Рішення

від 18.04.2019 по справі 914/235/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2019 Справа №914/235/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповіданістю КРОБАТ УКРАЇНА , с. Тростянець Миколаївського району Львівської області,

до відповідача: Комунальне некомерційне підприємство Жидачівська центральна районна лікарня Жидачівської районної ради Львівської області,

м. Жидачів,

про стягнення заборгованості у сумі 741 024,66 грн

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Лащ Х.Л.

Представники учасників справи:

позивача: ОСОБА_1 - представник.

відповідача: не з'явився.

На розгляді Господарського суду Львівської перебуває справа №914/235/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КРОБАТ УКРАЇНА до Комунального некомерційного підприємства Жидачівська центральна районна лікарня Жидачівської районної ради Львівської області про стягнення заборгованості у сумі 741 024,66 грн.

Ухвалою суду від 11.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №914/235/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.03.2019 р. Ухвалою суду від 11.03.2019 р. підготовче засідання відкладено на 25.03.2019 р. В судовому засіданні 25.03.2019 р. оголошено перерву до 01.04.2019 р. Ухвалою суду від 01.04.2019 р. закрито підготовче провадження у справі №914/235/19. Розгляд справи №914/235/19 по суті призначено на 18.04.2019 р.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач своєчасно не сплатив компенсацію в сумі 2 011 294,50 грн по реалізації інвестиційного проекту згідно Договору про інвестиційну діяльність від 03.02.2012 р., наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 30% річних за час прострочення сплати компенсації (період з 23.08.2017 р. по 03.09.2018 р.) в розмірі 552 455,00 грн та індексу інфляції за період прострочення з 23.08.2017 р. по 03.08.2018 р. в розмірі 188 569,66 грн. В судовому засіданні позивач зазначив, що відповідно до п.1, ч.3 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи Позивач скористався таким своїм правом та подав попередній розрахунок судових витрат, які він очікує понести, а саме 40 000,00 грн на професійно правничу допомогу, згідно Договору від 23.05.2018 р. Цей розрахунок є лише приблизним та не остаточним, тому не обмежує позивача в доведенні іншого розміру судових витрат. В той же час, позивач зазначає, що на даний час сума, яка ним зазначена в орієнтовному розрахунку, не була повністю сплачена представнику, оскільки між позивачем та його представником досягнуто згоди про виплату усіх грошових коштів після підписання між сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), тобто моментом завершення надання послуг адвокатським об'єднанням буде ухвалення рішення Господарським судом Львівської області. Крім того, відповідно до ч.1, ч.3 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017) передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву . У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позиція відповідача.

Позовні вимоги заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву від 04.03.2019 р., зокрема зазначив, що нарахування грошової суми, яку просить стягнути позивач, і яка по суті є неустойкою, здійснено без дотримання вимог положення ч.6 ст.232 ГК України щодо обмеження нарахування штрафних санкцій шестимісячним строком. Право на нарахування цього заходу відповідальності за прострочення сплати компенсації виникло у позивача з моменту спливу строку виконання вимоги по сплаті компенсації, а саме з 08.09.2017 р., а тому мало припинитися 07.03.2018 р. (181 календарний день). ОСОБА_211 Договору відповідач не може нараховувати більше ніж (2 011 294,50 грн - 30%/365*181 день ) 299 214,54 грн. Відтак, з урахуванням обставин справи щодо усієї суми грошових коштів, які отримав позивач часткового виконання відповідачем основного зобов'язання щодо укладення договорів оренди та сплаченої ним грошової суми, сплати у повному обсязі суми компенсації, відсутності у позивача будь-яких збитків за договором, вважає, що сума неустойки не повинна становити більше ніж 2 992, 15 грн. Крім того, оскільки сума боргу, яку просить стягнути позивач є неустойкою, а право її нарахування і стягнення виникло з 08.09.2017 р., позовну заяву подано 07.02.2019 р., то до зазначених вимог сплив річний строк позовної давності, що згідно ч.4 ст.267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові. Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки позовна давність застосовується в один рік.

Крім того, суму відсотків, яку просить стягнути позивач, відповідач просить зменшити до 99% з урахуванням того, що виходячи із умов договору та обставин виконання основного зобов'язання за період із 2010 р. до 2016 р. та додатково стягнення позивачем і сплати відповідачем у повному обсязі суми компенсації, яка враховує повернення витрат позивача на виконання договором робіт, попри отриманий дохід, збільшену при цьому на 50 відсотків та на рівень інфляційних втрат за час дії договору до моменту пред'явлення вимоги по сплаті компенсації.

Що стосується вимог про стягнення інфляційних втрат, то відповідач вказав, що такі нараховуються на грошову суму, у складі якої й так нараховані інфляційні втрати. Оскільки ст.625 ЦК України чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено можливості кредитора нараховувати суми інфляційних втрат на вже нараховані та сплачені такі грошові зобов'язання, то позивачу слід відмовити в задоволенні позову і в частині стягнення інфляційних втрат.

У судовому засіданні 18.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю КРОБАТ УКРАЇНА (надалі - позивач у справі) та Комунальною установою Жидачівська центральна районна лікарня Жидачівської районної ради Львівської області (надалі - відповідач у справі ) укладено Договір про інвестиційну діяльність від 03.02.2012 р. з терміном дії до 03.02.2022 року (далі - Договір ).

ОСОБА_2 із умовами Договору, використання інвестиційного об'єкта мало здійснюватися на умовах оренди із укладенням відповідних договорів оренди.

На виконання умов Договору про інвестиційну діяльність, протягом 2012-2016 р.р. було укладено ряд договорів про закупівлю послуг оренди за державні кошти. Однак на періоди червень-листопад 2015 року та, починаючи з 04.10.2016 р. по серпень 2017 р., договорів про закупівлю послуг оренди за державні кошти укладено не було, оплату за послуги оренди у вказані періоди Жидачівська центральна районна лікарня не здійснила.

Пунктом10 Договору передбачено, що у випадку, коли замовником не укладатиметься з будь-яких причин договір оренди Інвестиційного об'єкта чи неналежним чином здійснюватимуться орендні платежі (прострочення виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів здійснюватиметься понад два місяці), Інвестор вправі вимагати сплату компенсації по реалізації інвестиційного проекту.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 року у справі №914/2090/17 стягнуто з Комунальної установи Жидачівська центральна районна лікарня Жидачівської районної ради Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРОБАТ Україна 2 011 294,50 грн компенсації по реалізації інвестиційного проекту згідно Договору (далі - Рішення). Рішення суду набрало законної сили, 26.12.2017 р. судом видано наказ про його примусове виконання.

Відповідач сплатив компенсацію в сумі 2 011 294,50 грн частинами (9 платежів) у період з 21 травня 2018 року по 03 серпня 2018 року, тобто із простроченням.

ОСОБА_2 п. 11 Договору, несвоєчасне виконання Замовником зобов'язання зі сплати компенсації згідно цього договору матиме наслідком нарахування Інвестором відсотків за весь час прострочення платежу в розмірі 30% (тридцять відсотків) річних.

Позивач звернувся до Відповідача із вимогою №1008/2017-1 від 10.08.2017 р. про сплату компенсації, передбаченої п. 10 Договору, протягом 20 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Вимога надіслана (пред'явлена) Позивачем 16.08.2017 р. і отримана Відповідачем 18.08.2017 р. (на підтвердження надано інформацію з реєстру поштових відправлень ДП Укрпошта ).

Відтак двадцятиденний строк, наданий Відповідачу Позивачем для виконання вимоги, сплив 08.09.2017 року.

Позивач провів нарахування 30% річних та інфляційного збільшення боргу зі сплати компенсації у період з 23.08.2017 р. (згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України) по 03.09.2018 р. (Рішення від 12.12.2017 р. про стягнення компенсації виконано Відповідачем в повному обсязі 03 вересня 2018 року).

ОСОБА_2 розрахунку Позивача, 30% річних за час прострочення сплати компенсації (період з 23.08.2017 р. по 03.09.2018 р.) становить 552 455,00 грн.

ОСОБА_2 розрахунку Позивача, розмір інфляційного збільшення суми компенсації за час прострочення сплати (за період прострочення з 23.08.2017 р. по 03.08.2018 р.) становить 188 569,66 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази відповідно до ст. 86 ГПК України , господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимоги з огляду на наступне.

За змістом положень ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України ).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобовязання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ОСОБА_2 п. 11 Договору, несвоєчасне виконання Замовником зобов'язання зі сплати компенсації згідно цього договору матиме наслідком нарахування Інвестором відсотків за весь час прострочення платежу в розмірі 30% (тридцять відсотків) річних.

Враховуючи вищезазначене, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник виконав у період з 21 травня 2018 року по 03 серпня 2018 року, тобто із простроченням, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу , за час прострочення.

ОСОБА_2 з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 р. у справі №914/2090/17 встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 011 294,50 грн.

Вказані фактичні обставини не потребують повторного доказування при розгляді даної справи між тими ж сторонами.

ОСОБА_2 із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох (чи іншого розміру процентів, встановленого договором або законом) процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду України від 26.04.2017 р. у справі N 3-1522гс16, від 06.06.2012 р. у справі N 6-49цс12 та від 24.10.2011 р. у справі N 6-38цсП, у пунктах 3.2 та 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена Великою палатою Верховного суду в п. 22 постанови від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц. Ці висновки узгоджуються також і з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі N 758/1303/15-ц.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 11 ЦК зобов'язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

ОСОБА_2 п. 11 Договору, несвоєчасне виконання Замовником зобов'язання зі сплати компенсації згідно цього договору матиме наслідком нарахування Інвестором відсотків за весь час прострочення платежу в розмірі 30% (тридцять відсотків) річних.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 30% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних за допомогою Юридичної інформаційно пошукової системи Законодавство , суд дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача із вимогою №1008/2017-1 від 10.08.2017 р. про сплату компенсації, передбаченої п. 10 Договору, протягом 20 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Вимога надіслана (пред'явлена) Позивачем 16.08.2017 р. і отримана Відповідачем 18.08.2017 р. (на підтвердження надано інформацію з реєстру поштових відправлень ДП Укрпошта ). Відтак двадцятиденний строк, наданий Відповідачу Позивачем для виконання вимоги, сплив 08.09.2017 року.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 % річних є обґрунтованими за період з 08.09.2017 р. по 03.09.2018 р. в сумі 526 005,10 грн. в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 30% річних в сумі 26 449,90 грн слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань слід зазначити наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України , не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

ОСОБА_2 з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17 , 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

ОСОБА_2 п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р .

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою Юридичної інформаційно пошукової системи Законодавство , суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 188 569,66 грн підлягають задоволенню.

Мотиви відхилення судом заперечень відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву від 04.03.2019р (вх.№9756/19 від 06.03.2019р) наступні.

ОСОБА_2 п. 11 Договору, несвоєчасне виконання Замовником зобов'язання зі сплати компенсації згідно цього договору матиме наслідком нарахування Інвестором відсотків за весь час прострочення платежу в розмірі 30% (тридцять відсотків) річних.

У наведеному вище пункті договору не йдеться про неустойку чи пеню, а чітко передбачено стягнення процентів (відсотків) річних за весь час прострочення платежу.

Як встановлено судом, за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних, розмір яких в даному випадку встановлено договором, входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні плати від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, незалежно від збитків кредитора завданих простроченням, незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення тощо. Відповідач більше року користувався коштами (сумою компенсації), які належали Позивачу, не повертаючи їх Позивачу, відтак він зобов'язаний заплатити проценти річні, узгоджені сторонами Інвестиційного договору та інфляційні втрати за період прострочення. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду України від 26.04.2017 р. у справі N 3-1522гс16, від 06.06.2012 р. у справі N 6-49цс12 та від 24.10.2011 р. у справі N 6-38цсП, у пунктах 3.2 та 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Крім того, чинне законодавство не передбачає права суду зменшувати розмір відсотків річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, відтак всі доводи та клопотання Відповідача про зменшення суми стягуваних 30% річних є необґрунтованими і не можуть бути задоволені судом. Стягувані 30% річних та інфляційні втрати нараховані Позивачем за період коли Відповідач безпідставно користувався коштами Позивача. Позовна давність по стягненню відсотків річних та інфляційних втрат є загальною, та становить три роки, а не рік, як вказує Відповідач.

Щодо твердження відповідача про те, що інфляційні втрати нараховуються на суму, в якій вже є нараховані інфляційні втрати, суд виходив з наступного. Компенсація, сплату якої прострочив Відповідач, розрахована згідно умов договору, укладеного між Позивачем і Відповідачем, за період до серпня 2017 року. А починаючи з вересня 2017 року аж до вересня 2018 року, Відповідач користувався коштами Позивача і це не враховано в сумі компенсації стягнутій рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 р. у справі №914/2090/17.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

ОСОБА_2 положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України .

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

ОСОБА_2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КРОБАТ УКРАЇНА частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Позивач скористався таким своїм правом та подав попередній розрахунок судових витрат, які він очікує понести, а саме 40 000,00 грн на професійно правничу допомогу, згідно Договору від 23.05.2018 р. Цей розрахунок є лише приблизним та не остаточним, тому не обмежує позивача в доведенні іншого розміру судових витрат. В той же час, позивач зазначає, що на даний час сума, яка ним зазначена в орієнтовному розрахунку, не була повністю сплачена представнику, оскільки між позивачем та його представником досягнуто згоди про виплату усіх грошових коштів після підписання між сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), тобто моментом завершення надання послуг адвокатським об'єднанням буде ухвалення рішення Господарським судом Львівської області. Крім того, відповідно до ч.1, ч.3 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від15.12.2017) передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву . У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні 18.04.2019 р., до закінчення судових дебатів , представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю КРОБАТ УКРАЇНА зробила заяву у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2,13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231 - 236, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Жидачівська центральна районна лікарня Жидачівської районної ради Львівської області ( 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Я.Мудрого, 29, ідентифікаційний код 01996208 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРОБАТ УКРАЇНА ( 81614, Львівська область, Миколаївський район, с. Тростянець, вул. Зелена, 1, ідентифікаційний код 33839872 ) 188 569,66 грн інфляційних втрат, 526 005,10 грн - 30% річних.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Жидачівська центральна районна лікарня Жидачівської районної ради Львівської області ( 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Я.Мудрого, 29, ідентифікаційний код 01996208 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРОБАТ УКРАЇНА ( 81614, Львівська область, Миколаївський район, с. Тростянець, вул. Зелена, 1, ідентифікаційний код 33839872 ) 10 718,62 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 22.04.2019.

Суддя Синчук М.М.