, а інших доказів на підтвердження поважності причин його відсутності на роботі позивачем надано не було.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з відомостями з копії трудової книжки ОСОБА_1 з 09 червня 2015 року прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів 3 класу до автотранспортної служби Вільногірського цеху Верхньодніпровської дільниці Дніпродзержинського управління газового господарства ПАТ Дніпропетровськгаз (а.с. 4).

06 червня 2016 року, 07 червня 2016 року та 08 червня 2016 року були складені акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі (а. с. 25-29).

Наказом від 24 червня 2016 року № 473-ДН/К ОСОБА_1. звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (а.с. 5).

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Дніпродзержинського управління газового господарства ПАТ Дніпропетровськгаз професійної спілки працівників газових господарств Дніпропетровської та Запорізької областей від 24 червня 2016 року підставою для звільнення ОСОБА_1 стало його відсутність на робочому місці без поважних причин 06 червня 2016 року, 07 червня 2016 року та 08 червня 2016 року (а.с. 6).

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 , зафіксованими у вказаному протоколі, 03 червня 2016 року він звернувся до механіка Вільногірського цеху Верхньодніпровської дільниці Дніпродзержинського управління газового господарства ПАТ Дніпропетровськгаз ОСОБА_4 - свого безпосереднього керівника, просив останнього надати йому відгул за рахунок раніше відпрацьованого часу у зв`язку з необхідністю вирішення питань особистого характеру, надав йому відповідну заяву. ОСОБА_4 пояснив, що заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати він ОСОБА_1 дійсно допомагав, але відповідна заява йому надана не була.

У пояснювальній ОСОБА_1 зазначено, що він написав заяву про надання відпустки за власний рахунок без збереження заробітної плати 06 червня 2016 року, 07 червня 2016 року та 08 червня 2016 року в кабінеті ОСОБА_4 під його диктовку 03 червня 2016 року, про що у нього є відповідні докази у вигляді запису на диктофон (а.с. 24).

Позивачем суду наданий звукозапис розмов з ОСОБА_6 , згідно з яким розмова мала місце 03 червня 2016 року - 6:11 хв. запису 0016. Із вказаного запису слідує, що ОСОБА_1 мав конфлікт із своїм керівництвом. На 2:37 - 2:57 хв. ОСОБА_6 пропонує ОСОБА_1 звільнитися за погодженням сторін, залишивши цю заяву у нього, ОСОБА_4 , так само і залишивши несправну машину, водієм якої є позивач (4:38 - 4:58 хв.). 8:43 хв. - ОСОБА_4 знов надає пропозицію про звільнення за угодою сторін, на що позивач надає відмову, 10:27 хв. - пропозиція ОСОБА_4 про відпустку за власний рахунок на тиждень, на питання позивача щодо необхідності передачі машини на ділянку, ОСОБА_4 відповідає, що машина залишиться у нього. На 12:10 хв. вищевказані особи заходять у приміщенні. З 16:17 хв. по 17:49 хв. ОСОБА_4 диктує ОСОБА_1 заяву на відгул на 06 червня 2016 року, 07 червня 2016 року, 08 червня 2016 року (а. с. 143).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ Дніпропетровськгаз задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснив судам, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

За змістом вимог частини першої та третьої статті 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Положеннями частини першої статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши положення статті 149 КЗпП України, дійшли правильного висновку про те, що позивач узгодив питання своєї відпустки без збереження заробітної плати із своїм безпосереднім керівником - механіком ОСОБА_4 , який прийняв відповідну заяву та повідомив ОСОБА_1 , що той вільний на період з 06 по 08 червня 2016 року, а його заява буде передана за належністю та наголошував, що виступає від імені керівництва. Отже, вини позивача у тому, що заява не передана начальнику Вільногірського цеху та далі за належністю, немає і ОСОБА_1 був відсутній на роботі з поважних причин. Відтак, відсутність позивача на робочому місці у період з 06 по 08 червня 2016 року не можна кваліфікувати як порушення трудової дисципліни (прогул). Отже, прогул з його боку відсутній, а його звільнення є незаконним.

Також судами надано вірну оцінку поданому позивачем звукозапису розмови із ОСОБА_4 та поясненням свідка ОСОБА_7 , чим було підтверджено наявність конфлікту з безпосереднім керівництвом та бажанням останнього звільнити ОСОБА_1 .

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом проведено відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Розмір моральної шкоди визначено згідно поданим доказам та з урахуванням положень статей 237-1 КЗпП України, врахувавши вимоги розумності та справедливості.

При цьому судами правильно враховано, що за час праці на підприємстві позивач не мав дисциплінарних стягнень.

Посилання касаційної скарги на те, що звукозапис не можна вважати належним та допустимим доказом, безпідставні, оскільки наданий позивачем звукозапис містить дату фіксації, а також відомості, що впливають на правильне вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд надав належну правову оцінку звукозапису, наданому позивачем, та врахував, що відомості, які у ньому міститься, узгоджуються з іншими обставинами, встановленими судом.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень суду не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують,

на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович