Рішення

від 18.02.2020 по справі 911/2308/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2308/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Денисевич К.Ю., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Компанії Онур Ейр Тасімачілік А.С. (Onur Air Tasimacilik A.S.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Срібні Крила" (Київська обл., м. Бориспіль)

про стягнення 45 596 897 доларів США 30 центів

за участю представників сторін

від позивача: Пашинін О.А. - ордер серії КВ № 825780 від 03.12.2019;

від відповідача: не прибув.

Компанія Онур Ейр Тасімачілік А.С. (далі - позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Срібні Крила" (далі - відповідач) 45 596 897 доларів США 30 центів заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу повітряного судна від 19.03.2013.

Ухвалою від 11.12.2017 Господарський суд Київської області (суддя Лутак Т.В.) у справі №911/2308/14 позов Компанії Онур Ейр Тасімачілік А.С. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Срібні Крила" про стягнення 45 596 897 доларів США 30 центів залишив без розгляду.

Постановою від 24.09.2019 Північний апеляційний господарський суд ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2017 у справі №911/2308/14 скасував, матеріали справи №911/2308/14 повернув Господарському суду Київської області для продовження розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019, справа №911/2308/14 була передана для подальшого розгляду судді Антоновій В.М.

Ухвалою від 05.11.2019 Господарський суд Київської області прийняв справу №911/2308/14 до свого провадження та призначив підготовче засідання на 05.12.2019; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 8 ст. 165 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, однак не пізніше ніж у строк до 25.11.2019 (включно); роз`яснив відповідачу, що відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою від 05.12.2019 Господарський суд Київської області продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 23.01.2020.

23.01.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання від 20.01.2020 про приєднання доказів до матеріалів справи та письмові пояснення від 20.01.2020 по суті справи.

У судовому засіданні 23.01.2020 Господарський суд Київської області оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.02.2020.

10.02.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання від 06.02.2020, згідно з якого останній просив приєднати докази до матеріалів справи та визнати поважними причини неподання долучених до цього клопотання доказів у встановлений законом строк та поновити відповідний пропущений процесуальний строк.

Представник позивача в судовому засіданні 18.02.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

В процесі розгляду справи суд розглянув клопотання представника позивача від 06.02.2020 про приєднання доказів до матеріалів справи, що надійшло до суду після закриття підготовчого провадження у справі, та дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Як зазначено в ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч. 9 ст. 80 ГПК України).

За ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні 18.02.2020 представник позивача додатково усно обгрунтував причини неможливості своєчасного подання ним доказів, що вказані у клопотанні від 06.02.2020, надав докази надіслання копії клопотання відповідачу у справі.

З огляду на викладене та керуючись приписами ст.ст. 80, 118 ГПК України, господарський суд вирішив клопотання представника позивача від 06.02.2020, подане після закриття підготовчого провадження, прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи, з приводу чого оголосив протокольну ухвалу від 18.02.2020.

Представник відповідача в засідання суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. Правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

При цьому необхідно зазначити, що до суду повернулися конверти з копіями ухвал Господарського суду Київської області від 05.11.2019, 05.12.2019 та 23.01.2020, які надсилалися відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Срібні Крила" за адресою: 08300, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 124, з відміткою працівників відділу поштового зв`язку про повернення з причин "за закінченням встановленого строку зберігання" та "за зазначеною адресою не проживає".

Водночас вищевказана адреса відповідача є адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Срібні Крила" згідно з інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою (повідомленою суду стороною), і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17.

У постанові Верховного Сулу від 01.08.2019 у справі № 904/3145/18, зокрема, зазначено, що у разі, якщо направлений лист не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, його слід вважати належним чином врученим адресату.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України унормовано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи та прийняття у ній рішення за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2013 між Компанією Онур Ейр Тасімачілік А.С. (Onur Air Tasimacilik A.S.) (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Срібні Крила" (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу повітряного судна (далі - договір), п. 3.1 якого визначено, що продавець продає, а покупець купляє повітряне судно та запчастини в дату поставки (кожного повітряного судна або запчастин) за винятком того, що зазначено в цьому договорі на умові "в поточному стані, незалежно від місцезнаходження" та після поставки (кожного повітряного судна або запчастин) продавець передає покупцю дійсні майнові права на повітряне судно та запчастини вільні від будь-яких прав утримання, обмежень та обтяжень та інших прав, які належать третім особам.

Умовами п. 3.4 договору визначено, що право власності на повітряне судно та запчастини переходить до покупця з моменту вручення покупцю відповідних супровідних документів. Супровідні документи будуть вручені покупцю одночасно з оплатою суми покупки за кожне повітряне судно або запчастини покупцем.

У відповідності до п. 4.1 договору зобов`язання продавця продати повітряне судно та запчастини покупцеві залежить від виконання попередніх умов продавця станом на дату поставки або до неї (за винятком випадків, коли продавець письмово погоджується на свій абсолютний розсуд відмовитись або відкласти будь-яку таку умову).

Зобов`язання покупця придбати повітряне судно та запчастини залежить від виконання кожної з попередніх умов покупця станом на момент поставки або до нього (за винятком випадків, коли покупець письмово погоджується на свій абсолютний розсуд відмовитись або відкласти будь-яку таку умову) (п. 4.2 договору).

У п. 5.1 договору сторони погодили ціну покупки за кожне повітряне судно (разом з 2 двигунами), двигуном виробництва США та запчастинами згідно з наведеного переліку.

Згідно з п. 5.2 договору зазначено, що покупець виплачує продавцю гарантійний внесок у розмірі 10 400 000 доларів США не пізніше, ніж через тиждень після підписання цього договору обома сторонами. Якщо гарантійний внесок не буде своєчасно сплачено, повітряні судна та запчастини не будуть виставлені на продаж продавцем, і договір автоматично припиняється з врахуванням будь-яких наявних прав продавця. Якщо продаж повітряного судна покупця та запчастин не буде завершено станом на або раніше кінцевої дати поставки, якщо цим договором не передбачено інше, гарантійний внесок залишається у продавця за рахунок втрат і витрат, понесених продавцем. Ніяких подальших штрафних санкцій, виплат чи відшкодування збитків сторонами накладено не буде, крім права продавця залишити гарантійний внесок.

Відповідно до п. 7.2 договору визначено, що поставка (для кожного повітряного судна чи запчастин) відбудеться в очікувану дату поставки, і кожен докладе розумних зусиль, щоб поставка потім відбулася, але в будь-якому випадку поставка відбудеться не пізніше, ніж на кінець годин роботи за стамбульським часом станом на кінцеву дату поставки.

Як вказано у додатку № 3 до договору, "очікувана дата доставки" для кожного повітряного судна визначена в п. 5.1 договору; "кінцева дата доставки" означає 31.03.2013.

В додатку № 4 до договору визначені попередні умов продавця та покупця, серед яких, зокрема:

- продавець повинен отримати гарантійний внесок і ціну покупки в термін, зазначений в цьому договорі;

- покупець повинен отримати кожен з наступних документів і доказів: копію передаточного акту на користь продавця, яка свідчить про те, що продавець має законне право власності на повітряне судно, і інші дійсні і задовільні документи, що підтверджують, що продавець є законним і фактичним власником повітряного судна і має право продати його покупцеві; Акт прийому-передачі (відразу після отримання продавцем гарантійного внеску і ціни покупки кожного повітряного судна).

Разом з тим, умовами п. 7.3 договору вказано, що передаточний акт буде вручений покупцеві після того як відповідне повітряне судно, двигун США, запчастини, будуть доставлені в кожне місце доставки.

Продавець та покупець мають намір передати право власності на повітряне судно та документи на повітряні судна в одну і ту ж дату.

Додатком № 6 до договору сторони погодили форму та зміст передаточного акту, а додатком № 7 до договору - акту прийому-передачі.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу 5 повітряних суден загальною вартістю 40 000 000 доларів США. Окрім повітряних суден, позивач передав відповідачу запасні запчастини всього на суму 5596 897 доларів США 30 центів.

Разом з тим, позивач повідомив, що відповідач не здійснив оплату гарантійного внеску, як зазначено в умовах договору, однак добросовісність позивача по передачі відповідачу повітряних суден та запасних частин встановленим вимогам, підтверджується позивачем з посиланням на передаточні акти, а факт поставки також з посиланням на акти прийому-передачі.

Позивач стверджує, що оскільки відповідачем не було сплачено гарантійний внесок, однак було належним чином прийнято повітряні судна та запасні запчастини, укладений між сторонами договір не може вважатися автоматично припиненим у силу п. 5.2 його положень.

05.05.2014 позивач направив на адресу відповідача письмову претензію про стягнення заборгованості за договором внаслідок невиконання грошового зобов`язання, проте відповідь на таке претензію не було отримано, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Як вбачається із позовної заяви, спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати товару, поставленого йому на виконання умов договору купівлі-продажу повітряного судна від 19.03.2013.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на виконання договору, однак з відступом від його умов в частині сплати відповідачем гарантійного платежу, позивачем у період з 04.04.2013 по 15.04.2013 було поставлено та передано відповідачу 5 повітряних суден А300-600, за серійними номерами виробника: 764 вартістю 9 000 000 доларів США, 749 вартістю 8 000 000 доларів США, 584 вартістю 7 500 000 доларів США, 603 вартістю 7 500 000 доларів США та 744 вартістю 8 000 000 доларів США. Загальна вартість переданих повітряних суден склала 40 000 000 доларів США.

В підтвердження поставки та прийняття відповідачем вищевказаних повітряних суден, позивачем було подано до суду акти прийому - передачі від 04.04.2013, 12.04.2013, 15.04.2013 та передаточні акти від 17.04.2013, копії яких з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову знаходяться в матеріалах справи.

Як вбачається з позовної заяви, однією із позовних вимог позивача є його вимога до відповідача про стягнення на свою користь також 5 596 897 доларів США 30 центів за поставку запасних запчастин до повітряних суден.

Суд зауважує, що наданими до справи документами підтверджується, що позивачем було поставлено відповідачу на виконання умов договору запасні запчастини до повітряних суден:

- за міжнародною авіанакладною №066-99902760 від 10.04.2013 згідно рахунку (інвойсу) серії СF №949117 на суму 170 000 доларів США,

- за міжнародною авіанакладною №066-99902762 від 04.04.2013 згідно рахунку (інвойсу) серії СF №949113 на суму 1 750 000 доларів США,

- за міжнародною авіанакладною №066-99902763 від 08.04.2013 згідно рахунку (інвойсу) серії СF №949114 на суму 1 380 000 доларів США,

- за міжнародною авіанакладною №066-99902764 від 10.04.2013 згідно рахунку (інвойсу) серії СF №949115 на суму 350 000 доларів США,

- за міжнародною авіанакладною №066-99902765 від 10.04.2013 згідно рахунку (інвойсу) серії СF №949116 на суму 200 000 доларів США.

Тобто документально підтвердженою є загальна сума поставлених позивачем відповідачу запасних запчастин до повітряних суден у розмірі 3 850 000 доларів США.

Що стосується запасних запчастин на суму 1 746 897 доларів США 30 центів, вимогу про стягнення вартості за які також заявлено позивачем, то суд вказує, що в підтвердження їх поставки позивачем подано до суду лише рахунки (інвойси) від 10.04.2013 (серії СF №949118, серії СF №949345), від 14.05.2013 (серії СF №949376, серії СF №949377), від 16.05.2013 (серії СF №949409, серії СF №949410, серії СF №949411), від 23.05.2013 (серії СF №949469, серії СF №949470), від 30.05.2013 (серії СF №949485) без міжнародних документів про прийняття товару до перевезення, в яких містилися б умови перевезення та докладний опис вантажу, що перевозиться.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Натомість рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 908/771/19, від 07.02.2018 у справі № 910/49/17.

Оскільки позивачем не подано до суду міжнародних документів про прийняття товару до перевезення, які підтверджують поставку відповідачу запасних запчастин у кількості та на суми, що вказані у рахунках (інвойсах) від 10.04.2013 (серії СF №949118, серії СF №949345), від 14.05.2013 (серії СF №949376, серії СF №949377), від 16.05.2013 (серії СF №949409, серії СF №949410, серії СF №949411), від 23.05.2013 (серії СF №949469, серії СF №949470), від 30.05.2013 (серії СF №949485), суд вказує про недоведеність позивачем факту поставки відповідачу запасних запчастин на загальну суму 1 746 897 доларів США 30 центів.

Що стосується іншого товару, отриманого відповідачем від позивача за умовами укладеного договору, то суд зазначає, що приписами ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Умовами укладеного між сторонами договору (п. 3.4) погоджено, що оплата суми покупки має відбуватися одночасно з передачею покупцю супровідних документів на кожне повітряне судно або запчастини.

Перелік супровідних документів визначено у п. 3.2 договору, серед них значиться передаточний акт.

Отже з моменту отримання відповідачем супровідних документів на товар у нього виникає обов`язок розрахуватися з позивачем за отриманий товар.

Однак судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору, а також положень ст.ст. 525,526 ЦК України та ст. 193 ГК України, свої зобовязання по оплаті отриманого товару не виконав.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про стягнення заборгованості за договором, яка була залишена без відповіді та задоволення.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Приписами ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. Водночас вимоги позивача, заявлені у позові, суд вважає частково доведеними належними та допустимими доказами у справі.

Оскільки станом на день прийняття рішення у даній справі у відповідача рахується перед позивачем заборгованість за поставку товару на загальну суму 43 850 000 доларів США, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача вищевказаної суми боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справ. Щодо стягнення з відповідача 1 746 897 доларів США 30 центів за поставку товару суд відмовляє за відсутності достатніх доказів на підтвердження проведення даної господарської операції.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74-80, 118, 129, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Компанії Онур Ейр Тасімачілік А.С. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Срібні Крила" про стягнення 45 596 897 доларів США 30 центів задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Срібні Крила" (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 124, код ЄДРПОУ 38572238) на користь Компанії Онур Ейр Тасімачілік А.С. (Onur Air Tasimacilik A.S.) 43 850 000 (сорок три мільйони вісімсот п`ятдесят тисяч) доларів США основного боргу та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень 00 копійок судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено: 27.02.2020

Суддя В.М. Антонова