Рішення

від 22.04.2019 по справі 826/16655/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2019 року № 826/16655/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Гаріліт до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 №0007241401, №0007251401, №0046151409, №0046211401, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Гаріліт (далі також - позивач, ТОВ Гаріліт ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 №0007241401, №0007251401, №0046151409, №0046211401.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновків акта планової документальної перевірки №355/26-15-14-01-01/37641719 про заниження ТОВ Гаріліт сум податку на прибуток і податку на додану вартість за результатами господарських операцій з контрагентом ТОВ НАСТ КОНСАЛТ , перевищення ліміту залишку готівки в касі 29.09.2015, та відсутністю підстав для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної №12 від 08.06.2016, що були покладені контролюючим органом в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2017 відкрито провадження у справі №826/16655/17 за вказаним позовом ТОВ Гаріліт та у справі призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні 01.03.2018 судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначеному судовому засіданні 12.03.2018 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав і мотивів, що наведені у тексті його відзиву на позовну заяву.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що в результаті проведеної планової документальної перевірки ТОВ Гаріліт контролюючим органом встановлено вчинення позивачем ряду правопорушень норм податкового законодавства та законодавства з питання порядку регулювання обігу готівки. Зокрема, ТОВ Гаріліт задекларувало до податкової звітності з податку на додану вартість і податку на прибуток господарські операції з суб'єктом підприємницької діяльності (ТОВ НАСТ КОНСАЛТ ), що має ознаки фіктивності. На переконання представника відповідача висновки акта перевірки є обґрунтованими та правомірними, що у свою чергу свідчить про законність прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

12.03.2018 суд на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент вчинення відповідної процесуальної дії) ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 27.07.2017 по 16.08.2017 працівником ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Гаріліт з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства, а також з питань нарахування (сплати) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатом якої складений акт від 22.08.2017 №355/26-15-14-01-01/37641719 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки, працівники Головного управління встановили порушення позивачем серед іншого наступних норм податкового законодавства:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(с)БО №11 Зобов'язання , п. 5 П(с)БО №15 Дохід , П(С)БО 16 Витрати , ст. 4, 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого платником занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 169 201 грн.;

- пп. 198.1, 198.2 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 342 074 грн., в т.ч. за листопад 2015 року на 56 953 грн., за грудень 2015 року на 285 121 грн.;

- п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягає у порушенні ТОВ Гаріліт граничних термінів реєстрації податкових накладних із загальною сумою податку на додану вартість в розмірі 60 218,0 грн. на термін до 15 календарних днів;

- п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2014 №637.

07.09.2017 ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняло наступні спірні у справі податкові повідомлення-рішення:

- за №0007241401 (форми Р ), яким збільшило позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 427 593 грн., у тому числі за основним платежем - 342 074 грн. та за штрафними санкціями - 85 519 грн.;

- за №000725140 (форми Р ), яким збільшило позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 169 2011 грн. (а саме виключно за основним платежем);

- за №0046151409 (форми С ), яким за порушення п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2014 №637, та відповідно абз. 2 ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1996 №436/95 застосувало до позивача штрафну (фінансову) санкцію у сумі 514 554,66 грн. (що становить двократний розмір суми, що перевищує ліміт готівки в касі, - 257 277,33 грн.);

- за №0046211401 (форми Н ), яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на терміни 15 і менше календарних днів, всього у розмірі 6 021,80 грн. (що становить 10% від суми ПДВ 60 218 грн., зазначеної у несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних/розрахунках коригування).

За результатами оскарження ТОВ Гаріліт цих податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, такі рішення відповідача відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 21.11.2017 №26933/6/99-99-11-01-01-25 були залишені без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення від 07.09.2015 протиправними (а саме: податкові повідомлення-рішення за №№0007241401, 000725140, 0046151409 - повністю, а податкове повідомлення-рішення №0046211401 - в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 5 476,80 грн.) а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 №0007241401 і №000725140, суд дійшов таких висновків.

Зі змісту цих податкових повідомлень-рішень вбачається, що вони грунтуються на висновках акта перевірки про порушення ТОВ Гараліт норм п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, пп. 198.1, 198.2 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 5 П(с)БО №11 Зобов'язання , п. 5 П(с)БО №15 Дохід , П(С)БО 16 Витрати , ст. 4, 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . А саме, думку перевіряючих, ТОВ Гаріліт безпідставно не включило до складу оподатковуваного доходу за 2015 рік вартість безоплатно отриманих від контрагента ТОВ НАСТ КОНСАЛТ (код ЄДРПОУ 39916082) послуг на загальну суму 1 128 009 грн., неправомірно віднесло до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) витрати на придбання робіт у сумі 940 008 грн. на підставі нереальних господарських операцій, що натомість кваліфіковано працівниками контролюючого органу як перерахування ТОВ Гаріліт на користь ТОВ НАСТ КОНСАЛТ безповоротної фінансової допомоги. Також працівники Головного управління під час документальної перевірки дійшли висновку про відсутність у ТОВ Гаріліт правових підстав для включення до складу податкового кредиту за звітні періоди листопад і грудень 2015 року сум податку на додану вартість на підставі отриманих від ТОВ НАСТ КОНСАЛТ податкових накладних.

Такі висновки контролюючого органу були мотивовані наступним: ТОВ НАСТ КОНСАЛТ не подало податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2015 рік. Водночас до відповідної податкової інспекції цим товариством був поданий фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік, за даними якого основні засоби відсутні. В контексті наведеного перевіряючі дійшли умовиводу про відсутність у ТОВ НАСТ КОНСАЛТ трудових ресурсів та основних засобів, необхідних для виконання ним обсягів послуг, відображених в наданих до перевірки актах здачі-прийняття робіт (надання послуг); за наслідками аналізу бази даних Єдиний реєстр податкових накладних за період з 01.01.2014 по 31.07.2015 встановлено, що ТОВ НАСТ КОНСАЛТ по ланцюгу постачання здійснює пересортування товарів, робіт і послуг. У зв'язку з цим перевіряючі вирішили, що ТОВ НАСТ КОНСАЛТ послуги машин і механізмів контрагентами-постачальниками по ланцюгу постачання не надавались; остання податкова звітність з податку на додану вартість ТОВ НАСТ КОНСАЛТ була подана за березень 2016 року, а по податкова звітність з податку на прибуток за 2015 рік не подавалась; стосовно ТОВ НАСТ КОНСАЛТ згідно бази АІС Податковий блок наявна картка суб'єкта фіктивного підприємництва. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні відомості про судове рішення у справі №367/6069/16-к. З тексту останнього контролюючому органу стало відомо, що в провадженні Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебуває кримінальне провадження №12015110040002656, відкрите за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України. В ході здійсненого досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні встановлено, що протягом 2015 року невстановлені досудовим слідством особи зареєстрували ряд підприємств (в т.ч. ТОВ НАСТ КОНСАЛТ ), що в подальшому використовувались для ведення незаконної фінансово-господарської діяльності, пов'язаної з підробкою офіційних документів, шахрайським заволодінням грошовими коштами підприємств реального сектору економіки, а також привласненням грошових коштів з державного бюджету. Зокрема, в результаті проведених процесуальних дій встановлено, що керівник…ТОВ НАСТ КОНСАЛТ - Особа 8… жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств не мають… З урахуванням наведеного контролюючий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження факту придбання ТОВ Гаріліт у ТОВ НАСТ КОНСАЛТ послуг машин і механізмів.

Надаючи оцінку обґрунтованості таких висновків акта перевірки суд враховує наступне.

За змістом норм п.п. 200.1, 200.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, може бути зарахована до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - в разі відсутності податкового боргу.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в т.ч. у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас в силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.

Дані висновки суду кореспондують правовій позиції Верховного Суду, що сформована за результатами правового аналізу норм п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ст. 1, ч. 1 і 2 ст. 9 Закону №996-ХIV в тексті його постанови від 11.12.2018 у справі №804/6942/16. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд встановив, що 01.11.2015 між ТОВ Гаріліт (як замовником), в особі генерального директора ОСОБА_3, і ТОВ НАСТ КОНСАЛТ (як виконавцем), в особі директора Васильєва С.Ю., укладено договір №19/11-01 на виконання робіт (надання послуг). За умовами п. 1.1 ст. 1 цього договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання своїми механізмами і будівельною технікою згідно (додатку 1) разом з обслуговуючим персоналом будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт на будівельному майданчику, що наданий замовником.

Відповідно до п. 2.1, 2.3 ст. 2 цього договору сторони визначили, що оплата виконаних робіт за даним договором здійснюється згідно актів виконаних робіт. Фактичний обсяг і вартість робіт вказується в акті виконаних робіт і визначається після фактичного завершення робіт на підставі двостороннього узгодження робіт сторонами.

Водночас п. 3.1 ст. 3 зазначеного договору передбачено, що робота виконується по 100% передоплаті.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором щодо виконання робіт (надання послуг) позивачем надано суду копії наступних документів:

- актів здачі-прийняття робіт №ОУ-0000016 від 20.11.2015 на суму 41 842,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 973,76 грн.), №ОУ-0000037 від 30.11.2015 на суму 100 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 666,67 грн.), №ОУ-0000040 від 03.12.2015 на суму 300 125,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 50 020,97 грн.), №ОУ-0000046 від 07.12.2015 на суму 200 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн.), №ОУ-0000056 від 14.12.2015 на суму 50 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 333,33 грн.), №ОУ-0000080 від 24.12.2015 на суму 436 041,06 грн. (в т.ч. ПДВ - 72 673,50 грн.), всього на загальну суму 1 128 009,42 грн. (в т.ч. ПДВ - 188 001,56 грн.). Зі змісту цих актів вбачається, що ТОВ НАСТ КОНСАЛТ надало ТОВ Гаріліт послуги автокрана різної тоннажності, послуги екскаватора, послуги катка дорожнього різної тоннажності, послуги асфальтоукладчика, послуги з перевезення сміття, послуги машини для холодного фрезерування, послуги молотка відбійного, послуги трактора на пневмоколісному ходу та ін.

- податкових накладних №30 від 19.11.2015, №54 від 30.11.2015, №60 від 03.12.2015, №66 від 07.12.2015, №81 від 14.12.2015, №111 від 24.12.2015 з роздруківками електронних квитанцій про реєстрацію таких податкових накладних в ЄРПН.

- платіжних доручень ТОВ Гаріліт з відомостями про перерахування на користь ТОВ НАСТ КОНСАЛТ на підставі певних рахунків-фактур безготівкових коштів на загальну суму 2 052 035,67 грн. (в т.ч. ПДВ - ) в якості оплати послуги спецтехніки та/або матеріали;

- роздруківок електронних банківських виписок з розрахункового рахунку ТОВ Гаріліт за періоди листопада-грудня 2015 року.

Крім того, у періоди листопад-грудень 2015 року ТОВ НАСТ КОНСАЛТ , як продавець, виписало на адресу ТОВ Гаріліт (покупця) ряд податкових накладних з номенклатурою товарів - будівельні матеріали в асортиментів, а саме: №59 від 30.11.2015 на суму 199 874,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 312,37 грн.), №76 від 14.12.2015 на суму 180 204,34 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 034,06 грн.), №93 від 15.12.2015 на суму 149 988,77 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 998,13 грн.), №101 від 15.12.2015 на суму 130 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 666,67 грн.), №110 від 24.12.2015 на суму 264 364,94 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 060,82 грн.), всього на загальну суму 924 432,25 грн. (в т.ч. ПДВ - 154 072,05 грн.). Дані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у грудні 2015 року, про що свідчать наявні матеріалах справи роздруківки відповідних квитанцій №1.

При цьому, жодні видаткові накладні, прибуткові накладні на підтвердження обставин отримання від ТОВ НАСТ КОНСАЛТ товарно-матеріальних цінностей, перелік яких наведено у зазначених вище податкових накладних, та оприбуткування таких ТМЦ позивач ані в ході судового розгляду справи, ані під час проведення документальної перевірки не подав, та будь-які пояснення стосовно поважності причин відсутності таких документів суду не надав.

Натомість у судовому засіданні 12.03.2018 представник позивача пояснив, що результати наданих ТОВ НАСТ КОНСАЛТ робіт і послуг, а також придбані товарно-матеріальні цінності були використані ТОВ Гаріліт у власній господарській діяльності, а саме: при виконанні робіт з будівництва та ремонту автомобільних доріг, про що в бухгалтерському обліку вчинені відповідні проводки. Обставини щодо відображення в бухгалтерському обліку ТОВ Гаріліт операцій з ТОВ НАСТ КОНСАЛТ зафіксовано також в акті перевірки (стор. 9 такого акта).

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів, суд встановив, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. Також з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ Гаріліт на придбання послуг спеціальної будівельної техніки та механізмів і здійснюваними ним основними видами господарської діяльності (а саме: відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом господарської діяльності ТОВ Гаріліт за КВЕД є будівництво доріг і автострад). Крім того, в ході проведеної документальної перевірки позивача контролюючим органом встановлено, що на формування оподатковуваного доходу ТОВ Гараліт за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 найбільший вплив мало здійснення операцій з улаштування, асфальтування, ремонтів дорожнього покриття, бетонування, благоустрій територій, продаж товарно-матеріальних цінностей.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua), та з тексту акта перевірки позивача суд встановив, що станом момент укладення договору №19/11-01 від 01.11.2015 та виписки податкових накладних за періоди листопад-грудень 2015 року на підставі цього ж договору, контрагент позивача (ТОВ НАСТ КОНСАЛТ ) був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість. Також згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та згідно акта перевірки №788/22-20/37269136 від 22.03.2013, одними із видів діяльності ТОВ НАСТ КОНСАЛТ у період спірних правовідносин були діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, а також будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Таким чином, суд вважає, що наявними у матеріалах справи первинними та іншими документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з вищезазначеним контрагентом в частині надання послуг (виконання робіт), що спричинили реальну зміну в його майновому стані, та ті обставини, що такі спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого використання результатів такої операції в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності.

Суд вважає, що відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування показників витрат і податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій, у зв'язку з наступним.

Надаючи оцінку обґрунтованості наведених в тексті акта перевірки аргументів контролюючого органу щодо відсутності у контрагента позивача реальної можливості здійснити господарські операції з надання послуг та виконання робіт на адресу ТОВ Гаріліт та наведення у первинних документах недостовірних відомостей щодо таких проведених операцій суд зазначає наступне.

Щодо посилань відповідача на обставину не подання ТОВ НАСТ КОНСАЛТ окремої податкової звітності у період вчинення спірних господарських операцій, то суд вважає, що сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів тих чи інших господарських операцій та/або наявних матеріальних і трудових ресурсів, та/або не подання ним податкової звітності, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредит, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в текстах постанов від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18, від 21.08.2018 №К/9901/9512/18, від 06.11.2018 №К/9901/36584/18.

Крім того, наведені в тексті акта перевірки зауваження щодо неподання контрагентом позивача окремої податкової звітності не підтверджені відповідачем документально, шляхом надання відомостей з відповідної автоматизованої бази даних ДФС. Між тим, обставина неподання платником податкової звітності до контролюючого органу може бути обумовлена причиною неприйняття контролюючим органом такої податкової звітності з тих чи інших причин, що у свою чергу спростовує наявність у платника мотиву на недекларування показників господарської діяльності.

Також суд критично оцінює висновок відповідача про не підтвердження джерела походження послуг, що були надані ТОВ НАСТ КОНСАЛТ позивачу у листопаді-грудні 2015 року, тому що такий висновок здійснений виключно з огляду на аналіз Єдиного реєстру податкових накладних в частині відомостей про зареєстровані податкові накладні за період до 01.08.2015, та не ґрунтується на перевірці первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Крім того, зазначений Реєстр відображає лише операції з платниками податку на додану вартість, в той час як операції з неплатниками там відсутні. Також сама по собі обставина наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних відомостей про зареєстровані податкові накладні платника (суб'єкта господарювання) з певними номенклатурами послуг не виключає можливості невідображення в цьому Реєстрі інформації про обсяги фактично наданих послуг цим же платником, зокрема, у випадках: попереднього придбання платником цих послуг у постачальників та неотримання від таких постачальників з тих чи інших причин відповідних податкових накладних, або у разі якщо реєстрація податкової накладної в Реєстрі не була здійснена контрагентом-продавцем.

Відтак суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави стверджувати, що контрагент позивача в дійсності не надав послуги, виходячи виключно з наведеного в тексті акта перевірки аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних відомостей.

Також, посилаючись в тексті акта перевірки на відсутність у ТОВ НАСТ КОНСАЛТ трудових ресурсів у зв'язку з неподанням цим товариством податкових розрахунків форми №1ДФ за 2015 рік, контролюючий орган водночас не перевірив обставину подання чи не подання контрагентом позивача звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (де саме, в т.ч. відображаються дані про виплату винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами).

У зв'язку з цим суд вважає, що висновок відповідача про відсутність у контрагента позивача реальної можливості надати спірні послуги (виконати роботи), в т.ч. із залученням до цього третіх осіб (зокрема, власників відповідної спецтехніки і машин, операторів техніки) є документально необґрунтованими.

Водночас враховуючи відсутність під час перевірки первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, а саме - видаткових накладних на поставку товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів), перелік яких наведений у податкових накладних №59 від 30.11.2015, №76 від 14.12.2015, №93 від 15.12.2015, №101 від 15.12.2015, №110 від 24.12.2015, а також документальних доказів оприбуткування на ТОВ Гаріліт таких ТМЦ, суд вважає, що позивач не підтвердив належним чином оформленими документами обставини отримання активів (ТМЦ) за наслідками задекларованих господарських операцій з ТОВ НАСТ КОНСАЛТ . Як наслідок суд погоджується з позицією відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за звітні періоди листопад і грудень 2015 року на загальну суму податку на додану вартість 154 072,05 грн.

Надаючи окремо правову оцінку посиланню контролюючого органу фіктивність контрагента позивача з огляду на наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень копії ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 05.08.2016 у справі №367/6069/16-к про надання дозволу на обшук житла, то суд зазначає наступне.

Дослідивши зміст цієї ухвали міського суду від 05.08.2016 суд встановив, що така була прийнята за результатами розгляду клопотання слідчого Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з питання обшуку в рамках кримінального провадження №12015110040002656, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України. Зокрема, у тексті поданого клопотання слідчого, без конкретизації конкретних проведених процесуальних дій, зазначалось, що досудовим розслідуванням було встановлено, що протягом 2015 року невстановлені досудовим слідством особи зареєстрували ряд підприємств, в т.ч. ТОВ НАСТ КОНСАЛТ , що в подальшому використовувались для ведення незаконної фінансово-господарської діяльності. Також встановлено, що керівник ТОВ НАСТ КОНСАЛТ жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 2 якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань за відсутності вироку суду не є підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій.

В даному випадку оскільки відповідачем такого документального доказу як вироку, ухваленого відносно посадових осіб контрагента позивача (ТОВ НАСТ КОНСАЛТ ) або самого позивача суду надано не було, то наведені в тексті ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 05.08.2016 обставини в частині здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12015110040002656 (що було відкрите не відносно посадових осіб ТОВ НАСТ КОНСАЛТ і ТОВ Гаріліт ), не беруться судом до уваги як належним чином доведені.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд вважає правомірними висновки акта перевірки в частині висновку про заниження ТОВ Гаріліт сум податку на додану вартість за періоди листопад 2015 року на 33 312,37 грн. та грудень 2015 року на 120 759,68 грн.

Щодо правомірності висновків акта перевірки про порушення ТОВ Гаріліт вимог п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2014 №637, то суд дійшов висновку про їх документальну необґрунтованість.

На стор. 37 - 38 акта від 22.08.2017 №355/26-15-14-01-01/37641719 зафіксовано, що перевіркою встановлено: 29.09.2015 згідно видаткових касових ордерів №61 та №54 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумах 192 000 грн. і 65 277,33 грн. ОСОБА_3 При цьому, ліміт залишку готівки в касі товариством не встановлювався, а тому дорівнює 0,00 грн. В порушення вимог п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2014 №637, видачу готівки з каси не підтверджено підписами отримувача, а саме - відсутні підписи ОСОБА_3 За наведених обставин контролюючий орган дійшов висновку, що видача готівки з каси ТОВ Гаріліт у загальній сумі 257 277,33 грн. не може бути врахована для виведення залишку готівки з каси на кінець дня 29.09.2015. Відповідно не зважаючи на те, що за даними аркуша касової книги залишок на кінець дня 29.09.2015 становить 0,00 грн., фактично такий залишок готівки в касі становить 257 277,33 грн. Таким чином, перевіркою встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі 29.09.2015 в сумі 257 277,33 грн.

Відповідно до п. 2.8 гл. 2 Положення про ведення касових валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2014 №637 (що діяла до 05.01.2018), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно з п. 3.5 гл. 3 цього Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Позивач факт вчинення даного правопорушення категорично заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_3 дійсно отримав 29.09.2015 з каси товариства готівкові кошти у зазначених сумах, що засвідчується виданими у зв'язку з цим видатковими касовими ордерами від 29.09.2015 за №61 і №54. При цьому, вказані видаткові ордери відповідно до вимог законодавства містять підписи отримувача (ОСОБА_3.), на підтвердження чого позивач подав до суду засвідчені копії відповідних видаткових касових ордерів, що містять підпис одержувача, аркушів касової книги.

Оглянувши та проаналізувавши зміст наданих позивачем копій видаткових касових ордерів від 29.09.2015 №54 і №61, суд дійшов висновку, що такі документи відповідають вищенаведеним вимогам п. 3.5 гл. Положення, а тому можуть бути підставою для виведення готівки з каси товариства.

У свою чергу, відповідач (як суб'єкт владних повноважень), на якого в силу норм ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок доказування правомірності своїх рішень, наведені твердження позивача жодними документальними доказами не спростував. Так, відповідач не надав суду копій отриманих від ТОВ Гаріліт видаткових касових ордерів, де були відсутні підписи одержувача.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за вказане правопорушення, шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 №0046151409.

Стосовно посилань позивача на безпідставність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 №0046211401 в частині суми штрафу у розмірі 5 476,80 грн., то суд відхиляє їх як нормативно та документально необгрунтовані у зв'язку з наступним.

На стор. 30 - 31 акта перевірки зафіксовано, що ТОВ Гаріліт порушило граничні терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначені п. 201.10 ст. 201 ПК України на загальну суму податку на додану вартість 60 218 грн., а саме:

- податкова накладна №12 від 08.06.2016, виписана на адресу контрагента ТОВ Новий базар на суму ПДВ 54 768 грн., граничний термін реєстрації якої становив 23.06.2016, фактично була зареєстрована 06.07.2016 (кількість днів прострочення - 13);

- податкова накладна №1 від 31.10.2016, виписана на адресу контрагента ДП Київське обласне дорожнє управління ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на суму ПДВ 5 450 грн., граничний термін реєстрації якої становив 15.11.2016, фактично була зареєстрована 16.11.2016 (кількість днів прострочення - 1).

Як вбачається з тексту позовної заяви, з наведеними в акті перевірки висновками про порушення ТОВ Гаріліт норм п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України та фактами несвоєчасної реєстрації вказаних вище податкових накладних у терміни менше 15 календарних днів позивач погоджується. Водночас позивач заперечував проти наявності у відповідача підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 №0046211401 в частині суми штрафу у розмірі 5 476,80 грн. з тих мотивів, що факт несвоєчасної реєстрації податкової накладної №12 від 08.06.2016 вже був встановлений контролюючим органом (ДПІ у Голосіївському районі м. Києві) під час проведення перевірки. Позивач пояснив, що не дочекавшись прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення на підставі такого акта перевірки, ТОВ Гараліт згідно платіжного доручення №1153 від 30.08.2016 (призначення платежу *;130; сплата грошових зобов'язань по акту перевірки від 26.08.2016 №1696; ; ; ) перерахувало до державного бюджету належну суму штрафу у розмірі 5 476,80 грн. (що фактично становить 10% від суми 54 768 грн.).

На підтвердження наведених обставин позивач надав суду копію платіжного доручення №1153 від 30.08.2016 на суму 5 76,80 грн. з відміткою банку про проведення платежу. За змістом цього платіжного доручення вбачається, що кошти були сплачені на казначейський рахунок №31117029700002, що призначений для сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). При цьому, копію акта преревірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києві, у зв'язку з наявністю якого було ініційовано платіж згідно вказаного платіжного доручення позивач без поважних причин до суду не подав, та точні реквізити такого акта (реєстраційний номер і дату) суду не повідомив.

Відповідач у тексті свого відзиву на позовну заяву зазначив, що за даними інтегрованої картки платника ТОВ Гаріліт по податку на додану вартість відсутній запис про оплату платником зазначеної суми коштів. Разом з тим засвідчену копію витягу з інтегрованої картки платника податку на додану вартість - ТОВ Гаріліт за 2016 рік в обгрунтування своїх заперечень відповідач до суду не подав.

У контексті наведеного суду враховує те, що в розумінні норм пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 54.1 і 54.3 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У випадку, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (п. 58.1 ст. 58 ПК України).

Порядок складання контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, в т.ч. за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст. 201 ПК України, визначений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків .

Відповідальність за порушення платником строків реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вставлену у ст. 120 1 ПК України. Так, згідно з п. 120 1 .1 ст. 120 1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема - 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Проаналізувавши зміст наведених норм Кодексу та положення Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, суд дійшов висновку, що наведена позивачем обставина про перерахування ним до державного бюджету суми коштів до моменту прийняття контролюючим органом відповідного податкового повідомлення-рішення (тобто, до моменту визначення контролюючим органом штрафу) за фактом встановлення порушення платником (позивачем) граничних термінів реєстрації податкової накладної не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку прийняти таке податкове повідомлення-рішення. Оскільки в такому випадку сплачена платником сума коштів не вважається грошовим зобов'язанням, визначеним в порядку ст. 54 ПК України.

З урахуванням наведеного суд не вбачає правових підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 №0046211401.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 цього Кодексу).

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 06.12.2017 №2007 підтверджено, що ТОВ Гаріліт під час звернення до суду з вказаними позовом сплатило судовий збір у розмірі 16 760,26 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 13 780,28 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Гаріліт (код ЄДРПОУ 37641719, адреса: 03191, м. Київ, вул. Композитора Мейтуса, 4-А, кв. 132) до Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 №0007241401, №0007251401, №0046151409, №0046211401 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 07.09.2017 №0007241401 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 235 002,44 грн. (в т.ч. в частині основного платежу - 188 001,95 грн. і штрафних санкцій - 47 009,49 грн.).

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 07.09.2017 №0007251401 і №0046151409.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Гаріліт (код ЄДРПОУ 37641719, адреса: 03191, м. Київ, вул. Композитора Мейтуса, 4-А, кв. 132) документально підтверджені судові витрати у розмірі 13 780,28 грн. (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень 28 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок