Рішення

від 18.04.2019 по справі 140/349/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/349/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд з позовом до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - Нововолинсько-Іваничівське ОУПФУ, відповідач) про визнання протиправними дій щодо зменшення у відсотковому розмірі з 90% до 80% суддівської винагороди (грошового утримання), відмови у проведенні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління ДСА у Волинській області №324 від 01 серпня 2018 року за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року та на підставі довідки Територіального управління ДСА у Волинській області №437 від 20 грудня 2018 року з 01 січня 2019 року.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно до пункту 2 частини першої, частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що працював суддею і після виходу у відставку перебуває на обліку у відповідача як суддя у відставці, отримуючи щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. В серпні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку із зміною складових суддівської винагороди на відповідній посаді судді Нововолинського міського суду Волинської області. Проте, відповідач листом від 22.01.2019 року за №10/Г-01 повідомив позивача, що провів такий перерахунок, однак не з 01 січня 2018 року, а з 01 серпня 2018 року, виходячи з того, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав від 15 травня 2018 року №2415-VIII (далі Закон №2415-VIII) проводиться з 01 серпня 2018 року та переглянуто визначений йому відсоток довічного грошового утримання.

Позивач вважає, що йому протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року та зменшено відсоток довічного грошового утримання, оскільки зміна з 01 січня 2018 року розміру складових суддівської винагороди, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 762 грн., є також підставою для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 07 березня 2019 року №1968/06-06 відповідач позов заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 об'єднаним управлінням було проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління ДСА у Волинській області №324 від 01 серпня 2018 року, за період з 01.01.2018 року по 31.08.2018 року. Також вказали, що у позивача недостатньо стажу на посаді судді для збільшення довічного грошового утримання судді у відставці до 90%.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку у Нововолинсько-Іваничівському ОУПФ та одержує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів .

В вересні 2016 року Іваничівським ОУПФУ ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 19952 грн., що становило 86 відсотків розміру суддівської винагороди на час звільнення у відставку 23200,00 грн. В подальшому призначене щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 зменшено у відсотковому розмірі до 80% суддівської винагороди (грошового утримання), що складало 18560 грн. ( розпорядження 152140 від 14.12.2016 року Іваничівського ОУПФУ).

Як зазначено в позовній заяві, на виконання постанови Іваничівського районного суду Волинської області від 23.02.2017 року по справі №165/2708/16, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 Нововолинсько-Іваничівським ОУПФ щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачувалось з розрахунку 90% його суддівської винагороди.

ТУ ДСА у Волинській області 01.08.2018 року видало ОСОБА_1 довідку №324 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з якої слідує, що станом на 01 січня 2018 року суддівська винагорода працюючого на відповідній посаді судді, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 28 192 грн., у тому числі: посадовий оклад 17 620 грн., доплата за вислугу років 10 572 грн.

В серпні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку із зміною складових суддівської винагороди на відповідній посаді судді Нововолинського міського суду Волинської області.

Згідно вказаної заяви ОСОБА_1 спеціалістами органу проведено перерахунок довічного грошового утримання судді з 01 серпня 2018 року.

На його звернення щодо підстав проведення перерахунку з цієї дати, Нововолинсько- Іваничівське ОУПФУ надало письмову відповідь, де повідомило, що Закон України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав зворотної дії в часі не має, та набув чинності з 22 липня 2018 року, а тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, проведено з 1 серпня 2018 року.

Разом з тим, з цієї письмової відповіді відповідача від 22.01.2019 року № 10/Г-01 він дізнався, що з 01.08.2018 року відповідачем самостійно переглянуто визначений йому попереднім розпорядженням відсоток довічного грошового утримання та до розрахунку узято 80 відсотків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 138 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI Про судоустрій і статус суддів (втратив чинність частково, в його первісній редакції, далі Закон №2453-VI) судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України Про державну службу або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує неоподатковуване щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України Про державну службу . Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VІ Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи були внесені зміни до Закону №2453-VІ, відповідно до яких частина третя статті 138 Закону №2453-VІ була викладена у наступній редакції: Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді .

Однак рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи , статті 138 Закону України Про судоустрій і статус суддів (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, частину третю статті 138 Закону №2453-VI (у редакції Закону №3668-VI).

Відповідно до частини четвертої статті 142 чинного Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №1402-VIII) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною третьою статті 133 Закону №2453-VІ (в редакції Закону України від 12лютого 2015 року №192-VІІІ Про забезпечення права на справедливий суд ) передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06грудня 2016 року №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (набрав чинності з 01 січня 2017 року) установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

22 липня 2018 року набрав чинності Закон України від 15 травня 2018 року №2415-VIII Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав . Пунктом 6 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону в абзаці другому пункту 3 розділу II ;Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 2017 р., №2, ст. 25) слово та цифри 1600 гривень замінено словами та цифрами прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року .

Статтею 7 Закону України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік з 01 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762 грн. 00 коп.

З огляду на зазначене, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів збільшився та встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 грн. 00 коп.

Таким чином, оскільки посадовий оклад судді місцевого суду з 01 січня 2018 року змінився у зв'язку із прийняттям Закону №2415-VIII (до 31 грудня 2017 року становив 16000 грн. 00 коп., а з 01 січня 2018 року 17 620 грн. 00 коп.), відтак вказане є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, в тому числі і позивачу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не заперечує право позивача на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку із прийняттям вказаного Закону, а спір між сторонами виник лише щодо дати, з якої такий перерахунок повинен бути здійснений.

Водночас, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, в тому числі і позивачу має проводитися з 01 серпня 2018 року, оскільки частиною четвертою статті 142 чинного Закону № 1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання ставиться у залежність від зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а відтак, оскільки зміна посадового окладу як складової суддівської винагороди відбулася з 01 січня 2018 року, тому саме з цієї дати позивачу повинен бути здійснений перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Суд також враховує, що Закон № 2415-VІІІ, який набрав чинності 22липня 2018 року, викладено у такій редакції, яка дозволяє застосовувати як розрахункову величину мінімальної заробітної плати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. При цьому суд зазначає, що листом Міністерство соціальної політики України №2230/1/2-19/54 від 04.02.2019 року до Пенсійного Фонду України зазначено про необхідність перерахування щомісячного довічного грошового утримання суддів з 01.01.2018 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевикладені зміни в законодавстві, листом Державної судової адміністрації України від 24.07.2018 року №11-13636/18 головам апеляційних, апеляційних спеціалізованих, місцевих спеціалізованих суддів та начальникам територіальних управлінь Державних судової адміністрації України дано доручення, внести зміни до штатних розписів установ та перерахунку суддівської винагороди з 01 січня 2018 року, а також підготовити довідки про суддівську винагороду з 01 січня 2018 року для обчислення щомісячного довічного утримання суддям у відставці.

Крім того, при вирішенні справи суд враховує правову позицію, викладену у рішеннях Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 у справі про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці, у яких Конституційний Суд України зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя; однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором.

Також Конституційний Суд України у своїх рішеннях покликається на норми Європейської хартії про закон Про статус суддів від 10 липня 1998 року, відповідно до яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1), статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4), а також на рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи від 13 жовтня 1994 року №(94)12, від 17 листопада 2010 року №(2010)12, згідно з якими кожна держава має забезпечити відповідність статусу і винагороди суддів гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на судові рішення; мають існувати гарантії виплат у зв'язку з відставкою суддів, які мають відповідати попередньому рівню оплати праці суддів.

Верховний Суд України в постанові від 24.03.2015р. ( у справі №21-584а 14) висловив правову позицію про те, що оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці законодавством визначено у відсотковому відношенні до грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, то в разі зміни (у напрямі збільшення) вказаної винагороди, у судді, який вийшов у відставку з'являється право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, в той час, як пенсійного органу - обов'язок здійснити відповідний перерахунок.

Крім цього, у рішенні Верховного Суду від 12 липня 2018 року (у справі №9901/602/18) зазначено, що згідно з абзацом 4 пунктом 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016р. №1402 -VIII за суддями призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності цим законом, зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 23.02.2017 року по справі №165/2708/16, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії Нововолинсько-Іваничівського ОУПФУ щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 86%, а потім 80% від отримуваної суддівської винагороди (грошового утримання) на момент звільнення з посади судді у відставку та скасувати протокол 1518 від 28.09.2016 року і розпорядження 152140 від 14.12.2016 року Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області в частині призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% і 80% відповідно від отримуваної ОСОБА_1 суддівської винагороди (грошового утримання) як незаконні. Зобов'язано Нововолинсько-Іваничівське ОУПФУ зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи судді, який дає право на відставку та на отримання довічного грошового утримання календарний період проходження строкової військової служби - 01 рік 11 місяців 26 днів; половину строку навчання у вищому навчальному закладі на юридичному факультеті за денною формою навчання - 01 рік 10 місяців 01 день; стаж роботи на прокурорських посадах (помічника і старшого помічника прокурора Іваничівського району Волинської області) з 01.08.1991 року по 22.05.2001 року, що становить 09 років 09 місяців 22 дні, визначивши суддівський стаж - 27 років 08 місяців 03 днів, з врахуванням періоду роботи на посаді судді, заступника голови Нововолинського міського суду Волинської області - 14 років 00 місяців 14 днів. Зобов'язано Нововолинсько-Іваничівське ОУПФУ, починаючи з 16 вересня 2016 року провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від отримуваної суддівської винагороди (грошового утримання) на момент звільнення з посади судді у відставку, з урахуванням виплачених сум грошового утримання та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання відповідно до частини 3 статті 141 Закону України Про судоустрій та статус суддів , у редакції Закону України Про забезпечення права на справедливий суд від 12 лютого 2015 року № 192-VIII в розмірі 90 % від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено право ОСОБА_1 на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% від суддівської винагороди та визнано протиправними дії пенсійного органу при проведенні розрахунку щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

З розпорядження відповідача №152140 від 19.05.2017 року, яке досліджено судом та приєднано до матеріалів позову вбачається, що на виконання рішення суду з 16.09.2016 року позивачу проводились нарахування та виплата довічного грошового утримання виходячи з 90% заробітку

Однак, у відповідності до вищевказаних норм закону, відповідачем не було проведено позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 01.01.2018 року в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, натомість провели перерахунок в розмірі 80 відсотків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Частиною першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про допущення відповідачем як суб'єктом владних повноважень протиправних дій.

Внаслідок нездійснення перерахунку довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків з 01.01.2018 року право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, при зміні розміру заробітної плати працюючого судді, порушено відповідачем, а тому підлягає захисту шляхом визнання протиправними дії в частині відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року виходячи з 90% розміру грошового утримання та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки ТУ ДСА у Волинській області від 01.08.2018 року №437 за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року в розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді з врахуванням виплачених сум за розпорядженням від 22.02.2019 року №907510152140, а тому виходячи із наданих частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Разом з тим, щодо позовної вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління ДСА у Волинській області №324 від 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2018 року та на підставі довідки Територіального управління ДСА у Волинській області №437 від 20 грудня 2018 року з 01 січня 2019 року слід зазначити, що як встановлено судом, ОСОБА_1 з відповідною заявою до пенсійного фонду не звертався, внаслідок чого вказана позовна вимога є передчасною та такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 1 536,80 грн.

Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги, вартість яких складає 2 000 грн.

Питання судових витрат під час розгляду та вирішення адміністративної справи регламентовано статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС встановлено, що до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, вказаною нормою передбачено можливість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не всіх понесених протилежною стороною судових витрат, а лише тих, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу. Позивачем надано договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт та квитанцію до прибуткового касового ордера про 2 000 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України та п. 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 року, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Таким чином, підтвердженням сплати суми гонорару по вищевказаному договору повинно бути копія довідки ДФС про взяття на облік адвоката як платника податків, виписка з банківського рахунку про зарахування коштів та відображення отриманих коштів в Книзі обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Оскільки позивачем не надано вищевказаних письмових доказів, а представлені не підтверджують фактичних витрат на правову допомогу, а відтак стягнення понесених витрат на правову допомогу в сумі 2 000 грн. до задоволення не підлягають

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області в частині відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року на підставі довідки Територіального управління ДСА у Волинській області від 01.08.2018 року №437 виходячи з 90% розміру грошового утримання.

Зобов'язати Нововолинсько-Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління ДСА у Волинській області від 01.08.2018 року №437 за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року в розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді з врахуванням виплачених сум за розпорядженням Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 22.02.2019 року №907510152140.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень) 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Відповідач Нововолинсько-Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, бульвар Шевченка, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 20124939).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич