Постанова

від 15.10.2019 по справі 914/235/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/235/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна"

представник позивача - не з`явився

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області

представник відповідача - не з`явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2019 (суддя Синчук М. М.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 (головуючий суддя Хабіб М. І., судді Бойко С. М., Мирутенко О. Л.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" до Комунального некомерційного підприємства "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області про стягнення 741 026,66 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 07.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" (далі - Позивач, Товариство) звернулось до Комунального некомерційного підприємства "Жидачівська районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області (далі - Відповідач, Лікарня) з позовом про стягнення 741 024.66 грн., у тому числі: 552 455 грн 30 % річних, 188 569,66 грн інфляційних втрат за час прострочення сплати компенсації, стягнутої рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі № 914/2090/17 згідно з договором про інвестиційну діяльність від 03.02.2012 (далі - Договір).

1.2. Позовна заява мотивована тим, що компенсацію з реалізації інвестиційного проекту згідно з Договором, присуджену до стягнення вказаним судовим рішенням, Жидачівська районна центральна лікарня, правонаступником якої є Відповідач, сплатила частинами у період з 21.05.2018 по 03.08.2018, тобто із суттєвим простроченням, у зв`язку з чим нараховано до стягнення відсотки річних та інфляційні.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 18.04.2019 Господарський суд Львівської області прийняв рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з Відповідача на користь Позивача 188 569,66 грн інфляційних втрат, 526 005,10 грн 30 % річних; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

2.2. Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги Товариства обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак суд дійшов висновку про те, що двадцятиденний строк, наданий Позивачем Відповідачу для виконання вимоги, сплив 08.09.2017, тому визнав обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційних у повному обсязі, а 30 % річних - за період з 08.09.2017 по 03.08.2018 у сумі 526 005,10 грн.

2.3. 22.04.2019 Господарський суд Львівської області ухвалив додаткове рішення, яким клопотання Позивача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою у цій справі, задовольнив; стягнув з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

2.4. Додаткове рішення суд першої інстанції мотивував доведеністю судових витрат у сумі 40 000 грн, що є документально обґрунтованими та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 13.08.2019 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Відповідача задовольнив частково; рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2019 залишив без змін; додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2019 скасував; прийняв нове рішення, яким клопотання Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково; стягнув з Відповідача на користь Позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції; у решті витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції відмовив; стягнув з Відповідача на користь Позивача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

3.2. У постанові суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо існування підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 188 569,66 грн інфляційних втрат, 526 005,10 грн 30 % річних, 10 718,62 грн судового збору та відмови у задоволенні решти позовних вимог.

3.3. Водночас, суд зазначив, що оскаржуване додаткове рішення ухвалене судом першої інстанції без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи, що є порушенням відповідно до пункту 7 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). При цьому, виходячи з фактичних обставин справи, заявлені Позивачем до відшкодування за рахунок Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а також те, що їх стягнення буде для Відповідача, який є комунальною установою та фінансується з бюджету, надмірним тягарем, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2019. ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

5. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

5.1. Ні пункт 11 Договору, ні інші його положення не містять домовленості сторін про зміну чи збільшення загальної ставки процентів згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до 30 %, тому грошове зобов`язання, передбачене зазначеним пунктом Договору, є штрафною санкцією (неустойкою) відповідно до статей 230, 231, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 549, 551, 552 ЦК України.

5.2. Неправильно застосовуючи до спірних правовідносин статтю 625 ЦК України, суди попередніх інстанцій не застосували положення законодавства, які підлягали застосуванню, а саме статті 230- 233 ГК України, статті 256, 258, 261, 267, 549- 552 ЦК України.

5.3. Формулювання у пункті 11 Договору про нарахування і стягнення відсотків річних на невчасно сплачену суму компенсації за положеннями статей 230, 231 ГК України та статей 549, 551, 611 ЦК України є штрафними санкціями та не містить домовленості сторін про зміну процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

5.4. Суди порушили статтю 625 ЦК України, задовольнивши позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, оскільки цією нормою не передбачено можливості кредитора здійснювати нарахування інфляційних втрат на грошову суму, в складі якої вже застосовано індексацію.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. 07.10.2019 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить прийняті у справі судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

6.2. У пункті 11 Договору не йдеться про неустойку, пеню чи відповідальність, як помилково зазначає Скаржник, цей пункт передбачає саме стягнення відсотків річних, а необхідність посилання на статтю 625 ЦК України в пункті договору жодною нормою не передбачено і є недоцільним.

6.3. Чинне законодавство не передбачає права суду зменшувати розмір відсотків річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, відтак всі доводи та клопотання про зменшення стягуваної суми 30 % річних не могли бути задоволені судами.

6.4. Також Позивач заперечує проти доводів Скаржника щодо нарахування суми інфляційних втрат на суму, в складі якої вже застосовано індексацію, оскільки компенсація, сплату якої прострочив Відповідач, розрахована згідно з положеннями Договору за період до серпня 2017 року, а, починаючи з вересня 2017 року до вересня 2018 року Відповідач користувався грошовими коштами Позивача і це не враховано в сумі стягнутої компенсації.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 03.02.2012 між Товариством та Комунальною установою "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області укладено Договір про інвестиційну діяльність з терміном дії до 03.02.2022.

7.2. Згідно з умовами Договору використання інвестиційного об`єкта мало здійснюватися на умовах оренди із укладенням відповідних договорів оренди.

7.3. На виконання умов Договору протягом 2012 - 2016 р.р. укладено ряд договорів про закупівлю послуг оренди за державні кошти, однак на періоди червень - листопад 2015 року та, починаючи з 04.10.2016 по серпень 2017 року, договорів про закупівлю послуг оренди за державні кошти укладено не було, оплату за послуги оренди у вказані періоди Лікарня не здійснила.

7.4. Пунктом 10 Договору передбачено, що у випадку, коли замовником не укладатиметься з будь-яких причин договір оренди Інвестиційного об`єкта чи неналежним чином здійснюватимуться орендні платежі (прострочення виконання зобов`язання по сплаті орендних платежів здійснюватиметься понад два місяці), Інвестор вправі вимагати сплати компенсації за реалізацію інвестиційного проекту.

7.5. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі № 914/2090/17 стягнуто з Комунальної установи "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області на користь Товариства 2 011 294,50 грн компенсації за реалізацію інвестиційного проекту згідно з Договором.

7.6. Вказане рішення суду набрало законної сили, 26.12.2017 видано наказ на його примусове виконання.

7.7. Відповідач сплатив компенсацію в сумі 2 011 294,50 грн частинами (9 платежів) у період з 21.05.2018 по 03.08.2018, тобто із простроченням.

7.8. За умовами пункту 11 Договору несвоєчасне виконання Замовником зобов`язання зі сплати компенсації згідно з цим Договором матиме наслідком нарахування Інвестором відсотків за весь час прострочення платежу в розмірі 30% (тридцять відсотків) річних.

7.9. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою №1008/2017-1 від 10.08.2017 про сплату компенсації, передбаченої пунктом 10 Договору протягом 20 календарних днів з отримання вимоги.

7.10. Вимога надіслана (пред`явлена) Позивачем 16.08.2017 і отримана Відповідачем 18.08.2017, на підтвердження чого надано інформацію з реєстру поштових відправлень ДП "Укрпошта", отже, встановлено, що двадцятиденний строк, наданий Відповідачу Позивачем для виконання вимоги, сплив 08.09.2017.

7.11. Позивач провів нарахування 30% річних та інфляційного збільшення боргу зі сплати компенсації у період з 23.08.2017 по 03.08.2018, згідно з частиною другою статті 530 ЦК України, оскільки рішення суду про стягнення компенсації Відповідач виконав у повному обсязі 03.08.2018.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.2. Правовідносини сторін у цій справі виникли з Договору про інвестиційну діяльність.

8.3. Як встановлено судами, відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі № 914/2090/17 заборгованість Відповідача перед Позивачем за вказаним Договором становить 2 011 294,50 грн.

8.4. Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

8.5. У поданому в цій справі позові Позивач зазначив, що звертався до Відповідача з вимогою про сплату компенсації згідно з умовами Договору, яку, однак, останній сплатив лише після прийняття судом рішення у вказаній справі, тобто з простроченням, у зв`язку з чим просив стягнути з Відповідача суми відсотків річних та інфляційних втрат.

8.6. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.7. Згідно з статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.8. Зазначеним законодавчим положенням передбачено право сторін за домовленістю погодити у договорі інший розмір процентів річних ніж встановлений цією нормою.

8.9. Як свідчать встановлені судами обставини пунктом 11 Договору сторони погодили нарахування відсотків за весь час прострочення платежу у розмірі 30 % річних.

8.10. При цьому доводи Скаржника (підпункти 5.1 - 5.3) про те, що передбачене зазначеним пунктом Договору грошове зобов`язання є штрафною санкцією, а умови цього Договору не містять домовленості сторін про зміну чи збільшення загальної ставки процентів згідно з статтею 625 ЦК України, Суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на нормах законодавства та обставинах справи.

8.11. Так, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відсотків річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

8.12. Враховуючи наведене, Суд відхиляє посилання Скаржника (підпункт 5.2) на те, що судами неправильно застосовано до спірних правовідносин статтю 625 ЦК України та не застосовано норми, які підлягали застосуванню, а саме: статті 230- 233 ГК України, статті 256, 258, 261, 267, 549- 552 ЦК України, які регулюють порядок нарахування та стягнення штрафних санкцій.

8.13. Перевіривши правильність нарахування Позивачем 30 % річних, суди дійшли висновку, що зазначені нарахування є обґрунтованими за період з 08.09.2017 по 03.08.2018, тому підлягають стягненню у розмірі 526 005,10 грн, а в решті суми - 26 449,90 грн має бути відмовлено.

8.14. Суди визнали арифметично правильним та таким, що відповідає положенням законодавства, розрахунок Позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 188 569,66 грн та дійшли правильного висновку про існування підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

8.15. При цьому наявність судового рішення про стягнення боргу за Договором, яке боржник не виконав у період з 21.05.2018 по 03.08.2018 не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

8.16. З огляду на наведене Суд відхиляє доводи Скаржника (підпункт 5.4) про неправильне застосування судами статті 625 ЦК України щодо задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат.

8.17. Враховуючи викладене, Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, підстави для зміни чи скасування яких відсутні, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у справі № 914/235/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак