Постанова

від 10.04.2019 по справі 484/1241/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа №484/1241/17

провадження № 61-34330св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), ЖуравельВ. І., Крата В. І., Курило В. П. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство імені Т. Г. Шевченка ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства імені Т. Г. Шевченка на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року в складі судді Фортуни Т. Ю. та на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 серпня 2017 року в складі суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства імені Т. Г. Шевченка (далі - ПСП імені Т. Г. Шевченка )про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог указував, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року за ним визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 та брата ОСОБА_7 на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,9 га, 0.77 га та 0,01 га в межах Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Позивач зазначав, що мав намір самостійно обробляти зазначені земельні ділянки, однак йому стало відомо, що земельні ділянки площею 4,9 га та 0,77 га перебувають в оренді ПСП імені Т. Г. Шевченка на підставі угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12 січня 2009 року, яка підписана ОСОБА_6 18 вересня 2012 року строком на 10 років. Оскільки станом на 18 вересня 2012 року ОСОБА_6 померла, а позивач не оформив спадкові права на спірні земельні ділянки, просив визнати угоду про внесення змін до договору оренди недійсною.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 задоволено, визнано недійсною угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12 січня 2009 року, зареєстрованого 07 вересня 2009 року за номером 040902200244, укладену 18 вересня 2012 року між ОСОБА_6 та ПСП ім. Т. Г. Шевченка, зареєстровану 11 грудня 2012 року в Книзі державної реєстрації договорів оренди землі за номером 482548634003276, щодо оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки спадкодавець спірну угоду від 18 вересня 2012 року не підписувала, адже ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 29 серпня 2017 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, установивши фактичні обставини у справі на підставі наданих сторонами доказів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ПСП імені Т. Г. Шевченка подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 червня 2017 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що моментом укладення договору є дата прийняття пропозиції іншою стороною договору, тому момент підписання угоди однією із сторін договору та момент його укладення можуть не збігатись в часі. Суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували питання про момент укладення спірної угоди. Даних про точну дату підпису матеріали справи не містять. Наявні у справі докази не свідчать про те, що ОСОБА_6 спірну угоду не підписувала, оскільки належних та допустимих доказів цього, а саме висновку судової почеркознавчої експертизи, матеріали не містять.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

Відзив, заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 12 січня 2009 року ОСОБА_6 та ПСП імені Т. Г. Шевченка уклали договір оренди земельних ділянок площею 4, 9 га та 0,77 га строком на 5 років.

07 вересня 2009 року ОСОБА_6 передала ПСП імені Т. Г. Шевченка спірну земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Згідно з угодою від 18 вересня 2012 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12 січня 2009 року в графі орендодавець зазначено ОСОБА_6

Рішенням Первомайьского міськрайонного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року за ОСОБА_4 визнано право власності після смерті матері ОСОБА_6 на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,9 га та 0,77 га.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Згідно з частинами першою - п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набирає чинності договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року в справі № 6-162цс13, від 13 червня 2016 року №6-643 цс16 та від 18 січня 2017 року № 6-2777цс16.

Установивши, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому не могла 18 вересня 2012 року підписати спірну угоду про внесення змін до договору оренди від 12 січня 2009 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що підписання та реєстрація спірної угоди відбулись після припинення цивільної правоздатності ОСОБА_6, що відповідно до статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання спірної угоди недійсною.

За таких обставин, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що належним та допустимим доказом наявності у спадкодавця волевиявлення на укладення спірної угоди про внесення зміни до договору оренди повинен бути висновок судової почеркознавчої експертизи.

Доводи касаційної скарги про точну дату підписання ОСОБА_6 угоди про внесення змін до договору оренди землі від 12 січня 2009 року, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх судових інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409 , 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства імені Т. Г. Шевченка залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат

В.П. Курило