Постанова

від 18.04.2019 по справі 357/2201/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Дубановська І.Л.

Єдиний унікальний номер справи № 357/2201/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4835/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,

секретар - Тютюнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М про стягнення вартості частини майна.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є спадкоємцем після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина, яка складається із частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М в розмірі - 37,5 %. Отримавши свідоцтво про право на спадщину , ОСОБА_2 звернулась до товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М з вимогою виділити та передати їй частку від всього майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю ТІКОС М в розмірі 37,15% та виплатити їй частку прибутку товариства за період з 01 січня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Однак її вимоги задоволені не були. В зв'язку із чим вона змушена звернутись до суду.

Позивач ОСОБА_2 просила стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М на свою користь вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М , пропорційно частці у статутному капіталі ОСОБА_3 в розмірі 512 967,12 грн, частину прибутку товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М за 2016 рік в розмірі 8 953,15 грн , судовий збір.

Відповідач заперечував проти позову.

Свої заперечення обґрунтовував тим, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М сформований за рахунок переданого майна акціонерного товариства закритого типу ТІКОС . Залишок статутного капіталу на базі якого сформовано статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М становив: ОСОБА_4 - 85 420,67 грн., ОСОБА_3 - 54 632,50 грн., ОСОБА_5 - 82 815,23 грн. За законом частка статутного капіталу на користь спадкоємців може бути відчужена лише в частині внесеного статутного капіталу. Отже, ОСОБА_2 до виплати належить частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М в розмірі 18,2 %. При цьому, при вирахуванні належних ОСОБА_2 сум мають враховуватись чисті активи, тобто від балансової вартості товариства слід відняти видатки та зобов'язання підприємства перед іншими особами.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М на користь ОСОБА_2 434 389,67 грн., що складається із вартості частини майна ТОВ ТІКОС М - 429 014,56 грн, частини прибутку ТОВ ТІКОС М за 2016 рік - 5 375,11 грн. Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 4 579,86 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ ТІКОС М подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначали, що суд не взяв до уваги заперечення відповідача щодо розміру частки ОСОБА_3, та розміру частки прибутку за 2016 рік, неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи. Зазначають, що суд невірно визначився із розміром частки ОСОБА_3, не врахував збитки які ОСОБА_3 завдав товариству в період із 2011 року по 2016 рік, про що було зазначено у відзиві на позов.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що із довідки відповідача, наданої нотаріусу під час оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3, видно, що ОСОБА_3 здійснив внесок до статутного капіталу АТЗТ Тікос на загальну суму 133 386,грн. Відповідно до Статуту товариства частка ОСОБА_3 складає 37,15%. Чинним законодавством не передбачено зміни часток статутного капіталу через обставини виникнення дебіторської або кредиторської заборгованості, чи внаслідок використання товариством статутного капіталу. Зменшення статутного капіталу підлягає обов'язковій державній реєстрації, однак відповідачем жодного доказу на підтвердження прийняття рішення про зменшення статутного капіталу не надано .

Крім того, як зазначає позивач, вартість чистих активів розраховується на час виходу учасника з товариства, у даному випадку - час смерті ОСОБА_3, тому посилання апелянта, що при розрахунку чистих активів слід брати до уваги можливі майбутні періоди, є безпідставними. Просила у задоволенні скарги відмовити.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини

Як встановлено судом першої інстанції, 10 березня 2011 року на загальних зборах акціонерів акціонерного товариства закритого типу Тікос вирішено припинити акціонерне товариство закритого типу Тікос . ( т.1 а.с. 107)

На загальних зборах акціонерів акціонерного товариства закритого типу Тікос від 18 жовтня 2011 року вирішено затвердити передавальний акт ( т.1 а.с. 109-110, 239).

Зборами засновників товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М від 18 жовтня 2011 року вирішено створити товариство з обмеженою відповідальністю ТІКОС М шляхом перетворення акціонерного товариства закритого типу Тікос та затверджено його статут.

Згідно п. 2.1 Статуту розмір статутного фонду становить 300 000 грн., статутний фонд формується коштами і майном учасників та розподіляється засновниками наступним чином: ОСОБА_4 - 37,15 %, ОСОБА_3 - 37,15 %, ОСОБА_5 - 25,7 %.( т.1 а.с. 10-16).

Згідно передавального акту від 18 жовтня 2011 року акціонерне товариство закритого типу Тікос передало товариству з обмеженою відповідальністю ТІКОС М , серед іншого, статутний капітал у розмірі 300 000 грн , із них ОСОБА_4 - 75 180 грн., ОСОБА_5 - 58 280 грн., ОСОБА_3 - 93 210 грн (т.1 а.с. 237-238) .

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ( т.1 а.с. 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_2 отримала у спадщину частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю належну ОСОБА_3 (т.1 а.с. 17). Як видно із свідоцтва, частка ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства ТІКОС М становить 37,15% , а розмір внеску до статутного фонду складає 111 450 грн.

Матеріали справи не містять жодних доказів щодо оскарження свідоцтва про право на спадщину, або визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦК України (в редакції чинній на день виникнення спірних відносин), учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Згідно ч. 2 ст. 148 ЦК України (в редакції чинній на день виникнення спірних відносин) учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до п. 17.2 Статуту учасник, який виходить із товариства має право одержати вартість частки майна, пропорційну його сплаченій частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасниками та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена передаванням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Згідно п. 17.3 Статуту частка майна належна учасникові оцінюється по балансовій вартості та виплачується протягом місяця з дня виходу учасника товариства.

Отже, статутом передбачено, що учасник, який виходить із товариства має право на частину вартості майна пропорційну його сплаченій частці у статутному капіталі.

Відповідно до 4.9 постанови Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року № 4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин якщо спадкоємець (правонаступник) відмовився від участі у ТОВ (ТДВ) або йому було відмовлено у прийнятті до товариства, до відносин, пов'язаних з виплатою спадкоємцю (правонаступнику) вартості частки майна товариства, за аналогією застосовується стаття 54 Закону України Про господарські товариства .

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що п. 17.3 Статуту суперечить п. 17.1 та вимогам ст. 147, ст. 148 ЦК України (які діяли на час відкриття спадщини) є безпідставними. Апелянт доказів на підтвердження даної обставини не надав, будь-яких змін до Статуту не вносилося, Статут затверджений 18 жовтня 2011 року і пройшов державну реєстрацію. ( т.1 а.с. 10-16)

Відповідно до ст. 55 Закону України Про господарські товариства (в редакції чинній на день виникнення спірних відносин) при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.

Як видно із матеріалів справи , 05 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулась із заявою, в якій просила виділити та передати їй, як спадкоємиці ОСОБА_3 частку від всього майна відповідача в розмірі 37,15 % та частину прибутку товариства за період з 01 січня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року (т.1 т. а.с. 19).

Відповідач надав відповідь, що вона має право лише на частку фактично викупленого статутного капіталу ОСОБА_3 у розмірі - 18,2% ,що дорівнює 54 632,50 грн за мінусом податків на дохід , та на суму прибутку у розмірі 4 240.6 грн , а всього 44 697 ,44 грн (т.1 а.с. 20-21).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до передавального акту (т.1 а.с. 237-238) акціонерне товариство закритого типу Тікос передало товариству з обмеженою відповідальністю ТІКОС М , серед іншого, статутний капітал ОСОБА_3 в розмірі 93 210 грн. Отже, його викуплена частка від загального статутного капіталу становить: 93 210 грн./300 000 грн. = 31,07 %. На час смерті ОСОБА_3 балансова вартість майна підприємства становила - 1 380 800 грн., прибуток - 17 300 грн. (т.1 а.с. - 23).

Відповідно до ст. 51 Закону України Про господарські товариства (в редакції від 06 жовтня 2016 року, яка діяла на час відкриття спадщини) установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі

Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Відповідно до ст. 52 Закону України Про господарські товариства (в редакці від 06 жовтня 2016 року, яка діяла на час відкриття спадщини) статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про ліквідацію товариства.

Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття.

Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.

Слід зазначити, що всі положення діяли на час затвердження Статуту товариства, і відповідачі були обізнані з даними положеннями .

Відповідно до ст. ст.76 - 81 ЦПК України, відповідачі не надали ні суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції, доказів, що статутний капітал був зменшений у зв'язку із несплатою ОСОБА_3 своєї частки, і що на підставі цього приймались рішення відповідно до ст. 52 Закону, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Висновок суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_2, як спадкоємець ОСОБА_3 , має право отримати частину вартості майна в розмірі 1 380 800 х 31,07 % = 429 014,56 грн. та прибутку 17 300 х 31,07 % = 5 375,11 грн, є цілком обґрунтованим .

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів у випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Згідно п. 4 наказу Міністерства фінансів України № 163 від 07 липня 2009 року Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 чисті активи - це активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Правильним є висновок суду, що при вирахуванні чистих активів до уваги мають братися зобов'язання підприємства, що виникли до смерті ОСОБА_3 і погашення яких в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Заперечуючи проти позову, та до апеляційної скарги, відповідач надав розрахунок по витратам за майбутній період (т.1а.с. - 195, т.2 а.с. 34), в який включені витрати, що виникли, починаючи з другої половини ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто після смерті ОСОБА_3, а тому суд першої інстанції вірно не взяв до уваги цей розрахунок, і колегія суддів погоджується з цим.

Посилання відповідача, що ОСОБА_3 завдав шкоди товариству, і погашення цих збитків в майбутньому призведе до зменшення ресурсів підприємства, жодним доказом не підтверджені.

Отже, за викладених обставин, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову є законним і обґрунтованим .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вірно вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Отже, суд першої інстанції, оцінив докази в їх сукупності, створив всі умови для змагальності сторін, в тому числі роз'яснював права сторонам їх права та обов'язки доведення тих обставин на які вони посилались на підтвердження своїх вимог.

Ні позивач, ні відповідач клопотань про витребування доказів, призначення експертиз ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заявляли .

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 367, 369,374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТІКОС М залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 25 квітня 2019 року.

Головуючий

Судді