Постанова

від 22.04.2019 по справі 910/13104/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р. Справа№ 910/13104/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 22.04.2019

за апеляційною скаргою Центру у справах сім'ї та жінок Деснянського району міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018

у справі № 910/13104/18 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі:

1. Київської міської ради

2. Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації

3. Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації

до Центру у справах сім'ї та жінок Деснянського району міста Києва

про зобов'язання звільнити приміщення, передавши його за актом приймання-передачі,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У жовтні 2018 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Деснянська РДА), Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління освіти) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Центру у справах сім'ї та жінок Деснянського району міста Києва (далі - Центру у справах сім'ї та жінок) про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 249, 5 кв. м. вартістю 66 184, 02 грн. ДНЗ № 514 за адресою: м. Київ, вул. Курчатова, 14-а, повернувши вказане приміщення Управлінню освіти.

Позовні вимоги про зобов'язання звільнити приміщення, передавши його за актом приймання-передачі, обґрунтовані закінченням строку дії договору оренди № 566 від 22.09.15 укладеного між Деснянською РДА, Управлінням освіти та Центром у справах сім'ї та жінок.

Підстави для представництва інтересів держави прокурор обґрунтовує таким.

Спірне приміщення - дошкільний навчальний заклад № 514 належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, власником є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради. Органами, які уповноважені здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Київська міська рада, Деснянська РДА та Управління освіти.

Прокуратурою встановлено неналежне виконання позивачами повноважень щодо контролю за використанням комунального майна - спірного приміщення (ДНЗ № 514), що свідчить про їхню бездіяльність, а тому саме місцевою прокуратурою пред'явлено позов в інтересах держави. Разом з цим, Київська міська рада з позовом про розірвання договору оренди та повернення приміщення (ДНЗ № 514) не зверталася, що свідчить про неналежне здійснення органом своїх повноважень по захисту державних інтересів. Підставою подання до суду позову є необхідність захисту інтересів держави, в основі яких, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999, завжди є потреби у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, у даному випадку на забезпечення збереження, розвитку та доступності освіти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.18 встановлено малозначність даної справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховано характер спірних правовідносин та предмет доказування, з огляду на що суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України та постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 відмовлено Центру у справах сім'ї та жінок в задоволенні клопотання про розгляд справи №910/13104/18 в порядку загального позовного провадження.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 позов задоволено повністю. Зобов'язано Центр у справах сім'ї та жінок звільнити нежитлове приміщення загальною площею 249, 5 кв. м. ДНЗ № 514 за адресою: м. Київ, вул. Курчатова,14-а, повернувши нежитлове приміщення загальною площею 249, 5 кв. м. ДНЗ № 514 за адресою: м. Київ, вул. Курчатова,14-а Управлінню освіти за актом приймання-передачі. Стягнуто з Центру у справах сім'ї та жінок на користь прокуратури міста Києва 1762 грн судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що строк дії договору закінчився 29.07.2018, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу 3 об'єкт оренди, шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі, ще 01.08.2018, однак вказаного не здійснив.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

21.12.2018 Центр у справах сім'ї та жінок звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центру у справах сім'ї та жінок на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 25.02.2019.

Справа розглядалася різними складами суду.

25.02.2019 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.03.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у судовому засіданні продовжено строк розгляду апеляційної скарги Центру у справах сім'ї та жінок на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 та оголошено перерву у розгляді справи до 15.04.2019 на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 216 ГПК України.

15.04.2019 в судовому засіданні оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги до 22.04.2019.

В судове засідання 22.04.2019 з'явилися прокурор, представники сторін - позивачів та відповідача.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представники прокуратури та позивачів у судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційної скарги та просили оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів, зміст заперечень на відзив

Центр у справах сім'ї та жінок в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

На думку скаржника, справа за оцінкою малозначності за фактом закінчення строку дії договору оренди на нежитлове приміщення, потребувала повноцінного розгляду за участю всіх сторін, зважаючи на законні інтереси Центру як представника держави. А тому, скаржник вважає, що суд не вжив заходів для встановлення повних обставин справи, які мають значення, чим порушив процесуальне право відповідача на розгляд справи за участю всіх сторін.

Також скаржник вважає, що суд в оскаржуваному рішенні посилається лише на докази, надані позивачами, які стосуються договору оренди нежитлового приміщення ДНЗ № 514 і помилково не взяв до розгляду докази, які подані відповідачем (відзив скаржника на позов, на 5-ти аркушах та додатки на відзив на 67-ми аркушах). Саме тому Центром і було подане Господарському суду міста Києва клопотання про розгляд справи за участю всіх заінтересованих сторін.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу та пояснень

01.02.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від Управління освіти надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач 3 заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні з огляду на таке.

Управління освіти зазначає, що листами від 12.04.2018 № 34-1453, від 28.08.2018 № 34-3505 попереджало скаржника про припинення строку дії договору оренди спірного приміщення, з вимогою його звільнення та повернення за актом прийому передачі. Однак, вказану вимоги орендарем виконано не було.

Також позивач 3 вказує, що п. 53 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад від 12.03.2003 № 305 визначено що приміщення, споруди, обладнання дошкільного навчального закладу можна здавати в оренду юридичним та фізичним особам для провадження освітньої діяльності згідно із законодавством. Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч. 5 ст. 63 Закону України Про освіту законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність навчально-виховним процесом мети використання (в тому числі на умовах оренди).

07.02.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні.

Прокурор зазначає, що обставини, викладені скаржником у апеляційній скарзі фактично зводяться до законодавчого обґрунтування безпосередньої діяльності Центру у справа сім'ї та жінок у той час, як предметом позовної заяви прокурора є зобов'язання звільнити приміщення дошкільного навчального закладу № 514 загальною 249, 5 кв. м. по вул. Курчатова, 14-а у Деснянському районі міста Києва, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди № 566. Також обґрунтував підстави необхідності представництва прокуратурою по даній справі. У судовому засіданні 15.04.2019 прокуратура також наполягала на доцільності її звернення з відповідним позовом із урахуванням бездіяльності всіх позивачів щодо неповернення спірного приміщення.

Управління освіти листами від 12.04.2018 № 34-1453, від 28.08.2018 № 34-3505 попереджало скаржника про припинення строку дії договору оренди спірного приміщення, з вимогою його звільнення та повернення за актом прийому передачі. Однак, вказану вимоги орендарем на даний час не виконано, позови не заявлено, що і стало підставою для звернення до суду.

18.04.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від прокуратури надійшли поясненнях щодо обґрунтування порушення інтересів держави та наявності підстав для представництва. Водночас, представник скаржника зазначив, що не отримував таких пояснень, а тому, враховуючи принципи рівності та змагальності сторін, визначені ст. 7, 13 ГПК України, такі пояснення не можуть прийматися судом до розгляду.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, додатковою угодою № 1 до договору № 18-136-514/11 від 28.11.2012 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду визначено, що відповідно до положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, Деснянська РДА (орендодавець), Центр у справах сім'ї та жінок (орендар) та Управління освіти (підприємство - балансоутримувач) на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.06.2015 № 38 та розпорядження Деснянської РДА від 24.07.2015 № 421, уклали цю додаткову угоду до договору від 28.11.2012 № 18-136-514/11 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, про наступне: сторони домовились внести зміни до договору від 28.11.2012 № 18-136-514/11 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, виклавши його в новій редакції, що додається та присвоїти йому новий номер 566; ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України з моменту виникнення правовідносин між сторонами, тобто з 31.07.2015 по 29.07.2018.

22.09.2015 між позивачем 2 (орендодавець), відповідачем (орендар) та позивачем 3 (підприємство - балансоутримувач) було укладено договір № 566 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.06.2015 № 38 та розпорядження Деснянської РДА від 24.07.2015 № 421 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Курчатова, б. 14-А (ДНЗ № 514) для розміщення бюджетної установи.

Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 249, 5 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Курчатова, б. 14-А (ДНЗ № 514).

Пунктом 9.1 сторони погодили. що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 29.07.2018. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення договору, а саме, з 31.07.2015.

Згідно з п. 9.7 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до преамбули договору сторонами разом іменуються орендодавець, орендар та підприємство-балансоутримувач.

Після припинення дії договору орендар зобов'язаний протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу (п. 4.2.20 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2018 відповідачу було вручено заяву-попередження № 34-1453 від 12.04.2018 про необхідність повернути об'єкт оренди за договором після закінчення строку дії договору 29.07.2018.

Листом від 18.06.2018 № 01-09/290 відповідач звертався до позивача 2, в якому вказав, що строк дії договору закінчується 29.07.2018, альтернативні приміщення відповідачу не підходять, з огляду на що в листі висловлено прохання підготувати пакет документів для продовження терміну оренди приміщення.

Листом від 25.06.2018 позивач 3 повідомив позивача 2 про те, що він не може надати погодження щодо продовження терміну дії в тому числі і договору, з підстав того, що у відповідності до Закону України Про освіту , об'єкти не підлягають використанню не за призначенням.

04.09.2018 відповідачу вручено вимогу від 28.08.2018 про повернення об'єкта оренди за договором у зв'язку із закінченням строку його дії.

Судом апеляційної інстанції оглянуто в судовому засіданні 22.04.2019 оригінали всіх вищенаведених документі.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між сторонами склалися правовідносини з оренди комунального майна. Спір стосується неповернення орендованого приміщення після закінчення дії договору оренди.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності врегульовано Законом України Про оренду державного та комунального майна .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Законом України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Так п 9.1 договору сторонами погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 29.07.2018.

З підстав того, що строк дії договору закінчився, однак об'єкт оренди відповідачем за актом приймання-передачі повернуто не було, прокуратура звернулась з даним позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що спірне приміщення - дошкільний навчальний заклад № 514 належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва. Органами, які уповноважені здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Київська міська рада, Деснянська РДА та Управління освіти.

Водночас, враховуючи встановлене прокуратурою неналежне виконання позивачами повноважень щодо контролю за використанням комунального майна, що свідчить про їхню бездіяльність, суд апеляційної інстанції вважає правомірним звернення прокурора до суду з даним позовом на підставі ст. 23 Закону України Про прокуратуру з наведених вище підстав, зокрема, необхідність захисту інтересів держави, в основі яких є потреби у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, у даному випадку на забезпечення збереження, розвитку та доступності освіти. А тому доводи скаржника у вказаній частині відхиляються як необґрунтовані.

Частиною 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.4 договору).

Частиною 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той де самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вищевказана стаття також кореспондується зі ст. 764 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Деснянська РДА, Центр у справах сім'ї та жінок та Управління освіти пунктом 9.7 договору погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід'ємною частиною даного договору.

У матеріалах справи наявна заява-попередження Управління освіти № 34-1453 від 12.04.2018 про необхідність повернути об'єкт оренди за договором після закінчення строку дії договору 29.07.2018. Указана заява містить відмітку скаржника про її отримання.

Факт обізнаності скаржника про закінчення строку дії договору та відсутності у сторони договору наміру його продовжувати також свідчить лист відповідача від 18.06.2018 № 01-09/290, яким останній звернувся до позивача 2 та вказав, що строк дії договору закінчується 29.07.2018, альтернативні приміщення відповідачу не підходять, з огляду на що в листі висловлено прохання підготувати пакет документів для продовження терміну оренди приміщення.

Листом від 25.06.2018 позивач 3 повідомив позивача 2 про те, що він не може надати погодження щодо продовження терміну дії в тому числі і договору, з підстав того, що у відповідності до Закону України Про освіту , об'єкти не підлягають використанню не за призначенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Закону України Про освіту (в редакції чинній на час винесення спірних правовідносин) об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

З аналізу положень статей 5, 78,79, 80 Закону України Про освіту , пп. 2 п. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796, у їх системному взаємозв'язку, вбачається, що майно об'єктів освіти може використовуватися виключно за його цільовим призначенням. Мета використання майна об'єкту освіти (у тому числі на умовах оренди) повинна узгоджуватися з метою його створення, тобто мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом з урахуванням типу відповідного навчального закладу (дитячий садок, школа, університет тощо). Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі № 910/9914/17, який в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України є обов'язковим до застосування.

04.09.2018 скаржнику вручено вимогу від 28.08.2018 про повернення об'єкту оренди за договором у зв'язку із закінченням строку його дії.

Статтею 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку.

Водночас, строк звернення з такою заявою не обмежений місяцем саме після закінчення дії договору, а заінтересована сторона може подати таку заяву і до закінчення строку дії договору оренди, оскільки такі дії не суперечать вказаному закону та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами.

Частина 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачає вимогу щодо змісту такої заяви, а саме, що така заява повинна містити вимогу щодо припинення договору після закінчення його строку.

Північний апеляційний господарський суд, враховуючи норми ст. 74, 76, 77, 79, 86 ГПК України, вважає обґрунтовано надану судом першої інстанції оцінку заяві-попередженню № 34-1453 від 12.04.2018 та листу № 34-3505 від 28.08.2018, а саме як заяву про припинення орендних правовідносин між сторонами.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скаржника було належним чином повідомлено про закінчення строку дії договору та з пропозицією повернути орендоване майно за актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна. Тому в цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються доводи скаржника.

Положення ст. 764 Цивільного кодексу України встановлюють, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вказана стаття може бути застосована тільки до договорів найму з визначеним строком користування майном. Цивільний кодекс України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача.

Суд першої інстанції вірно встановив, що строк дії договору закінчився 29.07.2018.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутств орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Після припинення дії договору орендар зобов'язаний протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу (п. 4.2.20 договору).

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України).

Оскільки строк дії договору закінчився 29.07.2018, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач був зобов'язаний повернути позивачу 3 об'єкт оренди, шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі, ще 01.08.2018.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання скаржника на те, що ініціювання ним укладення нового договору оренди не впливає на строк дії даного договору, який закінчився, та не нівелює зобов'язання відповідача повернути з оренди об'єкт оренди за договором і, відповідно, не може бути підставою для відмови у позові.

Водночас, постановляючи ухвали від 18.10.2018 та від 05.11.2018 про встановлення малозначності даної справи та відмову Центру у справах сім'ї та жінок в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про віднесення даного спору до малозначних та можливість розгляду справи за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, повернувши вказане приміщення Управлінню освіти.

Постановляючи ухвалу від 18.10.2018 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), суд першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України виходив з малозначності справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, зокрема, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 12 ГПК України).

За приписами ч. 1, 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 250 ГПК України).

З аналізу наведених норм процесуального права, вбачається, що господарські суди, відкриваючи провадження у справі наділені певною дискрецією щодо можливості віднесення того чи іншого спору до категорії малозначних та, відповідно, здійснення судочинства у таких справах за правилами спрощеного провадження.

Водночас, слід зазначити, що таке право суду не є абсолютним.

Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження визначено ст. 252 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Наведена норма дозволяю господарському суду здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

01.11.2018 на адресу суду першої інстанції від відповідача надійшов супровідний лист (а.с. 133), яким було надіслано, зокрема, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку ст. 252 ГПК України. На думку заявника, з урахуванням того, що установа відповідача створена державою за спеціальним законом, який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, справу не можна віднести до категорії малозначних.

05.11.2018 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відмову Центру у справах сім'ї та жінок в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Ухвала мотивована тим, що судом не встановлено складності справи. А тому з огляду на малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України без виклику сторін, через що суд першої інстанції помилково відхилив клопотання відповідача.

Водночас, особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження встановлено спеціальною статтею 252 ГПК України.

За приписами ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Виходячи з аналізу ч. 5, 6 ст. 252 ГПК України слід дійти висновку, що суд не може здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявності клопотання будь-якої із сторін про інше. Можливість відмови у задоволенні такого клопотання чітко унормована двома умовами, зокрема згідно з однією з них, предметом позову має бути стягнення грошової суми (розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Водночас, як зазначалося вище, предметом спору є зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, повернувши вказане приміщення Управлінню освіти. Тобто вимога немайнового характеру про звільнення приміщення. А тому, у суду першої інстанції, в силу положень ст. 252 ГПК України, були відсутні підстави для відмови в задоволенні клопотання відповідача про розгляд без повідомлення (виклику) сторін.

Брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, передбачене ст. 42 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (сфера діяльності якого, зокрема стосується реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству), суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про віднесення можливості розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін у судове засідання.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

У вказаній частині, суд апеляційної інстанції приймає доводи скаржника про помилковість висновку суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, що, відповідно, до п. 7 ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Водночас, враховуючи викладені вище обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 заявлені в інтересах держави в особі Київської міської ради, Деснянська РДА, Управління освіти до Центру у справах сім'ї та жінок про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 249, 5 кв. м. ДНЗ № 514 за адресою: м. Київ, вул. Курчатова, 14-а, повернувши вказане приміщення Управлінню освіти є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають до задоволення.

Водночас, враховуючи порушення судом норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення (п. 7 ч. 3 ст. 277 ГПК України), таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Таким чином, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 7 ч. 3 ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги у даній справі та скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового - про задоволення позовних вимог.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 7 ч. 3 ст. 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Центру у справах сім'ї та жінок Деснянського району міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 910/13104/18 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 910/13104/18 - скасувати, з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

Зобов'язати Центр у справах сім'ї та жінок Деснянського району міста Києва (02156, м. Київ, вул. Курчатова, 14-а; ідентифікаційний код 26316203) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 249, 5 кв. м. ДНЗ № 514 за адресою: м. Київ, вул. Курчатова, 14-а, повернувши нежитлове приміщення загальною площею 249, 5 кв. м. ДНЗ № 514 за адресою: м. Київ, вул. Курчатова, 14-а Управлінню освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15а; ідентифікаційний код 37501684) за актом приймання-передачі.

Стягнути з Центру у справах сім'ї та жінок Деснянського району міста Києва (02156, м. Київ, вул. Курчатова, 14-а; ідентифікаційний код 26316203) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, б. 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Видачу відповідного наказу доручити суду першої інстанції.

В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Центр у справах сім'ї та жінок Деснянського району міста Києва.

4. Матеріали справи № 910/13104/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, у порядку передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 23.04.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Є.Ю. Пономаренко

В.В. Сулім