Постанова
від 13.08.2019 по справі 914/235/19
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2019 р. Справа №914/235/19

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб,

суддів С.М. Бойко,

О.Л. Мирутенка,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача: адвоката Гнитки Т.В. (ордер на надання правової допомоги №135100 від 18.06.2019);

відповідача: адвоката Старенького О.С. (ордер на надання правової допомоги №132874 від 13.05.2019),

розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Жидачівська центральна районна лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області б/н від 14.05.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2019, повний текст рішення складено 22.04.2019, та додаткове рішення від 22.04.2019

у справі № 914/235/19 (суддя Синчук М.М.)

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Кробат Україна» , с. Тростянець Миколаївського району Львівської області

до відповідача : Комунального некомерційного підприємства «Жидачівська центральна районна лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області, м. Жидачів Львівської області

про: стягнення 741 024, 66 грн заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ТОВ Кробат Україна звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до КНП «Жидачівська центральна районна лікарня» про стягнення 741 024, 66 грн заборгованості, з яких: 552 455грн 30% річних та 188 569,66грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Комунальна установа «Жидачівська центральна районна лікарня» (правонаступником якої є відповідач- Комунальне некомерційне підприємство «Жидачівська центральна районна лікарня» ) порушила умови договору про інвестиційну діяльність від 03.02.2012, укладеного з позивачем, у період з червня по листопада 2015 року та, починаючи з 04.10.2016, не уклала договори на закупівлю послуг оренди за державні кошти щодо інвестиційного об`єкта та не сплатила компенсації по реалізації інвестиційного проекту. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі №914/2090/17 присуджено до стягнення з КУ «Жидачівська центральна районна лікарня» на користь ТОВ Кробат Україна 2 011 294,50грн компенсації по реалізації інвестиційного проекту за договором від 03.02.2012. Рішення набрало законної сили, на його виконання суд видав наказ від 26.12.2017.

Позивач зазначає, що він звертався до відповідача з вимогою №1008/2017-1 від 10.08.2017 про сплату компенсації, яку відповідач отримав 18.08.2017 та згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України мав сплатити до 23.08.2017, проте лише після прийняття судом рішення у справі № 914/2090/17 відповідач сплатив компенсацію в період з 21.05.2018 по 03.08.2018, тобто з простроченням платежу.

Позивач вказує, що пунктом 11 договору передбачено наслідки несвоєчасного виконання замовником зобов`язання зі сплати компенсації, а саме - нарахування інвестором 30%річних за весь час прострочення. Відтак, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача 552 455грн 30% річних та 188 569,66грн інфляційних втрат.

Крім того, до позовної заяви позивач додав попередній розрахунок судових витрат на суму 51 115,38грн, з яких: 11 115,38грн судовий збір та 40 000,00грн витрати на надання правової допомоги (а.с. 14).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову та щодо суми витрат на надання правової допомоги, визначеної у попередньому розрахунку у розмірі 40 000,00грн, вказуючи на її неспівмірність ні з ціною позову, ні зі складністю справи, ні з витраченим адвокатом часом на надання послуг (а.с. 54-57).

Відповідач зазначив, зокрема, що з урахуванням обставин, які необхідно пояснювати та доводити у даній справі, дана справа не є складною, вона не потребує затрат значної кількості часу на збирання матеріалів, їх вивчення, підготовку та складання позовної заяви, для її розгляду не є необхідним витребування доказів у третіх осіб, клопотати про проведення експертизи тощо.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2019 у справі №914/235/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 188 569, 66 грн інфляційних втрат, 526 005,10грн 30% річних та 10 718, 62 грн судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване ст.ст.11, 526, 598, 599, 611, 625 ЦК України, ч. 4 ст. 75 ГПК України, постановами Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012 у справі №6-49цс12, постановами Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21963/15-ц та від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у вимозі №1008/2017-1 від 10.08.2017 про сплату компенсації, передбаченої п.10 договору, позивач вказав строк оплати компенсації упродовж 20 календарних днів з моменту отримання вимоги. Суд встановив, що відповідач отримав вказану вимогу 18.08.2017, відтак строк для її виконання сплинув 08.09.2017, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення 30%річних з 08.09.2017 в сумі 526 005,10грн, в задоволенні решти 26 449,90грн суд відмовив. Перевіривши розрахунок 188 569, 66 грн інфляційних втрат, суд встановив його правильність та обгрунтованість.

Суд відхилив доводи відповідача про те, що нараховані позивачем суми є неустойкою, нарахування якої здійснено з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, та про пропуск позивачем позовної давності щодо їх нарахування. Суд вказав, що за змістом ст.625 ЦК України проценти річних, розмір яких визначений договором, та інфляційні втрати виступають способом захисту майнового права і інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні плати від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові. Суд також відхилив клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення відсотків річних, вказавши, що чинними законодавством не передбачено права суду зменшувати розмір відсотків річних.

Крім того, з рішення суду першої інстанції вбачається, що у судовому засіданні 18.04.2019 до закінчення судових дебатів представник позивача зробив заяву про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, та зазначив, що докази на підтвердження їх розміру будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

19.04.2019 представник позивача адвокат Гнитка Т.В. подав до суду клопотання про стягнення з відповідача витрат на надання правничої допомоги в сумі 40 000грн (а.с. 113-114).

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 22.04.2019 у справі №914/235/19 клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правничої допомоги задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Пославшись на надані позивачем договір №2305/18-1 про надання правової допомоги від 23.05.2018 та додаткову угоду від 01.02.2019 до вказаного договору, рахунок №17/03/18 від 17.04.2019, акт №18/03/18 від 18.04.2019 приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги, платіжне доручення №4429 від 07.02.2019 на суму 20 000,00 грн, платіжне доручення № 33839894 від 17.04.2019 на суму 20 000,00 грн та ордер серії ЛВ №155307 від 07.02.2019, суд дійшов висновку про те, що розмір судових витрат у розмірі 40 000,00 грн доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. З вказаного рішення вбачається, що представники сторін не викликались.

Відповідач (КНП «Жидачівська центральна районна лікарня» ) оскаржив рішення суду першої інстанції від 18.04.2019 та додаткове рішення від 22.04.2019, посилаючись неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник стверджує, що пункт 11 договору не містить домовленості сторін про зміну розміру процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України, та вказує, що визначені пунктом 11 договору 30% річних за несвоєчасну сплату компенсації є штрафними санкціями, у зв`язку з чим вважає, що суд неправомірно не застосував до спірних правовідносин положень ст.ст. 258, 267 ЦК України щодо позовної давності до вимог про стягнення неустойки та ч. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження строку нарахування санкцій шестимісячним строком. Також вказує, що за відсутності у кредитора будь-яких збитків та значного ступеня виконання зобов`язання боржником суд мав зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ч.3ст.551 ЦК України, ст. 233 ГК України. Зазначає, що ст. 625 ЦК України не передбачено можливості нарахування кредитором інфляційних втрат на грошову суму, в складі якої вже застосовано індексацію.

Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував його заперечень проти заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу як такого, що є неспівмірним з предметом спору та складністю справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи скаржника, вважає оскаржувані рішення суду першої інстанції законними, а доводи скаржника необгрунтованими.

Вказує, що пунктом 11 договору від 03.02.2012 чітко і однозначно передбачено стягнення процентів річних, а не неустойку, як стверджує скаржник. Зазначає, що ст. 625 ЦК України передбачає право сторін в договорі збільшити розмір процентів річних, що і було зроблено у даному випадку. Посилаючись на ч. 6 ст. 126 ГПК України, вказує, що вирішення питання про зменшення заявлених стороною судових витрат є правом, а не обов`язком суду, що належать до дискреційних повноважень суду і вирішення такого питання залежить від того, чи було клопотання відповідача про зменшення витрат та чи відповідач довів їх неспівмірність.

Крім того, до відзиву позивач додав попередній розрахунок суми судових витрат, які він поніс та планує понести у зв`язку з переглядом рішень у даній справі апеляційним судом, у розмірі 16 000,00грн.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у справі №914/235/19 (колегія суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Матущака О.І., Мирутенка О.Л.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Ухвалою від 24.06.2019 призначено розгляд справи в судовому засіданні 30.07.2019

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Матущака О.І. автоматизованим розподілом (протокол повторного автоматизованого розподілу справи від 29.07.2019) до складу колегії введено суддю Бойко С.М. замість судді Матущака О.І.

У судовому засіданні 30.07.2019 оголошено перерву до 13.08.2019.

13.08.2019 представник позивача адвокат Гнитка Т.В. подав клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання професійної правничої допомоги під час апеляційного перегляду рішень в сумі 12 000,00грн.

У судовому засіданні 13.08.2019 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, усно заперечив проти клопотання позивача про стягнення 12 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу в апеляційному суді.

Представник позивача підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу та клопотання щодо відшкодування позивачу 12 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

03.02.2012 ТОВ КРОБАТ УКРАЇНА (інвестор) та Жидачівська центральна районна лікарня Львівської області (замовник ) уклали договір про інвестиційну діяльність (а.с. 17-18).

Згідно з п.1 договору інвестор за власні кошти у 2010 році здійснив реконструкцію котельні замовника, придбав та встановив прилади та обладнання для виробництва теплової енергії, здійснив підключення даного обладнання до наявних в замовника двох котлів Viessmann, тим самим привів котельню замовника у робочий стан (далі ці дії іменуються інвестиційним проектом ). Встановлені інвестором прилади та обладнання для виробництва теплової енергії надалі іменуються інвестиційним об`єктом .

За умовами п.8 договору використання замовником інвестиційного об`єкта протягом дії даного договору здійснюватиметься ним на умовах оренди, про що з інвестором укладатимуться відповідні договори оренди згідно з вимогами чинного законодавства.

Пунктом 10 договору передбачено, що у випадку, коли замовником не укладатиметься з будь-яких причин договір оренди інвестиційного об`єкта чи неналежним чином здійснюватимуться орендні платежі (прострочення виконання зобов`язання по сплаті орендних платежів здійснюватиметься понад два місяці), інвестор вправі вимагати сплату компенсації по реалізації інвестиційного проекту.

Пунктом 11 договору встановлено, що несвоєчасне виконання замовником зобов`язання зі сплати компенсації згідно з цим договором матиме наслідком нарахування інвестором відсотків за весь час прострочення платежу в розмірі 30% (тридцять відсотків) річних.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. Строк дії інвестиційного проекту згідно з договором визначено до 03.02.2022, якщо інший строк не буде визначений сторонами додатково (п.14 договору).

16.08.2017 позивач надіслав відповідачу вимогу №1008/2017-1 від 10.08.2017 про сплату компенсації по реалізації інвестиційного проекту,передбаченої п. 10 договору про інвестиційну діяльність від 03.02.2012, в сумі 2 800 082,49грн за періоди з червня по листопад 2015року та починаючи з 04.10.2016 року по даний час, в якій просив сплатити вказану суму компенсації упродовж 20 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Вимога надіслана відповідачу поштовим відправленням №790380166814, яке за даними з офіційного сайту ПАТ Укрпошта вручене відповідачу 18.08.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач залишив вимогу позивача без задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом до відповідача. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі №914/2090/17, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення Комунальної установи Жидачівська центральна районна лікарня Жидачівської районної ради Львівської області на користь ТОВ Кробат Україна 2 011 294,50 грн компенсації по реалізації інвестиційного проекту згідно з договором про інвестиційну діяльність від 03.02.2012.

Вказаним рішенням встановлено, що в періоди з червня по листопад 2015 року та з 04.10.2016 по день прийняття цього рішення договорів про закупівлю послуг оренди інвестиційного об`єкта за державні кошти не було укладено, оплату за послуги оренди інвестиційного об`єкту у вказані періоди Жидачівська центральна районна лікарня не здійснювала.

Доданими до позовної заяви звітами про кредитові операції по рахунку ТОВ Кробат Україна підтверджено, що присуджену до стягнення рішенням суду у справі №914/2090/17 компенсацію в сумі 2 011 294,50 грн відповідач сплатив за період з 21.05.2018 по 03.08.2018( всього 9 платежів) (а.с. 29-32).

З розрахунків позивача вбачається, що за прострочення сплати компенсації, присудженої до стягнення рішенням від 12.12.2017 у справі №914/2090/17, позивач заявив до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України та п. 11 договору 30% річних в сумі 552 455,00 грн, які нараховані за період з 23.08.2017 по 03.08.2018, та 188 569,66 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з вересня 2017року по липень 2018 року (а.с. 12,13).

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

За приписами ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають, зокрема, з договору ( ч.2 ст. 11, ч.2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач не виконав свого зобов`язання за договором про інвестиційну діяльність від 03.02.2012 щодо сплати позивачу компенсації по реалізації інвестиційного проекту , хоча позивач звертався до нього 16.08.2017 з вимогою про її сплату упродовж 20 днів з дня отримання вимоги. Відповідач отримав вимогу позивача 18.08.2017, проте не сплатив компенсації, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі №914/2090/17, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2 011 294,50 грн компенсації по реалізації інвестиційного проекту. Вказану суму відповідач сплатив позивачу з 21.05.2018 по 03.08.2018, шляхом перерахування 9-ти платежів.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 у справі № 910/663/17 вказав, що виходячи зі змісту ч. 1 ст.598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК.

За приписами ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 11 договору 03.02.2012 встановлено, що несвоєчасне виконання замовником зобов`язання зі сплати компенсації згідно з цим договором матиме наслідком нарахування інвестором відсотків за весь час прострочення платежу в розмірі 30% (тридцять відсотків) річних.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, у договорі сторони збільшили розмір процентів річних порівняно із розміром процентів річних - 3%, визначених ст. 625 ЦК України, встановивши у договорі розмір процентів річних за несвоєчасну сплату компенсації - 30%.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що за змістом ст.625 ЦК України проценти річних, розмір яких визначений договором, та інфляційні втрати виступають способом захисту майнового права і інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні плати від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє як такі, що суперечать фактичним обставинам справи, доводи скаржника про те, що визначені пунктом 11 договору 30% річних за несвоєчасну сплату компенсації є штрафними санкціями, що суд неправомірно не застосував до спірних правовідносин положень ст.ст. 258, 267 ЦК України щодо позовної давності до вимог про стягнення неустойки та ч. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій шестимісячним строком.

Суд першої інстанції вірно встановив, що строк сплати компенсації, передбаченої п. 10 договору, не встановлений договором; вимогу позивача про сплату компенсації відповідач отримав 18.08.2017, в якій позивач вимагав протягом 20 календарних днів з моменту отримання вимоги сплатити компенсацію; наданий відповідачу 20-денний строк сплив 08.09.2017.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 30% річних, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 30% річних в сумі 526 005,10грн за період з 08.09.2017 до 03.08.2018 та про відмову у стягненні решти 30 % річних.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про те, що розрахунок інфляційних втрат на суму 188 569,66грн є неправильним, з огляду на те, що індекс інфляції за той чи інший місяць визначається по відношенню до попереднього місяця і для визначення суми інфляційних втрат за певний період (декілька місяців), необхідно враховувати індекси інфляції за кожен місяць у цьому періоді. При цьому, загальний розмір індексу інфляції за певний період (декілька місяців) визначається шляхом перемножування індексів інфляції за кожен місяць у цьому періоді , що і було зроблено позивачем у даному випадку.

Безпідставними є посилання скаржника на ч.3ст.551 ЦК України, ст. 233 ГК України, на підставі яких, за твердженнями скаржника, суд мав зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, про що було вказано вище, і нормами чинного законодавства не передбачено права суду зменшувати належні до стягнення проценти річних та інфляційні втрати.

Відтак апеляційний суд відхиляє доводи скаржника, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає рішення від 18.04.2019 про стягнення з відповідача на користь позивача 188 569, 66 грн інфляційних втрат, 526 005,10грн 30% річних, 10 718, 62 грн судового збору та відмову у задоволенні решти вимог законним і обґрунтованим.

Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Отже, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув спір у даній справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та прийняв рішення від 18.04.2019. Відтак вирішення питання про судові витрати у даній справі та ухвалення додаткового рішення мало здійснюватися у такому ж самому порядку, що й судове рішення, тобто з призначенням судового засідання та з повідомленням учасників справи.

Однак, оскаржуване додаткове рішення від 22.04.2019 у справі №914/235/19, яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, ухвалене судом першої інстанції без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, тобто в порядку спрощеного позовного провадження, що є порушенням норм процесуального права та згідно з п.7 ч.3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для його скасування (правова позиція щодо порушення судом порядку винесення додаткового рішення, викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 904/63/18).

Крім того, з додаткового рішення вбачається, що суд не врахував та не надав оцінки запереченням відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу ні з ціною позову, ні зі складністю справи, ні з витраченим адвокатом часом на надання послуг.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідач у своїх запереченях на заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу вказує, зокрема, що по своїй суті справа не є складною; на підготовку позовної заяви з урахуванням обставин справи, які необхідно пояснювати, та з урахуванням надання представником позивача послуг з представництва у спорах, що виникли на підставі інвестиційного догвоору, не було витратчено значну кількість часу; для розгляду справи не є необхідним витребування доказів у третіх осіб, клопотати про проведення експертизи, здійснювати забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача в суді першої інстанції здійснював адвокат Гнитка Т.В. на підставі договору про надання правової допомоги №2305/18-1 від 23.05.2018 та додаткової угоди від 01.02.2019 до договору, які укладені ТОВ Кробат Україна (клієнтом) та АО Айемпартнерс (адвокатським об`єднанням (а.с. 46-49,50).

Додатковою угодою встановлено , що за ведення судової справи про стягнення з КНП Жидачівська центральна районна лікарня 30% річних та інфляційних втрат в суді першої інстанції клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар в сумі 40 000грн, з яких 20 000грн клієнт сплачує в день надання йому проекту позовної заяви, решту гонорару-до початку судових дебатів.

Адвокатом Гниткою Т.В. було підготовлено позовну заяву на 6 аркушах та відповідь на відзив на 4 аркушах, цей адвокат брав участь в судових засіданнях місцевого суду.

Платіжним дорученням №4429 від 07.02.2019 ТОВ Кробат Україна сплатило АО Айемпартнерс 20 000грн за правову допомогу згідно з додатковою угодою до договору №2305/81 про надання правової допомоги та в подальшому платіжним дорученням №33839894 від 17.04.2019 сплатило ще 20 000,00грн з призначенням платежу гонорар згідно з договором №2305/81 про надання правової допомоги (а.с.51, 111).

Позивач надав суду підписаний сторонами акт №18/03/18 від 18.04.2019 приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги згідно з договором про надання правової допомоги №2305/18-1 від 23.05.2018 та додатковою угодою від 01.02.2019 (а.с 115-117).

Отже, позивачем доведено надання йому адвокатом Гниткою Т.В. вказаних послуг в суді першої інстанції.

Разом з тим, виходячи з фактичних обставин даної справи, апеляційний суд погоджується з доводами відповідача , що заявлені позивачем до відшкодування за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000, 00грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанації, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання та судова практика щодо спірних питань про нарахування проценів річних та інфляційних втрат є сталими, обсяг матеріалів справи 1 том), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача буде для нього надмірним тягарем, який є комунальною установою і фінансується з бюджету, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що заяву позивача належить задоволити частково та відшкодувати йому за рахунок відповідача частину понесених витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, в сумі 20 000,00грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України під час розгляду даної справи апеляційним судом позивач додав до відзиву на апеляційну скаргу попередній розрахунок суми судових витрат, які він поніс та планує понести у зв`язку розглядом даної справи апеляційним судом, а 13.08.2019 представник позивача адвокат Гнитка Т.В. подав клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання професійної правничої допомоги в апеляційному суді в сумі 12 000,00грн.

В судовому засіданні 13.08.2019 представник позивача просив стягнути з відповідача 12 000грн витрат на правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача в апеляційному суді представляв адвокат Гнитка Т.В. на підставі додаткової угоди від 17.05.2019до договору №2305/18-1 про надання правової допомоги від 23.05.2018, за умовами якої гонорар, який сплачує клієнт адвокатському об`єднанню, визначається як сума 10 000грн (за правову допомогу у підготовці відзиву на апеляційну скаргу, додатків до нього, надсилання відзиву, участь у першому судовому засіданні) та 2000грн за кожне судове засідання.

Адвокат Гнитка Т.В. підготував відзив на апеляційну скаргу (а.с. 172-175) та брав участь в судових засіданнях апеляційного суду 30.07.2019 та 13.08.2019.

Платіжним дорученням №33839978 від 20.06.2019 позивач сплатив10 000,00грн АО Айемпартнерс з призначенням платежу згідно з договором №2305/18-1 про надання правової допомоги та додаткової угоди від 17.05.2019 .

13.08.2019 ТОВ Кробат Україна та АО Айемпартнерс підписали акт приймання-передачі послуг з надання правової допомоги згідно з договором №2305/18-1 про надання правової допомоги та додаткової угоди від 17.05.2019, відповідно до якого позивачу надані наступні послуги: аналіз апеляційної скарги - 1год20хв, систематичний моніторинг прийняття до розгляду справи апеляційним судом (сумарна кількість часу 40хв); підготовка відзиву до апеляційної скарги та додатків до нього (4год); підготовка опису вкладення та надіслання відзиву (45хвили); підготовка та участь в судових засіданнях (110хв). Загальна вартість правової допомоги, наданої клієнту у справі №914/235/19 на стадії апеляційного розгляду, становить 12000грн, з яких 10 000грн на момент складання акту вже оплачені.

Платіжним дорученням №33840043 від 13.08.2019 позивач сплатив АО Айемпартнерс 2 000,00грн з призначенням платежу: згідно з договором №2305/18-1 про надання правової допомоги та додаткової угоди від 17.05.2019 .

З урахуванням матеріалів та обставин даної справи, апеляційний суд вважає, що сума понесених позивачем витрат на правову допомогу в апеляційною суді у розмірі 12 000,00грн є співмірною та підлягає до задоволення.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення від 18.04.2019 про стягнення з відповідача на користь позивача 188 569, 66 грн інфляційних втрат і 526 005,10грн 30% річних та про відмову у решті позову з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, основне рішення від 18.04.2019 належить залишити без змін, апеляційну скаргу в цій частині - без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 7 ч. 3 вказаної статті порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального закону щодо порядку ухвалення додаткового рішення та неправомірним стягненням з відповідача 40 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку, що додаткове рішення від 22.04.2019 належить скасувати, прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 20 000грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. У стягненні решти витрат відмовити.

Крім того, з відповідача на користь позивача належить стягнути 12 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, наданої в апеляційному суді.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги на рішення від 18.04.2019, покладається на скаржника. В частині оскарження додаткового рішення від 22.04.2019 судовий збір скаржник не сплачував, відтак такий не підлягає відшкодуванню у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги в цій частині.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 244, 254, 269, 270, 275, 276, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Жидачівська центральна районна лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області б/н від 14.05.2019 задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2019 у справі №914/235/19 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2019 у справі №914/235/19 скасувати, прийняти нове, яким клопотання позивача по відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково .

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області (ідент. код 01996208, місцезнаходження: 81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, вулиця Я.Мудрого, будинок 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" (ідент. код 33839872, місцезнаходження: 81614, Львівська обл., Миколаївський район, село Тростянець, вулиця Зелена, будинок 1) - 20 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції відмовити.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області (ідент. код 01996208, місцезнаходження: 81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, вулиця Я.Мудрого, будинок 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" (ідент. код 33839872, місцезнаходження: 81614, Львівська обл., Миколаївський район, село Тростянець, вулиця Зелена, будинок 1) - 12 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

3. Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покладається на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. ст. 286-291 ГПК України.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 20.08.2019

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя С.М. Бойко

Суддя О.Л. Мирутенко

СудЗахідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення13.08.2019
Оприлюднено23.08.2019
Номер документу83787277
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/235/19

Ухвала від 25.03.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Синчук М.М.

Постанова від 15.10.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Пільков К.М.

Ухвала від 23.09.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Пільков К.М.

Постанова від 13.08.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Хабіб Марія Іванівна

Ухвала від 24.06.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Хабіб Марія Іванівна

Ухвала від 10.06.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Хабіб Марія Іванівна

Ухвала від 20.05.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Хабіб Марія Іванівна

Рішення від 22.04.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Синчук М.М.

Рішення від 18.04.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Синчук М.М.

Ухвала від 01.04.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Синчук М.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні