Ухвала

від 18.04.2019 по справі 911/2308/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"18" квітня 2019 р. Справа№ 911/2308/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Разіної Т.І.

розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу Компанії Онур Ейр Тасімачілік А.С.

на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2017

у справі №911/2308/14 (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Компанії Онур Ейр Тасімачілік А.С.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Срібні Крила"

про стягнення 45 596 897, 30 доларів США (530 348 410, 15 грн.)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Київської області від 11.12.2017 у справі №911/2308/14 позов Компанії Онур Ейр Тасімачілік А.С. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Срібні Крила" про стягнення 45 596 897, 30 доларів США (530 348 410, 15 грн.) залишено без розгляду.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, Компанія Онур Ейр Тасімачілік А.С. 20.03.2019 звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції

Скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 911/2308/14.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2017 Компанії Онур Ейр Тасімачілік залишено без руху.

15.04.2019 від Компанії Онур Ейр Тасімачілік А.С. надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2019 в якій скаржник зазначає, що в порушення вимог процесуального законодавства, суд першої інстанції з власної ініціативи, без повідомлення позивача та до настання обставин, за яких провадження у справі №911/2308/14 було зупинено, поновив провадження та призначив до розгляду, а тому скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 11.12.2017.

Разом з цим, Компанія Онур Ейр Тасімачілік А.С. зазначає, як учасник цього судового процесу, діяла добросовісно і розумно, проявляючи інтерес до цієї справи, однак не могла передбачити, що зупинене провадження у справі може бути поновлено за власної ініціативи суду.

Згідно ст. 119 ГПК України поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує обов'язок суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку має оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, яким передбачений процесуальними кодексами країни.

Таким чином, закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03) від 3 квітня 2008 року 1608 зазначає (п. 41), що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

З моменту офіційного оприлюднення рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2017 у справі № 911/2308/14 та внесення відповідного запису до ЄДР інформація про прийняття її стала загальновідомою.

Тобто, скаржник не був позбавлений можливості бути ознайомленим з ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2017 у справі № 911/2308/14 , яке має публічний характер та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень з 15.12.2017 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/70892728), і внаслідок чого, своєчасно звернутись з апеляційною скаргою.

Доводи скаржника про відсутність уповноваженого представника жодним чином не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не є об'єктивно непереборними та такими, що не залежать від волевиявлення сторони.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб.

Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Таким чином, наведені заявником обставини необхідності здійснення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Київської області, прийнятої майже 2 роки тому, та у зв'язку з цим відновлення пропущеного процесуального строку, не містять особливих і непереборних обставин, що унеможливлює вчинення процесуальних дій у передбачений законом строк, або в більш стислий термін після закінчення строку визначеного законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Компанії Онур Ейр Тасімачілік А.С. ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2017 у справі № 911/2308/14.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 119, 174, 234, ч. 4 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні клопотання Компанії Онур Ейр Тасімачілік А.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 11.12.2017 у справі № 911/2308/14.

2.Відмовити Компанії Онур Ейр Тасімачілік А.С. у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2017 у справі № 911/2308/14.

3.Повернути апеляційну скаргу Компанії Онур Ейр Тасімачілік А.С. на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2017 у справі № 911/2308/14 та додані до неї документи без розгляду.

4.Копію даної ухвали надіслати учасникам у справі.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді І.А. Іоннікова

Т.І. Разіна