Постанова

від 22.04.2019 по справі 26/142-22/296

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р. Справа№ 26/142-22/296

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко А.І.

Кравчука Г.А.

секретар судового засідання : Денисюк І.Г.

за участю представників

позивача: не з'явився;

відповідача: Данельчук М.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Спіка"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2019

у справі №26/142-22/296 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Акціонерного комерційного банку "Росток Банк"

до Закритого акціонерного товариства "Спіка"

про стягнення 7 850 703,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2004 у справі №26/142 позов Акціонерного комерційного банку "Росток Банк" (далі за текстом - позивач) про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Спіка" (далі за текстом - відповідач) заборгованості за кредитними договорами у загальній сумі 7 850 703,75 грн. задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2005 вказане рішення скасовано, а справу №26/142 передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2005 за результатами нового розгляду справи №26/142-22/296 (суддя Шкурат А.М.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2005 у справі №26/142-22/296, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2006, рішення місцевого господарського суду від 17.10.2005 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Верховного суду України від 07.09.2006 відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 29.06.2006 у справі №26/142-22/296.

14.01.2019 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування арешту, накладеного на майно відповідача ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2006 у справі №26/142-22/296 на період розгляду касаційної скарги для забезпечення стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 562 444,35 грн., про що внесено до державного реєстру записами №11849076, №11850811, №11848910 та №11850674.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 у справі №26/142-22/296 заяву відповідача задоволено частково, скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2006 у справі №26/142-22/296 (номер запису обтяження в державному реєстрі обтяжень). В частині вимог заявника про скасування арешту з майна, внесеного до державного реєстру за записами №11849076 та №11850811 суд відмовив, встановивши, що у вказаних записах інша підстава виникнення обтяження, а не ухвала Вищого господарського суду України від 25.05.2006 у справі №26/142-22/296.

11.02.2019 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій просив скасувати чинність постанови про арешт нерухомого майна АК №495877 від 14.06.2006, винесеної державною виконавчою службою Святошинського району міста Києва, а також вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про обтяження №11849076, вчиненого 20.06.2006 державним реєстратором Радомишлянського районного управління юстиції Житомирської області Клименко В.А., та №11850811, вчиненого 20.06.2006 державним реєстратором Радомишлянського районного управління юстиції Житомирської області Житомирської області Шуткою І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 названу заяву відповідача повернуто без розгляду, оскільки в матеріалах поданої заяви відсутня постанова про арешт нерухомого майна АК №495877 від 14.06.2006, у зв'язку з чим не можливо встановити, на виконання якого рішення та по якій справі було відкрито виконавче провадження та, відповідно, винесена оскаржувана постанова про арешт нерухомого майна. Також суд зазначив, що заявник просить скасувати чинність постанови про арешт нерухомого майна АК №495877 від 14.06.2006, винесеної державною виконавчою службою у Святошинському районі міста Києва, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що заявником фактично подано не заяву про скасування заходів забезпечення позову, а заяву про оскарження дій державної виконавчої служби у Святошинському районі міста Києва.

25.02.2019 відповідач подав до Господарського суду міста Києва скаргу про визнання такою, що не підлягає виконанню та скасування чинності постанови про арешт нерухомого майна АК №495877 від 14.06.2016, винесеної державною виконавчою службою у Святошинському районі міста Києва та про зобов'язання органу державної виконавчої служби самостійно вилучити або внести подання про вилучення записів з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі №26/142-22/296 скаргу відповідача повернуто без розгляду на підставі ч.4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), оскільки скаржником не доведено наявності існування виконавчого провадження та доказів наявності оскаржуваної постанови.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі №26/142-22/296 та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що матеріали виконавчого провадження відносно відповідача були знищені, у зв'язку із закінченням строку зберігання. Скаржник вважає, що з огляду на відсутність стягувача та матеріалів виконавчого провадження, розгляд даної справи по суті можна провести за наявними матеріалами та офіційними відомостями, внесеними до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Наявність обтяжень перешкоджає товариству відповідача вчиняти господарські дії, як власнику майна.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі №26/142-22/296 та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представника позивача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідач у своїй заяві просив місцевий господарський суд визнати такою, що не підлягає виконанню та скасувати чинність постанови державної виконавчої служби у Святошинському районі міста Києва АК №495877 від 14.06.2016 про арешт нерухомого майна, а також зобов'язати орган державної виконавчої служби самостійно вилучити або внести подання про вилучення записів з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою , якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права .

З доданого до заяви відповідача листа Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва №8656/3 від 08.02.2019 вбачається, що виконавчі документи, боржником за якими є особа відповідача на примусовому виконанні у відділі відсутні та не зареєстровані, у зв'язку з чим орган державної виконавчої служби не може повідомити пор підстави накладення арешту на майно відповідача постановою АК №495877 від 14.06.2016.

В ст. 170 ГПК України викладено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, згідно з п.п.6, 7 ч.1 якої будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Відповідачем до заяви не додано оскаржувану ним постанову про арешт нерухомого майна, а зі змісту вищезазначеного листа Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва слідує, що в даному випадку відсутні докази існування виконавчого провадження, порушеного відносно відповідача та докази наявності самої постанови АК №495877 від 14.06.2016.

В апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що оскільки матеріали виконавчого провадження відносно нього були знищені, то розгляд даної справи можна провести за наявними матеріалами та офіційними відомостями, внесеними до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Однак з наданих відповідачем витягів не можливе встановити, що оскаржувана постанова про арешт нерухомого майна АК № 495877 від 14.06.2006, яка відсутня в матеріалах справи, винесена на виконання ухвали Вищого господарського суду України від 25.05.2006 у справі №26/142-22/296, як про це зазначає відповідач.

Так в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо змісту та характеристики обтяження вказано про стягнення із ЗАТ Спіка суми боргу у розмірі 562 444,35 грн. на користь АКБ Росток Банк . Однак у межах справи №26/142-22/296 вказана сума боргу не фігурувала за жодним з трьох кредитних договорів, укладених між сторонами, по яким з відповідача стягувався борг.

Підставою виникнення записів про обтяження №11849076 від 20.06.2006 та №11850811 від 20.06.2006 зазначено: постанова, серія та номер АК №495877, виданий 14.06.2006, видавник: Державна виконавча служба міста Києва в Святошинському районі м. Києва . Тобто, відповідні записи внесені на підставі документу, який в матеріалах справи, у заявника та в органі державної виконавчої служби відсутній.

З наведеного слідує, що в даному випадку з наданих заявником та наявних у справі документів неможливо встановити на підставі якого саме рішення та виданого яким судом державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову про накладення арешту.

Враховуючи, що заява відповідача подана без додержання вимог ч.1 ст. 170 ГПК України, місцевим господарським судом було правомірно застосовано норми ч. 4 ст. 170 ГПК України та повернуто заяву відповідачу без розгляду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали суду відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 129, 271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Спіка" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі №26/142-22/296 залишити без змін.

3. Матеріали справи №26/142-22/296 повернути Господарському суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 22.04.2019.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді А.І. Тищенко

Г.А. Кравчук