Постанова

від 16.04.2019 по справі 13/5025/794/11

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Справа № 13/5025/794/11

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

ГУ ДФС у Хмельницькій області: Нетребко О.М., довіреність від 24.04.2017,

СК "Гамайун": Ромашин В.М., довіреність від 24.04.2017

скаржника: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - виробнича компанія "Агроцукор" на ухвалу господарського суду Хмельницької області, постановлену 15.01.19р. суддею Грамчуком І.В. о 12:00 у м.Хмельницькому, повний текст складено 23.01.19р. у справі № 13/5025/794/11

за заявою Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробничої компанії "Агроцукор" (розгляд заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій № Б-59/02/2009-1 та № 60/02/2009-1 від 03.2009р.)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду від 26.04.2011р. порушено провадження у справі №13/5025/794/11 про визнання банкрутом боржника ТОВ "Агроцукор" смт. Ямпіль Білогірського району, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та відкрито процедуру розпорядження майном.

У межах справи № 13/5025/794/11 ліквідатор - арбітражний керуючий Побережний В.Т. подав до господарського суду заяву про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод № Б-59/02/2009-1 та № Б-60/02/2009-1, укладених у березні 2009 року між ТОВ ІВК "Агроцукор" та ТОВ "Лан" і ТОВ "Турівка".

Позов мотивовано тим, що акції ВАТ Теофіпольський цукровий завод, які становили статутний фонд ТОВ ІВК "Агроцукор", були відчужені незаконно; договори було підписано з боку продавця неповноважною особою, оскільки повноваження Лейві В.Л., як директора, діяли до 15.02.2008, а тому всі видані ним довіреності автоматично втратили чинність з 15.02.2008; пункт 2.1. договорів щодо проведення розрахунків між покупцем та продавцем виконано не було; реалізація внесеного до Статуту господарського товариства майна (акцій) (тобто зменшення статутного капіталу) відбулася з порушенням статті 16, частини п'ятої статті 52 Закону України Про господарські товариства та пункту 6.9 Статуту товариства без повідомлення його кредиторів.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017р. в задоволенні заяви арбітражного керуючого Побережного В.Т. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій суд відмовив. Ухвала мотивована тим, що судом не встановлено обґрунтованих підстав для її задоволення; учасниками судового розгляду не доведено наявність законних обставин для визнання недійсними спірних договорів; крім того, в даному випадку, позовна давність для звернення до суду із відповідною заявою станом на даний час сплила.

25.10.2017р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду згадану ухвалу господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017 залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції, додатково зазначивши, що ТОВ "Гамайун", ТОВ "Україна 2001" та ТОВ "Лан" є сторонами (відповідачами) у даному спорі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу у справі про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор" та користуються рівними процесуальними правами сторони згідно норм ГПК України. Оскільки суд відмовляє у позові про визнання недійсними договорів купівлі-продажу по суті в зв'язку з безпідставністю та недоведеністю позовних вимог, то питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення у даній справі та відповідно строк позовної давності як спосіб захисту саме порушеного права при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 квітня 2018р. касаційну скаргу ліквідатора ТОВ Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" арбітражного керуючого Коноплі А.М. задоволено частково зі скасуванням постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2017р. і ухвали господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017 у справі № 13/5025/794/11, та передачею справи на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Під час нового розгляду справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.01.2019 року у справі №13/5025/794/11 провадження за заявою арбітражного керуючого Побережного В.Т. в частині вимог до ТОВ "Турівка" закрито. В задоволенні заяви арбітражного керуючого Побережного В.Т. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1 та №60/02/2009-1 від 03.2009р. відмовлено.

В обґрунтування ухвали, суд, з посиланням на ст.ст. 92, 179, 181, 244, 246, 248, 249 ЦК України, п. 3.3. постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №11, ч.3 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ч.2 ст.2 Закону України "Про акціонерні товариства", ч. 1 ст. 5 Закону України "Про депозитарну систему в Україні" , ст.ст. 74, 76 - 79, 80, 91, 182, 185 ГПК України, положення Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 прийшов до висновку про безпідставність поданої ліквідатором заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року та, відповідно, відмову в її задоволенні. При цьому, будь-яких інших підстав для визнання оскаржуваних договорів недійсними матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано.

Крім того, з посиланням на ст. ст. 256, 257, 259, 261, 264, 267 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. № 10, вказав, що судом не знайдено підстав для задоволення заяви ліквідатора, проте в той же час враховується, що в даному випадку позовна давність сплила з огляду, оскільки загальний строк звернення до суду з вимогою щодо визнання недійсними спірних договорів розпочав обліковуватися з дати укладення цих договорів, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про поважність причин пропуску загального строку позовної давності, що вимірюється роками і відповідно відсутні підстави для поновлення такого строку за заявою ліквідатора. За наведеного, суд зазначив, що відсутні підстави для задоволення заяви ліквідатора Побережного В.Т. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Не погодившись із винесеною ухвалою, ТОВ "Інвестиційно - виробнича компанія "Агроцукор" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.01.2019 року у справі №13/5025/794/11 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними договори купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) "Теофіпольський цукровий завод" № Б-59/02/2009-1 та № 60/02/2009-1 укладених у березні 2009р. ТОВ "Інвестиційно - виробнича компанія "Агроцукор" з ТОВ "Лан" та ТОВ "Турівка".

Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області являється незаконним, суперечить чинному законодавству України, винесене за формальними процесуальними ознаками не базується на нормах матеріального та процесуального права і це витікає із наступного.

Зазначає, що під час розгляду справи господарський суд Хмельницької області відмовив у задоволенні клопотання представнику ТОВ ІВК Агроцукор про витребовування та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12016240090000076, №12016240090000077, №12016240090000078 від 10.05.2016 року, кримінального провадження №12013240090000073 від 10.04.2015 року стосовно посадових осіб ТОВ ІВК Агроцукор .

Вважає, що такими діями господарський суд Хмельницької області допустив неповноту судового розгляду та упередженість при прийнятті судового рішення та порушив вимоги ст. ст. ст. 42, 46 ГПК України.

Разом з тим, зазначає, що не погоджується із господарським судом Хмельницької області щодо не взяття до уваги наданих копій договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-60/02/2009 - 1 від березня 2009 року, копії додаткової угоди № 1 від 16.10.2009 р. до договору купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольский цукровий завод №Б-60/02/2009-1, копії договору поруки від 24.12.2009 р., укладеного при забезпеченні виконання договору купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод № Б-60/02/2009 -1, завірені слідчим ОВС СУ ГУНП в Житомирській області підполковником поліції Вихристюком О.О. з тієї причини, що вони неналежним чином завірені, тобто їх завіряння суперечить Національному стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації п. 5.23 ДСТУ 4163-2003 Вимоги до оформлення документів та визнав ці документи недопустимими доказами. Також, скаржник не погоджується із посиланням в рішенні на те, що завірені копії документів слідчим заздалегідь не надсилалися іншим учасникам справи. (ч.9 ст. 80 ГПК України), оскільки представники сторін TОB Україна-2001 та TОB ДВ Страхова компанія Гамайун знайомилися з матеріалами справи і їм відомо про наявність зазначених договорів у справі.

З посиланням на ст. 203 ЦК України звертає увагу, що договори купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод № Б-59/02/2009-1 та № Б-60/02/2009-1 укладені в березні 2009 року між ТОВ ІВК Агроцукор та ТОВ Лан і ТОВ Турівка є недійсними, оскільки підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 цього Кодексу.

Зауважує, що у рішенні суду від 15.01.2019 року, суд надав правову оцінку статуту ТОВ ІВК Агроцукор в редакції від 2000 року, а в матеріалах кримінального провадження являються копія статуту в редакції 2004 року, який не досліджувався судом. Вказані редакції статуту містять різні положенням та не відповідають один одному. Таким чином знов витікає, що судом не вчинено усіх дій щодо забезпечення належних та допустимих доказів, не витребувано їх за клопотанням сторони позивача.

З посиланням на статут ТОВ ІВК Агроцукор в редакції від 2004 року, на думку ліквідатора, ТОВ ІВК Агроцукор не мав права на реалізацію акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод без рішення загальних зборів учасників договорів купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод № Б-59Т)2/'2009-1 та № Б-60/02/2009-1 укладені в березні 2009 року між TOB ІВК Агроцукор та TОB Лан і ТОВ Турівка , що суперечить пунктам 6.9 та 7.3 Статуту та ст.ст. 59, 62 Закону України Про господарські товариства .

Зазначає, що ліквідатору ТОВ ІВК Агроцукор Побережному В.Т. громадянином Лейві Вадимом Леонідовичем не передано документів, майно, печатка, штампи та бухгалтерська документація, тому відсутня довіреність № 2 від 24 грудня 2009 року, і відсутні спірні договори у позивача.

Крім того, господарський суд Хмельницької області безпідставно не поновив строк позовної давності для захисту порушеного права, з підстав, що протягом часу з 12.03.2013 року по 14.04.2017 року ліквідатор ТОВ ІВК Агроцукор не вчиняв жодних дій щодо отримання оригіналів договорів, оригінали додатків та доповнень до договорів купівлі-продажу акцій, листування між сторонами цих договорів, протоколи зборів учасників ТОВ ІВК Агроцукор щодо прийняття рішення про відчуження акцій, докази передачі акцій, документи щодо проведення розрахунку за договорами, довіреність Тененева М.М, докази наступного схвалення правочинів, інформація щодо пов'язаності осіб, які укладали договори, первинні документи боржника, бухгалтерську документацію боржника та не надав суду. Вказує, що вся інформація про проведені дії протягом 12.03.2013 року по 14.04.2017 року знаходиться в матеріалах справи про банкрутство № 13/5025/794/11, що спростовує висновок суду про бездіяльність позивача протягом 12.03.2013 року по 14.04.2017 року у питанні отримання належних документів. Звертає увагу, що не отримавши відповідних документів (спірних договорів, доручення і т. ін.) ліквідатор ТОВ ІВК Агроцукор змушений подати позовну заяву тільки 14.04.2017 року за наявності копій.

З приводу копій документів з матеріалів кримінальних проваджень внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно Лейві В.Л., які долучені апелянтом до апеляційної скарги, і які свідчать на його думку про змову осіб , які укладали спірні договори, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Факт відсутності або наявності змови осіб, які укладали спірні договори не є предметом даного судового розгляду.

Апелянтом не подано суду вироку суду в кримінальному провадженні щодо Лейві В.Л.

Відтак, вказані документи не досліджувалися місцевим судом, не стосуються предмета доказування в даній справі і не приймаються апеляційним судом до розгляду .

У відзиві на апеляційну скаргу ТДВ "Страхова компанія "Гамайун" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.

Просить залишити ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.01.2019 року у справі №13/5025/794/11 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

15.04.2019 року від ТОВ ІВК "Агроцукор" поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю адвоката ТОВ ІВК "Агоцукор" - Грицай Л.М. 16.04.2019 року у розгляді кримінальної справи №683/1608/17 в Хмельницькому міськрайонному суді.

Представник ГУ ДФС у Хмельницькій області залишила вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Представник ТДВ "Страхова компанія "Гамайун" заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст. 270 ГПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Згідно із ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, який виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Таким чином, судова колегія зауважує, що ліквідатором у справі призначено Коноплю А.М., який не був позбавлений права з'явитися до суду апеляційної інстанції або забезпечити участь іншого представника, враховуючи те що ухвала апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження була винесена 14.03.2019 року. Крім того, явка сторін в судове засідання 16.04.2019 року не визнавалася судом обов'язковою, а позиція апелянта викладена в апеляційній скарзі.

Інші учасники справи не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись заздалегідь та належним чином.

Отже, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду інших учасників справи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні представник ГУ ДФС у Хмельницькій області підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі ТОВ ІВК "Агроцукор". Просить апеляційну скаргу задоволити. Скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.01.2019 року у справі №13/5025/794/11 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними договори купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) "Теофіпольський цукровий завод" № Б-59/02/2009-1 та № 60/02/2009-1 укладених у березні 2009р. ТОВ "Інвестиційно - виробнича компанія "Агроцукор" з ТОВ "Лан" та ТОВ "Турівка".

Представник ТДВ "Страхова компанія "Гамайун" заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить залишити ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.01.2019 року у справі №13/5025/794/11 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників ТДВ "Страхова компанія "Гамайун" та ГУ ДФС у Хмельницькій області, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, а саме із наявного в матеріалах справи № 13/5025/794/11 протоколу Установчих зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" від 10.03.2000 року, засновниками вирішено створити ТОВ "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", підписати Установчу угоду про створення товариства та доручити Лейві В.Л. підготувати Статут товариства, всі інші необхідні документи для державної реєстрації.

1 квітня 2000 року установчими зборами ТОВ "ІВК "Агроцукор" , відповідно до протоколу №2, вирішено затвердити Статут товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" та доручити Лейві В.Л. підготувати всі необхідні документи для державної реєстрації товариства та подати їх на державну реєстрації; обрати директором товариства Лейві В.Л., обрати членів ревізійної комісії: Довгошея І.В., Кравчук В.П. та Мельниченко В.Д.. Окрім того, учасники постановили погодитись із пропозиціями про внесення ними до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Інветсиційно-виробнича компанія "Агроцукор" простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", а саме:

ТОВ ім. Гагаріна 320 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 80 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Хлібороб" 750 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 187 500 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ВСГК "Мир" 500 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 125 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

СФГ "Кузьминці" 180 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 45 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Волиця" 390 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 97 500 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Михнівка" 260 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 65 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

СВГК "Святець" 1 600 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 400 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Маяк" 500 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 125 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Колос" 70 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 17 500 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ТОВ "Довгалівка" 140 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 35 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

Андрієвський Володимир Якович - 100 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 25 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

Співак Михайло Петрович - 1 400 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 350 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

Співак Олександр Михайлович - 260 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 65 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

Лейві Вадим Леонідович - 2 000 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 500 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників.

У відповідності до наявного в матеріалах справи № 13/5025/794/11 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", затвердженого зборами учасників товариства відповідно до протоколу № 2 від 05.07.2004 року, зареєстрованого державним реєстратором Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області за № 000015 в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 29.09.2004 року (далі - Статут), товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцукор" створено з метою здійснення виробничо-господарської, комерційної та іншої діяльності та отримання на цій основі максимального прибутку учасниками товариства.

Учасниками товариства є: ТОВ ім. Гагаріна, ТОВ "Хлібороб", ВГСК "Мир", ТОВ "Волиця", СВГК "Святець", ТОВ "Маяк", ТОВ "Колос", ТОВ "Довгалівка", ФГ "Михнівка", ФГ "Подільська Нива", ФГ "Рідний край", ФГ "Дружба", ТОВ "Маяк", СГВК "Кунчанський", Співак М.П., Співак О.М., Лейві Вадим Леонідович, Погосян Б.М.,Лейві Володимир Леонідович (п. 5.1. статуту).

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створюється статутний капітал товариства. Розмір статутного капіталу складає 2 328 265,10 грн. Статутний капітал розподіляється на частки, згідно до кількості учасників в наступних розмірах: ТОВ ім. Гагаріна - на загальну суму 20 грн., що становить 0,0008% статутного фонду товариства; ТОВ "Хлібороб" - на загальну суму 45 грн., що становить 0,0019% статутного фонду товариства; ВСГК "Мир" - на загальну суму 30 грн., що становить 0,0012% статутного фонду товариства; ТОВ "Волиця" - на загальну суму 22,5 грн., що становить 0,0009% статутного фонду товариства; ФГ "Михнівка" - на загальну суму 10 грн., що становить 0,0004% статутного фонду товариства; СВГК "Святець" - на загальну суму 100 грн., що становить 0,0042 % статутного фонду товариства; ТОВ "Маяк" - на загальну суму 30 грн., що становить 0,0012% статутного фонду товариства; ТОВ "Колос" - на загальну суму 5 грн., що становить 0,0002% статутного фонду товариства; ТОВ "Довгалівка" - на загальну суму 27,5 грн., що становить 0,0011% статутного фонду товариства; ФГ "Подільська Нива" - на загальну суму 20 грн., що становить 0,0008% статутного фонду товариства; ФГ "Рідний край" - на загальну суму 10 грн., що становить 0,0004% статутного фонду товариства; ФГ "Дружба" - на загальну суму 30 грн., що становить 0,0012% статутного фонду товариства; ТОВ "Маяк" - на загальну суму 50 грн., що становить 0,0021% статутного фонду товариства; СГВК "Кунчанський" - на загальну суму 10 грн., що становить 0,0004% статутного фонду товариства; Співак Михайло Петрович - на загальну суму 203 645,25 грн., що становить 8,74% статутного фонду товариства; Співак Олександр Михайлович - на загальну суму 104 522,75 грн., що становить 4,48% статутного фонду товариства; Лейві Вадим Леонідович - на загальну суму 1 585 768,2 грн., що становить 68,1882% статутного фонду товариства; Погосян Бабкен Мамукович - на загальну суму 196 173,75 грн., що становить 8,42% статутного фонду товариства; Лейві Володимир Леонідович - на загальну суму 237 745,25 грн., що становить 10,21% статутного фонду товариства (п. 6.1. статуту).

У п. 7.1. статуту передбачено, що органами управління та контролю товариства є: збори учасників; директор товариства; ревізійна комісія.

За п. 7.8. статуту виконавчим органом товариства є директор. Директором товариства можуть бути як учасник, так і особи, які не є учасниками. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників можуть винести рішення про передачу частини належних їм повноважень до компетенції директора.

Директор в силу положень п.7.14. статуту, поряд з іншим наділений правом, зокрема, видання довіреностей.

16.02.2008 року директором ТОВ "Агроцукор" Лейві В.Л. надіслано державному реєстратору Теофіпольської райдержадміністрації повідомлення про те, що 15.02.2008 року закінчився строк дії контракту із ним як директором ТОВ "Агроцукор".

У березні 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лан" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" в особі Тененева М.М., який діє на підставі довіреності № 2 від 24.12.2007 року (продавець), укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-59/02/2009-1 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні іменні акції :

Емітент ЦП - відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод"; код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 05394995; вид, тип та форма випуску ЦП - акція проста іменна; код випуску ЦП - UA НОМЕР_2; номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн.; кількість ЦП (надалі - пакет ЦП) 4 056 290 шт.; номінальна вартість пакету ЦП 1 014 072,50 грн.; ціна купівлі одного ЦП - 0,25 грн.; ціна купівлі пакету ЦП 1 014 072,50 грн. (п.1.1. договору).

Загальна вартість ЦП, вказаних в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору, складає 1 014 072,50 грн. (п.1.2. договору).

Покупець за власним вибором в якості оплати за ЦП виписує продавцю простий вексель, на суму, вказану у підпункті 1.2. пункту 1 цього договору або сплачує цю суму на рахунок продавця на підставі отриманого від продавця рахунку, протягом 30 днів з моменту перереєстрації прав власності на ЦП, зазначені в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору (п. 2.1. договору).

Право власності на ЦП, вказані в пункті 1 цього договору, переходять до покупця з моменту внесення змін до рахунку в цінних паперах покупця (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору продавець гарантує, що на дату підписання цього договору ЦП, вказані у п. 1 цього договору, знаходяться в його абсолютній власності, не обтяжені заставою та ніякими іншими зобов'язаннями, а також не знаходяться під арештами.

Згідно п. 8.2. договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Договір купівлі-продажу цінних паперів № 59/02/2009-1 від березня 2009 року підписаний сторонами договору та скріплений їхніми печатками.

У березні 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Турівка" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" в особі Тененева Михайла Михайловича, який діє на підставі довіреності № 2 від 24.12.2007 року (продавець), укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-60/02/2009-1 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні іменні акції:

Емітент ЦП - відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод"; код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 05394995; вид, тип та форма випуску ЦП - акція проста іменна; код випуску ЦП - UA НОМЕР_2; номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн.; кількість ЦП (надалі - пакет ЦП) 5 510 432 шт.; номінальна вартість пакету ЦП - 1377608,00 грн.; ціна купівлі одного ЦП - 0,25 грн.; ціна купівлі пакету ЦП 1 377 608,00 грн. (п.1.1. договору).

Загальна вартість ЦП, вказаних в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору, складає 1 377 608,00 грн. (п.1.2. договору).

Покупець за власним вибором в якості оплати за ЦП виписує продавцю простий вексель, на суму, вказану у підпункті 1.2. пункту 1 цього договору або сплачує цю суму на рахунок продавця на підставі отриманого від продавця рахунку, протягом 30 днів з моменту перереєстрації прав власності на ЦП, зазначені в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору (п. 2.1. договору).

Право власності на ЦП, вказані в пункті 1 цього договору, переходять до покупця з моменту внесення змін до рахунку в цінних паперах покупця (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору продавець гарантує, що на дату підписання цього договору ЦП, вказані у п. 1 цього договору, знаходяться в його абсолютній власності, не обтяжені заставою та ніякими іншими зобов'язаннями, а також не знаходяться під арештами.

Згідно п. 8.2. договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Договір купівлі-продажу цінних паперів № 60/02/2009-1 від березня 2009 року підписаний сторонами договору та скріплений їхніми печатками.

16.10.2009 року між ТОВ "Турівка" та ТОВ ІВК "Агроцукор" укладено додаткову угоду до договору № Б-60/02/2009-1, у якій погодили викласти п.1.1. та. п.1.2. договору в наступній редакції: "продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні іменні акції: Емітент ЦП - відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод"; код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 05394995; вид, тип та форма випуску ЦП - акція проста іменна; код випуску ЦП - UA НОМЕР_2; номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн.; кількість ЦП (надалі - пакет ЦП) 4 056 290 шт.; номінальна вартість пакету ЦП 1 014 072,50 грн.; ціна купівлі одного ЦП - 0,32 грн.; ціна купівлі пакету ЦП - 1872426,24 грн. (п.1.1. договору). Загальна вартість ЦП, вказаних в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору, складає 1 872 426,24 грн. (п.1.2. договору)".

В подальшому, ТОВ "Турівка" здійснило відчуження частини акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" ТОВ "Україна 2001" та ТДВ "Страхова компанія "Гамайун".

Ліквідатор, вважаючи, що оскаржувані договори купівлі-продажу цінних паперів підлягають визнанню недійсними, так як довіреність на представництво підписанта договорів зі сторони ТОВ ІВК "Агроцукор" Тененева М.М. на час укладення таких договорів була припинена у зв'язку із припиненням повноважень Лейві В.Л. як директора ТОВ ІВК "Агроцукор", окрім того, сторонами за договорами не було проведено розрахунки за договорами, звернувся з даним позовом до суду.

При цьому, як вбачається із витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ, ТОВ "Турівка" (код 33279610) припинено з 27.08.2012 року (номер запису 16671170017000138), через що провадження за заявою арбітражного керуючого Побережного В.Т. в частині вимог до ТОВ "Турівка" місцевим судом правомірно було закрито.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У статті 20 ГК України зазначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до положень ч.6 статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Крім того, Вищий господарський суд України у постанові від 30.08.2017р. по справі №924/159/14 посилається на позицію Верховного Суду України, висновки якого є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, викладену у своїх постановах від 16.11.2016 у справі №908/560/16, від 13.04.2016 у справі №908/4804/14. А саме, Верховний Суд України дійшов висновків про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, майнові спори про стягнення до ліквідаційної маси розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство.

За наведеного судова колегія зауважує, що ліквідатором - арбітражним керуючим Побережним В.Т. було правомірно заявлено позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод № Б-59/02/2009-1 та № Б-60/02/2009-1, укладених у березні 2009 року між ТОВ ІВК "Агроцукор" та ТОВ "Лан" і ТОВ "Турівка" в межах справи № 13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор".

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається із матеріалів справи у березні 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лан" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" в особі Тененева М.М., який діє на підставі довіреності № 2 від 24.12.2007 року (продавець), укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-59/02/2009-1 та у березні 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Турівка" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" в особі Тененева М.М., який діє на підставі довіреності № 2 від 24.12.2007 року (продавець), укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-60/02/2009-1.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вже неодноразово вказувалося підставами для визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій у позовній заяві зазначено, що акції були відчужені незаконно та договори було підписано з боку продавця неповноважною особою, оскільки повноваження Лейві В.Л., як директора, діяли до 15.02.2008, а тому всі видані ним довіреності автоматично втратили чинність з 15.02.2008; пункт 2.1. договорів щодо проведення розрахунків між покупцем та продавцем виконано не було; реалізація внесеного до Статуту господарського товариства майна (акцій) (тобто зменшення статутного капіталу) відбулася з порушенням статті 16, частини п'ятої статті 52 Закону України Про господарські товариства та пункту 6.9 Статуту товариства без повідомлення його кредиторів, а тому підлягають визнанню їх недійсними.

Щодо підстави позову та доводів апелянта про те, що Тененев М.М. на момент укладення договорів не мав повноважень на представництво ТОВ ІВК "Агроцукор", оскільки довіреність на його представництво була видана директором Лейві В.Л., у якого на момент укладення договорів вже припинились повноваження, слід вказати таке.

Частинами 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до частини другої стаття 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Згідно наявних у матеріалах справи копій договорів, представником ТОВ ІВК "Агроцукор" є Тененев М.М., що діяв на підставі довіреності № 2 від 24.12.2007 року.

Згідно із ч.ч 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Стаття 246 Цивільного кодексу України унормовує, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Крім того, статті 248, 249 Цивільного кодексу України передбачають можливість припинення представництва за довіреністю та скасування довіреності.

Відтак, оскільки Тененев М.М. в даних правовідносинах виступав як представник саме юридичної особи - ТОВ ІВК "Агроцукор", а не фізичної особи директора Лейві В.Л., підстави для припинення його довіреності, виданої виконавчим органом юридичної особи, у зв'язку із зміною директора, відсутні, а протилежного ліквідатором не доведено.

При цьому, відсутність у матеріалах справи довіреності № 2 від 24.12.2007 року, на підставі якої були підписані спірні договори, не може свідчити про недійсність вищезазначених правочинів, оскільки правомірність правочину презюмується (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.01.2012 року у справі № 15/5009/897/11).

Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не досліджувалась редакція статуту 2004 року, не береться судовою колегією до уваги, оскільки як убачається із матеріалів оскарження ухвали вказана редакція статуту була додана ліквідатором Побережним В.Т. до позовної заяви про визнання недійсними договорів купівлі - продажу № Б-59/02/2009-1 та Б-60/02/2009-1 від 03.2009р. (арк. матер. оскарж ухвали 10(зворот) -14).

Судова колегія погоджується із місцевим господарським судом про безпідставність посилання ліквідатора на порушення при укладенні спірних договорів ст.ст. 98, 145 ЦК України, відповідно до яких рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. А також що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю поряд з іншим належить внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу, оскільки спеціальний Закон, яким являється Закон України Про господарські товариства в чинній на час укладення спірних правочинів редакції, зокрема ст.ст. 59,62 Закону, поряд зі Статутом товариства (п.п.7.3, 7.9), не відносив їх до виключної компетенції загальних зборів ТОВ ІВК Агроцукор , так як директор ТОВ вирішував усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів.

Наявний у матеріалах справи примірник Статуту боржника у редакції 2004 року підтверджує, що до компетенції загальних зборів ТОВ ІВК Агроцукор не віднесено питання прийняття рішення або надання згоди на укладення будь-яких договорів від імені товариства і не встановлено жодних обмежень щодо ціни (вартості) таких договорів (п.7.3). Так як для прийняття рішення про укладення спірних договорів не вимагалось проводити загальні збори учасників ТОВ ІВК Агроцукор , а тому і складати протокол таких зборів.

Крім того, судова колегія погоджується із місцевим господарським судом щодо не взяття до уваги надісланих до суду супровідним листом від 15.06.2017року ГУ Національної поліції у Хмельницькій області разом копію договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-60/02/2009-1 від 03.2009року та додаткову угоду до даного договору від 16.10.2009року, які не засвідчені належним чином, з огляду на таке.

У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а тому саме ліквідатор ТОВ ІВК Агроцукор , як заявник зобов'язаний довести обставини, що спростовують презумпцію правомірності спірних договорів.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Згідно вимог пунктів 2, 4 статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Так, як убачається із супровідного листа від 15.06.2017 року з копією договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-60/02/2009-1 від 03.2009року та додатковою угодою до даного договору від 16.10.2009року прошито, з написом Прошито та пронумеровано документи на 2-ох арк. , завірено печаткою № 24 та підписом слідчого.

Аналогічне відноситься до копії договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-60/02/2009-1 від 03.2009р., копії додаткової угоди № 1 від 16.10.2009р. до договору купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод № Б-60/02/2009-1, копії договору поруки від 24.12.2009р., укладеного при забезпеченні виконання договору купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод № Б-60/02/2009-1, завірених старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області підполковником поліції Вихристюком О.О.

Відповідно до положень Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55, зокрема на п.5.23 ДСТУ 4163-2003 Вимоги до оформлювання документів , підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища.

Копії цих документів завірено всупереч вимогами пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003року ДСТУ 4163-2003 , що не дає підстав для визнання їх допустимими доказами по справі.

Відповідно до приписів статей 77, 91 Господарського процесуального кодексу України для того, щоб бути допустимим доказом будь який документ повинен бути залучений до матеріалів справи або в оригіналі або з відміткою про посвідчення копії документа, яка складається зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка посвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Так, як предметом позову є визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій ВАТ Теофіпольський цукровий завод . Стороною правочинів (продавцем) виступало ТОВ ІВК Агроцукор . Однак, арбітражний керуючий-ліквідатор ТОВ ІВК Агроцукор не надав оригіналів оспорюваних договорів або належно засвідчених їх копій, а тому колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що без дослідження судом оригіналів оспорюваних правочинів розглянути та задовольнити позов арбітражного керуючого про визнання їх недійсними не представляється за можливе, що є підставою для залишення позову без задоволення. Така правова позиція підтверджується судовою практикою Верховного суду у справі № 904/8549/17 від 11.07.2018р., № 912/2185/16 від 04.04.2018р..

Крім того, судова колегія приходить до висновку про правомірне відмовлення судом першої інстанції щодо відновлення підготовчого провадження та витребування матеріалів кримінального провадження, оскільки вказане клопотання заявлене представником ТОВ ІВК "Агроцукор" після закриття підготовчого провадження та під час розгляду справи по суті.

Щодо посилання апелянта на безпідставне не поновлення господарським судом строку позовної давності слід вказати таке.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому, норма ч.1 ст.261 ЦК містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, отже, обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на заявника.

Оскільки заявник як юридична особа набуває та здійснює свої права й обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів.

Статтею 92 ЦК визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 3-1157гс15 від 13.01.2016 року).

Матеріалами справи підтверджується, що загальний строк звернення до суду з вимогою щодо визнання недійсними спірних договорів розпочав обліковуватися з дати укладення цих договорів.

Так, як убачається із матеріалів справи, позов від імені юридичної особи було подано ліквідатором Побережним В.Т. 14.04.2017 року. При цьому, судова колегія зауважує, що ліквідатору було відомо про наявність оспорених договорів 12.03.2013 р., копії яких були долучені до матеріалів справи в квітні 2013 року та про, що свідчить ухвала господарського суду Хмельницької області від 09.09.2013 року у справі №13/5025/794/11. Крім того, у справі відсутні будь - які докази на вчинення ліквідатором дій щодо отримання документів, які мали відношення до спірних договорів у період з 12.03.2013р. до 14.04.2017р..

Отже, позовна заява була подана ліквідатором після спливу позовної давності.

За наведеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора Побережного В.Т. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Хмельницької області від 15.01.2019р. у даній справі прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - виробнича компанія "Агроцукор" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.01.19р. у справі № 13/5025/794/11 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.01.19р. у справі №13/5025/794/11 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №13/5025/794/11 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "23" квітня 2019 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.