Постанова

від 15.04.2019 по справі 0740/999/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3418/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі: секретаря судових засідань Марцинковської О.М.,

представника позивача Левицького А.О.,

представника відповідача Ліуша Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпаття-Авто" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року, ухваленого під головуванням судді Дору Ю.Ю. в м.Ужгород о 10:50 год., повний текст якого складено 18.02.2019, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаття-Авто" до Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Закарпаття-Авто" (далі - ПрАТ "Закарпаття-Авто") звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: №0004211401 від 14.06.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 55590,08 грн, з яких 44472,06 грн за податковими зобов'язаннями та 11118,02 грн за штрафними санкціями; №0004261401 від 14.06.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 571631,12 грн, з яких 457304,89 грн за податковими зобов'язаннями та 114326,23 грн за штрафними санкціями; №0004221401 від 14.06.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 36811,343 грн, з яких 29449,07 грн за податковими зобов'язаннями та 7362,27 грн за штрафними санкціями; №0004231401 від 14.06.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 469578,69 грн, з яких 375662,95 грн за податковими зобов'язаннями та 93915,74 грн за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що викладені в акті перевірки від 23.05.2018 №561/07-16-14-01/05495458 висновки контролюючого органу про допущені ПрАТ "Закарпаття-Авто" порушення Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України) та зниження земельного податку та орендну плату є помилковими, оскільки перевіряючий орган віддав перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку, а відтак, підлягають перегляду та скасуванню. У зв'язку з відсутністю в діях підприємства будь-яких порушень чинного законодавства, застосування до ПрАТ Закарпаття-Авто штрафних (фінансових) санкцій також є неправомірним.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 відмовлено у задоволенні позову за їх безпідставністю.

Не погодившись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права (невірне застосування матеріального законодавства) та з порушенням норм процесуального законодавства (ненадання в судовому рішенні оцінки усім доводам позивача та не наведення мотивів їх відхилення). Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що застосовуючи до правовідносин, що виникли у 2015 році, положення закону, що набрав чинності у 2016 році, суд фактично порушив один із основних принципів правової держави - незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів в часі. ПрАТ "Закарпаття-Авто" у 2015 році застосовувало пільгу по орендній платі за землі на підставі рішення Ужгородської міської ради, тому діяло в межах законодавства у зв'язку з чим вважає, що висновки контролюючого органу щодо заниження розміру орендної плати за землі не відповідають фактичним обставинам та нормам законодавства.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, а сама його відсутність згідно положень ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 постановлено судове засідання в адміністративній справі № 0740/999/18, розгляд якої відкладено на 15 квітня 2019 року, провести у режимі відеоконференції, доручивши Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області забезпечити 15 квітня 2019 року в період з 15:30 год. до 16:30 год. його проведення за участю ГУ ДФС в Закарпатській області.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та це знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ГУ ДФС у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "Закарпаття-Авто" податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 23.05.2018 №561/07-16-14-01/05495458.

В ході перевірки у зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акту №561/07-16-14-01/05495458 14 червня 2018 року ГУ ДФС у Закарпатській області винесено податкові повідомлення-рішення: № 0004211401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельного податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) на суму 55590 гривень, з яких 44472,06 грн за податковими зобов'язаннями, 11118,02 грн за штрафними санкціями; № 0004261401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельного податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) на суму 571631,12 грн, з яких 457304,89 грн за податковими зобов'язаннями, 114326,23 грн за штрафними санкціями; № 0004221401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельного податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) на суму 36811,34 грн, з яких 29449,07 грн за податковими зобов'язаннями, 7362,27 грн за штрафними санкціями; № 0004231401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 469578,69 грн, з яких 375662,95 грн за податковим зобов'язанням, 93915,74 грн за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з висновками вказаної перевірки, позивачем подано до податкового органу заперечення на акт перевірки №561/07-16-14-01/05495458.

Листом від 13.06.2015 №5447/10/07-16-14-03-04 ГУ ДФС у Закарпатській області повідомило про часткове задоволення заперечень ПрАТ "Закарпаття -Авто".

27.06.2018 ПрАТ "Закарпаття-Авто" в порядку п.56.1 ст.56 ПК України направило до Державної фіскальної служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 14.06.2018 №0004211401, №0004261401, №0004221401, №0004231401, №0004251401.

Рішенням про результати розгляду скарги від 23.08.2018 №27364/6/99-99-11-03-01-25 Державна фіскальна служба України скаргу ПрАТ "Закарпаття-Авто" залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з акту перевірки №561/07-16-14-01/05495458, позивачем подана податкова декларація з плати за землю за 2016 рік №9098114866 від 14.06.2016 за земельну ділянку площею 2,205 га за адресою: м.Берегове, вул.Верховинська,17 (згідно декларації на 2016 рік та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної (далі - НГО) ділянки від 11.02.2016 №702/86-16 НГО становить 5266422 грн) ставка земельного податку застосована у податковій декларації - 1%, що виражено в сумі 22236,03 грн.

21.12.2016 позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) за 2016 рік №9248406007 від 21.12.2016 за земельну ділянку, площею 0,79 га за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт.Чинадієво, вул. Волошина, 156 (НГО з урахуванням коефіцієнта індексації за 2015 рік становить 6069333 грн.) Ставка земельного податку застосована у поданій декларації - 1%, що виражено в сумі 58898,64 грн.

Судом встановлено, що Філією Хуст-Авто ПрАТ Закарпаття-Авто подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок) за 2016 рік №9020199189 від 19.02.2016 та за 2017 рік №1700004352 від 06.03.2017 за земельну ділянку, нормативну грошову оцінку якої проведено площею 2,06 га за адресою: м. Хуст, вул. І. Франка, 203. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.02.2014 №261/86-16, виданого Управлінням Держгеокадастру у Хустському районі Закарпатської області (з врахуванням коефіцієнтів індексації за 2014, 2015 та 2016 роки) становить 10515022 грн у 2016 році та 11145922 у 2017 році. Ставка земельного податку застосована у поданих деклараціях - 1%.

ПрАТ Закарпаття-Авто подана податкова декларація з плати за землю (орендна плата) за 2015 рік №9051398627 від 27.03.2015 за земельну ділянку, нормативну грошову оцінку якої проведено площею 2,9366 га за адресою: м. Ужгород, вул. Краснодонців, 20. Нормативна грошова оцінка одного кв.м. землі згідно декларації на 2015 рік -1152,64 грн. Ставка орендної плати - 3%. Сума плати за землю (орендна плата) - 1015452,79 грн.

З матеріалів справи видно, що протягом періоду, що перевірявся податковим органом, органами місцевого самоврядування на відповідній території, з метою забезпечення надходжень до міського бюджету, встановлювалися ставки земельного податку у відсотках від їх нормативної грошової оцінки.

Так, згідно рішення 44 сесії VI скликання Берегівської міської ради від 10.07.2015 №2364 Про встановлення на території міста Берегове податку на майно встановлено ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної власності) - в розмірі 3 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Підпунктом 5.2. п.5 Додатку 3 до рішення сесії міської ради від 10.07.2015 №2364 за земельні ділянки під автозаправними станціями, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), встановлено ставку податку у розмірі 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, на всі інші земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) встановлено ставку податку у розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно рішення 41 сесії VI скликання Чинадіївської селищної ради від 30.06.2015 №1918 Про встановлення ставок земельного податку на 2016 рік встановлено ставку земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні (за землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), в розмірі 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Окрім цього, рішенням третьої сесії сьомого скликання Чинадіївської селищної ради за № 111 від 25.01.2016 Про встановлення земельного податку на 2016 рік , яким скасовано рішення 41 сесії VI скликання Чинадіївської селищної ради від 30.06.2015 №1918, пунктом 7 даного рішення встановлено ставки земельного податку у відсотках від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні (до 12%) на 2016 рік - за землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення - 1,5 % від НГО.

Рішенням 11 сесії VI скликання Хустської міської ради від 15.07.2015 №1990 Про встановлення ставки земельного податку в м. Хуст встановлено ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної власності) в розмірі 3 % від їх НГО.

Згідно п.1.1.3 рішення сесії міської ради від 15.07.2015 №1990 - Ставка податку встановлюється у розмірах: - 1,5% від НГО за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання, які відносяться до виробничої сфери та використовують земельні ділянки за цільовим призначенням (крім державної та комунальної форми власності); - для всіх інших 3% від НГО за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) .

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вважав, що податковим органом правомірно встановлено порушення позивачем заниження сум земельного податку та суми орендної плати за період, який перевірявся та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд першої інстанції правомірно виходив з наступного.

У відповідності до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

У справі спір виник щодо правомірності сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки, які використовувалися на праві постійного користування та договору оренди.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно пп.271.1.1. п.271.1. ст.271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно п.271.2. ст.271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно п.274.1. ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно п.274.2. ст.274 ПК України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Згідно п.284.1. ст. 284 ПК України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до п. 12.3 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Ставки земельного податку визначаються рішеннями органів місцевого самоврядування, оскільки з 1 січня 2015 року плату за землю віднесено до місцевих податків як одну із складових податку на майно.

Згідно пп.12.3.1. п.12.3 ст.12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп.12.3.2.п.12.3 ст.12 ПК України).

Підпунктом12.3.3 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них. Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Контролюючі органи відповідно до Бюджетного кодексу України подають органам місцевого самоврядування у розрізі джерел доходів звітність: про суми нарахованих та сплачених податків і зборів, суми податкового боргу та надмірно сплачених до місцевих бюджетів податків і зборів на відповідних територіях - щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним; про суми списаного податкового боргу; розстрочені і відстрочені суми податкового боргу і грошових зобов'язань платників податків; суми наданих податкових пільг, включаючи втрати доходів бюджету від їх надання - щокварталу, не пізніше 25 днів після закінчення звітного кварталу. Зазначена звітність по платниках надається контролюючим органом за запитом органу місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях.

Згідно ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, прийняті в межах наданих їх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Водночас, пунктом 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 № 909-VIII (далі - Закон № 909-VIII) установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПКУ та Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, що свідчить про відсутність обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що у разі якщо місцева рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов'язок сплати податку за 2016 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів, що свідчить про помилковість доводів позивача про недотримання порядку застосування рішень органів місцевого самоврядування про запровадження місцевих податків, які, на його думку, не можуть бути визнані обов'язковими до сплати у 2016 році, адже місцевою радою не прийнято і офіційно не оприлюднено до 15 липня 2015 року рішення про встановлення такого розміру податку.

Як встановлено судом, всупереч рішення 44 сесії VI скликання Берегівської міської ради від 10.07.2015 №2364 ПрАТ Закарпаття-Авто в декларації з плати за землю (земельний податок) за 2016 рік №9098114866 від 14.06.2016 безпідставно застосовано ставку земельного податку за ділянку, нормативну грошову оцінку якої проведено, площею 2,205 га за адресою: м. Берегове, вул. Верховинська, 17, яка використовувалась на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 30.05.1997 ІІ-ЗК №002163 в розмірі 1% від НГО, а не 3%, як встановлено вищезазначеним рішенням.

Отже, в порушення п.274.2. ст.274 та п.284.1. ст. 284 ПК України ПрАТ Закарпаття-Авто занижено суму земельного податку за 2016 рік за земельну ділянку площею 2,205 га за адресою: м. Берегове, вул. Верховинська, 17 на 44472,06 грн.

Крім того, всупереч рішень Чинадіївської селищної ради ПрАТ Закарпаття-Авто в декларації з плати за землю (земельний податок) за 2016 рік №9248406007 від 21.12.2016 безпідставно застосовано ставку земельного податку за земельну ділянку, нормативну грошову оцінку якої проведено, площею 0,79 га за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Чинадієвое, вул. Волошина, 156 в розмірі 1% від НГО, а не 1,5%.

Отже, в порушення п.274.2. ст.274 та п.284.1. ст. 284 ПК України позивачем занижено суму земельного податку за 2016 рік за вказану земельну ділянку на 29449,07 грн.

Окрім того, в порушення п.274.2. ст.274 та п.284.1. ст. 284 ПК України Філією Хуст-Авто ПрАТ Закарпаття-Авто занижено земельний податок за земельну ділянку площею 2,06 га за адресою: м. Хуст, вул. І. Франка, 203 на загальну суму 457304,89 грн, у т.ч. за 2016 рік в сумі 210300,43 грн, за 2017 рік у сумі 247004,46 грн. Позивачем протиправно застосовано ставку у розмірі 1% від НГО, оскільки рішенням 11 сесії VI скликання Хустської міської ради від 15.07.2015 №1990 встановлено ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної власності) в розмірі 3% від їх нормативної грошової оцінки.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що при визначенні позивачу податкового зобов'язання щодо заниження сум сплати земельного податку за земельні ділянки, які перебували у нього на праві користування, за 2016 рік відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. При тому суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами позивача щодо правомірності застосування ПрАТ "Закарпаття-Авто" протягом 2016 року ставок земельного податку в розмірі нижчому ніж встановлені органами місцевого самоврядування на відповідній території у зв'язку з прийняттям відповідних рішень органу місцевого самоврядування поза межами строку визначеного пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, оскільки дію цих положень зупинено Законом № 909-VIII.

Суд також зауважує, що прийняття Закону № 909-VIII, яким внесені зміни до ПК України в частині ставки податку і порядку прийняття та оприлюднення органами місцевого самоврядування рішень про встановлення місцевих податків та зборів (незастосування підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України) цілком узгоджується зі статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Захист власності), яка серед іншого визначає право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Відтак, внесення змін до Податкового кодексу України та механізму прийняття рішень щодо місцевих податків органами місцевого самоврядування слід вважати законним втручанням держави у мирне володіння майном особи та таким, що узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.

Щодо заниження позивачем суми орендної плати за землю за 2015 рік на суму 375662,95 грн колегія суддів враховує таке.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV Про оренду землі вбачається, що користування землею в Україні є платним.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Як визначено пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, що 04.10.2007 між управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ВАТ "Закарпаття-Авто", правонаступником якого у зв'язку із перейменуванням є ПрАТ "Закарпаття-Авто" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,9366 га під майновим комплексом та для його обслуговування, що знаходиться в місті Ужгороді по вулиці Краснодонців,20.

Вказаний Договір укладено на підставі рішення Ужгородської міської ради за №394 від 05.07.2007, який в подальшому зареєстровано у Закарпатській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за №2110100000- 0407070000163 від 10.10.2007

ПрАТ "Закарпаття-Авто" подано податкову декларація з плати за землю (орендна плата) за 3015 рік №9051398627 від 27.03.2015 за земельну ділянку, нормативну грошову оцінку якої проведено, площею 2,9366 га за адресою: м. Ужгород, вул, Краснодонців, 20. Земля використовувалась платником на підставі Договору оренди землі від 04.10.2007. Нормативна грошова оцінка одного кв.м. злемлі згідно декларації на 2015 рік - 1152,64 грн. Ставка орендної тати - 3%. Сума плати за землю (орендна плата) 1015452,79 грн.

ПрАТ Закарпаття-Авто у зв'язку з прийняттям рішення XXVII сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 19.02.2015 №1621 Про надання пільг , в якому п. 2. зазначено: Надати землевласникам та землекористувачам з 01.03.2015 по 31.12.2015 пільгу по платі за землю у розмірі 70% від суми плати. подана уточнююча податкова декларація з плати за землю (орендна плата) за 2015 рік №1600023057 від 13.07.2016, якою зменшену суму плати за землю на 592347,45 грн (сума плати за землю склала 423105,34 грн).

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Стаття 125 Земельного кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до стаття 126 Земельного кодексу України оформлення речових прав на земельну ділянку - право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-ІV передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вважає правильним висновок суду, що оскільки укладений договір оренди земельної ділянки за приписами статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає обов'язковій державній реєстрації, то і внесені до зміни до нього підлягають державній реєстрації.

Враховуючи, що ПрАТ Закарпаття-Авто додаткові угоди або зміни до Договору оренди землі від 04.10.2007 не укладались (вносились), колегія суддів погоджується з висновком контролюючого органу, що платником безпідставно подана уточнююча податкова декларація з плати за землю (орендна плата) за 2015 рік №1600023057 від 13.07.2016, якою зменшено суму плати за землю на 592347,45 грн (сума плати за землю склала 423105,34 грн), та уточнююча податкова декларація з плати за землю (орендна плата) за 2015 рік № 1600023057 від 13.07.2016, якою збільшено суму плати за землю на 216684,50 грн (сума плати за землю склала 639789,84 грн).

Таким чином, подача ПрАТ Закарпаття-Авто вищезазначених уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (орендної плати) за 2015 рік призвела в порушення п.288.1 ст. 288 ПК України до заниження суми орендної плати за землю в розмірі 375663,95 грн.

Необхідно також вернути увагу, що підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином, Податковим кодексом України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягав перерахуванню до бюджету, мав відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Таку ж правову позицію висловлено у Верховним Судом, приймаючи 29 жовтня 2018 року постанову у справі №826/4179/17.

Загалом оцінюючи наведені апелянтом доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені в позовній заяві та апеляцій скарзі, були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не бачить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Беручи до уваги встановлене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, які задоволенню не підлягають.

В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 243, 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпаття-Авто" залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року у справі № 0740/999/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 22.04.2019.