Ухвала

від 15.04.2019 по справі 206/4962/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 206/4962/17

провадження № 61-6915 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4 Дніпропетровської обласної ради, треті особи: Дніпропетровська обласна рада, департамент охорони здоров'я населення Дніпропетровської міської ради, департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про стягнення недорахованої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4 Дніпропетровської обласної ради, треті особи: Дніпропетровська обласна рада, департамент охорони здоров'я населення Дніпропетровської міської ради, департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, та просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати за період з січня 2016 року по 30 листопада 2016 року у розмірі 6 581 грн 50 коп.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4 Дніпропетровської обласної ради, треті особи: Дніпропетровська обласна рада, департамент охорони здоров'я населення Дніпровської міської ради, департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації відмовлено в повному обсязі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2018 року залишено без змін.

У квітні 2019 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 6 581 грн 50 коп., яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 ? 100 = 192 100).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до наведених приписів ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Таких випадків судом не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної карги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services

v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4 Дніпропетровської обласної ради, треті особи: Дніпропетровська обласна рада, департамент охорони здоров'я населення Дніпропетровської міської ради, департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про стягнення недорахованої заробітної плати відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта